бухоблік
Реферат
на тему:
Облік витрат на збут (реалізацію, продаж).
TOC \o “1-3” Вступ. PAGEREF _Toc32840180 \h 2
1. Загальна побудова бухгалтерського фінансового обліку затрат.
PAGEREF _Toc32840181 \h 4
1.1. Основи побудови бухгалтерського фінансового обліку затрат, доходів
та фінансових результатів PAGEREF _Toc32840182 \h 4
1.2. Загальне визнання затрат. PAGEREF _Toc32840183 \h 6
2. Основи побудови обліку затрат операційної діяльності. PAGEREF
_Toc32840184 \h 7
3. Облік затрат зі збуту – продажу (реалізації) продукції, наданню
послуг. PAGEREF _Toc32840185 \h 10
4. Облік затрат комерційної діяльності по продажу (збуту, реалізації)
товарів. PAGEREF _Toc32840186 \h 14
Висновок. PAGEREF _Toc32840187 \h 16
Список використаної літератури. PAGEREF _Toc32840188 \h 17
Вступ.
Готова продукція – це кінцевий продукт виробничого процесу підприємства.
Це вироби і продукти, цілком закінчені обробкою на даному підприємстві,
що відповідають вимогам стандартів і технічних умов, прийнятих відділом
технічного контролю і здані на склад готової продукції. Підприємства
виготовляють продукцію в строгій відповідності з укладеними договорами,
розробленими плановими завданнями по асортименті, кількості і якості,
постійно приділяючи велику увагу питанням збільшення обсягу продукції,
що випускається, розширення її асортименту і поліпшення якості, вивчаючи
потреби ринку.
У дійсних умовах основне значення приділяється реалізації по
договорах-постачаннях – найважливішому економічному показнику роботи, що
визначає ефективність, доцільність господарської діяльності
підприємства. В обсяг реалізації включається відвантажена і відпущена
продукція незалежно від того, зарахований чи ні платіж на розрахунковий
рахунок підприємства чи отримані векселі.
Таким чином, процес реалізації завершує кругообіг господарських засобів
підприємства, що дозволяє йому виконувати зобов’язання перед державним
бюджетом, банками по позичках, робітниками та службовцями,
постачальниками і відшкодовувати виробничі витрати. Невиконання плану
реалізації викликає уповільнення оборотності оборотних коштів, штрафи за
невиконання договірних зобов’язань перед покупцями, затримує платежі,
погіршує фінансовий стан підприємства.
Поряд з обсягом реалізації підприємство планує суму (обсяг) прибутку. Це
можливо тому, що при встановленні продажних (договірних) цін на
продукцію до складу її включається визначена сума або відсоток прибутку
(доходу). Якщо кількість продукції, що підлягає до реалізації по
договорах (плану), помножити на договірну ціну, то одержимо її продажну
вартість за планом, а виходячи з відсотка прибутку розраховують планову
суму прибутку. Це бази для розрахунку авансових платежів – відрахувань у
бюджет податку на прибуток.
Фактична сума прибутку визначається щомісяця як різниця між продажною
вартістю реалізованої продукції і її повною фактичною собівартістю
(виробнича собівартість і витрати на збут продукції) за мінусом суми ПДВ
і акцизів.
Тому в системі організації бухгалтерського обліку на підприємствах
особливе місце займає облік готової продукції, її відвантаження і
реалізації, у задачі якого входить:
систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів
і схоронністю на складах; обсягом виконаних робіт і послуг;
своєчасне і правильне документальне оформлення відвантаженої і
відпущеної продукції (робіт, послуг), чітка організація розрахунків з
покупцями;
контроль за виконанням плану договорів-постачань по обсязі й асортименту
реалізованої продукції;
своєчасний і точний розрахунок сум, отриманих за реалізовану продукцію,
фактичних витрат на її виробництво і збут, розрахунок сум прибутку.
Успішне виконання цих задач залежить від ритмічності роботи
підприємства, правильної організації збуту і складського господарства,
своєчасності документального оформлення господарських операцій.
1. Загальна побудова бухгалтерського фінансового обліку затрат.
