.

Реформування податкової політики України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
519 3459
Скачать документ

Реферат

Реформування податкової політики України

Найгострішою проблемою для економіки є реформування існуючої податкової
системи, надання їй нормальної, цивілізованої якості.

Реформування податкової політики необхідно провадити шляхом
послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує
кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість
податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. 3
другого боку — необхідно полегшити податковий тиск.

Було б краще, якби прибутком вважалася та частина коштів, яка
залишається після вирахування витрат виробництва та витрат на
впровадження новітніх технологій і обладнання, що неможливе без
використання кредитів, а тому в ці витрати необхідно зараховувати
відсотки за кредит та поповнення обігових коштів. Не можна забувати, що
протягом десятків років не реформувались і амортизаційні відрахування на
оновлення обладнання, що конче потрібно. Тому прибуток для оподаткування
повинен бути “чистим”, без зазначених витрат.

Виходячи з цього, можна ;сказати, що податкова система” повинна
забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.

Граничний рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через
зведений бюджет України, включаючи відрахування до пенсійного фонду, не
повинен перевищувати 40—45 %, що визначається Постановою Верховної Ради
України “Про основні положення податкової політики в Україні” від
04.12.96 р.р.

Згідно з Постановою, реформуванню-підлягають правові норми, які
визначають форми, методи, механізми і регулювання і встановлення
величини й порядку стягнення ^податків, зборів, інших обов’язкових
платежів у бюджети та державні цільові фонди, необхідні державі для
виконання своїх функцій.

Перебудова податкової системи провадиться із врахування
потреб, які забезпечили б формування місцевих ! бюджетів. Причому
нормативи і порядок зарахування податків та інших обов’язкових платежів
до бюджетів бюджетної системи регулюються законодавством України.

Децентралізація податків й інших обов’язкових платежів
провадиться із врахуванням посилення ролі бюджетів усіх рівнів
щодо реалізації, радикальних реформ по стабілізації економки.

Розроблено концепцію розширення бази нарахування податків та зменшення
розмірів ставок податків за рахунок скорочення пільг при визначенні
об’єктів оподаткування. Проведення цих заходів повинно забезпечити
справедливий підхід держави до підприємств усіх форм власності та
суб’єктів підприємницької діяльності і має спиратися на принципи
податкової політики, до яких належать:

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної
активності;

обов’язковість;

рівнозначність;

пропорційність;

рівність усіх суб’єктів оподаткування та недопущення будь-яких проявів
податкової дискримінації;

соціальна справедливість;

стабільність;

економічна обґрунтованість;

рівномірність виплати;

компетентність;

єдиний підхід;

доступність.

Розглянемо суть кожного із зазначених принципів податкової політики.

Стимулювання підприємницької виробничої діяльності й інвестиційної
активності передбачає головний напрям податкової політики — стимулювання
розвитку виробництва через встановлення пільг по оподаткуванню
прибутку. Обов’язковість сплати податків визначає
запровадження норм сплати податків та інших обов’язкових
платежів, визначених на основі достовірних даних по об’єктах і
оподаткування за звітний період, і встановлення
відповідальності платників за порушення податкового законодавства.

Рівнозначність і пропорційність оподаткування — це стягнення податків
з юридичних осіб за визначеним нормативом від одержаного прибутку та
забезпечення сплати рівних податків і обов’язкових платежів, з рівного
прибутку та пропорційно більших податків й інших
обов’язкових платежів з більшого прибутку. Рівність усіх суб’єктів
оподаткування та недопущення будь-яких проявів податкової
дискримінації забезпечується і єдиним підходом до суб’єктів
господарювання (фізичних та юридичних осіб, включаючи нерезидентів)
при визначенні зобов’язань по сплаті податків та інших
обов’язкових і платежів.

Соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки
малозабезпечених верств населення шляхом і запровадження
економічно обґрунтованого оподаткування, тобто встановлення
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування
диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які
одержують великі та дуже великі доходи.

Стабільність — забезпечення незмінності податків та інших обов’язкових
платежів і їхніх ставок, а також податкових пільг протягом
бюджетного року.

