.

Нецінова конкуренція та диференціація продукту в умовах ринку монополістичної конкуренції (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
666 11764
Скачать документ

мікроекономіка

Курсова робота

на тему:

Нецінова конкуренція та диференціація продукту в умовах ринку
монополістичної конкуренції

ПЛАН.

ВСТУП

ПОНЯТТЯ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Ознаки монополістичної конкуренції

Основні теоретичні концепції

Диференціація продукту та умови входу в галузь

РІВНОВАГА ФІРМИ ПРИ МОНОПОЛІСТИЧНІЙ КОНКУРЕНЦІЇ

Крива попиту фірми

Короткострокова та довготривала рівновага фірми при монополістичній
конкуренції

Максимізація прибутку в умовах монополістичної конкуренції

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Надлишкова виробнича потужність

Нецінова конкуренція

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП.

Монополістична конкуренція є не тільки найбільш поширеною, але і
найбільш важко досліджуваною формою галузевих структур. Для подібної
галузі не може бути побудовано абстрактної моделі, як це можна зробити у
випадках чистої монополії і чистої конкуренції. Багато чого, тут,
залежить від конкретних деталей, що характеризують продукцію і
технологію, а також від природи стратегічного вибору, наявного у фірм.
Тому моя задача в даному випадку зводиться до виявлення й опису спільних
моментів і найбільш характерних закономірностей такої економічної
структури як монополістична конкуренція.

Проблеми монополізації господарського життя, конкуренція на товарних
ринках привертають сьогодні пильну увагу не тільки спеціалістів, але і
широких прошарків населення. Успіх економічних перетворень у чималому
ступені залежить від зваженої, вивіреної системи регулювання державою
монопольних процесів і конкурентних відношень. У нашій країні,
промисловості якої в спадщину від командно-адміністративної системи
колишнього СРСР дістався цілий комплекс гігантів-монополістів, особливо
важливої стає проблема демонополізації економіки і недопущення посилення
ролі вже чинних на ринку монополій. В Україні процес створення
державного контролю по недопущенню несумлінної конкуренції фактично
почався з нуля, тому що присутня в ще зовсім нещодавно в керуванні
економікою командно-адміністративна система по своїй суті виключала
наявність вільної конкуренції в господарській діяльності. Тому на даному
етапі величезне значення має створення й удосконалення законодавчої бази
з приводу регулювання монополістичних процесів і конкуренції, розуміння
населенням України необхідності економічних реформ у даній сфері.

Своєрідним і широко поширеним типом недосконалої конкуренції, що
спостерігається практично в усіх розвинутих країнах, є, так звана,
монополістична конкуренція. В певній мірі, монополістична конкуренція
нагадує досконалу конкуренцію:

– велика кількість споживачів і виробників;

– бар’єри для входу на ринок і виходу з ринку мінімальні;

– кожна фірма сприймає ціни інших фірм як задані і регулює тільки свою
ціну.

В умовах монополістичної конкуренції кожна фірма випускає свій власний
продукт, а усі разом – товари однієї товарної групи. Товар, що
випускається кожною фірмою, декілька відрізняється від товарів тієї ж
групи, що випускаються іншими фірмами. Це, як правило, товари (або
послуги) групи одного призначення – прохолодні напої, ліки, бензин
різних марок і т.п. Товари групи є близькими замінниками, але
відрізняються один від іншого якістю виконання, упаковуванням, дизайном,
товарним знаком, післяпродажним обслуговуванням і т.п. І майже не
різняться ціною. Кожна фірма є єдиним виробником свого товару й в цьому
змісті монополістом.

Чиста конкуренція і чиста монополія є винятками, а не правилом в
ринковому середовищі. Більшість ринкових структур знаходяться десь між
цими двома винятками. Монополістична конкуренція припускає змішання
монополії і конкуренції: точніше, монополістична конкуренція містить у
собі дуже значний обсяг конкуренції, змішаної з невеликою дозою
монопольної влади.

Модель досконалої конкуренції, що використовувала неокласична школа,
спиралася на ряд дуже умовних теоретичних передумов. Передбачалася,
зокрема, що економіка є абсолютно гнучкою і мобільною: є рухливість
ресурсів, відсутні найменші перешкоди для переливання капіталу і праці,
не існує якогось центру економічної влади, здатного обмежувати свободу
господарських суб’єктів. Багато представників західної економічної
теорії розуміли усю умовність показаних передумов, тому вже в 19ст.
з’явилися роботи, автори яких намагались врахувати вплив монополій на
структуру ринку. Найбільш відомими роботами в цьому напрямку є “Теорія
монополістичної конкуренції” Е.Чемберліна і “Економічна теорія
недосконалої конкуренції” Дж.Робінсон.

