Реферат
з менеджменту на тему:
Фактори, що впливають на процес прийняття управлінських рішень
Зміст
TOC \o “1-3” \h \z \u HYPERLINK \l “_Toc28676852” Вступ PAGEREF
_Toc28676852 \h 3
HYPERLINK \l “_Toc28676853” 1. Зміст процесу управління та місто
рішення в ньому PAGEREF _Toc28676853 \h 4
HYPERLINK \l “_Toc28676854” 2. Методологія і методи прийняття рішення
PAGEREF _Toc28676854 \h 6
HYPERLINK \l “_Toc28676855” 3. Фактори, що впливають на процес
прийняття управлінського рішення PAGEREF _Toc28676855 \h 10
HYPERLINK \l “_Toc28676856” Висновки PAGEREF _Toc28676856 \h 17
HYPERLINK \l “_Toc28676857” Література PAGEREF _Toc28676857 \h 18
Вступ
Тема даної роботи – „Фактори, що впливають на процес прийняття
управлінських рішень”.
Мета написання роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з
процесами та методами прийняття управлінських рішень.
Основними завданнями роботи є:
вивчення і узагальнення теоретико-методологічних засад з питань
менеджменту;
проведення всебічної діагностики ситуації із застосуванням сучасного
інструментарію;
розробка та оцінка альтернативних підходів до вирішення визначеної
проблеми.
Актуальність обраної теми полягає в тому, що в теорії менеджменту,
управлінські рішення керівника визначаються як його головний
інтелектуальний продукт. Вивчення теорії прийняття управлінських рішень
є дуже важливим при вивченні курсу менеджменту.
В роботі розкриті наступні питання:
зміст процесу управління,
поняття та сутність управлінського рішення,
методологія прийняття управлінського рішення,
фактори, що впливають на процес управлінського рішення.
1. Зміст процесу управління та місто рішення в ньому
Процес управління – діяльність об’єднаних у визначену систему суб’єктів
управління, спрямована на досягнення цілей фірми шляхом реалізації
визначених функцій з використанням методів управління.[3]
Як правило, процеси управління фірмою дуже різноманітні, багатомірні і
мають складну структуру. В широкому розумінні процес управління
складається з загальних функцій управління, що поєднуються в цикли
управління (Рис.1).
Рис. 1. Цикл управління[3,c.94]
Рішення – центральний момент усього процесу управління. Можна сказати,
що суттю професії менеджера є прийняття рішень.
У широкому змісті це поняття включає і підготовку рішення (планування),
у вузькому змісті це вибір альтернативи. У рамках перспективного
планування приймаються основні рішення (що робити?), потім у процесі
поточного планування, організації, мотивації, координації, регулювання,
змін планів – рішення у вузькому змісті (як робити?), хоча така границя
є умовною.
На практиці проблема рішення викликана тиском термінів, недоліком
кваліфікації або інформації для рішення, ненадійністю методів,
схильністю менеджерів до рутини, розбіжностями між особами, що приймають
рішення (ОПР). Усі види рішень, прийнятих у процесі управління, можна
класифікувати по численних ознаках:
по об’єкту рішення (орієнтовані на цілі або засоби, тощо;
надійності вихідної інформації (на основі надійної інформації, ризикові
або ненадійні);
термінам дії наслідків (довго-, середньо-, короткострокові);
зв’язку з ієрархією планування (стратегічні, тактичні, оперативні);
частоті повторюваності (випадкові, повторювані, рутинні);
виробничому охопленню (для усієї фірми, вузькоспеціалізовані);
кількості рішень у процесі їхнього прийняття (статичні, динамічні, одно-
і багатоступінчасті);
ОПР (одноособові, групові, з боку менеджерів, з боку виконавців);
урахуванні зміни даних (тверді, гнучкі);
незалежності (автономні, взаємодоповнюючі);
складності (прості і складні).