Економічне обґрунтування передбачає встановлення податків та інших
обов’язкових платежів на основі показників розвитку національної
економіки та фінансових можливостей. При цьому враховується необхідність
досягнення та збалансованості видатків бюджету з його доходами.

Рівномірність сплати визначається встановленням строків
сплати податків та інших обов’язкових платежів, виходячи із
необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів
до бюджету для фінансування видатків.

Компетенція — це встановлення і скасування податків та інших
обов’язкових платежів, а також пільг їхнім \ платникам, яке провадиться
відповідно до чинного законодавства про оподаткування винятково
Верховною Радою України, а у визначених межах — Верховною Радою,
Автономної Республіки Крим та місцевими органами влади.

Єдиний підхід передбачає забезпечення однакового і підходу до
розробки податкових законів з обов’язковий визначенням платника
податку або обов’язкового платежу об’єкта оподаткування, джерел сплати
податків та інших обов’язкових платежів, строків і порядку сплати
податків та основ для надання податкових пільг.

Доступність забезпечує відкритість норм податкового законодавства для
платників податків й інших обов’язкових платежів.

Названі принципи оподаткування підкреслюють значущість податків у
формуванні фінансів держави і в першу чергу-бюджету.

Податок — обов’язковий платіж, який справляється до бюджету з юридичних
осіб і громадян.

Сукупність податків, зборів, інших- обов’язкових платежів до бюджетів і
внесків до державних цільових фондів становить систему оподаткування?

3.2 Доходи бюджетів утворються, як вже було сказано, рахунок плату
фізичними і юридичними особами податків платежів, надходжень з
інших джерел, встановлених законодавством України. Вони поділяються на
доходи Державного бюджету України, республіканського бюджету
Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок: податку на
додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств усіх
форм власності і підпорядкування (крім комунальних) у розмірах,
визначених Законом про Державний бюджет України на наступний рік)
надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, доходів від
приватизації державного майна та від його реалізації, кредитної
плати за оренду майна цільових майнових комплексів загальнодержавної
власності; внесків до Пенсійного фонду, фонду ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; внесків до
Державного фонду сприяння зайнятості населення та інших фондів,
передбачених законодавством України; надходжень від внутрішніх позик;
перевищення доходів над видатками Національного банку України;
повернутих державних коштів (відсотків по державних позиках і кредитах
та повернутих позик); плати за спеціальне використання природних
ресурсів та інших доходів, встановлених законодавством України.

У доходи республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних,
Київського і Севастопольського міських бюджетів зараховується: частина
податків на додану вартість, акцизний збір, якщо це передбачено Законом
про Державний бюджет України на наступний рік; податок на прибуток
підприємств і організацій комунальної власності цього рівня; частина
прибуткового податку з громадян; відрахування дотацій і субвенцій з
Державного бюджету України, плата за землю у зазначених відсотках
відрахувань та інші надходження, встановлені законодавством.

У доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів в
порядку, на умовах і в межах, вказаних законами України, зараховуються:
податок на прибуток підприємств і організацій комунальної власності
цього рівня; прибутковий податок з громадян у межах, визначених радою
народних депутатів вищого рівня; плата за землю у розмірах, встановлених
радою народних депутатів вищого рівня; податок на нерухоме майно
громадян; місцеві податки і збори; частина доходів від приватизації
державного майна, яка визначена радою народних депутатів вищого рівня;
надходження від оренди цільових майнових комплексів, що перебувають у
комунальній власності цього рівня; відрахування, дотації і субвенції,
отримані з бюджету вищого рівня; інші надходження.

Доходи районних у місті бюджетів практично не відрізняються від доходів
районних бюджетів.

Доходи міських (міст районного підпорядкування), селищних і сільських
бюджетів також встановлюються залежно від податку на прибуток
підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;
прибуткового податку з громадян у відсотках відрахувань; плати за землю
в розмірах, передбачених законодавством; місцевих податків та зборів, а
також відрахувань, дотацій і субвенцій, отриманих з бюджету вищого
рівня; інших надходжень.