Внесок американського економіста Е. Чемберліна (1899-1967) полягає в
тому, що він був першим, хто ввів поняття “монополістичної конкуренції”.
Відповідно до погляду Чемберліна, більшість економічних ситуацій являють
собою явища, що включають і конкуренцію, і монополію. Чемберліновська
модель припускає структуру ринку, у якій поєднані елементи конкуренції
(велика кількість фірм, їхня незалежність друг від друга, вільний доступ
на ринок) з елементами монополії (покупці віддають явну превагу ряду
продуктів, за які вони готові сплачувати підвищену ціну). При цьому
передбачається, що підприємець у своєму прагненні до одержання
максимального прибутку намагаються захопити контроль над пропозицією
товару, що дозволить йому диктувати ціну на ринку. Тому він прагне
створити товар, який хоч чимось-то відрізняється від товару конкурента.
Відповідно до поглядів Чемберліна ринок будь-якого одиничного єдиного
виробника в умовах монополістичної конкуренції визначається і
лімітується трьома головними чинниками: ціною продукту, особливостями
свого продукту, витратами по збуту.

Джоан Робинсон (1903-1983)- англійський економіст, представник
кембріджської школи політичної економії – як і Чемберлін у своїй
найвідомішій роботі «Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933)
досліджувала ті ж проблеми: здвиги в механізмі ринкової конкуренції,
проблему монополізації ринку, механізм монополістичного ціноутворення.
Значний внесок в аналіз ринку недосконалої конкуренції внесли такі
економісти, як А.Курно, Дж.Хікс і ін.

Розділ 1.

ПОНЯТТЯ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ.

1.1. Ознаки монополістичної конкуренції.

У багатьох галузях господарства товари, які випускаються фірмами, є
диференційованими. З тієї чи іншої причини споживачі розглядають марку
кожної фірми як таку, що відмінна від марок інших фірм.

Монополістична конкуренція – це тип ринку, на якому за умови
неоднорідної пропозиції діє велика кількість невеликих постачальників
при більшій кількості споживачів. Тобто, на відміну від досконалої
конкуренції, при монополістичній конкуренції немає однорідності
продукції, оскільки між продуктами окремих виробників існують деякі
відмінності, що дозволяє фірмам здійснювати сегментацію ринку. Даний тип
ринку поєднує в собі риси як конкурентного (багато виробників), так і
монополістичного (наявність відмінностей у продукції).

Розходження між монополістичною і чистою конкуренцією дуже значні. Для
монополістичної конкуренції не потрібно наявності сотень або тисяч фірм,
достатньо порівняно великого їх числа, скажемо 25, 35, 60 або 70.

Ринок з монополістичною конкуренцією має дві важливі особливості.

По-перше, фірми конкурують між собою, торгуючи диференційованими
товарами, які можуть легко замінятися один одним, однак вони не є
абсолютними замінниками. Інакше кажучи, перехресна еластичність попиту
за ціною значна, проте не безмежна.

По-друге, вхід на ринок і вихід з нього — вільні: для нових фірм з їх
власними марками товару увійти до ринку нескладно і так само легко
залишити ринок існуючим на ньому фірмам, товари яких стали
неприбутковими.

З наявності такого числа фірм витікає декілька важливих ознак
монополістичної конкуренції. По-перше, кожна фірма володіє щодо
невеликою долею усього ринку, тому вона має дуже обмежений контроль над
ринковою ціною. Крім того, наявність порівняно великої кількості фірм до
того ж гарантує, що таємна змова, погоджені дії фірм із метою обмеження
обсягу виробництв і штучного підвищення цін, майже неможливий. Нарешті,
при численності фірм у галузі немає відчуття взаємної залежності між
ними; кожна фірма визначає свою політику, не враховуючи можливу реакцію
з боку конкуруючих із ній фірм. І це дуже прийнятий спосіб дії фірми в
умовах ринку, на котрому її конкуренти дуже чисельні. Зрештою,
збільшення продажів на 10 або 15 %, що фірма Х може здійснити шляхом
зменшення ціни, поширюється настільки слабко на її 20, 40 або 60
конкурентів, що вплив на їхні продажі буде практично непримітним.
Реакцію конкурентів можливо не враховувати, тому що вплив дій однієї
фірми на кожного з її численних суперників настільки малий, що в цих
конкурентів не буде причини реагувати на дії фірми.

