право
Реферат
на тему:
Співвідношення корпоративних і централізованих норм.
ПЛАН
TOC \o “1-3” Вступ PAGEREF _Toc28696952 \h 3
Поняття норми права PAGEREF _Toc28696953 \h 4
Централізовані норми права та їх класифікація PAGEREF _Toc28696954 \h
4
Поняття корпоративних норм PAGEREF _Toc28696956 \h 6
Структура норми корпоративного права PAGEREF _Toc28696957 \h 7
Класифікація корпоративно-правових норм PAGEREF _Toc28696958 \h 9
Висновки PAGEREF _Toc28696959 \h 11
Література: PAGEREF _Toc28696960 \h 12
Вступ
Корпоративне право (право компаній і товариств) – це комплекс норм, що
регулюють, відокремлену сферу суспільних відносин, а саме відносини у
сфері здійснення корпоративної діяльності.
Корпоративне право виникло у процесі вдосконалення господарського
права. Концепція господарського права завжди була спірною. Її
критикували навіть у країнах де вона була домінуючою, в тому числі і
колишньому СРСР. Ця концепція породжена адміністративно-командною
системою у економіці. Проце6си економічного та політичного оновлення, що
відбуваються сьогодні в Україні, позначаються і на підходах до правового
регулювання відносин у сфері господарства.
Система корпоративного права складається із інститутів, норми яких
регулюють правове становище та діяльність комерсантів, торгівельні угоди
та торгове представництво, кредитні цінні папери, неплатоспроможність і
банкрутство.
Поняття норми права
Норма будь-якої галузі права – це виражене у встановленій формі
загальне правило, яке має певну логічну структуру і регулює типові
суспільні відносини. Вона може виражати загальне правило поведінки для
суб’єктів права у тому чи іншому конкретному випадку, виражати принципи
та визначення, які також мають загальне значення, закріплюючи основи,
вихідні положення даної системи права.
Основна якість правової норми, її головна визначальна соціальна функція
– регулятивність, яка підпорядкована ідеї забезпечення стабільності,
визначеності, організованості суспільних відносин.
Правова норма не тільки соціально корисна, але і суспільно необхідна,
оскільки вона є вирішальним засобом забезпечення цілісності суспільства,
виключає анархію.
У системі соціальних норм в цілому норми права займають провідне місце,
мають високу цінність, оскільки призначення права полягає у тому, що
воно слугує основою регулювання практично усіх сторін суспільного життя.
Норми права регулюють суспільні відносини із такою визначеністю, з якою
не можуть регулювати їх ні моральні, ні інші види соціальних норм.
Централізовані норми права та їх класифікація
Централізовані норми права – це правові норми, які встановлюють правила
поведінки спільні для суб’єктів всіх галузей права.
Є декілька видів класифікації таких норм.
За способами їх регулюючого впливу:
Об’єктивні;
Предметно-регулюючі загального та конкретного характеру;
Компетенційні;
Норми-принципи;
Норми-стимули;
Норми-заборони.
Об’єктивні норми місять нормативну характеристику відповідних суспільних
відносин, визначають поняття та види об’єктів законодавчого регулювання,
структуру законодавства в певній галузі, підстави виникнення
правовідносин, способи захисту прав суб’єктів.
Компентеційні норми визначають статус суб’єктів права, задачі, функції,
повноваження і їх взаємовідносини.
Норми-стимули, які передбачають різноманітні види заохочення, орієнтують
суб’єктів права на активну правомірну поведінку, на досягнення певних
результатів.
Норми-заборони у кодифікованому вигляді створюють систему спеціальної
юридичної відповідальності за правопорушення. Прийняття таких норм
практикується лише тоді, коли в цьому виникає крайня необхідність.
Норми-принципи, які відображують закономірності розвитку правових явищ і
відносин, що є засобом вирішення задач і досягнення мети у праві,
керівництвом у діяльності всіх суб’єктів права.
2. В залежності від характеру суб’єктивних прав і юридичних обов’язків:
Зобов’язуючі;
Забороняючі;
Дозволяючі.