Структуру доходів бюджету можна й необхідно визначати і за джерелами
доходів, тобто державних доходів та закріплених за місцевими бюджетами
інших джерел доходів. Вирішення цього питання повинно йти через
структурну перебудову доходів держави, тільки на основі такої перебудови
можна забезпечити стабілізацію і збалансованість як торгово-платіжного
балансу, так і бюджету держави.

В цьому напрямі передбачають два шляхи.

По-перше, цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш
важливих для функціонування економіки галузей і виробництв державними
коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам.

По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок
власних коштів підприємств, кредитів і позичок.

Розв’язання цих проблем буде якісним лише при правильному виборі
програм, без яких неможливий прорив в економіці за рахунок одержання
добрих наслідків у короткі строки і без державної підтримки бюджетними
коштами. / .

Бюджет є вирішальною і провідною ланкою фінансової системи, через яку
провадиться перерозподіл більшої частини національного доходу.

Держава планує бюджет, його доходи і видатки, регулює через доходи всі
бюджети за рахунок передачі їм загальнодержавних доходів.

Форми і методи бюджетної роботи та бюджетного планування змінюються, але
бюджет завжди є об’єктивною необхідністю.

Було б великою помилкою сприймати державний бюджет як своєрідну касу: до
неї, з одного боку, державні кошти надходять і з неї ж, з іншого боку,
витрачаються на різні потреби держави. Таке сприйняття не дозволяє
бачити головного — економічних відносин, які зумовлюють створення й
використання централізованого фонду грошових коштів через бюджет.

Держава через бюджет акумулює велику частину національного доходу і
фінансує народне господарство та увесь соціально-культурний розвиток,
керує цими процесами, контролює додержання строгої економії коштів і
зростання їх надходжень через них домагається скорочення дефіциту
бюджету.

Структура доходів і видатків бюджету кожної держави визначається
економічним ладом суспільства, природою і функціями держави. Наприклад,
у державах з розвинутою ринковою економікою доходи бюджету формуються
без безпосереднього зв’язку з виробничим процесом, через систему
податків. Розмір доходів бюджету в них на наступний рік утверджується на
основі приросту чи зменшення доходів на наступний рік порівняно з
минулим періодом, що пов’язано із введенням поправочного коефіцієнта,
вирахуваного на основі середніх даних за кілька років. У зв’язку з цим
не можна порівнювати систему формування бюджетів розвинутих ринкових
держав з бюджетом нашої держави, яка перебуває на порозі ринкової
економіки, тому що у нас довгий час була пряма залежність між
матеріальним виробництвом, де створювався національний доход, і ростом
державного централізованого фонду фінансових ресурсів Відмова від
практики фінансового планування доходів і видатків бюджету держави веде
до тяжких наслідків — незбалансованості й різкого дефіциту бюджету

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки,
зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних
безгосподаршстю. Ринкова економіка не може ліквідувати дефіцит бюджету,
якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо стабілізації економіки й
вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму
економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські
структури.

Форми участі органів влади й управління у процесах формування фінансів
та бюджету різні, але спільним для них є управління податковою
політикою, бюджетним фінансуванням і регулюванням усіх бюджетів — від
державного до сільського.

У бюджетній системі України наявні різноманітні бюджети, а тому їх
регулювання в умовах ринкової економіки — дуже складна справа. При цьому
дається в знаки й те, що в літературі регулювання бюджетів освітлене
недостатньо.

Можна виділити чотири форми регулювання бюджетів:

1. Централізована, здійснювана Мінфіном з метою вирівнювання можливостей
одержання доходів і фінансування видатків усіма місцевими органами
держави.

2. Децентралізована, основою якої є фінансова самостійність місцевих
рад.3. Забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюджетної системи.

4. Забезпечення бюджетним фінансуванням усіх галузей народного
господарств.

У Верховній Раді і на місцях йдуть суперечки щодо централізованої і
децентралізованої форм регулювання доходів місцевих бюджетів.)