Тобто, монополістична конкуренція розуміє таку ринкову ситуацію, при
котрій щодо велике число невеликих виробників пропонує схожу, але не
ідентичну продукцію.

У реальній дійсності не існує чистої (досконалої) або тільки, крайнього
випадку, «чистої» монополії при недосконалій конкуренції. Як відзначає
П.Самуэльсон, «реальний світ, яким ми його знаємо по Америці, Європі або
Азії, виступає як своєрідне сполучення елементів конкуренції з
недосконалостями, внесеними монополіями»

1.2. Основні теоретичні концепції.

Існують дві основні теоретичні концепції монополістичної конкуренції.

1. “Рішення за дотичною” — Е. Чемберліна.

Внесок американського економіста Е. Чемберліна (1899-1967) полягає в
тому, що він був першим, хто ввів поняття “монополістичної конкуренції”.
Відповідно до погляду Чемберліна, більшість економічних ситуацій являють
собою явища, що включають і конкуренцію, і монополію. Чемберліновська
модель припускає структуру ринку, у якій поєднані елементи конкуренції
(велика кількість фірм, їхня незалежність друг від друга, вільний доступ
на ринок) з елементами монополії (покупці віддають явну превагу ряду
продуктів, за які вони готові сплачувати підвищену ціну). При цьому
передбачається, що підприємець у своєму прагненні до одержання
максимального прибутку намагаються захопити контроль над пропозицією
товару, що дозволить йому диктувати ціну на ринку. Тому він прагне
створити товар, який хоч чимось-то відрізняється від товару конкурента.

Кожна фірма, яка домоглась деякої диференціації продукту стає
монополістом на ринку його збуту. У зв’язку з цим фірма починає мати
частково ринкову владу. Це означає, що збільшення цін на її продукцію не
обов’язково призведе до втрати усіх покупців, що було б вірно,
принаймні, у теоретичному плані в умовах досконалої конкуренції, повної
однорідності продукту і, як слідство, безкінечної еластичності попиту по
ціні. При цьому диференціація продукту по Чемберліну трактується
достатньо широко: вона включає не тільки різноманітні властивості
продукту, але й усі умови реалізації і послуги, що супроводжують
продажу, а також просторове перебування. Диференціація може базуватися
на певних особливостях самого продукту, начебто таких, як особливі
запатентовані властивості (фабричні марки, фірмові назви, своірідність
упаковування) і таких, як індивідуальні особливості (якість, форма,
колір або стиль). Диференціація може існувати у відношенні умов, що
супроводжують продажу товарів. Там, де продукт диференційований,
продавець одночасно є і конкурентом і монополістом. Межі ж влади цієї
групи монополістів обмежені, оскільки контроль над пропозицією товарів
частковий: внаслідок існування товарів замінників і можливої
еластичності попиту по ціні.

Проблему попиту Чемберлін ставить по-новому. На відміну від неокласичної
моделі, де обсяг попиту і його еластичність виступають як щось
споконвічно дане, у моделі Чемберліна вони виступають як параметри, на
які монополіст може робити вплив через формування наших смаків і
переваг. Тобто, ціна не є вирішальним інструментом конкуренції,
оскільки в створенні попиту головний акцент робиться на рекламу, якість
товару, обслуговування споживачів. Це означає, що в умовах
монополістичної конкуренції еластичність попиту по ціні падає при
зростанні еластичності по якості.

Крива попиту на продукцію окремої фірми хid не є нескінченно еластичною,
як це мас місце за досконалої конкуренції, тобто її крива матиме певний
нахил, менший за нахил кривої ринкового попиту хd, а, отже, МRi, = ARi,.
Це створює певні можливості для здійснення самостійної цінової політики
в короткостроковому аспекті, отримувати економічний прибуток, оскільки
фірма буде випускати таку кількість продукції, що забезпечує їй максимум
прибутку згідно з випуску правилом (МR = МС).

Як видно з мал. A , при встановленні фірмою оптимальної для себе ціни
pm вона отримуватиме прибуток, величина якого відповідає площі
прямокутника.

Проте, на відміну від монополії, дана рівновага, коли фірма отримує
економічний прибуток, не може бути довгостроковою, оскільки не існує
суттєвих перешкод для того, щоб у дану галузь не входили нові
конкуренти, які будуть випускати подібну продукцію.

Це призводить до того, що економічний прибуток зникає (мал. Б),
оскільки, по-перше, попит на продукцію окремої фірми знизиться, бо
додаткова пропозиція продукції, яка є замінником для продукції окремої
фірми, призводить до зменшення ємності її ринку, і, по-друге, посилення
в галузі конкурентної боротьби, що ведеться в основному неціновими
методам, спричинить підвищення рівня витрат (крива середніх витрат АСi
здійметься вгору).

