.

Система електронних платежів в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
15 16969
Скачать документ

Реферат з банківської справи.

Система електронних платежів в Україні.

Платіжні системи

Поняття системи електронних платежів

Державне казначейство України працює сьогодні на принципах, прийнятих
для банківської системи. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України від 15.09.1999 року № 1721 воно набуло статусу учасника системи
електронних платежів Національного банку України. Тому доцільно
розглядати його діяльність в контексті учасника Системи електронних
платежів НБУ.

Система електронних платежів Національного банку України (надалі – СЕП
НБУ) – це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення
розрахунків в електронній формі між банківськими установами (та їх
філіями), як за дорученням клієнтів банків, так і за зобов’язаннями
банків один перед одним на території України.

Система електронних платежів є власністю Національного банку України та
забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті
України і в найбільш вживаних іноземних валютах.

СЕП НБУ є закритою системою, де грошові кошти циркулюють у

закритому фінансовому просторі та перебувають під суворим емісійним
контролем з боку Національного банку.

СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом
роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими
повідомленнями.

Основними завданнями системи електронних платежів є:

– задоволення потреб економіки, що реформується та розвивається;
удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, завдяки
отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових
коштів і стан кореспондуючих рахунків;

– мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг
грошових коштів;

– високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

– високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку і контролю.

На систему електронних платежів покладається виконання наступних
функцій:

– проведення розрахунків між банками України в національній валюті
країни та в інших іноземних валютах;

– ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

– контрольні функції НБУ щодо стану кореспондентських рахунків
комерційних банків;

– обмін електронною інформацією стосовно проведення розрахунків;

– забезпечення надійності проведення розрахунків;

– багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях
розрахунків;

– багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу,
використання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях обробки.

Основними законодавчими актами, що стали правовою основою для розробки,
впровадження та функціонування СЕП є:

– Закон “Про банки і банківську діяльність”;

– Закон “Про захист інформації в автоматизованих системах”;

– Закон “Про Національний банк України”;

Основними документами НБУ, що регламентують проведення розрахунків за
допомогою СЕП, є :

– “Положення про міжбанківські розрахунки в Україні”, затверджене
постановою № 621 Правління НБУ від 27.12.1999 року. Воно визначає
загальний регламент щодо організації та форми міжбанківських
розрахунків. Для цього положення поширюється на установи НБУ та
комерційні банки України, які здійснюють міжбанківські розрахунки в
Україні.

– Інструкція № 7 “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті” затверджена постановою № 135 від 29.03.2001 року.

– Взаємні стосунки між регіональними управліннями НБУ та комерційними
банками регулюються договірними умовами.

Структура та складові системи електронних платежів

Система електронних платежів побудована як деревоподібна мережна
структура.

На нижньому рівні СЕП розташовані банки – учасники електронних
розрахунків. Середній рівень представлений мережею регіональних
розрахункових палат (РРП) – це підрозділ регіонального управління НБУ,
який обслуговує банки – учасники СЕП відповідного регіону. На верхньому
рівні розміщена Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує
функціонування СЕП у цілому та керує роботою регіональних розрахункових
палат.

Система електронних платежів складається з:

– прикладного програмного забезпечення – набору комп’ютерних програм, що
дозволяють системі вирішувати конкретні задачі, які ставляться
користувачами;

– телекомунікаційного середовища, що включає апаратуру зв’язку та
системне програмне забезпечення, що служать для обміну інформацією про
платежі та іншими контрольними повідомленнями між відправником,,
обробником та отримувачем інформації;

– засобів захисту інформації (програмно-технічних, нормативно-правових,
адміністративно-організаційних).

У свою чергу прикладне програмне забезпечення складається з
програмно-технічних комплексів автоматизованих робочих місць (АРМ) СЕП
призначених для проведення розрахунків; системи резервування роботи СЕП
у разі збоїв, відмов обладнання або інших надзвичайних ситуацій;
інформаційно-пошукової системи, призначеної для одержання довідкової
інформації про проходження платежів.

Електронні платіжні документи, що приймаються у СЕП, готуються в
програмному комплексі “операційний день банку” (ОДБ). ОДБ має
забезпечувати коректне формування і захист електронних розрахункових
документів та службових повідомлень СЕП відповідно до вимог НБУ.

