маркетинг
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Ціна, її суть і методи ціноутворення.
План
Вступ
1. Ціна як категорія ринкового господарювання.
2. Основні принципи ціноутворення.
3. Процес ціноутворення на підприємствах України.
4. Методики встановлення цін за географічною ознакою.
5. Методи непрямого ціноутворення.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
Кожного дня людина має справу з різноманітними цінами. Для того, щоб
жити, треба споживати продукти харчування, мати одяг, взуття, предмети
домашнього вжитку, тобто те, що називають споживчими товарами. Всі вони
мають купівельну ціну, яку треба сплатити, щоб придбати такі товари.
Так квартирна плата також є ціною за послугу, яку надає власник житла.
Якщо людина наймається на роботу, то їй за послуги праці виплачують
заробітну працю, яка є ціною такого товару як робоча сила. Ціною є
проценти за кредит, орендна плата власнику землі. Сировинні матеріали,
основні засоби виробництва також реалізуються за закупівельними цінами.
Отже, на ринку товарів є безліч цін. Ще не так давно ціну визначали як
грошове вираження вартості товару. А вартість, як відомо, – це втілена і
уречевлена в товарі абстрактна праця, яка визначається кількістю
суспільно необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення будь-
якої споживчої вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва
і середнього в цьому суспільстві рівня вмілості та продуктивності праці.
Однак в практиці трапляються такі випадки, коли вартість одного товару (
тобто затрати суспільно необхідного часу ) перевищує вартість іншого ,
але ринкова ціна його менша. Це пояснюється співвідношенням попиту і
пропозиції на товари. У нашому випадку ціна другого товару більш висока
через те, що попит на нього перевищує пропозицію, а , отже, його ціна
вища від вартості. Існують ще й інші фактори, не повязані з вартістю,
але впливають на ціну товару.
Отже, ціна є грошовим вираженням вартості товару лише в тому випадку,
коли існує рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках
коливання цін спричиняється не вартістю, а іншими причинами. Тому
потрібне більш універсальне визначення ціни : ціна – це грошова сума,
яку одержують за конкретний товар. Величина ж грошової суми залежить від
багатьох факторів, які будуть розглянуті в роботі. Таким чином,
предметом її розгляду є одна з найголовніших категорій ринкового
господарювання- ціна. Особливої уваги приділяється питанням
ціноутворення на підпрємствах та впливу ціни на економічні процеси
загалом. Ціллю даного дослідження є простеження всієї різноманітності
методів встановлення цін та їх поведінку на перехідному етапі розвитку.
1. Ціна як категорія ринкового господарювання
Система цін організовує господарський процес таким чином, що кожен
учасник сам вирішує вирішує, який вклад він хоче внести в економіку – з
врахуванням того, що він може реалізувати ( продати ) свій вклад за
ціну, яка влаштовуватиме його як покупця і, відповідно. З свого боку
придбати товари та послуги, що пропонуються іншими. Ця система настільки
природня для ринкової економіки, що зазвичай її розглядають як дещо, що
не потребує доведень. В дійсності ж система цін є результатом тривалого
розвитку, який поступово привів до сьогоднішніх ринкових реалій і весь
час продовжує вдосконалюватись.
Систему цін прийнято класифікувати згідно визначених ознак.
За характером обороту:
– Оптові, за якими підприємство реалізує вироблену продукцію іншим
підприємствам та збутовим організаціям
– Закупівельні, за якими реалізується сільськогосподарська продукція
виробниками ( колгоспами, радгоспами, фермерськими господарствами та
населенням ) державним та комерційним організаціям для послідуючої
переробки.
– Роздрібні, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій сітці
населенню.
На будівельну продукцію існує декілька різновидністей цін
– кошторисна вартість – граничний розмір витрат на будівництво кожного
конкретного обєкта.
прейскурантна ціна – середня кошторисна вартість одиниці кінцевої
продукції типового будівельного обєкту.
Договірна ціна встановлюється при підписанні договору між замовником та
підрядчиком.
Ціни та тарифи на послуги населенню.
Знижки в галузі обігу ( оптово- збутові, торгівельні )
Тарифи грузового та пасажирського транспорту – плата за переміщення
вантажу та пасажирів. Яка береться транспортними організаціями з
відправників вантажу чи пасажирів.