Найбільш типові рішення, прийняті менеджерами фірм, можна класифікувати
в такий спосіб:
– ситуаційні, рутинні, відомчі рішення;
– рішення середньої складності (поточні уточнення області діяльності,
рішення під стресом і при тиску термінів, рішення у виняткових
випадках);
– інноваційні і визначальні рішення.
2. Методологія і методи прийняття рішення
Ефективність управління залежить від комплексного застосування багатьох
факторів і не в останню чергу від процедури прийнятих рішень і їхнього
практичного втілення в життя. Але для того, щоб управлінське рішення
було діючим й ефективним, потрібно дотриматися визначених методологічних
основ.
Для того, щоб прийняти управлінське рішення, кожен менеджер повинний
добре розбиратися не тільки в понятійному апараті, але і досить
кваліфіковано при цьому застосовувати на практиці:
методологію управлінського рішення;
методи розробки управлінських рішень;
організацію розробки управлінського рішення;
оцінку якості управлінських рішень.
Спробуємо коротко розглянути інструментарій і понятійний апарат
менеджера.
Рішення. Являє собою логічну організацію діяльності по розробці
управлінського рішення, що включає формулювання мети управління, вибір
методів розробки рішень, критеріїв оцінки варіантів, складання логічних
схем виконання операцій розробки рішень.
Методи розробки управлінських рішень. Містять у собі способи і прийоми
виконання операцій, необхідних при розробці управлінських рішень. До них
відносяться способи аналізу, обробки інформації, вибору варіантів дій і
ін.
Організація розробки управлінського рішення. Припускає упорядкування
діяльності окремих підрозділів і окремих працівників у процесі розробки
рішення. Організація здійснюється за допомогою регламентів, нормативів,
організаційних вимог, інструкцій, відповідальності.
Технологія прийняття управлінського рішення – варіант послідовності
операцій розробки рішення, обраний за критеріями раціональності їхнього
здійснення, використання спеціальної техніки, кваліфікації персоналу,
конкретних умов виконання роботи.
Якість управлінського рішення – сукупність властивостей, якими володіє
управлінське рішення, що відповідають тією чи іншою мірою потребам
успішного дозволу проблеми. Наприклад, своєчасність, адресність,
конкретність.
Об’єкт ухвалення управлінського рішення – багатогранна діяльність
підприємства незалежно від його форми власності. Зокрема, об’єктом
ухвалення рішення є наступні види діяльності: технічний розвиток;
організація основного і допоміжного виробництва; маркетингова
діяльність; економічний і фінансовий розвиток; організація заробітної
плати і преміювання; соціальний розвиток; управління; бухгалтерська
діяльність; кадрове забезпечення; інші види діяльності.
Рішення – результат вибору з безлічі варіантів, альтернатив. Рішення
являє собою керівництво до дії на основі розробленого проекту або плану
роботи.
Правильність і ефективність прийнятого рішення багато в чому
визначається якістю економічного, організаційного, соціального й іншого
видів інформації. Умовно усі види інформації, що використовуються при
ухваленні рішення, можна підрозділити: на вхідну і вихідну; оброблювану
і необроблювану; текстову і графічну; постійну і перемінну; нормативну,
аналітичну, статистичну; первинну і вторинну; директивну, розподільну,
звітну.
Цінність одержуваної інформації залежить від точності задачі, тому що
правильно поставлена задача визначає необхідність конкретної інформації
для прийняття рішення.
Прийняття рішень властиве будь-якому виду діяльності, і від нього може
залежати результативність роботи однієї людини, групи людей або всього
народу визначеної держави. З економічної й управлінської точок зору
прийняття рішення варто розглядати як фактор підвищення ефективності
виробництва. Ефективність виробництва, природно, у кожнім конкретному
випадку залежить від якості прийнятого менеджером рішення.
Усі прийняті в будь-якій сфері діяльності рішення можна умовно
класифікувати і підрозділити на рішення: зі стратегії підприємства;
прибутку; продажів; питань, що впливають на формування прибутку.
