UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихіка і вища нервова діяльність (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5375
Скачало938
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Психіка і вища нервова діяльність

 

 

 

Впродовж останніх двох сторіч розвиток психології був тісно пов'язаний

з досягненнями філософської думки та успіхами природничих наук.

 

Матеріалістична інтерпретація природи та сутності психічних явищ була

зумовлена появою філософії діалектичного матеріалізму й розвитком вчення

про природу психіки — (І.М.Сєченов, І.П.Павлов).

 

Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлекторною

діяльністю мозку. Фундатором вчення про рефлекторну природу психіки є

видатний російський фізіолог І.М.Сєченов (1829 — 1905). У своїх працях

він вказував, що джерелом психічних актів як відображення діяльності є

зовнішні подразники, що діють на організм. Ця діяльність виникає в

процесі взаємодії індивіда з оточенням, що здійснюється завдяки

рефлекторній діяльності мозку.

 

У своїй праці "Рефлекси головного мозку", опублікованій у 1863 році,

І.М.Сєченов писав, що "всі акти свідомого і несвідомого життя за

способом походження є рефлекси", що без зовнішнього чуттєвого

подразнення неможлива психічна діяльність.

 

Вчення І.М.Сєченова про рефлекторну природу психіки далі розвинув

І.П.Павлов (1849 — 1936) у своєму вченні про вищу нервову діяльність.

Теорія рефлекторної діяльності спирається на три головні принципи

наукового дослідження:

 

1) принцип детермінізму, тобто поштовху, причини для будь-якої дії, її

ефекту;

 

2) принцип аналізу та синтезу, тобто розкладання цілого на частини і

потім складання нового цілого з елементів;

 

3) принцип структурності і пристосування динаміки до структури.

 

взаємодіють, систематизуються й закінчуються динамічним стереотипом.

 

Засадовим стосовно вчення про вищу нервову діяльність є розуміння

єдності організму та середовища. В організмі "все із зовнішнього світу".

Зв'язок організму з його середовищем здійснює нервова система. Вона, як

зазначає І.П.Павлов, є система відносин, зв'язків. Поведінка організму

визначається тими умовами, тим середовищем, в якому живе й діє жива

істота.

 

Дослідженнями доведено, що великі півкулі головного мозку відіграють

провідну роль у діяльності всього організму. Кора великих півкуль

головного мозку, забезпечуючи потреби організму, разом з найближчими до

кори підкорковими нервовими центрами здійснює складну

аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються найскладніші

тимчасові нервові зв'язки, за допомогою яких здійснюється регуляція

відносин між організмом та зовнішнім середовищем, а також регуляція в

діяльності самого організму.

 

Цю діяльність великих півкуль головного мозку І.П. Павлов і називає

вищою нервовою діяльністю і підкреслює, що поведінка живого організму

являє собою певну систему реакцій або рефлексів на подразники

зовнішнього і внутрішнього середовища.

 

Рефлекс — відповідь організму на подразнення, яка здійснюється за

допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність — головна форма

діяльності нервової системи. Розрізняють два різновиди рефлексів:

безумовні, з якими тварина народжується, та умовні, які виробляються у

неї після народження, в - процесі життя.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