Що стосується реклами, то їй властиво двоїстий вплив на попит.
Припускається її вплив як на формування потреб, так і на їхні зміни. З
однієї сторони вплив реклами на збільшення попиту на продукт ув’язується
з можливістю продавця збувати велику кількість свого продукту незалежно
від призначуваної ціни, чим без помочі реклами, тобто граничні витрати
на рекламу збільшують прибутки. Проте, з іншого боку, висловлюється
нагадування про те, що прибуток від повторення реклами збільшується не
нескінченно, тому що опір, що викликає зменшення прибутку увесь час
посилюється в міру того, як розширюються витрати по збуту.

2. “Двічі зламана крива ціна – збут”—Е. Гутенберг.

Окрема фірма має можливість здійснювати автономну цінову політику лише в
рамках дуже обмеженого інтервалу (мал.В). Поза ним фірма потрапляє у
ситуацію, дуже близьку до досконалої конкуренції: якщо вона встановлює
ціну, вищу за p0 внаслідок цінової конкуренції вона втратить більшість
своїх клієнтів; якщо знижує ціни нижче рівня p0’, то вона залучає до
себе стільки споживачів, що це стає відчутним для її конкурентів. Таким
чином, окрема фірма має можливість в інтервалі p0’ Розділ 2. РІВНОВАГА ФІРМИ ПРИ МОНОПОЛІСТИЧНІЙ КОНКУРЕНЦІЇ 2.1. Крива попиту фірми. Тепер проаналізуємо поведінку при визначенні ціни й обсягу виробництва фірм, що діють в умовах монополістичної конкуренції. Порівняємо спочатку криві попиту на товар двох фірм -- представника досконалої та недосконалої конкуренції. Продемонструємо ці криві на графіках. (Графік А-крива попиту фірми, що діє в умовах досконалої конкуренції, графік Б- крива попиту фірми, що діє в умовах недосконалої конкуренції). З цих графіків очевидно, що цілком конкурентна фірма (мал. А) може продати, скільки вона хоче, не роблячи при цьому впливи на ринкову ціну. Отже, лінія попиту DD на її продукцію горизонтальна. Неможливість впливати на ринкову ціну пов'язана з щодо невеликим обсягом виробництва у фірм, що входять у галузь. Тому скільки б фірма-досконалий конкурент ні поставив товару на ринок, все рівно його кількість занадто мала, щоб впливати на сформовану на ринку ціну. У випадку фірми - недосконалого конкурента (мал. Б) крива попиту DD має негативний нахил, оскільки чим більше її Q, тим меншу ціну може вона встановити. Отже, коли фірма-монополіст викидає на ринок велику кількість товару, його ціна падає. Якщо ж фірма не має повну монополію, скорочення ціни Р її конкурента зрушить лінію попиту DD вліво, у становище D1D1, як це показано на мал. Б. Отже, через фірму , що суперничає , навіть при зниженні ціни тепер можна буде продати меншу кількість товарів, тобто Q1