Організаційні рішення приймаються на всіх рівнях управління і є однією з
функцій роботи менеджера, вони спрямовані на досягнення поставленої мети
або задачі. Вони можуть бути запрограмованими і незапрограмованими.
Запрограмоване рішення – це результат реалізації визначеної
послідовності етапів або дій і приймається на основі обмеженої кількості
альтернатив.
Виконуючи свої функціональні обов’язки, кожен менеджер вибирає найбільш
оптимальні рішення, що сприяють перетворенню в життя поставленої задачі.
Методичні підходи до прийняття рішень.
Прийняття рішення, як правило, поєднується з вибором напрямку дії, і
якщо рішення приймається легко, без спеціального пророблення
альтернатив, то гарне рішення прийняти важко. Гарне рішення накладає на
менеджера велике соціальне навантаження і залежить від психологічної
підготовленості менеджера, його досвіду, особистісних якостей.
Ухваленню рішення передують кілька етапів:
виникнення проблем, по яких необхідно прийняти рішення;
вибір критеріїв, по яких буде прийняте рішення;
розробка і формулювання альтернатив;
вибір оптимальної альтернативи;
затвердження (прийняття) рішення;
організація робіт з реалізації рішення – зворотний зв’язок.
Критерії прийняття рішення наведені на рис.2.
Перший критерій
Визначення ступеня здатності застосовуваної організаційної структури
управління забезпечити одержання норми прибутку.
Другий критерій
Ступінь здатності існуючої структури управління створювати умови для
підвищення норми прибутку за рахунок заходів НТП.
Третій критерій
Ступінь здатності швидко реагувати на зміну попиту і відповідно до цього
здійснювати дії.
Четвертий критерій
Ступінь здатності організаційної структури управління забезпечити ріст
продуктивності праці за рахунок подетальної спеціалізації суспільної
праці і виробництва.
П’ятий критерій
Ступінь ефективності системи виробничого контролю при даній
організаційній структурі управління.
Рис. 2. критерії прийняття управлінського рішення
Об’єктом для виникнення проблем можуть служити підсумкові показники
діяльності підприємства (організації). Зокрема, в результаті діяльності
підприємства стали різко погіршуватися показники кінцевих результатів
роботи (підвищення собівартості продукції, зниження росту продуктивності
праці і його якості, прибуткові і рентабельності); а також виникли
конфліктні ситуації, висока плинність кадрів.
Відомо, що прийняття рішення завжди сполучено з визначеною моральною
відповідальністю в залежності від рівня, на якому приймається рішення.
Чим вище рівень управління, тим вище моральна відповідальність за
прийняте рішення.
Управлінське рішення встановлює перехід від того, що мається, до того,
що повинно бути зроблене за визначений період. У процесі підготовки
рішення виявляються проблеми, уточнюються цілі, ведеться варіантне
пророблення рішень, вибір кращого варіанта і завершується його
твердження.
Управлінські рішення можуть бути: одноособові, колегіальні, колективні,
стратегічні (перспективні), тактичні (найближчі), оперативні.
Рішення в управлінні підрозділяються на два види:
Рішення обов’язкові: призначення на посаду; визначення принципів
фінансування; твердження рішень по розподілі прибутку.
Ймовірні рішення: санкціонування капітальних вкладень; твердження угод.
Щоб знайти правильні шляхи рішення проблеми, менеджер не повинний
прагнути до негайного її вирішення, так це практично і неможливо, а
повинний вжити відповідних заходів по вивченню причин виникнення
проблеми на основі наявної внутрішньої і зовнішньої інформації.
3. Фактори, що впливають на процес прийняття управлінського рішення
При виборі критеріїв для прийняття рішення менеджер керується системою
норм і нормативів, з якими можна порівняти альтернативне рішення. Норми,
як правило, обмежують вибір критеріїв, тому що менеджер не може змінити
трактування того або іншого закону, що звужує діяльність з прийняття
рішення. До числа таких обмежень можна віднести відсутність достатнього
досвіду і кваліфікації, наявність гострої конкуренції й ін.
