.

Ревізія і контроль (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
591 3158
Скачать документ

бухоблік

Реферат

на тему:

Ревізія і контроль

Зміст

TOC \o “1-3” \h \z \u HYPERLINK \l “_Toc30576976” 1. Нормативні
джерела інформації при проведенні ревізії кредитних операцій PAGEREF
_Toc30576976 \h 3

HYPERLINK \l “_Toc30576977” 2. Способи фінансового контролю PAGEREF
_Toc30576977 \h 6

HYPERLINK \l “_Toc30576978” Література PAGEREF _Toc30576978 \h 12

1. Нормативні джерела інформації при проведенні ревізії кредитних
операцій

Задачі ревізії кредитних операцій наступні:

Перевірити обґрунтованість одержання, ефективність використання і
своєчасність погашення банківських кредитів.

Перевірити правильність відображення операцій в облікових регістрах.

Перевіряються:

обґрунтованість одержання кредиту (кредитний договір);

ефективність використання кредиту;

своєчасність погашення;

виписки банків по позичкових рахунках;

правильність зведень про наявність  сезонних закупівель ТМЦ для
отримання кредиту на ці мети;

причини надходження позичок понад нормативні запаси ТМЦ і на тимчасові
потреби.

Підприємства можуть одержувати позики в інших осіб і організацій. Ці
позики також вважаються кредитною заборгованістю і повинні перевірятися
при ревізії.

При перевірці використовується журнал-ордер №4 і обліковий регістр по
рахунках 50, 60, 68, 95, а також виписки банків.

Одним з найвагоміших моментів, які характеризують фінансове становище
підприємства, є стан розрахунків з дебіторами та кредиторами.

Розрахунки між контрагентами здійснюються через установи банків шляхом
безготівкового розрахунку, міни майна (бартер), погашення боргових
зобов’язань.

Основним завданням аудиту розрахунків є:

встановлення реальності дебіторської та кредиторської заборгованості;

перевірка наявності простроченої дебіторської та кредиторської
заборгованості;

встановлення дебіторської та кредиторської заборгованості, з якої минув
строк позивної давності;

перевірка списання заборгованості, строк позовної давності з якої минув;

перевірка правильності обліку дебіторської та кредиторської
заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації та
видів реалізації;

перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості.

Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків з
постачальниками, покупцями та замовниками, дебіторами та кредиторами є:

Регістри синтетичного обліку і звітність (баланс (форма № 1), Головна
книга).

Регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків (журнали-ордери
№ 6, 11, 8, 7; відомості № 16, 15 та ін. ).

Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури,
договори та ін.).

Нормативна база:

Положення “Про організацію бухгалтерського обліку звітності в Україні”,
затверджене Постановою КМУ від 03.04.1993 р. № 250.

“Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні”,
затверджені наказом Мінфіну від 07.05.1993 р. № 25.

Інструкція “Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків”,
затверджена наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. №
334/94-ВР.

5 . Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська
заборгованість”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від
08.10.99 р. № 237.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”,
затверджене наказом Міністерства фінансів України від

31.01.2000 р. № 20.

2. Способи фінансового контролю

Під фінансовим контролем розуміють перевірку спеціальними уповноваженими
органами встановлених форм, фінансових відносин, а також вивчення їхньої
позитивної і негативної сторін для подальшого удосконалювання.

    Фінансовий контроль необхідний керівнику підприємства і його команді
щоб відповісти на наступні питання:

чи буде давати прибуток підприємство і який при цьому рівень
рентабельності.

чи в змозі підприємство виконати свої зобов’язання перед кредиторами й
іншими особами.

чи варто залучати інвестиції або робити якісь фінансові вкладення в інші
види діяльності.

Фінансовий контроль забезпечує вірогідність цієї інформації.

    Фінансовий контроль може бути: внутрішній, зовнішній, відомчий,
позавідомчий, обов’язковий (плановий), ініціативний (позаплановий).

Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з
використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди і
т.п.). При цьому виходять з положення про неможливість виключення
прямого або опосередкованого взаємозв’язку формування і використання
фінансових ресурсів, фондів коштів з будь-якими видами діяльності або
бездіяльності.

Отже, ті самі об’єкти можуть піддаватися не тільки фінансовому контролю,
але й іншим видам контролю (при кредитуванні, розрахунках, ціноутворенні
і т.д.). Але навіть при збігу конкретного предмета перевірки й аналізу
фінансовому контролю властива особлива спрямованість в оцінці стану цих
об’єктів, що відповідає його призначенню. Так, здійснюючи перевірку
ефективності менеджменту підприємств і особливо банків, аудиторські
фірми дають оцінку розмірів утворених резервів, що безпосередньо має
відношення до визначення кінцевої величини оподатковуваного об’єкта.
Контролю підлягають не тільки погано працюючі підприємства й
організації, але і ті підприємства, що мають нормальні результати
діяльності.

Конкретні форми і методи організації фінансового контролю це практичне
втілення об’єктивно властивих фінансам як економічній категорії
властивостей контролю.

Фінансовий контроль включає перевірку:

дотримання вимог економічних законів, оптимальності пропорцій розподілу
і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і національного
доходу;

складання і виконання бюджету (бюджетний контроль);

фінансового стану й ефективності використання трудових, матеріальних і
фінансових ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ, а
також податковий контроль;

інші напрямки.

Перед фінансовим контролем стоять наступні задачі:

сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами
грошових доходів і фондів народного господарства;

забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань
перед державним бюджетом;

виявлення внутрівиробничих резервів росту фінансових ресурсів, у тому
числі по зниженню собівартості і підвищенню рентабельності;

сприяння раціональній витраті матеріальних цінностей і грошових ресурсів
на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також
правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності;

забезпечення дотримання діючого законодавства і нормативних актів, у
тому числі в області оподатковування підприємств, що відносяться до
різних організаційно-правових форм;

сприяння високій віддачі зовнішньоекономічної діяльності підприємств, у
тому числі по валютних операціях і ін.

Фінансовий контроль тісно пов’язаний з відповідальністю підприємств,
організацій, установ, а також державних і фінансово-банківських структур
за виконання фінансової дисципліни. Ця відповідальність може бути
виражена як в адміністративних, так і в економічних (матеріальних)
заходах впливу на порушника фінансової дисципліни. Економічні заходи
впливу конкретно виявляються через фінансові санкції, що є тими важелями
фінансового механізму, що сприяють підвищенню ефективності виробництва,
його інтенсифікації, екологічному оздоровленню і т.д.

Проблеми посилення фінансової відповідальності, дієвості фінансового
контролю вимагають, з одного боку, скорочення кількості застосовуваних
санкцій, а, з іншої, підвищення їхньої результативності, чому, зокрема,
сприяє проведена реформа оподатковування.

Фінансовий контроль можна умовно класифікувати за різними критеріями:

а) за часом проведення:

попередній;

поточний (оперативний);

наступний.

б) за суб’єктами контролю:

президентський;

контроль представницьких органів влади і місцевого самоврядування;

контроль виконавчих органів влади;

контроль фінансово-кредитних органів;

відомчий;

внутрішньогосподарський;

аудиторський;

в) за сферою фінансової діяльності:

бюджетний;

податковий;

валютний;

кредитний;

страховий;

інвестиційний;

контроль за грошовою масою;

г) за формою проведення:

обов’язковий (зовнішній);

ініціативний (внутрішній);

д) за методами проведення:

перевірки;

обстеження;

нагляд;

аналіз фінансової діяльності;

спостереження (моніторинг);

ревізії.

Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової
політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Фінансовий
контроль покликаний забезпечувати інтереси і права держави і його
установ, так і всіх інших економічних суб’єктів.

Розглянемо основні форми і методи проведення фінансового контролю.