Розділ 3. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ 3.1. Надлишкова виробнича потужність. Економічна ефективність потребує потрійної рівності - ціни, граничних витрат і середніх витрат. Рівність ціни і граничних витрат необхідна для досягнення ефективного використання ресурсів. Рівність ціни з мінімальними середніми валовими витратами припускає високу виробничу ефективність, використання найбільше ефективної (або - найменш витратної) технології. Дана рівність означають, що споживачі одержать найбільший обсяг продукції по найнижчій ціні, яку будуть припускати існуючі витрати. Ринки з абсолютною конкуренцією бажані, оскільки вони економічно ефективні — поки не існує побічних негативних наслідків (наприклад, екологічних), і нічого не перешкоджає нормальній діяльності ринку, сумарний надлишок споживачів та виробників максимальний. Монополістична конкуренція в дечому подібна до конкуренції, проте чи є вона ефективною ринковою структурою? Щоб відповісти на це запитання, порівняймо тривалу рівновагу в монополістичне конкурентній галузі з тривалою рівновагою в абсолютно конкурентній галузі. По-друге, зауважте, що на мал. А монополістично конкурентна фірма функціонує з надлишковою продуктивністю; її рівень виробництва нижчий від того, який мінімізує середні витрати. Вхід нових фірм на ринок зводить прибутки до нуля, як на ринку з абсолютною конкуренцією, так і на ринку з монополістичною конкуренцією. На ринку з абсолютною конкуренцією крива попиту на товар фірми — це горизонтальна лінія, так що точка нульового прибутку збігається з точкою мінімальних середніх витрат, як показано на мал. А. Проте на ринку з монополістичною конкуренцією крива попиту похило спрямована донизу, так що точка нульового прибутку перебуває зліва від точки мінімальних середніх витрат. Ця надлишкова продуктивність не дає ефекту, оскільки середні витрати можна було б зменшити лише за меншої кількості фірм. На ринках із монополістичною конкуренцією не досягаються ні ефективне використання ресурсів, ні виробнича ефективність. Монополістичний елемент викликає деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів в умовах цієї ринкової структури. Ціна перевищує граничні витрати в умовах рівноваги в довгостроковому періоді, указуючи, таким чином, на те, що додаткові одиниці цього товару суспільство оцінює вище, ніж альтернативні продукти, що із використанням тих же ресурсів можна було б зробити. Більш того, у протилежність фірмам, що діють в умовах чистої конкуренції, на малюнку ми помічаємо, що в умовах монополістичної конкуренції фірми роблять декілька менший, чим найбільше ефективний обсяг продукції. Виробництво спричиняє за собою більш високі витрати на одиницю продукції, чим досяжний мінімум. Це, у свою чергу, означає встановлення ціни декілька більш високої, чим відбулося б в умовах чистої конкуренції. Споживачі не виграють від найбільшого обсягу виробництва і найменшої ціни, що, припустимо, спостерігаються при наявних витратах. Дійсно, в умовах монополістичної конкуренції фірми повинні призначати більш високу в порівнянні з конкурентну ціну в довгостроковому періоді, для того щоб домогтися нормального прибутку. Інакше кажучи, якщо кожна фірма була б в змозі робити оптимальний із погляду ринку обсяг продукції, менше число фірм могло б робити той же самий сукупний обсяг продукції і продукт міг би бути проданий споживачам по більш низькій ціні. Галузі з монополістичною конкуренцією достатньо часто переповнені фірмами, що завантажені не цілком, тобто діють, не досягаючи оптимальної потужності Типовими прикладами цього служать багато видів підприємств роздрібної торгівлі, наприклад 30 або 40 бензозаправних станцій, що розміщаються в місті середнього розміру й діють із надлишковою виробничою потужністю. Недозавантажені підприємства і споживачі, покарані за це недовантаження перевищуючими конкурентний рівень цінами, - усе це складають витрати монополістичної конкуренції. В багатьох галузях із монополістичною конкуренцією ціна й обсяг виробництва не занадто сильно відрізняються від тих, що існують як результат чистої конкуренції. Високо еластичний характер кривої попиту кожної фірми гарантує те, що результати є майже конкурентними. Більш того, диференціація продукту, що характерна для монополістичної конкуренції, означає, що покупці можуть вибирати з ряду різновидів одного й того же самого базового продукту. Це сприяє кращої реалізації різноманітних смаків споживачів. Фактично існує альтернатива між випуском нових марок товарів і виробництвом старого продукту з мінімальними середніми витратами. Чим сильніше диференціація продукту (чим менше еластична крива попиту), тим далі ліворуч від мінімальних середніх витрат буде знаходитися крива виробництва. Але чим більше диференціація продукту, тим більша ймовірність того, що будуть повністю задоволені різноманітні споживчі смаки. Чим гостріше проблема надлишку виробничої потужності, тим ширше діапазон споживчого вибору. 