За рівнем вільності від впливу держави при їх встановленні:
Вільні, що складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції.
Держава може домагатися зміни цих цін тільки за допомогою впливу на
коньюктуру ринку.
Регульовані, які складаються також під впливом попиту та пропозиції, але
підлягають певному впливу з боку держави чи через безпоседнє обмеження
їх росту або зниження, регламентацію рентабельності.
Фіксовані, які встановлюються державними органами на попередньо
визначене коло товарів.
За способом фіксації:
Контрактні, які встановлюються за згодою обох сторін згідно контракту.
Трансфертні, які застосовуються при реалізації продукції між філіями або
в межах однієї асоціації.
Біржові, які використовуються при продажу товарів безпосередньо через
біржі.
Торгів, які обслуговують особливу форму торгівлі, коли декілька
підрядчиків, що конкурують між собою, пропонують замовнику свої проекти
на виконання певних робіт, з яких замовник на конкурсній основі обирає
найбільш ефективний.
За ступенем обгрунтованості:
Базисні, які застосовуються в якості початкової ціни на подібну
продукцію. Вони являють собою фіксовані в угодах чи прейскурантах ціни
товарів з певними якісними характеристиками.
Довідкові, які друкуються в каталогах, прейскурантах, журналах, газетах,
довідниках, економічних оглядах. Вони використовуються спеціалістами в
якості інформації для орієнтації при встановленні цін на аналогічну
продукцію чи аналізі рівнів та співвідношень між цінами.
Прейскурантні, які є видом так званої, довідкової ціни. Вони друкуються
в прейскурантах фірм – виробників або продавців.
Фактичні ціни угод. Які враховують застосування різноманітних знижок та
надбавок щодо базової ціни.
Споживача, яка визначає витрати споживача, які напряму повязані з
придбанням товару та витратами, повязаними з його експлуатацією.
По терміну дії ціни:
Постійні, які не змінюють протягом сроку поставки продукції за даним
контрактом чи договором
Текучі , за якими здійснюється поставка продукції в даний період часу.
Вони можуть змінюватися на протязі виконання одного контракту і повністю
залежать від коньюктури ринку.
Плинні, які встановлюються в торгових угодах на продукцію, яка зазвичай
потребує тривалого сроку на виробництво. Вони враховують всі зміни у
витратах виробництва, які відбуваються в період виготовлення виробів.
Сезонні , які діють протягом визначеного періоду часу4.
Ступінчасті, які передбачають ряд послідовно зменшених цін за попередньо
визначеною шкалою.
Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система
знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми –
виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки – це своєрідна
відповідь на дії конкурентів, коли вони почмнають знижувати ціни. Знижки
використовуються для залучення нових споживачів та зкорочення великих
запасів.
2. Основні принципи ціноутворення
В кінцевому результаті ціна товару визначається ринком, на неї значно
впливає відношення попиту та пропозиції і вона представляє собою
компроміс між бажанням продавця і можливостями покупця. Проте, витоком
формування продажної ціни є калькуляція. Незважаючи на докорінні зміни в
системі ціноутворення через певну лібералізацію, калькуляційний метод
формування цін залишається головним, оскільки ціна має забезпечувати
покриття всі витрат і крім цього ще й отримання прибутку. Якщо
розрахована калькуляційним методом ціна вища тієї, що склалася на ринку,
слід шукати шляхи зниження витрат чи взагалі відмовитися від виробництва
даного товару.
Попередньо розраховуються дві ціни кожного товару, виробництво якого
передбачається в наступному році: продажна, яка забезпечує виробнику
нормальні умови відтворення і мінімальна, яка компенсує підприємству
витрати при мінімальному прибутку. Якщо укладається контракт,
здійснюється велике замовлення, то замовники мають право ознайомитися з
калькуляціями виробника. Виробник в свою чергу може відмовитися від
представлення калькуляційних звітів, замовник в такому випадку – від
придбання товару, ціна якого видається йому явно завищеною.