1.1. Основи побудови бухгалтерського фінансового обліку затрат, доходів
та фінансових результатів
Вихідним елементом побудови фінансового бухгалтерського обліку є
економіко-правова структура фінансів господарства за ознаками «Актив»
(майнові об’єкти – ресурси) та «Пасив» (правовласники активу) фізичні та
юридичні особи (яка характеризує, звідки надійшли гроші) чи капітали (та
куди вони вкладені) інвестовані – активи.
Фінансовий аспект побудови бухгалтерського обліку вимагає аналогічної
структуризації побудови бухгалтерського обліку затрат, доходів та
фінансових результатів. Як видно із вищенаведеного рисунка, діяльність
може бути трьох видів:
операційна,
інвестиційна,
фінансова.
Операційна діяльність – це статутна (основна) діяльність підприємства, а
також неосновні (інші) види діяльності, що не є інвестиційною або
фінансовою.
Інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу
довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових
(поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових
коштів.
Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни
величини та (або) складу власного та позикового капіталу.
Разом з тим на підприємстві можуть відбуватися екстраординарні події
(надзвичайні ситуації). Це вимагає їх чіткого визначення для побудови
обліку затрат, доходів та фінансових результатів.
Центральним місцем у системі діяльності є облік затрат, облік доходу та
визначення фінансового результату (прибутку або збитку).
Значний вплив на побудову бухгалтерського фінансового обліку має
бухгалтерська фінансова звітність. Перш за все такі її форми, як
«Баланс» (форма № 1), «Звіт про фінансові результати» (форма № 2), «Звіт
про рух грошових коштів» (форма № 3) та «Звіт про власний капітал»
(форма № 4). Тому при побудові обліку затрат, доходів та фінансових
результатів потрібно врахувати ці вимоги.
1.2. Загальне визнання затрат.
Затрати визнаються як елемент діяльності (операційної, фінансової або
інвестиційної), якщо відбулися та юридичне оформлені такі події:
а) відбулося зменшення активу за такими умовами:
— майновий об’єкт (ресурс) за характером оборотного активу використано
у процесі діяльності повністю,
— майновий об’єкт (ресурс) за характером необоротного активу зменшено
на суму часткового використання (наприклад у формі амортизації),
— майновий об’єкт (ресурс) перестає відповідати економічній вигоді за
характером діяльності підприємства;
б) відбулося збільшення пасиву (зобов’язань), які пов’язані з
відповідною діяльністю.
Примітка. Від затрат слід чітко відмежувати втрати. Наприклад, вибуття
об’єкта активу внаслідок пожежі тощо.
Подія визнання затрат має одержати у бухгалтерському обліку один із
таких записів.
АКТИВ ПАСИВ
Рахунок Затрати… ………”
Дт Кт
Рахунок Фізична або юридична особа (виникнення зобов’язень)
Дт Кт
Рахунок Майновий об’єкт (ресурс) необоротний актив;
Рахунок Майновий об’єкт (ресурс) оборотний актив.
2. Основи побудови обліку затрат операційної діяльності.
Першою ознакою побудови бухгалтерського обліку затрат доходів та
фінансових результатів є вид діяльності: виробнича — по виготовленню
нових виробів або надання послуг та їх продаж. Або комерційна —
підготовка товару (купівля, доведення, сортування тощо) до продажу та їх
продаж.
За масштабами підприємницька діяльність може бути малою (дрібною),
середньою, великою та асоційованою. Суб’єктами підприємницької
діяльності (підприємцями) можуть бути як громадяни (які не обмежені у
правоздатності або дієздатності) — фізичні особи, так і юридичні особи,
що мають власність будь-якої форми, встановленої законом. Це друга
ознака побудови затрат.
У кожному виді діяльності затрати виконують різні функції Як видно із
рисунка, затрати від операційної діяльності за функціональною
класифікацією поділяються на: затрати на виробництво, затрати на продаж
(реалізацію) та затрати на управління. Тому у собівартість проданого
продукту, наданої послуги або проданого товару будуть включені:
а) при продажу продукції — лише виробнича собівартість проданої
продукції,
б) під час продажу послуг — лише виробнича собівартість послуг, які
були надані, та
в) під час продажу товарів — лише затрати на придбання товарів, їх
доставку та доведення до придатного до продажу стану.
Решта затрат відносяться (формують) інші затрати:
адміністративні затрати;
затрати на збут та;
інші операційні затрати.
Відповідно до П(С)БО вони є затратами звітного періоду.