При цьому необхідно пам’ятати, що ефективність прийняття рішення на
середньому і нижчому рівнях управління багато в чому визначається
повноваженнями, що їм делегувала вища ланка управління. Таким чином,
критерії при ухваленні управлінського рішення служать свого роду
стандартом обмеження.
Процес прийняття рішення вимагає логічного й упорядкованого підходу,
тому що менеджери приймають рішення, що поєднані з визначеними
зобов’язаннями і необхідністю перетворення їхній у життя.
З усіх невизначеностей менеджеру необхідно вибрати рішення, що дозволить
досягти кінцевого результату. Ця невизначеність може приймати ряд форм і
представляти:
стандартне рішення, при прийнятті якого існує фіксований набір
альтернатив;
бінарне рішення (“так” або “ні”);
багатоальтернативне рішення (мається дуже широкий вибір альтернатив);
інноваційне (новаторське) рішення, коли потрібно почати дії, але немає
прийнятних альтернатив.
Ціль упорядкованого підходу до прийняття рішень – підвищити
об’єктивність і забезпечити облік усіх важливих даних. Якщо
причинно-наслідковий аналіз є дедуктивним процесом, що змушує керуючого
збирати дані, а потім відсівати їх шляхом критичного виключення, то
процес прийняття рішень висуває вимогу по створенню бази даних, що потім
використовується для відсівання і виключення менш бажаних альтернатив.
От основні кроки в процесі прийняття рішень:
постановка мети задач;
встановлення мети рішення;
поділ критеріїв (обмеження, бажані характеристики);
вироблення альтернатив;
порівняння альтернатив;
визначення ризику;
оцінка ризику (імовірність/серйозність);
прийняття рішення.
Етапи прийняття стандартного управлінського рішення приведені на рисунку
3, а визначальні фактори, що впливають на якість управлінського рішення
– на рисунку 4..
Стандартний процес прийняття рішень
Ціль упорядкованого підходу до прийняття рішень – підвищити
об’єктивність і забезпечити облік усіх важливих даних.
Крок перший. Постановка мети рішення.
Будь-який процес прийняття рішень повинен починатися з ясного аналізу
необхідності прийняття цього рішення.
Крок другої. встановлення критеріїв рішення.
Переконавшись в тому, що ціль рішення має важливе значення і що рішення
приймається в потрібній точці ланцюга рішень, можна приступити до
процесу вибору рішення.
Крок третій. Поділ критеріїв.
Отже, тепер мається список критеріїв, досить конкретних для того, щоб
використовувати їх як основу для порівняння варіантів рішень.
Крок четвертий. Вироблення альтернатив.
Крок п’ятий. Порівняння альтернатив.
Кваліфіковане прийняття рішень вимагає вироблення ряду альтернатив,
порівняння їх і вибір найкращої.
Крок шостий. Визначення ризику.
Як уже відзначалося, першооснова оцінки ефективності рішення полягає в
тому, чи удалося уникнути негативних побічних ефектів, що знижують
кінцеву ефективність дії.
Крок сьомий. Оцінка ризику.
Знати про існування ризику важливо, але цього недостатньо. Необхідно
визначити його значимість.
Крок восьмий. Прийняття рішення.
Кількісні показники ступеня ризику допомагають прийняти обґрунтоване
рішення.
Рис.3. Етапи прийняття стандартного управлінського рішення
Рис.5. Вплив різних факторів на якість управлінського рішення
Прийняття управлінського рішення може супроводжуватися помилками
керівника, що підсилює напруженість у його «полі ризику». Ці помилки
можуть бути і суб’єктивними, і об’єктивними, тобто мимовільними і
змушеними.
Багато що залежить і від того, хто і як психологічно схильний приймати
управлінські рішення. За цим критерієм можна виділити п’ять
психологічних типів.
Розумовий тип. Переважають деталізація рішення, їхнє узгодження,
пророблення всіх етапів і вибір варіанта на основі глибокої
інтелектуальної розробки.