3.2. Нецінова конкуренція. Звернувшись до причин, на які ми посилалися вище, можна зробити висновок про те, що ситуація, зображена на малюнку А, далеко не завжди може бути вигідною для суспільства. Можна також припустити, що вона не дуже влаштовує і виробника, що діє в умовах монополістичної конкуренції, що за свої зусилля одержує тільки нормальний прибуток. Отже, ми вправі очікувати, що виробники в умовах монополістичної конкуренції приймуть заходи для того, щоб поліпшити становище рівноваги в довгостроковому періоді. Але як цього досягти? Відповідь полягає в диференціації продукту. Кожна фірма має продукт, що у даний час відрізняється в якомусь більш-менш помітному плані від продуктів її конкуренти. У будь-якому продукті є свої резерви для його подальшої зміни і розвитку. Крім того, може бути зроблений особливий упор не тільки на дійсні розходження продукту, але і на створення уявлюваних розходжень за допомогою реклами і стимулювання збуту. Точніше кажучи, фірма, що одержує прибуток на малюнку 27-1 а не збирається стояти і спостерігати за тим, як конкуренти зазіхають на її прибуток, дублюючи або копіюючи її продукт, імітуючи її рекламу та змагаючись із її послугами споживачам. Фірма, швидше за все, спробує зберегти свої прибутки і не дати її конкурентам себе наздогнати, завдяки подальшому удосконаленню товарів, шляхом збільшення обсягу і поліпшення якості реклами. Таким чином, вона могла б перешкоджати реалізації на практиці довгострокової тенденції, позначеної на малюнку А. Однак, удосконалювання продукту і реклама будуть збільшувати витрати фірми. Але можна також очікувати, що вони підвищать і попит на її продукцію. Якщо попит збільшується на великий величину, чим потрібно для того, щоб відшкодувати витрати удосконалювання продукту і витрати на стимулювання збуту, фірма поліпшить своє становище з прибутком. Як підказує малюнок А, фірма може мати невеликий прибуток або взагалі не мати перспективи збільшення останнього за рахунок зниження ціни. Тоді чому б не зайнятися неціновою конкуренцією? Можливість того, що легкий вступ у галузі з монополістичною конкуренцією буде сприяти різноманітності продукції і поліпшенню продукту, є, можливо, такою рисою монополістичної конкуренції, що може компенсувати цілком або частково "витрати", пов'язані з цією ринковою структурою. Тут дійсно існують дві досить ясних обставини: 1) диференціація продукту в якійсь даний момент часу і 2) поліпшення продукту з часом. 1. Диференціація. Диференціація продукту означає, що в будь-який момент споживачу буде запропонований широкий ряд типів, стилів, марок і ступенів якості будь-якого даного продукту. У порівнянні із ситуацією при чистій конкуренції це для споживача точно означають суттєві переваги. Діапазон вільного вибору розширюється, а різноманітність і відтінки споживчих смаків задовольняються виробниками більш повно. Але скептики попереджують про те, що диференціація продукту не є чистим благом. Швидке збільшення асортименту продуктів визначених типів може досягти такого рівня, коли споживач почне плутатися, розумний вибір стане важким і покупки будуть віднімати багато часу. Розмаїтість вибору може додати дотепи в життя споживача, але тільки до визначеного моменту. Жінка, що ходить по магазинах, щоб купити губну помаду, може бути збита з толку величезною масою однотипної продукції, із якої вона може вибрати те, що їй треба. Тільки Ревлон пропонує 157 тонів губної помади, із котрих 41 є "рожевим"!1 Деякі спостерігачі бояться також того, що споживач, зіткнувшись із незліченним числом схожих товарів, може почати судити про їхню якість лише по ціні, тобто споживач може нерозумно припустити, що ціна обов'язково служить показником якості продукту. 2. Удосконалювання. Конкуренція продуктів є важливим засобом реалізації технічних нововведень і поліпшення продукту з часом. Таке удосконалювання продукту може бути наростаючим у двох різноманітних змістах По-перше, удале поліпшення продукту однією фірмою зобов'язує конкурента наслідувати або, якщо вони можуть це зробити, перевершити тимчасову ринкову перевагу цієї фірми, у противному випадку їм не уникнути збитків. По-друге, прибутки, отримані від вдалого поліпшення продукту, можуть бути використані для фінансування подальшого його поліпшення. Проте знову є значні критичні зауваження щодо змін продукту, що можуть відбутися в умовах монополістичної конкуренції. Критики вказують на те, що багато змін продукту в більшому ступені є такими, що здаються, ніж такими, що є дійсними. Вони являють собою незначні зовнішні зміни в продукті, що не збільшують його довговічності, ефективності або корисності. Більш екзотична тара, яскраве упаковування або "наведення блиску" складають найчастіше головні напрямки змін продукту. Доводиться також, що особливо у випадку зі споживчими товарами тривалого користування і товарами з обмеженим терміном користування зміна може відбуватися за принципом "запланованого морального зносу", коли