Кожний вид підприємницької діяльності поділяється на галузі:
промисловість, сільське господарство тощо; підгалузі — машинобудівна,
легка, харчова та ін., або рослинництво, тваринництво тощо.
Визначення вартісних характеристик діяльності по виробленому продукту,
його собівартості, вимагає облік затрат на виготовлення продукту,
наданої послуги, підготовленого до продажу товару.
Кінцева мета будь-якої діяльності — одержання прибутку, а для цього
потрібен облік доходів та порівняння їх з затратами для визначення
кінцевого результату прибутку.
Затрати, доходи та результати обкладаються податками, обов’язковими
платежами тощо.
Це означає, що вихідними чинниками (факторами) побудови діяльності є:
вид діяльності, галузь діяльності, вид продукції, а також затрати на
кожний вид продукції, доходи від кожного виду продукції, фінансовий
результат (прибуток або збиток) від кожного виду продукції, податкова
система.
Для побудови бухгалтерського обліку затрат потрібні їх змістове
визначення та всебічна класифікація за видами, галузями тощо.
Будь-яку операційну діяльність — виробничу, комерційну або надання
послуг спочатку потрібно розглядати з двох боків. З одного боку — це
процес використання речовини і сил природи та виготовлення (створення)
нового продукту праці як виробу або надання послуг, або підготовка
товару для продажу, а з іншого — процес продажу та одержання доходу.
Процес діяльності пов’язаний з організаційними управлінськими зусиллями
людей, що також вимагає використання різних речовин та сили природи.
Використані у процесі підприємницької діяльності різні вини і сили
природи визначають затрати на продукцію (виріб, роботу, послугу), а
грошовий їх вираз — її вартість.
Речовини і сили природи, що використовуються у процесі підприємницької
діяльності виробничого характеру, зазнають складних механічних чи
органічних перетворень. Ці процеси складають зміст діяльності
підприємства, визначаються технологією та організацією робіт на ньому.
Якщо діяльність має комерційний характер, то використані речовини і сили
природи не зазнають складних перетворень. Вони просто використовуються.
У цьому полягає головний фактор побудови обліку затрат.
Як видно із рисунку, де затрати від операційної діяльності надані за
функціональною класифікацією, вони поділяються за такими функціями:
виробництво надання послуг, торгівля, управління, збут та інші
операційні затрати.
Наведене означає, що у процесі продажу (реалізації) до собівартості
проданого (реалізованого) продукту, виробу, наданої послуги або
проданого товару під час формування показника реалізації будуть включені
лише:
— по проданій продукції — виробнича собівартість реалізованої продукції;
по проданій послузі — виробнича собівартість наданих послуг;
по проданому товару — витрати на їх придбання, доставку та доведення до
придатного до продажу (реалізації) стану.
Решта затрат відносяться до складу інших операційних затрат,
адміністративних затрат і затрат на збут. Вони є затратами того звітного
періоду, в якому виникли. Таким чином склад собівартості реалізації має
визначатися відповідно до економічного змісту цієї категорії.
3. Облік затрат зі збуту – продажу (реалізації) продукції, наданню
послуг.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку затрати на
збут – продаж, реалізацію – продукції, послуг, товарів формує окрему
статтю звітності про фінансові результати, а це означає, що у
бухгалтерському обліку має бути передбачено відокремлене формування цих
затрат.
До затрат щодо збуту продукції, товарів, послуг належать ті, що
пов’язані з відвантаженням та реалізацією продукції, товарів, тобто
позавиробничі затрати. А саме:
затрати на тару та упаковку продукції на складах готової продукції,
затрати на ремонт тари;
транспортні затрати на доставку продукції від станції відправлення
(пристань) до станції (пристані) призначення;
затрати на вантаження у вагони, судна, автомобілі та інші транспортні
засоби;
комісійні збори, що сплачуються різним організаціям відповідно до
договорів;
комісійні винагороди, що сплачуються торговим, постачальним або збутовим
організаціям за продаж ними продукції, яка не може бути реалізована
підприємством і тому передається для реалізації на комісійних засадах;
затрати на спеціальні аналізи, що виконуються під час відвантаження;
утримання приміщень для зберігання продукції у місцях її реалізації.