Компоненти системи (програмне забезпечення АРМ НБУ СЕП, програмні та
апаратні засоби захисту, програмні засоби електронної пошти НБУ)
надаються учасникам СЕП відповідними Регіональними розрахунковими
палатами. Регіональні розрахункові палата та Центральна розрахункова
палата отримують їх від структурних підрозділів НБУ, у функції яких
входить розробка і впровадження нових версій компонентів системи.

Поняття та функціонування програмно-технічних комплексів СЕП

Програмно-технічні комплекси СЕП відповідають трьом рівням структури
СЕП.

Рівень Центральної розрахункової палати (ЦРП) обслуговується

програмно-технічним комплексом АРМ-1, який виконує:

– перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП;

– синхронізацію роботи СЕП (тобто визначає час виконання учасниками
основних операцій;

– контроль та балансування міжрегіональних оборотів;

– захист системи від несанкціонованого втручання;

– надання звітної інформації в цілому по системі.

П.Рівень Регіональної розрахункової палати (РРП)

обслуговується програмно-технічними комплексами АРМ-2. Це комплекс
програмно-технічних засобів, призначений для обслуговування банків
регіону та організації взаємодії з іншими розрахунковими палатами. АРМ-2
виконує:

– обмін електронними розрахунковими документами та технологічною
інформацією між РРП і банками цього регіону – учасниками СЕП;

– ведення технічних кореспондентських (субкореспондентських) рахунків
банку регіону;

– обмін електронними розрахунковими документами з АРМ-2 інших РРП;

– синхронізацію роботи учасників СЕП у межах регіону;

– бухгалтерський та технологічний контроль за проходженням платежів;

– захист електронних розрахункових документів від несанкціонованого
втручання;

– застосування санкцій до порушників технології;

– передачу результатів розрахунків на кінець робочого дня до ОДБ
регіонального управління Національного банку для відображення проведення
коштів через СЕП на реальних коррахунках.

На рівні банків-учасників СЕП використовується програмно-технічний
комплекс АРМ НБУ. Це – комплекс програмних і технічних засобів
призначений для передачі, приймання та перевірки файлів СЕП між
банком-учасником розрахунків і РРП. АРМНБУ виконує:

– перевірку коректності пакетів електронних розрахункових документів,
підготовлених банком;

– обмін пакетами платіжних документів та службовою (технологічною)
інформацією з РРП;

– передачу електронних розрахункових документів від/до ОДБ банку; захист
документів від несанкціонованого втручання;

– довідкові функції.

Кожному банку – учаснику СЕП НБУ присвоюється код банку (МФО). Банки
укладають угоди про кореспондентські відносини з регіональними
управліннями НБУ, тобто укладають угоду “про відкриття
кореспондентського (субкореспондентського) рахунку”. Цей рахунок
призначений для зберігання власних коштів банків (із статутного фонду,
резервного та інших фондів) та проведення ними міжбанківських
розрахунків. Кожен з банків має свою внутрішню платіжну систему.

Кореспондентським називається рахунок, який відкривається комерційному
банку – юридичній особі. Субкореспондентським – рахунок, який
відкривається установі комерційного банку (філії, відділенню,
управлінню), що не є юридичною особою. У більшості випадків
обслуговування цих рахунків відбувається однаково.

Для позначення кореспондентського і субкореспондентського рахунків у
випадках, коли відмінність між ними не є принциповою, застосовують
термін “коррахунки”. Коррахунки ведуться в електронній формі в
регіональному управлінні НБУ. Ведення коррахунків банків покладено на
операційні відділи регіональних управлінь НБУ.

Коррахунки ведуться в електронній формі засобами програмного комплексу
“ОДБ ОПЕРУ” (операційний день банку операційного управління ) або “ОДБ
ОПЕРВ” (операційний день банку операційного відділу).

Порядок відображення коштів на коррахунках в СЕП

Коррахунок повинен відображати кошти, які фактично наявні у банку для
виконання міжбанківських розрахунків у СЕП. Однак програмні комплекси,
що виконують обмін платіжними документами в системі електронних
міжбанківських розрахунків (АРМ-2 СЕП) та ті, що ведуть коррахунки (ОДБ
ОПЕРУ), відокремленні одні від одного, обмінюючись між собою інформацією
лише кілька разів на добу. Тому у СЕП введено поняття технічного
коррахунку (технічного субкоррахунку).

Технічний коррахунок банку – це інформація в електронній формі, яка
зберігається безпосередньо в тому програмному комплексі СЕП, котрий
виконує обмін платіжними документами з цим банком (АРМ-2).