Розширивши права і водночас підвищивши відповідальність місцевих рад за
економічні результати діяльності (особливо у вирішенні соціальних і
економічних питань), держава не підкріпила ради реальними джерелами
доходів або ж фінансовою базою. Проте добре відомо, що без фінансів
жодна влада не діятиме.

Фінансові кошти як і раніше, нагромаджуються у державному бюджеті як
загальнодержавні податки і обов’язкові платежі, господарем яких є
Верховна Рада України, що розподіляє ці кошти між державою і місцевими
органами влади у вигляді відрахувань.

Не можна забувати, що самостійність місцевих органів влади формується в
умовах жорстокої фінансової кризи — дедалі більше зростаючого державного
боргу України, бюджетного дефіциту та інфляції, яка є найбільш жорстокою
формою фінансової кризи.

Таке положення з фінансами не дає змоги встановити стабільні нормативи
відрахувань до місцевих бюджетів від загальнодержавних податків і
обов’язкових платежів.

Для самостійного затвердження бюджетів необхідно, аби кожна рада
народних депутатів мала на перспективу не тільки свої, закріплені за нею
доходи, а й розміри відрахувань від загальнодержавних доходів і
податків. До чого веде відсутність установлених таких нормативів, ми
добре обізнані на прикладі затвердження бюджетів у зовсім недалекому
минулому. Теоретично самостійні бюджети місцевих рад народних депутатів
цілком і повністю залежать від загальнодержавних доходів, які будуть
передані їм на черговий рік. Сама ж частка відрахувань визначається
тільки після того, як Верховна Рада України схвалить Закон про Державний
бюджет.

Відсутність механізму регулювання грошових надходжень населення і
гіпертрофія частини економіки, зайнятої виробництвом товарів і послуг
для населення, призвели до зменшення їх випуску, що збільшило
незадоволений попит населення на товари і веде до ще більшого зростання
цін.

Необхідно забезпечити регулювання витрат і формування прибутку залежно
від галузі виробництва. При цьому не можна забувати про економічний
розвиток районів, а саме про те, що в них домінує — промислова чи
сільськогосподарська галузь, бо дохідні бази їхні дуже різні.

Сільськогосподарські області потребують додаткових вкладень фінансів
на розвиток сільського господарства і соціально-культурної галузі.) в
умовах сьогодення при формуванні місцевих бюджетів не може бути й мови
про однаковий підхід до всіх областей, необхідно враховувати наявний
економічний розвиток областей, міст, районів.

Нині бюджет України перебуває в тяжкому стані, відображаючи економічне і
соціальне становище суспільства. Деформовано структуру народного
господарства, падають якісні показники виробництва, знижується
виробництво продукції, зростає матеріальна і вартісна незбалансованість,
а збільшення доходів населення значною мірою перевищує зростання
виробництва товарів, посилюється утриманство, невміння жити на основі
наявних коштів. Постійно зростаючі видатки бюджетів усіх рівнів по
вирішенню соціальних проблем та інших невідкладних завдань при зниженні
виробництва товарів призвели до дедалі зростаючого дефіциту доходів рад
усіх рівнів.

Це ще раз підкреслює необхідність централізації бюджету в одному органі
— Міністерстві фінансів України, централізованого регулювання усіх
бюджетів за рахунок загальнодержавних доходів і рівного фінансування
усіх галузей. Планування доходів бюджету всіх рівнів
(загальнодержавного, обласного, міського, районного, селищного,
сільського) відбувається при складанні проекту бюджету. Планування
бюджету покликане визначити суму коштів, яка повинна бути залучена до
бюджету для фінансування розвитку народного господарства,
соціально-культурної сфери, утримання армії, органів влади і управління.

У процесі планування доходів усіх рівнів повинно бути забезпечено повне
виявлення доходів по всіх джерелах їх створення.

При плануванні бюджету необхідно виходити з реалій сьогодення:

— підвищення цін;

— економічної кризи й інфляції;

— кризи неплатежів.

Виявлення джерел доходів та видатків бюджету, їх розподіл по галузях
характеризують завершення першого етапу планування проекту бюджету, який
потім виноситься на розгляд відповідних рад, при його прийнятті він
набуває сили Закону.

