UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтиль мови (реферат)
АвторPetya
РозділРиторика, ораторське мистецтво, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6341
Скачало541
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Стиль мови

 

Наука про стилі ораторського мистецтва виникла у Давній Греції. Горгія,

який першим почав прикрашати свої промови, вважають творцем стилістичних

прикрас прози. Подальший розвиток науки про стиль ораторської мови

належить Тразімаху, Аристотелеві і його учневі Теофрасту. У третій книзі

«Риторики» Аристотель розглядає проблеми ораторського стилю, зокрема

питання про його значення. Він вчив: «Не повинно вислизати від нашої

уваги, що для кожного роду мови придатний особливий стиль, не один і той

же стиль у мові письмовій і промові під час дискусій, у промові

політичній і у промові судовій».

 

Античні теоретики розуміли ораторський стиль як сукупність засобів і

прийомів, що їх використовує оратор під час складання і виголошення

промови. Сюди відносили добір слів, їх розміщення і зв'язок, з'єднування

виразів, період, ритм, словесні фігури, фігури думки.

 

Як визначають стиль наші сучасники? Під стилем (від лат. «stylus» —

стрижень для письма) розуміють спосіб використання мови, заснований на

виборі з різноманітних мовленнєвих запасів тих засобів, які найкращим

чином забезпечують спілкування між людьми її даних умовах.

 

З цієї характеристики стилю випливає висновок: існують об'єктивна (яка

залежить відстану мови) і суб'єктивна (яка залежить від того, хто

говорить) сторони стилю. Тому правомірно говорити про мовленнєві стилі

(об'єктивна сторона) і стиль індивідуальної промови (суб'єктивна

сторона).

 

Розпізнають такі стилі: розмовно-побутовий (розмовний);

офіційно-діловий; науковий; ораторсько-публіцистичний;

літературно-художній. Кожний з них характеризується «набором» певних

мовленнєвих засобів, які і складають його особливості.

 

Розмовно-побутовий стиль «обслуговує» сферу повсякденних неофіційних

стосунків людей. Йому притаманні діалогічність, невимушеність і

емоційність спілкування, стихійність, знижуваність мовленнєвих засобів.

 

Офіційно-діловий стиль пронизаний ідеєю «зобов'язаності». Висловлювання

точні, однозначні, вираження індивідуальних особливостей мовця

максимально приглушене. Цей стиль притаманний текстам різних державних

актів, законів, документів. Лексика таких текстів переважно емоційно

нейтральна, як би стандартна, нерідко спеціальна, термінологічна

(позивач, відповідач, покарання, за рахунок засобів фонду соціального

забезпечення і т.п.). В лекції можуть зустрічатися слова і звороти

офіційно-ділового стилю, але виступ у цілому не може будуватися на

використанні подібних мовленнєвих засобів. Зловживання ними породжує

«канцелярист».

 

Сферу дослідницької діяльності «обслуговує» науковий стиль. Він

відображає характер наукового мислення: логічність, абстрагованість,

узагальненість, точність, пошук міфічно-наслідкових зв'язків. Наукові

тексти багаті на терміни.

 

Ораторсько-публіцистичний стиль вельми неоднорідний, бо різні цілі

спілкування оратора зі слухачами. Головні його риси: інформаційність,

агітаційно-пропагандистська спрямованість, виразність у сполученні з

«публіцистичним стандартом» (внести гідний вклад, стати на трудову вахту

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