Крім калькуляційного застосовуються також і інші методи формування цін
на вироби, що тільки починають випускатись: параметричний, що базується
на залежності ціни від головного параметру виробу ( потужності,
швидкодії, грузопідємності і т.п.); статистичний, основа якого – аналіз
динамічного ряду цін аналогічних чи споріднених виробів. Але, слід
відмітити, що при всіх умовах ціна повинна компенсувати витрати
виробника, тому використання калькуляцій – просто необхідний процес в
ціноутворенні. Іноді проектування цін на, так звані, елітні вироби
доручають спеціалізованим консалтинговим фірмам, в обєктивності яких
впевнені обидві сторони – як замовник так і виробник. Наприклад
подібного роду роботи виконує американська фірма Rand Corporation.
3. Процес ціноутворення на підприємствах України
Використання короткострокової тактики ціноутворення не дає можливості
управлінцям підтримувати надійну довгострокову рентабельність для
вирішення проблем, повязаних з витратами, споживачами та конкурентами.
Довгострокова рентабельність і становище між конкурентами потребують
такої стратегії ціноутворення. Внесемо деякі уточнення щодо складання
стратегії ціноутворення. Вона складається:
внутрішньої структури витрат компанії по кожному продукту, групі
продуктів чи споживачів;
«споживацької чутливості» і того, як споживачі цінять унікальні якості
продукції даної фірми;
становище між конкурентами, за виключенням потенційної можливості і
стратегії;
Підсумувавши, можна сказати, що рентабельна політика ціноутворення
потребує розуміння взаємодії трьох сил – витрат, споживаччів та
конкурентів, – забезпечення водночас їх оптимального поєднання.
4. Методики встановлення цін за географічною ознакою
Вищезгадані фактори враховують витрати, які виникають через необхідгість
транспортування продукції. Так, залежно від розподілу обовязків з
транспортування товарів і участі постачальників та споживачів у
компенсації транспортних витрат проводиться так зване франкування цін.
Це означає, що всі витрати з транспортування продукції до названого
пункту входять у ціну товару. Існує 6 видів франко – цін:
франко- склад постачальника ( витрати на виробництво продукції та
маркетинг)
франко-станція відправлення ( витрати на транспортування товарів на
станцію відправлення)
франко- вагон на станції відправлення ( витрати на завантаження і
зберігання продукціїна станції відправлення)
франко- вагон на станції призначення (транспортний тариф від станції
відправлення до станції призначення)
франко-станція призначення ( витрати на вивантаження і зберігання
продукції на станції призначення)
франко- склад спгоживача ( витрати на доставку продукції).
Різновидами методик встановлення цін за географічною ознакою є їх
розрахунок щодо якихось базових пунктів території, а також визначення
зональних цін.
5. Методи непрямого ціноутворення
У маркетинговій діяльності фірм чи підпрємств розрахунок цін- це тільки
перший крок до розвязання однієї з найважливіших проблем ринкової
діяльності. Надалі ціна товарів та послуг регулюється відповідно до
загальних змін цін фірми, змін коньюктури ринку тощо. Отже, управління
цінами- це загальні правила, якими керується підприємство, приймаючи
рішення відповідно до стратегії і тактики діяльності.У процнсі
управління цінами можуть бути використані такі принципи.
Політика поступового зниження цін. Вона характеризується відносно
високими цінами під час виведення на ринок нового продукту. Далі, коли
зростає конкуренція, ціни поступово знижуються. Є кілька передумов для
використання такої цінової політики:
наявність досить великої кількості потенційних покупців з високою
купівельною спроможністю і гострою потребою в даному товарі
компенсація високого рівня цін
незначний ступінь привабливості продукту і високий рівень цін на нього
для потенційних конкурентів
обовязкова відповідальність високої ціни високій якості продукту.
Основої перевагою такої політики є та проста істина, що цінизавжди легше
зменшувати. Завдяки цьому продукт тривалий час зберігає свою ринкову
привабливість, обсяги збуту. Основною проблемою тут є встановлення
початкового рівня цін, який давав би вільну можливість поступового їх
зниження
Політика знімання вершків. Така політика використовується щодо товарів,
які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується
максимально високими цінами під час виведення на ринок новинки.
Передумовами її використання є готовність споживача купити новинку за
найвищу ціну, нечутливість попиту, наявність відповідного цінового
сигмента ринку, необізнаність покупців з реальними витратами виробника,
а також мала ймовірність швидкої реакції конкурентів.Перевагами такої
політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво і
маркетинг, отримання відповідних прибутків, підвищення іміджу фірми як
підприємства- новатора,а також уникнення небажаного ажіотажного попиту.