Необхідно мати на увазі, що такі області, як Волинська, Сумська,
Чернігівська та ін., — сільськогосподарські, належать до нечорнозем’я,
мають недостатньо розвинуту промисловість, у зв’язку з чим цим областям
десятки років щорічно в порядку перерозподілу з республіканського
бюджету встановлювали підвищені відрахування від загальнодержавних
дохідних джерел, вони отримували як дотацію, так і субвенцію.

Бюджетне регулювання застосовується при формуванні бюджетів шляхом
виділення коштів по нормативах загальнодержавних податків нижче стоячим
бюджетам для збалансування видатків, в яких відображається реальна
потреба в коштах господарств і соціально-культурної сфери областей,
міст, районів, селищ і сіл.

Якщо закріплені доходи від загальнодержавних податків, обчислені по
нормативах, не покривають видатки, при затвердженні державного бюджету
передбачається для областей дотація, субвенція чи субсидія. Причому
нормативи передбачаються у відсотках, а дотації, субвенції — в грошових
одиницях.

Формування і регулювання бюджетів потребують збалансованості, а отже,
мають опиратися на балансовий метод регулювання бюджетів. Поряд з даним
методом регулювання бюджетів е ще такі методи: податковий,
перерозподілу, дотації, субвенції, коефіцієнтів, нормативний.

Застосування того чи іншого методу бюджетного регулювання залежить від
підстав складання бюджетів, тобто від того, які є кошти по доходах.

У час, що передував переходу до ринкової економіки, процес складання, як
правило, починався з видаткової бази, а потім порівнювали видатки і
доходи, не допускаючи перевищення доходів над видатками. Нині бюджет
складають на основі прогнозних розрахунків доходів, і це правильно, але
тут потрібні чіткі нормативи відрахувань від загальнодержавних джерел
доходів у доходи бюджетів місцевих рад, що в умовах економічної кризи
неможливо. Тому при регулюванні доходів необхідно поєднувати такі
методи: податковий метод дає змогу мати платежі по встановлених
нормативах і ставках; метод перерозподілу дає змогу через нормативи
відрахувань регулювати бюджети і при незбалансованості дохідної і
видаткової частин бюджету провести збалансування через метод дотацій та
субвенцій.

Нормативний метод застосовується в усіх випадках, коли доходи в бюджет
від податків та інших платежів встановлюються по нормативах.

Метод коефіцієнтів використовується широко. Зростання цін (причому
неодноразове) на товари першої необхідності та іншу продукцію, а також
ріст заробітної плати в бюджетних установах регулюються через
коефіцієнти, а тому й розрахунки бюджету провадяться із застосуванням
коефіцієнтів.

Завершальним етапом бюджетного регулювання є збалансованість бюджетів по
доходах і видатках, тобто застосовується балансовий метод.

3.3 ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Склад доходів Державного бюджету України

1. Доходи Державного бюджету України включають:

1) доходи (за винятком тих, що згідно з статтями 64,66 та 69 цього
Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до
законодавства про податки, збори і обов’язкові платежі та Закону України
“Про основи соціальної захищеності інвалідів”, а також від плати за
послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок
Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел,
включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або
підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди,
нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських
товариств;

2) гранти і дарунки у вартісному обрахунку;

3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

Склад видатків Державного бюджету України

1. Видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення,
встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що
пов’язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено
статтею 87 цього Кодексу.

Таємні видатки

1. Державний бюджет України має містити пояснення всіх видатків, за
винятком видатків, що пов’язані з державною таємницею (таємних
видатків).

2. Таємні видатки, передбачені на діяльність органів державної влади, в
інтересах національної безпеки включаються до Державного
бюджету України без деталізації.

3. Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється Рахунковою
палатою та Міністерством фінансів України у порядку, визначеному
Верховною Радою України.

4. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються Комітетом Верховної
Ради України з питань бюджету. Комітетом Верховної Ради України з питань
законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Комітетом
Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і
корупцією, Комітетом Верховної Ради України з питань національної
безпеки і оборони.