До «Витрати на збут» відносяться також затрати підприємства, пов’язані з
реалізацією продукції (товарів):
• оплата праці і комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам
відділу збуту та складів, водіям тощо;
• затрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
• витрати на відрядження;
• оплата послуг збутових, посередницьких, зовнішньоторгових організацій;
• оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт та утримання
основних засобів відділу збуту, складів, транспортних засобів,
демонстраційних залів тощо;
• фрахт та інші виплати, пов’язані з транспортуванням продукції;
• надання знижок (дисконту) покупцям;
• гарантійне обслуговування покупців.
До цієї групи належать також затрати на відшкодування затрат за участь у
виставках, ярмарках, безкоштовно передані зразки і моделі, на
представницькі затрати (організацію прийомів), конференцій та інших
офіційних заходів — включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу в
розмірі до двох процентів від обсягів реалізації продукції.
Разом з тим до затрат щодо збуту продукції не належать:
вартість тари, що відшкодовується понад ціну товару;
затрати на тару та упаковку, якщо прейскурантом (або за умовами
договору) передбачається відпуск продукції без тарування;
затрати на тару, якщо тарування продукції (відповідно до встановлених
технологічним процесом) провадиться у цінах до здачі її на склад готової
продукції; вартість такої тари включається до виробничої собівартості
продукції;
затрати з упаковування і транспортування продукції, відшкодовувані
покупцями;
знижка цін, наданих торговельним організаціям для відшкодування їх
транспортних витрат.
Облік затрат щодо збуту ведуть на рахунку «Витрати на збут». Загальна
методика обліку затрат на збут з реалізації за елементами аналогічна
методиці обліку затрат виробничої діяльності. Тобто на першому етапі
формуються елементи затрат, на другому проводиться їх списування на
фінансові результати у внутрішньогосподарському обліку — визначається
можливість їх прямого або непрямого віднесення на відповідний вид
продукту. Непрямі затрати поділяються між окремими видами продукції.
За контрактом з покупцем окремі затрати по збуту можуть бути
відшкодовані продавцю. Залежно від того, за чий рахунок здійснюються
затрати, до рахунка «Затрати на збут» доцільно відкрити два субрахунки:
за рахунок продавця та за рахунок покупця.
Обороти на дебеті рахунка «Затрати по збуту» можливі з кредиту таких
рахунків:
Кредит рахунка «Виробничі запаси», із них:
Кредит рахунка «Матеріали»
Кредит рахунка «Запасні частини»
Кредит рахунка «Паливо»
Кредит рахунка «Малоцінні і швидкозношувані предмети»
Кредит рахунка «Знос (амортизація) основних засобів»
Кредит рахунка «Розрахунки з оплати праці»
Кредит рахунка «Розрахунки зі страхування»
Кредит рахунка «Розрахунки з різними кредиторами» та інші.
У зв’язку з тим, що затрати зі збуту є частиною собівартості проданої
(реалізованої) продукції та впливають на фінансовий результат, доцільно
провадити розподіл цих витрат між окремими видами проданої продукції
поза фінансовим обліком.
У цьому випадку затрати щомісячно розподіляються так:
а) затрати загального характеру — між видами реалізованої продукції
пропорційно до її виробничої собівартості;
б) транспортні витрати (якщо їх питома вага значна) — за видами
реалізованої продукції, їх просто списують наприкінці місяця.
Для розподілу затрат по збуту у бухгалтерії складають довідку-розрахунок
або відомість розподілу, де вказують види реалізованої продукції, її
виробничу собівартість.
Як правило, загальна сума затрат по збуту повністю списується і
включається до собівартості проданої (реалізованої) продукції. При цьому
робиться бухгалтерський запис, дебет рахунка «Фінансові результати»,
кредит — «Затрати зі збуту».
4. Облік затрат комерційної діяльності по продажу (збуту, реалізації)
товарів.
До затрат на збут підприємства оптової торгівлі належать затрати, які
пов’язані з продажем товарів. Такими затратами є:
— затрати на пакувальні матеріали;
— оплата праці продавцям;
— комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та
складів, водіям тощо;
— затрати на реклами;
— затрати на дослідження по ринку (маркетингу);
— витрати на відрядження, які пов’язані зі збутом (продажем) товарів;
— затрати по транспортуванню товарів покупцям;
— фрахт;
— оплата послуг збутових, посередницьких організацій;
— оренда, амортизація: страхування, ремонт, утримання основних засобів
відділу збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних залів
тощо;
— гарантійне обслуговування покупців;
— надання знижок (дисконту) покупцям тощо.