3. За ознаками їх змісту, адресата і за деякми моментами структурної
будови:
Матеріальні;
Процесуальні.
Процесуальні норми передбачають різноманітні процедури і адресовані
суб’єктам, які мають владні повноваження по застосуванню норм
матеріального права.
Матеріальні норми визначають зміст прав і обов’язків суб’єктів права,
відповідають на питання, що потрібно зробити для реалізації цих прав і
обов’язків.
4. У контексті конкретизації правові норми поділяються на:
Превинні;
Вторинні.
Превинні або вихідні норми встановлюють загальні правила правового
регулювання, його головні вихідні основи, правила, першочергово
регламентуючі визначені відносини, не звертаючись безпосередньо до
яких-небудь інших правил. Превинність розглядається як ознака, яка
покладається у основу виділення відповідного законодавства із загального
масиву нормативних актів. Первинні норми визначають напрямки регулювання
суспільних відносин.
Вторинні норми являються вихідними з первинних, оскільки вони розвивають
і конкретизують первинні норми.
Поняття корпоративних норм
Норми корпоративного права, як і будь-якої іншої галузі, є
загальнообов’язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними
органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави.
Норми корпоративного права розглядаються сьогодні як спеціальні норми
щодо господарського права і є їх органічною частиною.
Норми корпоративного права мають специфічні ознаки, які виділяють їх з
великої кількості соціальних правил, що існують у суспільстві.
Норми права всіх галузей – це обов’язкові правила поведінки загального
характеру. Приписи, що містяться в нормі і вводяться в дію офіційно,
повинні виконуватись кожним суб’єктом, якщо він опиняється в умовах, що
передбачені правилом. Кожна правова норма формулюється державою,
містить чітко визначені юридичні права і обов’язки. Якщо правило,
предписане в нормі, не виконується добровільно, держава примушує до
цього, застосовуючи заходи, які передбачаються санкціями. Таким чином,
норми усіх галузей права мають імперативний, тобто обов’язковий
характер, забезпечений примусовою силою держави.
Всі ці ознаки властиві й корпоративно-правовим нормам, які регулюють
відносини тільки в галузі корпоративної діяльності, і містять приписи і
заборони, що встановлюються державою з приводу порядку діяльності
суб’єктів корпоративного права. Вони мають імперативний характер,
оскільки вміщують державне веління. Але імператив виступає в формі
категоричного припису, що виключає зміну умов норми за волевиявленням
суб’єктів відносин.
Норма корпоративного права безпосередньо визначає поведінку суб’єктів
корпоративного права за певних обставин і не ставить цю поведінку в
залежність від їх згоди.
Категоричність корпоративно-правової норми виявляється в усіх її видах,
які визначаються характером поведінки суб’єктів корпоративно-правових
відносин, що регулюється цією нормою.
Структура норми корпоративного права
Під структурою будь-якої норми права завжди розуміють її внутрішню
побудову. Норма права складається з:
Гіпотези;
Диспозиції;
Санкції.
Гіпотеза – це елемент правової норми, в якому визначаються обставини,
при настанні яких реалізується дана норма.
У диспозиції зафіксована само правило поведінки суб’єктів права.
Диспозитивні засади в корпоративному праві надають можливість вибору між
кількома варіантами поведінки в межах, встановлених законом, а також у
відповідних випадках визначити зміст прав та обов’язків суб’єктів
корпоративного права, розпоряджатись суб’єктивними правами на свій
розсуд. Диспозитивні засади, зокрема втілюються у диспозитивних нормах.
Наявність останніх пояснюється особливостями відносин власності,
товарно-грошових відносин, що становлять предмет регулювання
корпоративного права. Так у товарно-грошові відносини суб’єкти вступають
своєю волею, яка поряд із нормами корпоративного права, безпосередньо
впливає на формування змісту прав та обов’язків.
Це означає, що закон надає суб’єктам корпоративного права можливість у
певних межах своєю волею, розпоряджатися суб’єктивними правами на свій
розсуд врегульовувати зміст корпоративних прав та обов’язків.