Технічні рахунки відкриті в обласних розрахункових палатах НБУ на ім’я
усіх обласних управлінь Державного казначейства. Крім цього управління
Державного казначейства мають субкореспондентські рахунки в системі
консолідованого кореспондентського рахунку Державного казначейства
України

Управління Державного казначейства України не є банківськими установами,
однак беруть участь у СЕП НБУ. Як і кожному з учасників СЕП НБУ,
управлінням Державного казначейства присвоєно МФО. Наприклад, номер МФО
управління Державного казначейства у Тернопільській області – 838012.

Органи місцевого самоврядування та місцеві фінансові органи в процесі
казначейського виконання місцевих бюджетів за доходами не є
безпосередніми учасниками системи електронних платежів, оскільки платежі
виконуються лише через установи банків та через органи Державного
казначейства, які обслуговують місцеві бюджети.

Кошти, які сплачені платниками і підлягають зарахуванню в доходи
місцевих бюджетів, з банківської установи, в якій обслуговується платник
податків, через внутрішню платіжну систему банку потрапляють в СЕП НБУ.
Із СЕП НБУ кошти через субкореспондентський рахунок управління
Державного казначейства потрапляють у внутрішню платіжну систему
Державного казначейства України.

Стан технічного коррахунку поновлюється безпосередньо в момент обробки
платіжних документів банку і фактично відображає стан коррахунку в
режимі реального часу.

Початкові платежі у СЕП від банку приймаються лише в межах поточного
значення залишку на технічному коррахунку цього банку. Таким чином,
гарантується використання для розрахунків у СЕП лише реально наявних
ресурсів банку.

АРМ-2 у кінці дня надсилає зведену інформацію про результати електронних
розрахунків в ОДБ ОПЕРУ для того щоб вони були відображені на
коррахунках банків, які ведуться в ОДБ ОПЕРУ.

На поточний час основним (але не єдиним) джерелом зміни значення
коррахунку банку є міжбанківські розрахунки через СЕП. Тому можна
вважати, що технічний коррахунок адекватно відображає стан реального
коррахунку банку.

При прийнятті у СЕП початкового платежу від банку коррахунок дебетується
(зменшується) на суму цього платежу.

При отриманні банком відповідного платежу від СЕП коррахунок
кредитується (збільшується) на суму цього платежу.

Комерційний банк повинен відслідковувати в своєму ОДБ значення свого
коррахунку на основі власної інформації про відправлені (прийняті) з СЕП
платіжні документи і порівнювати його з технологічною інформацією про
стан коррахунку, яка передається СЕП.

Об’єднання коштів кількох банківських установ із наданням можливостей
спільного їх використання отримало у СЕП назву “консолідований
кореспондентський рахунок”. Ця консолідація коштів реалізована за таким
принципом: в ОДБ ОПЕРУ ведеться один коррахунок ( і один відповідний
йому “нічний” рахунок).

Електронні платіжні документи

Одним із засобів представлення безготівкових розрахункових документів є
електронний платіжний документ.

Розрахунковий документ в електронному вигляді – документ визначеного
формату, що містить установлені реквізити і несе інформацію про рух
коштів, має форму електронних записів. Електронні платіжні системи, що
діють нині в Україні, використовують, в основному, платіжні доручення та
платіжні вимоги.

Реквізити електронного документа можна поділити на дві групи:

– реквізити власне платіжного документа, перелік та зміст яких
визначається для кожної конкретної форми платіжного документа
(платіжного доручення, платіжної вимоги, чека тощо);

– технологічні реквізити, перелік та зміст яких визначається електронною
платіжною системою, що обробляє ці документи.

Електронні розрахункові документи містять такі обов’язкові бухгалтерські
реквізити:

– номер документа, число, місяць, рік його оформлення;

– ідентифікатори (МФО) банків платника та одержувача (на відміну від
паперового документа, назви та місцезнаходження банків не надаються);

– номери рахунків платника та одержувача в установах банків;

– назви платника та одержувача коштів (їхні офіційні скорочення), які
відповідають зареєстрованим у статуті;

– ідентифікаційні коди платника та одержувача коштів за Державним
реєстром України або іншим довідником, визнаним чинним законодавством;

– спосіб перерахування коштів;

– суму платежу із зазначенням валюти;

– призначення платежу, тобто назву товару (виконаних робіт, наданих
послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється
трансакція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо із
зазначенням його номера і дати);

– вид платежу – інформація, що деталізує спосіб розрахунку за цим
платіжним документом;

– коди бюджетних платежів (у разі перерахування коштів до бюджету).
Технологічні реквізити призначені для забезпечення функціонування

платіжної системи. Для СЕП такими реквізитами є:

– електронно-цифровий підпис платіжного документа (засіб захисту
документа від викривлення);

– ідентифікатор операціоніста “банку А”, який виготовив цей електронний
платіжний документ;

– назви файлів СЕП, в яких цей документ транспортується від ОДБ “банку
А” до ОДБ “банку Б” через послідовність АРМ СЕП, та відмітки про час
обробки цього документа на кожному з АРМ.