Загальна побудова обліку затрат по продажу (збуту, реалізації) товарів
підприємствами оптової торгівлі аналогічна обліку затрат по продажу
готової продукції виробничими підприємствами. На першому етапі
обліковуються затрати за елементами (та для внутрішньогосподарських
потреб за статтями або іншими показниками). На другому затрати
списуються на результати комерційної діяльності.
Затрати зі збуту (продажу)
Дебет Кредит
Затрати за елементами Списування затрат
Податкові платежі при реалізації готової продукції
Відповідно до чинного законодавства підприємства при реалізації
продукції споживачам стають платниками в бюджет податку на додаткову
вартість. ПДВ встановлюється у відсотках до обсягу реалізації — 20 %.
Наприклад, якщо підприємство відвантажило готової продукції на суму
20000 тис. руб., окремими позиціями в рахунку-фактурі воно повинно
виділити ПДВ у сумі 4000 тис. руб.
Суми ПДВ, нарахованого в бюджет, повинні бути перераховані у
встановлений термін.
Якщо підприємство реалізує готову продукцію у валюті, то податкові
платежі в бюджет ПДВ воно вносить або у валюті, або в гривневому
еквіваленті за курсом на день платежу.
Для контролю за тим, як виконуються зобов’язання перед бюджетом по
зазначеному податку, підприємства всіх організаційно-правових форм
подають відомості (довідки за установленою формою) у свою податкову
інспекцію. Якщо підприємства затримали сплату податку, то з них
стягується пеня в розмірі 0,3 % за кожний день прострочення до
несплаченої суми податку.
Підприємства, що реалізують товари (роботи, послуги), звільняються як
від ПДВ, так і оподатковувані податком, мають право на одержання пільги
тільки в тому випадку, коли облік витрат на виробництво і реалізацію
таких товарів (робіт, послуг) ведеться роздільно.
Підприємства, що реалізують підакцизні товари, крім того, є платниками в
бюджет акцизу.
Висновок.
Підприємство при відвантаженні продукції може понести витрати,
зв’язані зі збутом продукції, не підлягаючому відшкодуванню
покупцем. Такі витрати називають комерційними. До них, зокрема,
відносяться витрати на рекламу; на тару й упакування продукції на
складах готової продукції; по доставці продукції на станцію (пристань)
відправлення, навантаженню у вагони, на судна, в автомобілі й інші
транспортні засоби; комісійні збори і відрахування, сплачені збутовій і
іншій посередницькій організаціям; по змісту приміщень для збереження
продукції в місцях її реалізації; участь у виставках і ярмарках;
вартість зразків товарів, переданих безкоштовно і не підлягаючому
поверненню покупцем.
Витрати на упакування і транспортування, включаються в собівартість
відповідних видів продукції прямим шляхом, а при неможливості —
розподіляються пропорційно якій-небудь базі, передбаченої в галузевих
інструкціях із планування, обліку і калькулюванню (ваги, обсягу,
виробничої собівартості й ін.).
Список використаної літератури.
Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. – 3-тє вид., перероб. І
доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.
Козлова Е.П., Парашутин Н.В., Бабченко Т.Н., Галаніна Е.Н.
Бухгалтерський облік – 2-ге видання, – М. Фінанси та статистика, 1998.
– 576 с.
Вещунова Н.Л., Нейолова Н.В. Основи бухгалтерського обліку, 1997. – 96
с.
Горицька Н.Г. Бухгалтерський облік та фінансовий аналіз: Практичний
посібник. – К., ООО Редакція газети “Бухгалтерія. Податки. Бізнес”,
2001. – 288 с.
Бірюкова І.К., Кодрянський А.В. Бухгалтерський облік в Україні. – К.:
Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 408 с.
Горицька Н.Г. Новий бухгалтерський облік. – К., ООО Редакція газети
“Бухгалтерія. Податки. Бізнес”, 2002. – 256 с.
Вещунова Н.Л., Нейолова Н.В. Завдання по обліку грошових коштів та
розрахунків, 1997, – 112 с.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