Проте таке підприємство високим рівнем цін приваблює конкурентів, що
може змусити його відмовитись від випуску даного продукту.
Політика проникнення.Вона характеризує порівняно низькі ціни, що робить
можливим проникнення підприємства на нові ринки, створення достатнього
попиту. Такі ціни можуть бути підвищені, наприклад ,за рахунок
підвищення якості продукції.Головна передумова використання такої
політики полягає у наявності необхідної кількості товарів, що робить
можливим досягнення великих обсягів товарообороту, достатніх для
проходження точки беззбитковості.
Політика диференціювання цін. Це продаж свого того самого продукту
різним покупцям за різними цінами. Така політика має два завдання:
пристосуватись до умов різних ринків, де існують різні умови
конкуренції, інтенсивність попиту, сприйняття ціни
досягти виробничо-економічних чи логістичних переваг з погляду впливу на
поведінку споживачів за рахунок продажу великих партій товару,
вірогіднішого розподілу замовлень в часі
Розрізняють кілька видів цінової диференціації:
просторову 9 різні ціни в країні та за її межами)
часову( сезонні знижки та надбавки)
залежно від способу використання продукту ( паливо як сировина чи як
пальне для двигунів)
загрупами споживачів ( використання пільгових тарифів для літніх людей
чи студентів)
залежно від кількості ( знижки у разі купівлі цілих упаковок товару, а
не одиничних екземплярів)
У різних країнах до такої цінової політики ставляться неоднозначно.
Подекуди її кваліфікують як цінову дискримінацію, що переслідується
законом.
Політика престижних цін.Це високі ціни на продукти справді високої
якості.Такі продукти мусять постійно здобувати і підтримувати свою
високу репутацію, отже, основна проблема- постійне підвищення якісних
характеристик, його іміджу, збереження традицій хорошої фірми,
незважаючи на будь- які конюктурні зміни.
Політика традиційного ціноуворення.Вона полягає в орієнтації на ті
традиції, які існують на ринку одо рівня цін на ту чи іншу продукцію.
Політика шикування цін . ЇЇ використовують за продажу кількох категорій
продукту або великого асортименту в рамках однієї категорії. Ціни слід
вишиковувати так, аби їхній ряд був достатньо диференційований.
Політика психологічно крмфортних цін.Така політика бере до уваги «
внутрішню логіку» покупця, коли ціни встановлюються дещо нижчими за
якусь « круглу» суму.
Політика послідовного проходження по сегментах ринку.Застосовується у
міру насичення якогось сегмента даним товаром. Тоді ціну знижують, а
товар пропонують іншому сегменту, де більш висока еластичність.
При аналізі та визначенні рівня цін підприємець має чітко уявляти
загальну картину цін, яка характеризує взаємозв’язок і взаємовідносини
різних видів цін. До системи цін включено різні елементи, які зазвичай
розглядаються як окремі конкретні ціни так і попередньо визначені групи
цін. Всі елементи системи цін тісно взаємопов’язані. Це наслідок єдиної
методології формування витрат на виробництво і взаємозв’язок між всіма
елементами ринкового механізму.
Висновок
Визначення рівня прибутку і рентабельності безпосередньо залежить від
рівня витрат виробництва і ціни конкурентних товарів , що випускаються
виробничими відділеннями чи фірмою вцілому. Нормативна норма прибутку
встановлюється з врахуваням тієї норми прибутків, яку вище керівництво
вважає за необхідне отримати для забезпечення подальшого розвитку фірми.
Тому рівень цін визначають перш за все, виходячи з цілей досягнення
певного спланованого рівня прибутку ( звідси і назва « цільове
ціноутворення ). Слід додати, що цінова норма прибутку встановлюється на
плановий період диференційовано за кожним товаром чи групою товарів, а
скоріше всього за окремим підрозділом, який виступає центром прибутку.