5. Окремі звіти про проведені таємні видатки розглядаються Верховною
Радою України на закритому засіданні. Стаття 50. Виконаная Державного
бюджету України за доходами

1. Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз
доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок по сплаті
податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах податкового кредиту
за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців в межах
поточного бюджетного періоду.

2. Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх
надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням
органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або
надмірно зараховані до бюджету.

3. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі
надходження до державного бюджету податків, зборів (обов’язкових
платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

4. Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного
бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок
Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів
стягнення.

5. Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного
бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту
зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Стаття 53. Перевиконання доходної частини Державного бюджету України

1. Доходи, що перевищують враховані у законі про Державний бюджет
України показники доходної частини Державного бюджету України,
розподіляються відповідно до закону про внесення змін до закону про
Державний бюджет України.

2. Факт перевиконання доходної частини Державного бюджету України
визнається за результатами офіційних висновків Рахункової палати та
Міністерства фінансів України щодо виконання Державного бюджету України
за підсумками трьох кварталів у разі перевищення показників доходів,
врахованих у розписі державного бюджету на відповідний період, більше
ніж на 15 відсотків. Такі висновки подаються Комітету Верховної Ради
України з питань бюджету до 15 жовтня поточного року.

3. Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів з дня оголошення
зазначених офіційних висновків зобов’язаний подати Верховній Раді
України відповідний проект закону про внесення змін до закону про
Державний бюджет України.

Стаття 54. Скорочення видатків загального фонду Державного бюджету
України

1. У разі якщо за результатами місячного звіту про виконання загального
фонду Державного бюджету України виявиться, що отриманих надходжень
недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних
призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту (профіциту),
затвердженого законом про Державний бюджет України, Міністерство
фінансів України встановлює тимчасове обмеження асигнувань загального
фонду Державного бюджету України.

2. У разі якщо за результатами квартального звіту про виконання
Державного бюджету України має місце недоотримання доходів загального
фонду Державного бюджету України більше ніж на 15 відсотків від суми,

передбаченої розписом державного бюджету на відповідний період,
Міністерство фінансів України готує пропозиції про внесення змін до
Державного бюджету України. Кабінет Міністрів України, розглянувши ці
пропозиції, подає до Верховної Ради України розроблений на їх основі
проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України
не пізніше двох тижнів з дня подання пропозицій Міністром фінансів
України.

3. Верховна Рада України приймає рішення щодо зазначеного проекту закону
стосовно скорочення видатків Державного бюджету України у двотижневий
термін з дня відповідного подання Кабінетом Міністрів України. До
прийняття Верховною Радою України відповідного рішення видатки
провадяться з урахуванням тимчасових обмежень бюджетних асигнувань,
встановлених Міністерством фінансів України.

Стдгго-55. Захищені статті видатків бюджету

1. Захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті видатків
Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватися при
проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень.

2. Перелік захищених статей видатків Державного бюджету України
визначається законом про Державний бюджет України.

1. Місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить в собі
надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної
Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого
самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс
відповідного бюджету.

Стаття 64. Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого
самоврядування та враховуються

при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

1. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та
враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать
такі податки і збори (обов’язкові платежі):

1) прибутковий податок з громадян у частиш, визначеній статтею 65 цього
Кодексу;

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської
діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних
рад;

4) плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що
справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької
діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами
продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами),
що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими
органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку
адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва у частині, що
належить відповідним бюджетам.

2. Податки і збори (обов’язкові платежі), зазначені у цій статті,
складають кошик доходів, що закріплюються за

бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні
обсягів міжбюджетних трансфертів

Стаття 66. Склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та
районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних
трансфертів

1. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і
культурних програм територіальних громад дохода бюджету Автономної
Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні
обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

1) 25 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на
відповідній території;

2) 25 відсотків плати за землю, що справляється на території Автономної
Республіки Крим та відповідної області;

3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської
діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної
Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

2. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і
культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які
враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються
за рахунок:

1) 50 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на
території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;

2) 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ,
міст районного значення та їх об’єднань;

3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської
діяльності та сертифікати, що видаються районними державними
адміністраціями;

4) плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що
справляється районними державними адміністраціями;

5) надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними
державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку
адміністративними комісіями.