Прагматичний тип. Переважають вольові рішення на основі здорового глузду
й інтуїції; відбувається швидке і точне «влучення в ціль» завдяки
відкиданню деталей.
Комплексивний тип. Переважає «коливальний настрій» у прийнятті
рішенні, що можуть і затягуватися, і прийматися, і скасовується в
залежності від переживання власних проблем.
Посередницький тип. Переважають «м’які» управлінські рішення, що
приймають думки працівників, у яких враховуються ті наслідки, що можуть
позитивно або негативно відбитися на їхніх інтересах.
Евристичний тип. Переважають управлінські рішення, що можуть бути
згенеровані по-новому; сильна віра в нову ідею ускладнює прогноз в
оцінці їхніх наслідків.
В практиці управління і самі керівники, і їхня команда рідко
представляють ці психологічні типи в «чистому виді». Усі вони так чи
інакше поєднуються. А тому поєднуються і способи прийняття управлінських
рішень.
Майже оптимальними виявляються управлінські рішення керівника відділу,
що виявляє себе і як аналітик, і як практик, і як комунікатор.
Процес прийняття управлінських рішень залежить і від того, які зусилля
керівник захоче докласти після ознайомлення з інформацією. Ці зусилля
можуть бути спрямовані:
– на розробку загальної моделі рішення,
– на визначення детальної процедури її розробки,
– на пошук ідеї рішення,
– на відпрацьовування схеми прийняття рішення по етапах (оцінка
проблеми — аналіз проблеми — варіанти її рішення — прогноз наслідків —
пошук кращого варіанта — оформлення рішення).
Керівник визначає для себе і своє поводження в організації цього
процесу: що робити? Чи обмежитися тільки постановкою задачі з деякою
кількістю невідомих? Чи запропонувати процедуру роботи? Чи висловити
тільки ідею? Чи організувати вироблення рішення в деталях?
Тим самим він вирішує організаційну проблему: як краще провести
презентацію проекту управлінського рішення, які роздавальні матеріали
підготувати, щоб учасники мали можливість заздалегідь ознайомитися з
інформаційними даними, що краще представляти в динаміці.
Він повинний також продумати, який «комунікативний простір» варто
організувати, щоб управлінське рішення було прийнято з урахуванням думки
всіх зацікавлених сторін.
Звичайно, є чимало рішень, що можуть прийматися і приймаються
одноосібно. Це особливо характерно для керівників з яскраво вираженою
підприємницькою орієнтацією, що очолюють роботу комерційних відділів і
змушених часто приймати рішення в залежності від ситуацій. Є рішення, що
приймаються колегіально (радою директорів). Є рішення, що вимагають
узгодження з партнерами і дочірніми фірмами, і є рішення, прийняті
керівником з урахуванням думки працівників фірми. Тому той або інший
«комунікативний простір» організується в залежності від того, який
характер управлінського рішення.
У процес прийняття управлінських рішень важливо включити:
по-перше, тих, хто готував інформацію (штабних аналітиків, експертів,
консультантів);
по-друге, тих, чиї інтереси зачіпаються прямо або побічно;
по-третє, тих, хто може стати безпосереднім виконавцем.
В всіх управлінських рішеннях зважуються фактори, що збільшують ризик, і
фактори, що зменшують його. Керівник оцінює конкретні види ризику по
обох групах факторів. Він встановлює для себе припустимий рівень ризику
і можливі заходи для його зниження.
Керівник приймає більш ризиковані управлінські рішення тоді, коли сам
береться контролювати ситуації управлінського циклу. Менш ризиковані
управлінські рішення можуть бути прийняті в групових обговореннях, де
виникає соціально-психологічний феномен «зрушення ризику» убік його
зниження або вирівнювання.
Процес прийняття управлінського рішення може бути успішним, якщо
працівники беруть участь у його виробленні, але він може давати збої,
якщо управлінське рішення працівникам нав’язано.