фірми покращують свій продукт рівно в тому ступені, що необхідний для того, щоб змусити середнього покупця відчути незадоволеність попередньою моделлю. Чи перевішують переваги, породжені диференціацією продукту, облічені належною уявою, "витрати" монополістичної конкуренції? На це питання складно відповісти навіть після вивчення різноманітних спеціальних випадків. ВИСНОВОК. Ринок монопольної конкуренції продавців аналогічний цілком конкурентному ринку в тому розумінні, що на ньому також багато нових підприємств і проникнення на ринок нових підприємств не обмежено. Але він відрізняється від цілком конкурентного ринку тим, що ринкова продукція диференційована: кожна фірма продає особливий тип або варіант товару, який відрізняється за якістю, оформленням або престижністю, і кожне підприємство є монопольним виробником своєї марки товару. Монопольна влада, яку має підприємство, залежить від успіху в диференціації свого продукту порівняно з продуктами інших підприємств. Прикладів монопольної конкуренції чимало: зубна паста, пральні порошки, безалкогольні напої тощо. Відмітні ознаки монополістичної конкуренції: а). існує достатньо велика кількість фірм, що обмежує контроль над ціною, відсутня взаємна залежність і таємна змова фактично неможлива; б). продукти характеризуються реальними і мнімими розходженнями й умовами їхнього продажу; в)економічне суперництво спричиняє за собою і цінову і неценовую конкуренцію; г). вступ у галузь є відносно легким. Деякі галузі роздрібної торгівлі і галузі, де ефект масштабу незначний, наближаються до монополістичної конкуренції. Підприємства в умовах монопольної конкуренції можуть отримувати прибутки або нести втрати у короткостроковому періоді. Легке входження і масовий вихід підприємств обумовлюють тенденцію до отримання ними нормального прибутку у довгостроковому періоді. У довгочасному періоді стан рівноваги виробника, що діє в умовах монопольної конкуренції, є менш суспільне бажаним, ніж становище підприємства, що діє в умовах чистої конкуренції. За монопольної конкуренції ціна перевищує граничні витрати, що означає недорозподіл ресурсів для нового продукту, ціна перевищує також мінімальні середні валові витрати, а це вказує на те, що споживачі не отримують товар за найменшу ціну, яку допускають умови витрат. За монопольної конкуренції диференціація продукту забезпечує можливість для підприємства компенсувати поступове наближення до нуля економічних прибутків у довгочасному періоді. Шляхом зміни товару і видатків на рекламу підприємство може збільшити попит на свій товар у більшій мірі, ніж зростуть його витрати. Диференціація товару, хоча і пов'язана з певними проблемами і непевностями, забезпечує споживачів різноманітними товарами та зумовлює їхнє поліпшення в майбутньому. Чи компенсують повністю ці риси «витрати» монопольної конкуренції -— складне і не до кінця розв'язане питання. Виробник в умовах монопольної конкуренції, маніпулюючи товаром, може домогтися хоча б тимчасової переваги над конкурентами. Такий самий результат може бути досягнутий виробником з допомогою реклами та інших засобів стимулювання збуту. Якщо диференціація товару пристосовує його до споживчого попиту, то реклама пристосовує споживчий попит до товару. Рекламі властиво двоїстий вплив на попит. Припускається її вплив як на формування потреб, так і на їхні зміни. З однієї сторони вплив реклами на збільшення попиту на продукт ув'язується з можливістю продавця збувати велику кількість свого продукту незалежно від призначуваної ціни, чим без помочі реклами, тобто граничні витрати на рекламу збільшують прибутки. Проте, з іншого боку, висловлюється нагадування про те, що прибуток від повторення реклами збільшується не нескінченно, тому що опір, що викликає зменшення прибутку увесь час посилюється в міру того, як розширюються витрати по збуту. Мета реклами підприємства, що діє в умовах монопольної конкуренції, проста. Підприємство сподівається збільшити свою ринкову частку і посилити лояльність споживачів щодо його диференційованого продукту. Іншими словами, це означає, що підприємство сподівається, що реклама пересуне криву його попиту вправо і одночасно зменшить її цінову еластичність. Важливо вивчити як переваги, так і вади реклами і звинувачення проти неї. До того ж, треба пам'ятати, що реклама пов'язана не лише з монопольною конкуренцією. Диференціація товарів та інтенсивна реклама є характерними рисами багатьох олігопольних галузей. Прихильники реклами виправдовують її, бо вона: допомагає споживачам здійснити розумний вибір; підтримує національні системи зв'язку, оскільки радіо, телебачення, журнали і газети фінансуються частково за рахунок реклами; прискорює розвиток товарів, оскільки спонукає підприємства постійно їх поліпшувати; дає фірмам змогу реалізувати ефект масштабу; стимулює конкуренцію, заохочує видатки і забезпечує високий рівень зайнятості. Критики доводять, що реклама: швидше збиває покупців з пантелику, ніж