Усі ці реквізити передаються одержувачу платіжного документа.
Бухгалтерські реквізити є підставою для перерахування коштів,
технологічні – використовуються для контролю та організації процесу
передачі цього документа через СЕП.

Слід відрізняти напрямок руху платіжного документа від способу
перерахування коштів за цим документом. У СЕП платіжний документ завжди
рухається у напрямку від “банку А” (відправника документа) до “банку Б”
(одержувача документа). Напрямок переміщення коштів (або взагалі
відсутність перерахування) між цими двома банками залежить від ознаки
дебету/кредиту цього документа.

Кредитовий документ – це платіжне доручення, за яким клієнт “банку А”
доручає перерахувати кошти на рахунок клієнта “банку Б”. Такий зразок
документа є найбільш поширеним типом документів у СЕП. Напрямок
перерахування коштів збігається з напрямком руху документа.

Дебетовий документ – це платіжна вимога, за якою клієнт “банку А ”
доручає списати кошти з рахунку клієнта “банку Б” на свою користь. На
поточний момент дебетові документи становлять не більше 1% від загальної
кількості платежів.

У СЕП передбачені два різновиди дебетових документів:

а)безспірні, коли не потрібний акцепт (згода) від банку-платника на
перерахування коштів. Право ініціювати безспірну дебетову трансакцію в
СЕП надається лише підрозділам Національного банку України для
використання у випадках, передбачених чинним законодавством України
(штрафні санкції, стягнення, закриття коррахунків тощо);

б)у вигляді дебетових інформаційних документів (запитів): “банк А”
надсилає через СЕП дебетовий запит, за допомогою якого інформує “банк Б”
про потребу в перерахуванні коштів від “банку Б” до “банку А». Акцепт на
такі платежі надається “банком Б” індивідуально для кожного платіжного
документа за узгодженням із головним бухгалтером та/чи клієнтом банку. У
разі згоди фактичний переказ цих коштів далі здійснюється іншим
платіжним документом – кредитовим, що відправляється в СЕП від “банку Б”
за його ініціативою. Тобто, сам дебетовий інформаційний документ не
спричиняє безпосереднього перерахування коштів за ним.

Порядок обміну платіжними документами у СЕП

Клієнти комерційних банків не є безпосередніми учасниками системи
електронних платежів. Вони виконують свої платежі лише через комерційні
банки, які їх обслуговують і які є абонентами СЕП найнижчого рівня.

Комерційний банк готує початкові платіжні документи одним із способів:

• операціоніст банку отримує паперові документи від клієнтів і створює
на їх основі електронні документи за допомогою програми «Операційний
день банку»;

• банк отримує електронні платіжні документи від філій засобами
внутрішньобанківської платіжної системи;

• банк отримує електронні документи засобами системи «клієнт-банк» від
клієнта-відправника.

Усі ці способи передбачають проходження платіжних документів через ОДБ
банку – учасника СЕП. ОДБ банківських установ – єдине джерело
надходження електронних розрахункових документів у СЕП.

Початкові платіжні документи для передачі у СЕП оформляються в ОДБ у
вигляді файла типу А — пакета початкових платіжних документів. Кожний
інформаційний рядок файла А містить один платіжний документ. У файлі
може бути від 1 до 1000 платіжних документів. В одному файлі А
згруповані

документи тільки в одній валюті, причому перша літера найменування файла
визначає цю валюту.

ОДБ передає сформовані пакети початкових документів в АРМ НБУ СЕП,
установлений у банку. АРМ НБУ перевіряє їх на відповідність вимогам, які
прийняті у системі електронних платежів, і в разі виконання усіх умов
відправляє пакет платіжних документів електронною поштою у РРП, в якій
обслуговується цей банк.

АРМ-2 регіональної розрахункової палати працює в циклічному режимі. Цикл
обробки (так званий «основний цикл», або «сеанс прийому-передачі»)
складається з двох частин (режимів):

– пакет прийнятий успішно. Код помилки в квитанції дорівнює 0.