Висновки
В результаті проведеного дослідження автором були зроблені деякі
висновки
Управлінське рішення є «зняття» протиріч назрілої проблеми; воно
приймається керівником за підлеглих йому працівників. Необхідність у
його прийнятті виникає тоді, коли неможлива стереотипна, звична реакція
на отриману інформацію. Самі важкі управлінські рішення — ті, котрі
приймаються, с. однієї сторони, в умовах дефіциту часу, а з іншого боку
– в умовах інформаційної невизначеності і суперечливості. Ці рішення
служать головним критерієм оцінки керівника. Зм’якшити труднощі їхнього
прийняття можна тільки в тому випадку, якщо вони будуть готуватися
заздалегідь, що в практиці управління не завжди можливо.
У підготовці управлінського рішення керівнику важливо зрозуміти, чому
виникла і насунулася та або інша проблема. Тому краще самому перевірити
всю інформацію, що надійшла до нього по тій або іншій проблемі, щоб
уникнути тих помилок, що можуть виникнути при піднесенні інформації його
найближчим оточенням.
При прийнятті рішення, важливо зрозуміти: яке рішення потрібно
приймати, на якому рівні воно повинно бути прийнято, кого запросити
для його остаточного вироблення, які ресурси необхідно буде задіяти, чи
вистачить їхній, яка додаткова інформація знадобиться, як незабаром
вона може бути отримана і від кого. Всі ці фактори мають значний вплив
на процес прийняття управлінського рішення.
Основними факторами, що впливають на якість управлінського рішення є:
застосування до системи менеджменту наукових підходів і принципів,
методів моделювання, автоматизації управління, мотивація якісного
рішення й ін.
Звичайно в прийнятті будь-якого рішення присутні в різному ступені три
моменти: інтуїція, судження і раціональність.
Література
Платонов С.В. и др. Искусство управленческой деятельности. – К.:
Либерея, 1996. – 413 с.
Брудный В.И., Семенов В.А. Психолого-педагогические основы управления
производством: Учеб. пособие. Ч. 1. – Одесса, 1997. Генкин Б.М. «Основы
управления персоналом» М. Высшая школа. 1996 г.
Гольдштейн Г.Я. Основы менеджмента. Конспект лекций. Второе издание,
исправленное и дополненное. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1998.
Дафт Р.Л. Менеджмент. – СПб.: Изд-во “Питер”, 2000. – 832 с.
Дойль П. Менеджмент: Стратегия и тактика. – СПб.: Изд-во “Питер”, 1999.
– 560 с.
Козак Н. Мотивація персоналу щодо досягнення стратегічних цілей
організації.//Журнал HYPERLINK “http://www.web-standart.net/” \t
“_blank” “Рынок капитала” №13-14, липень 2000р.
Кокорев В. Краткий курс по менеджменту. Барнаул, 1997
Лапин А. Формирование системы управления персоналом (региональный и
микроэкономический аспекты).// Регионы и управление, №5 , 2000
Менеджмент на промышленном предприятии. Л.И.Кошкин, А.Е.Хачатуров,
И.С.Булатов, 2000. Электронная версия, “Эколайн”, 2000. – HYPERLINK
“http://www.cci.glasnet.ru/mc/” http://www.cci.glasnet.ru/mc/
Современный бизнес: Учеб. в 2 т. T. 1 . / Пер. с англ. Д. Дж. Речмен, М.
X. Мескон, К. Л. Боуви, Дж. В. Тилл. — М.: Республика, 1995.
Суслова И.М. Методы принятия решений // Науч. и техн. б-ки. – 1995. – №
4. – С. 40-50.
Суслова И.М. Методы руководства // Науч. и техн. б-ки. – 1994. – № 2. –
С. 3-10.
Суслова И.М. Принятие решений // Науч. и техн. б-ки. – 1995. – № 3. – С.
53-62.
Управление персоналом Под ред. Т.Ю.Базарова. HYPERLINK
“http://www.cpt21.ru” “Центр Кадровых Технологий – XXI век” . М. 2001
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