їх інформує; нераціонально відволікає ресурси із важливіших галузей застосування; зумовлює певні зовнішні витрати; витрати і ціни замість зменшуватись зростають; заохочує монополію і не є стратегічним чинником, що визначає видатки і забезпечує зайнятість. На практиці підприємець, що діє в умовах монопольної конкуренції, прагне такого поєднання ціни товару і стимулюючої збут діяльності, яке буде максималізувати його прибуток. Економічні прибутки спонукають нові фірми вступити в галузь, в ході конкуренції вони будуть ліквідовані. Збитки викликають масовий вихід фірм із галузі доти, поки нормальні прибутки не будуть відновлені. Таким чином, якщо ціна просто покриває витрати на одиницю продукції при обсязі виробництва, для котрого МR = МС, то становище рівноваги досягається у довгостроковому періоді. Тобто, фірми, що діють в умовах монополістичної конкуренції, мають тенденцію до одержання нормального прибутку в довгочасному періоді. На ринках із монополістичною конкуренцією не досягаються ні ефективне використання ресурсів, ні виробнича ефективність. Монополістичний елемент викликає деяке недовикористування ресурсів для виробництва товарів в умовах цієї ринкової структури. Ціна перевищує граничні витрати в умовах рівноваги в довгостроковому періоді, указуючи, таким чином, на те, що додаткові одиниці цього товару суспільство оцінює вище, ніж альтернативні продукти, що із використанням тих же ресурсів можна було б зробити. У додавання до витрат, пов'язаних із надлишковою потужністю, існують також витрати, коли фірма намагається переконати споживача в тому, що її товари відрізняються від товарів конкурентів . Монопольно конкурентні ринки характеризуються наявністю товарних знаків, безупинної розробки нових товарів і поліпшенням старих. Багато споживачів переконані, що якість товарів із відомими марками перевершує якість конкурентної продукції. Являючись проміжним типом таких ринкових структур, таких як досконала (чиста) конкуренція і чиста монополія, монополістична конкуренція впитала в себе риси їх обох. Ці риси відбиваються як у визначенні умов її існування, так і в особливостях поводження. Але усе ж, приходячи самостійною структурою монополістична конкуренція придбала і свої власні властивості. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА. Агапова И.И. История экономической мысли. Курс лекций. – М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 1998г. – 248 с. Андрощук Г. “Несумлінна конкуренція: попередження і відповідальність”, “Українські ділові новини”, 1994 р., №41 Бізнес №28 (391), 10 липня 2000 року. /Промислово-торгівельний огляд/ Відповідальний за випуск В.Анікеенко. -. вид. ЗАТ “видавництво “Бліц-Информ” С.28-32. Бізнес №29 (392), 17 липня 2000 року. (Промислово-торгівельний огляд/ “Лимонадные Джо’2000” І.Серєєв, М.Моргунський, Відповідальний за випуск В.Анікеенко). -. вид. ЗАТ “Видавництво “Бліц-Информ”.С.26-30. Гребнев Л.С., Нуреев Р.М. Экономика. Курс основ для стедентов экономических ВУЗОВ. –М. Вита-пресс, 1998. С. 240-247 Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії.-К.: Основи, 1994,-336с. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроекономика: Учебник. 2-издание-М.: МГУ им.М.В.Ломоносова. издательство “Дело и Сервис”, 1999.-320 с. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Учеб.пособие.-К.:Вища шк. - Знання, 1998.-478с.: ил. Курс экономической теории: Учебное пособие /Под ред. проф. Чепурина М.Н., проф. Киселевой Е.А.-Киров: Изд-во «Вятка», 1994, с.624 Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса Санкт-Петербург. Объединение «Печатный двор», 1992.-382 с. Макконнелл Кэмпбелл Р., Бою Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2.-М.: Республика, 1992.-400с.: табл., граф. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка/ Пер. з англ. А.Олійник, Р.Скільський-К.: Основи, 1996-646с. Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки.-Київ: Лібра, 1998.-256с. Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник для вузов. 3-е издание. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 320 с. Ю.А.Львов Основы экономики и организации бизнеса Санкт-Петербург. Объединение «Печатный двор», 1992.-С.182-186 Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки.-Київ: Лібра, 1998.-90с Самуэльсон П., Экономика, М., 1964. С.499 Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка/ Пер. з англ. А.Олійник, Р.Скільський-К.: Основи, 1996-646с. Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник для вузов. 3-е издание. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 320 с 1 Макконнелл Кэмпбелл Р., Бою Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2.-М.: Республика, 1992.-400с.: табл., граф. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії.-К.: Основи, 1994,-С.263-265. PAGE 1 мал.А мал.Б мал.В мал.А мал.Б мал. А Прибутки мал. Б Збитки мал.В мал.А мал.Б мал. Б. мал. А. мал .А мал. А

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020