Проводження такої політики передбачає надання виробничим відділам і
закордонним компаніям самостійності у встановленні цін, які зазвичай
прирівнюються до рівня ринкових. Сам же метод даного ціноутворення часто
використовується при укладанні угод із зовнішніми контрагентами та
внутрішньофірмовими поставками. Але оскільки цей метод орієнтується на
збереження самих цін протягом певного планового періоду, він слабо
стимулює діяльність управлінців , які керують закордонними філіалами та
дочірніми підприємствами. Тому деякі компанії вносять корективи до
цільової норми прибутку, роблячи її рухомою в певних межах, щоб краще
враховувати попит і умови конкуренції на зовнішньому ринку. Також даний
метод використовується при визначенні розрахункових цін в поєднанні з
методом рухомої ціни. Але, слід додати, що в цілях перерозподілу чи
викачування прибутків використовуються не лише завищені ціни на товарні
поставки, але й встановлюються високі ставки відрахувань за
представленими патентами та ліцензцями , технічними послугами та ноу-
хау. Тому, як вже наголошувалось в основній частині, потрібно проводити
гнучку систему цін, яка спрямовується на встановлення в рамках фірми
таких цін, що мають здатність призводити до мінімальних витрат
виробництва, при чому не за кожним відокремленим підрозділом, а по
підприємству вцілому. Проведення глобальної політики передбачає, що вище
керівництво розробляє методологічні принципи побудови цін, визначає їх
структуру і рівень як у відносинах з зовнішніми контрагентами , так і у
внутрішньофірмових поставках. Гнучкість цінової політики в батьох
аспектах визначається поєднанням в управлінні принципів централізації і
децентралізації. На деяких підприємствах керівництво саме розробляє
стандарти ціноутворення і єдині базиси цін на кожен виріб у загальних
масштабах. Відхилення від них допускаються лише у ситуаціях, спричинених
занадто жорсткою конкуренцією. В таких випадках гнучкість цін
досягається за допомогою знижок відносно прейскурантної ціни.
В залежності від цілей і стратегії, що розробляються у виробничому
відділенні, визначаються основні напрямки цінової політики, а саме :
орієнтація на забезпечення рентабельності виробництва, на рівень якості
товару, на ринкові умови та конкуренцію, на збереження чи збільшення
ринкової частки, на стабільність цін в наступному плановому періоді.
Таким чином, звідси випливає, що ціна як економічна категорія відображає
умови або економічні відносини реалізації товарів. Вона є груповим
виразом вартості, оскільки відображає рівень господарювання. Крім того,
рівень цін на підприємстві може носити як обліково- аналітичний характер
так і стимулюючий, що в свою чергу відіграє немаловажливу роль. Адже, це
є прямим сприянням пошуку резервів для зниження собівартості, зменшенню
конкурентної боротьби за ринки збуту та переливу капіталу з однієї
галузі в іншу. А це в свою чергу призводить до численних змін ( як в
позитивну так і негативну сторону ) загального становища підприємства та
його становища на ринку.На мою думку в наш час було б варто прилити
більше уваги ціноутворенню на підприємствах. Адже зазвичай підприємство
опиняється в скрутному становищі аналізуючи всі фактори ціноутворення та
власні витрати при встановлення ціни. Все це наслідки багатьох причин,
але найбільшої шкоди , на мою думку, завдає податкова система.
Список використаної літератури
1. Бойчак І. М., Харів Н.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств.- Л.:
Сполом, 1999.
2. Бороздин Ю.В. Ценообразование и потребительская стоимость продукции.
– М. : Экономика, 1975 .
3. Варга В.У. Деньги и цены. Мировая економика и международные
отношения.-№ 12- 1992.
4. Васильева Н.С., Козлова Л. И. Формирование цены в рыночных условиях.
– М.: Бизнес, 1995.
5. Волков О.И. Экономика предприятия . – М.: Инфра, 1999.
6. Гальчінський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної
теорії.- К.: Вища школа, 1995.
7. Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Экономика предприятия.-М.: Юнити, 1998.
8. Калиніченко І.В. Імпульсивні явища в економіці: природна поведінка
цін. Економіка України.- № 11- 1998.
9. Калита Н.С.,Спицына Т.Ю., Кожуховский К.Л., Цена и ценообразование .
Состояние, проблемы, перспективы.- К.: Выща школа, 1988.
10. Корниенко В.Т. Цена и народное потребление. – М.: Знание,1963.
11. Медведев В.А. Закон стоимости и материальные стимулы производства. –
М.: Экономика, 1968.
12. Примак Т. О. Економіка підприємств.-К.: МАУП,1999.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