– пакет відхилений у цілому (наприклад, порушення структури пакета,
викривлення при передачі лініями зв’язку тощо). Код помилки в квитанції
відображає причину відхилення.

Приймання у СЕП або відмова від приймання платіжних документів
виконується цілими пакетами, без їх переформування та відокремлення
коректних платіжних документів від некоректних. Тобто, якщо в квитанції
вказані помилки в деяких документах пакета (навіть тільки в одному),
решта платіжних документів цього пакета також не приймається у СЕП,
незважаючи на те, що самі по собі вони є коректними.

У випадку, коли банк отримує квитанцію про те, що файл початкових
платежів не прийнятий, банк повинен проаналізувати причини відхилення
файла, вжити заходів для виправлення (або вилучення) некоректних
документів засобами ОДБ та повторно надіслати коректні документи в
новому пакеті.

Порядок ведення кореспондентських рахунків банків-учасників СЕП

На початку робочого дня кожна РРП отримує від відповідного регіонального
управління Національного банку інформацію про стан реальних
кореспондентських рахунків банківських установ регіону. АРМ-2 приводить
стан технічних коррахунків банків відповідно до стану їх реальних
коррахунків. Ця інформація негайно надається банкам регіону – учасникам
розрахунків.

Протягом робочого дня розрахунки банку, які здійснюються через СЕП,
відображаються на технічному коррахунку цього банку таким чином:

У момент отримання пакета початкових документів, якщо АРМ-2 приймає його
успішно і формує квитанцію з нульовим кодом помилки, то технічний
коррахунок зменшується на суму кредитових документів цього пакета –
«банк відправив гроші» (якщо банк (ОПЕРУ НБУ) відправив початковий
дебетовий документ, то технічний коррахунок навпаки -збільшується на
суму цього документа. Інформаційні ж документи, що містяться в пакеті,
не впливають на стан технічного коррахунку);

При формуванні на АРМ-2 і відправленні в банк пакета відповідних
документів технічний коррахунок не змінюється. Відповідні платежі
відображаються на коррахунку лише тоді, коли АРМ-2 отримує квитанцію про
те, що банк успішно прийняв цей пакет. У момент приймання на АРМ-2
квитанції про успішне отримання пакета банком коррахунок збільшується на
суму кредитових документів цього пакета – «банк одержав гроші» (якщо
банк отримав дебетовий документ, то технічний коррахунок, навпаки,
зменшується на суму цього документа; інформаційні ж документи, що
містяться в пакеті, ніяк не впливають на стан технічного коррахунку);

Якщо відсутні інші, крім системи електронних розрахунків, джерела
надходження або знімання коштів з коррахунку банку, то технічний
коррахунок збігається з реальним значенням коррахунку. Тобто, СЕП
практично підтримує актуальне значення коррахунку банку-учасника в
режимі реального часу.

Початкові платежі від банків приймаються лише в межах поточної суми на
технічному коррахунку. Тобто файл не буде прийнятий від банку, якщо в
результаті цього технічний коррахунок набуде від’ємного значення. Це
гарантує, що банк при виконанні міжбанківських розрахунків
розпоряджається лише фактично наявними у нього коштами.

Ситуації, коли банк не має змоги виконувати початкові платежі через
відсутність коштів на рахунку, мають назви «червоного» та «жовтого»
сальдо.

«Червоне» сальдо – ситуація, коли банк має від’ємний залишок коштів на
коррахунку. Виникнення «червоного» сальдо розцінюється як надзвичайна
ситуація. Але якщо з певних причин (термінові штрафи, стягнені з банку з
порушенням рекомендованої технології стягнення штрафів у СЕП) така
ситуація все ж виникла, то банк не має змоги виконувати початкові
платежі доти, доки в результаті приймання відповідних платежів він не
забезпечить наявності коштів на своєму технічному коррахунку.

«Жовте» сальдо виникає, коли банк спробував надіслати у СЕП файл
початкових платежів на суму, що перевищує наявний залишок коштів на
технічному рахунку. Такий пакет не приймається у СЕП, АРМ-2 повертає
квитанцію з кодом помилки «жовте» сальдо. Але при цьому банку надається

можливість переглянути свої плани щодо порядку відправлення початкових
платежів у СЕП.

Для того, щоб на основі наявної у банку та у РРП інформації однозначно
прийняти рішення про виконання або невиконання платежів, у СЕП існує ще
додаткова контрольна інформація, яка надається банку в кінці кожного
сеансу АРМ-2 та в кінці банківського дня.