Правила диспозитивних норм застосовуються лише у випадках, коли учасники
правовідносин своєю волею не виробили інші умови та питання,
розв’язуваного у даній нормі.
У санкції зазначаються юридичні наслідки порушення правила, записаного у
диспозиції. Санкції можуть виражатися у актах державного примусу до
здійснення конкретних дій; у визнанні недійсними певних актів і дій; у
покладенні додаткових обов’язків; у закінченні або зміні змісту
повноважень, а у деяких випадках у актах безпосередньої дії. При цьому
головне значення має відповідність санкцій характеру відносин, які
регулюються. Специфіки санкцій містяться у всіх галузях права, у тому
числі і корпоративному.
Майновий характер відносин, які регулюються корпоративним правом,
насамперед визначає відновну функцію корпоративно-правових санкцій,
зокрема відповідальності та її форми: відновлення становища, яке
існувало до порушення права, відшкодування збитків, сплата штрафних
санкцій.
Відновна функція корпоративно-правової відповідальності вказує на
існування у корпоративному праві в ряді випадків відповідальності без
вини.
Особливості методу корпоративно-правового регулювання – це юридичний
вираз економічних особливостей суспільних відносин, що становлять
предмет корпоративного права.
Класифікація корпоративно-правових норм
Корпоративно-правові норми можливо класифікувати в залежності від
наступних критеріїв.
В залежності від характеру поведінки суб’єктів корпоративно-правових
відносин (активно чи пасивна):
Зобов’язуючі;
Забороняючі;
Уповноважуючі.
Зобов’язуючі корпоративно-правові норми приписують здійснити певні дії,
скеровані на здійснення корпоративної діяльності суб’єктами
корпоративного права. Зобов’язуючі бюджетно-правові норми містяться у
всіх бюджетних законах і нормативних актах.
Забороняючі корпоративно-правові норми приписують не чинити дії, які
порушують або підривають корпоративну дисципліну.
Зобов’язуючі і забороняючі норми схожі між собою визначеністю форми,
точністю приписів, які містяться в них.
В уповноважуючих корпоративно-правових нормах держава надає учасникам
корпоративних правовідносин повноваження на проведення певних позитивних
дій. Категоричність у цих видах норм виявляється дещо своєрідно.
Суб’єкти корпоративних правовідносин у межах своєї компетенції можуть
конкретизувати вимоги держави. У випадках застосування уповноважуючої
норми її імперативний характер сполучається з певними правомочностями,
встановленими у суворих межах.
Межі застосування уповноважуючої норми виражені в категоричній формі.
Сполучення імперативності і повноваженості передбачає досягнення
ефективності у керівництві корпоративними структурами.
У юридичній літературі корпоративно-правові норми прийнято поділяти на:
Матеріальні;
Процесуальні.
Матеріальні встановлюють матеріальний зміст, тобто перелік суб’єктів
корпоративної діяльності, їх відмінності та особливості, порядок їх
створення, реєстрації, перереєстрації та ліквідації тощо. Матеріальні
норми в учбовій літературі об’єднуються в правовий інститут
“корпоративне право” і діє паралельно із цивільним правом.
Висновки
Корпоративне право для нашої країни є досить новою галуззю права, яке
ще знаходиться у стадії становлення. Воно існує паралельно із такими
галузями права як цивільне, торгове, господарське, комерційне право.
Деякі норми цих галузей права перекликаються із нормами, які регулюють
правовідносини суб’єктів корпоративного права.
Норми корпоративного права виникли і розвиваються на основі спільних
для всіх галузей права централізованих норм.
Разом із тим у корпоративному праві у процесі його розвитку
спостерігається збільшення кількості норм імперативного характеру, що є
характерним для більшості галузей права. Це робиться для того, щоб
зменшити комерційний ризик суб’єктів корпоративного права.
Література:
Пилипенко А.Я. Корпоративне право. – К., 1998.
Щербина В.С. Господарське право. – К., 1996.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