Попередній фінансовий контроль. Він проводиться до здійснення фінансових
операцій і має важливе значення для попередження фінансових порушень.
Він передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів для
запобігання неощадливої і неефективної витрати засобів.

Прикладом такого контролю на макрорівні є процес складання і твердження
бюджетів усіх рівнів і фінансових планів позабюджетних фондів на основі
оцінки обґрунтованості розподілу ВВП і розробки макроекономічних
показників розвитку економіки країни. На мікрорівні — це процес розробки
фінансових планів і кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових
розділів бізнес-планів, складання прогнозних балансів, а також
установчих договорів, договорів про спільну діяльність і т.д.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль. Він здійснюється в момент
здійснення грошових угод, фінансових операцій, видачі позичок і субсидій
і т.д. Він попереджає можливі зловживання при одержанні і витраті
засобів, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності
здійснення фінансово-грошових розрахунків. Велику роль у цьому
відіграють бухгалтерські служби.

Наступний фінансовий контроль, проведений шляхом аналізу і ревізії
звітної фінансової і бухгалтерської документації, призначений для оцінки
результатів фінансової діяльності економічних суб’єктів, зіставлення
фінансових планів і прогнозів з результатами оцінки ефективності
здійснення запропонованої фінансової стратегії, порівняння фінансових
витрат із прогнозованими і т.д.

У процесі проведення перевірок на основі звітної документації і
видаткових документів розглядаються окремі питання фінансової діяльності
і намічаються міри для усунення виявлених порушень.

Обстеження на відміну від перевірки охоплює більш широкий спектр
фінансово-економічних показників обстежуваного економічного суб’єкта для
визначення його фінансового стану і можливих перспектив розвитку.

Нагляд здійснюється контролюючими органами за економічними суб’єктами,
що одержали ліцензію на той або інший вид фінансової діяльності, і
припускає дотримання ними встановлених правил і нормативів. Наприклад,
здійснюючи нагляд з боку Нацбанку України за діяльністю комерційних
банків; з боку Укрстрахнагляду — за страховими фірмами. Недотримання
нормативів, що приводить до ризику банкрутства й обмеження інтересів
клієнтів, спричиняє відкликання ліцензії.

Аналіз фінансової діяльності як різновид фінансового контролю припускає
детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської
звітності з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності,
оцінки фінансового стану і забезпеченості власним капіталом і
ефективності його використання.

Спостереження (моніторинг) — постійний контроль з боку кредитних
організацій за використанням виданої позички і фінансовим станом
підприємства-клієнта; неефективне використання отриманої позички і
зниження платоспроможності може привести до жорсткості умов
кредитування, вимозі дострокового повернення позички.

Ревізія — найбільш глибокий і всеосяжний метод фінансового контролю. Це
повне обстеження фінансово-господарської діяльності економічного
суб’єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності,
ефективності.

Ревізії можуть бути повні і часткові; комплексні і тематичні; планові і
позапланові; документальні і фактичні (тобто перевірка не тільки
документів, але і наявності грошей і товарно-матеріальних цінностей).
Ревізії проводяться органами управління по відношенню підвідомчих
підприємств і установ, а також різними державними і недержавними
органами контролю (КРУ Мінфіну, Казначейство, аудиторські служби).
Результати ревізії оформляються актом, на підставі якого приймаються
заходи для усунення порушень, відшкодуванню матеріального збитку і
залученню винних до відповідальності.

Література

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N
46, ст.391

Наказ Мінфіну „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та
Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99

Норматив N 3 “Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності”.//
Затверджено рішенням Аудиторської палати України від 18 грудня 1998 р. N
73

Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. К:2000 р.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. К:А.С.К, 2001 р.

Давидов Г. М. Аудит. Навчальний посібник. К:”Знання”, 2001 р.

КАРУЦА С.М.. Фінансова звітність як предмет державного фінансового
контролю.// Фінансовий контроль(всеукраїнський науково-теоретичний,
інформаційно практичний журнал) № 1 від 09.01.2002

Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств.
К:”Знання”, 2000 р.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020