Поняття «Нічних» файлів

Між моментами приймання у СЕП платіжного документа від “банку А” та
отримання цього документа “банком Б” проходить певний час. Зокрема, цей
документ може бути отриманий “банком Б” і наступного банківського дня.
Пакети платіжних документів, що не були підтверджені одержувачем
протягом банківського дня, вважаються не одержаними ним. Такі файли
після завершення банківського дня залишаються у РРП, яка їх сформувала,
зберігаються там «вночі» (тому такі файли мають умовну назву «нічні»
файли, або файли «повторної передачі»). Наступного банківського дня РРП
повторно відправляє їх адресату. Це здійснюється таким чином:

• склад пакетів не змінюється, пакети не переформовуються (у тому числі
всі пакети на одного адресата не об’єднуються, порядок платежів у
кожному з пакетів не змінюється), зміст платежів (в тому числі
технологічна інформація) не змінюється;

• в імені файла дата замінюється на дату поточного банківського дня;

• у технологічному розширенні імені файла перший символ замінюється на
символ, що позначає, скільки банківських днів цей файл залишався у РРП
як непідтверджений і скільки разів він відправлявся одержувачу знову.
Першому разу відповідає символ «1», другому -«2» і так далі аж до
символу «9»;*

• другий та третій символи технологічного розширення імені файла (тобто
номер сеансу АРМ-2, в якому цей пакет був сформований уперше) не
змінюються;

• файли відправляються одержувачам на початку нового банківського дня (з
точки зору АРМ-2 – у «нульовому» сеансі).

За допомогою зміни першого символу технологічного розширення імені файла
забезпечується унікальність найменувань файлів на одного адресата
протягом банківського дня (розширення «сьогоднішніх» починається із
символу «О», «учорашніх» – з «1» тощо).

«Нічні» файли повинні бути прийняті одержувачем новим банківським днем,
що відповідає заново вказаній даті в найменуванні «нічного» файла.

Для відображення сум платіжних документів, що надійшли через СЕП на
адресу банку, але не отримані ним, в ОДБ ОПЕРУ паралельно з кожним
коррахунком відкривається відповідний йому “Транзитний кореспондентський
рахунок сум, що не були підтверджені протягом робочого дня” (або
“нічний”).

Цей рахунок “банку Б” кредитується наприкінці банківського дня на суму
тих платіжних документів, які надійшли протягом цього дня на його
адресу, але не отримані ним. “Нічний” рахунок “банку Б” дебетується того
дня, коли вказаний банк дійсно отримує платіжні документи, що надійшли
на його адресу в попередні банківські дні, але не були тоді отримані
(тобто були “зараховані” на цей рахунок у попередні банківські дні). При
цьому кошти “банку Б”, які є

на “нічному” рахунку, не можуть бути використані банком (для зарахування
на рахунок клієнта, виконання початкових платежів на цю суму тощо).

Банківський день у СЕП- позначений календарною датою проміжок часу,
протягом якого виконуються технологічні операції, пов’язані з
проведенням розрахункових документів в електронному вигляді через СЕП,
за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на
кореспондентських рахунках банків у територіальному управлінні
Національного банку України на ту саму дату.

Операційний день – частина робочого дня банківської установи,
регламентована внутрішнім режимом її роботи, у межах якої банківська
установа має змогу здійснювати передавання, оброблення та приймання
розрахункових документів в електронному вигляді.

Операційний час – регламентований внутрішнім режимом роботи банківської
установи час роботи з клієнтами (у межах операційного дня), особливість
якого полягає в тому, що всі розрахункові документи, прийняті
банківською установою протягом цього часу, мають бути виконані
(оброблені, передані в банк одержувача (платника), оформлені
бухгалтерськими проведеннями за відповідними рахунками) у той самий
робочий день.

Використана література

Банківська справа: Навч. посібник /За ред. проф. Тиркала Р. І. –
Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314с.

Банківські операції: Підручник.- 2-е вид., випр. і доп./А. М. Мороз, М.
І. Савлук, М. Ф. Пудовкіна та ін.; За ред. д-ра ек. наук, проф.. А. М.
Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476с.

Васюренко О. В. Банківський менеджмент: посібник. – Київ. Видавничий
центр «Академія»,- 2001.

Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посібник. – 4-е вид.,
перероб. і доп.- К.: Знання,- 2004. – 324с.

Енциклопедія банківської справи України, – К.: Молодь, Ін Юре, -2001.
-680с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020