Стаття 68. Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах

1. Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах (у разі їх
створення) визначається міською радою відповідно до повноважень,
переданих районним у містах радам.

Стаття 69. Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються ври визначенні
обсягу міжбюджетннх трансфертів

1. До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні
обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого
самоврядування;

2) 100 відсотків плати за землю – для бюджетів міст Києва та
Севастополя; 75 відсотків плати за землю – для бюджетів міст
республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;
60 відсотків плати за землю – для бюджетів сіл, селищ, міст районного
значення та їх об’єднань;

3) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними
бюджетними коштами;

5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого
самоврядування;

6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї)
господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної
громади;

7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині,
що зараховується до відповідного бюджету;

8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності,
в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського
призначення, що перебуває у комунальній власності;

9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується
до бюджетів місцевого самоврядування;

10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній
власності;

11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17
цього Кодексу;

13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

14) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок
коштів відповідного бюджету;

15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;

16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого
значення;

17) інші надходження, передбачені законом.

Додаток 2 до Порядку

Розрахунок обсягу доходів, закріплених за бюджетом
адміністративно-територіальної одиниці, на 2001 рік

(тис гривень)

Адміністративно-територіальна

ОДИНИЦЯ

Чисельність наявного населення (тис.чоловік)

Ко шик закришених *»а бюджет м адмиїістра.’шно-ісрнторіалиної одиниці
доходів за звітними дшшхіи (з урахуванням за 1998 та 1999 роки приросту
недоїмки і переплат, суми пільг наданих місцевим органом влади, та сухії
реструюуриіювшіоі на 1 січня 2000 р. заборгованості із сплати цих
податків і зборів)

Індекси відносної податкоспроможності (Кі)

Обсяг кошика закріплених за бюджетом адміністративно-територіальної
одиниці доходів, що визначається за допомогою індексу відносної по
даткоспромо жності ( Di teak)

Обсяг фіксовано

го

сільськогосподарського

податку (Disp)

Обсяг надходжень від продажу земельних ділянок
несільськогоспо-дирського призначення комунальної власності (Dipz)

на 1 січня 1998

Р

і №П

на 1 січня 1999р (Ш)

на 1 січім 2000 р ( ND)

1998

1999

2000 (10 місяців)

19.98

1999

2000 (10 місяців)

2001 (КІ)

Автономна республіка Крим

2157.7

21347

2117.7

221247

215734

267099

0.9193

0.8220

0.9052

0.8823

338823.2

5004.3

7069

області:

Вінницька

1847.1

1831.5

1815.3

127886

134247

142074

0.6208

0.5962

0.5617

05931

1952056

11244.9

4702

Волинська

1067.9

1063.9

10;58.7

71384

71476

81016

0.5993

0.5465

0.5492

0.5651

108012.1

1343.3

2947

Дніпропетровська

37754

3745

3712.6

606637

618086

653274

1.4406

1.3425

1.2628

1.3491

907962.2

73098

16519

Донецька

5064.4

5007.9

4953

745200

75 1 996

848241

1.3193

1.2214

1.2290

1.2569

1131481.2

7469.4

23747

Житомирська

1457.1

1445.5

1432.7

94642

97347

100668

0.5824

0.5478

0.5043

0.5-150

141562.2

4186.7

4297

Закарпатська

1324.4

1323.4

1284

70230

89006

101484

0.4754

0.5471

05672

0.5295

124735.1

608.7

2670

Запорізька

2042.5

2023,8

2004.8

283799

298307

359335

1.2458

1.1990

1.2863

1.2436

452322.6

6960.8

8169

Івано-Франківська

14636

1460.6

1456.8

944%

92753

115305

0.5789

0.5165

0.5680

0.5545

145538.5

5656

3379

Київська

1 864

18496

1830.5

155733

174143

208412

07491

0.7658

0.8171

0.7771

258129.4

5519

5669

Кіровоградська

1197.8

1183.8

1168.5

97537

90455

100443

0.7301

0.6215

0.6169

0.6566

139662.1

4713.3

3807

Луганська

2706.4

2673.8

2643

269172

286976

279024

0.8917

0.8730

0.7576

0.8413

404413

10425.2

12137

Львівська

27396

2728.6

2716.6

239785

265871

290771

07847

0.7926

0.7681

0.7818

383392.6

618.1

8808

Миколаївська

1322.5

1309.9

1298.8

123463

ПО 159

157615

0.8370

0.8082

08709

0.8386

197519.5

9364.1

4565

Одеська

2547.8

2528.6

25104

321828

372610

407256

1.1325

1.1986

1 1642

1.1650

529565

118863

8806

Полтавська

1708.3

1693.1

1677.6

170476

205357

221744

0.8947

0.9866

0.9486

0.9431

286992.9

3584.8

5274

Рівненська

1192.2

1190.3

1187.9

73906

75370

82780

0.5558

0.5150

0.5001

0.5237

112022.4

388.8

3017

Сумська

1369.8

1354.5

1337.7

129924

126025

143494

0.8504

0.7568

07698

0.7927

192904.2

15972.1

4633

Тернопільська

1168.4

11639

1157.6

5932П

62743

73826

0.4552

0.4385

0.4577

0.4505

94184,5

3453 .7

2731

Харківська

3024.4

2997.9

2969.9

312761

373371

428926

0.9272

1 .0 1 3 1

1.0365

09919

534382.8

15976.2

12477

Херсонська

1246.8

1237.1

1226.4

104550

88472

102508

0.7518

0.5817

05998

0.6449

143350.5

6301.2

4011

Хмельницька

1523.3

1511

1460.6

106 160

100738

106807

0.6248

0.5423

0.5248

0.5646

152041 5

4806.2

4137

Черкаська

1478.7

1463.7

1450.8

1 1 7664

127695

139937

0.7134

0.7096

0.6922

0.7052

185602.6

3754.1

4243

Чернівецька

938.5

935.4

932.3

67217

71585

70644

0.6421

0.6225

0.5438

06029

101366.5

1825.6

2129

Чернігівська

1318.5

1302.9

1285.3

102311

100749

118065

0.6957

0.6290

0.6592

0.6615

154820.1

5083.5

4042

м.Київ

26293

2626.5

2631.9

808787

1088598

1255794

2.7580

3.3713

3.4242

3.1845

150-1907.4

0

14058

Севастополь

397.3

391.7

389.4

64573

59067

70305

1.4572

1.2266

1.2957

1.3272

93700.2

1634.3

1957

Усьоги

50573.7

50178,6

49710.8

56-10687

61689J4

6926847

1.0000

1.0000

1.0 000

1.0000

9014600

150000

180000

Розрахунок обсягу трансферту вирівнювання до бюджету
адміністративно-територіальної одиниці на 2001 рік

(тис.гривень)

АлмшісІратнвІІо-Іериторіолии одиниця

Обе*.

ДОХОДІВ

загальною фонду (W)

Обсяг ьндаїкік МІ ачьної о фонду (6cj урахуваніїл

ВИЛІПКІВ, ЩО

фінансуються їа рахунок субьснцій І держанного бюджету) (Vi)

Обсяг Ірансфсргу ьнрішіюіиніи

СП)

Субненція і державної о бюджету, у тому числі

дотація вирівнювання обласним бюджетам та міському бюджету м.
Ссьастоноля

КОШТИ, ЩО

Передаються до держанного бюджету а бюджету
адміністративно-територіальної одиниці

у складі спеціального І|юнду

у складі ІагальІюІ о фонду (S1)

на надання шли га субсидій населенню на оплату слсктріхшсргії,
Природного і скрапленого газу та жиїлоао-комунальних послуг

(Wp.44)

на соціально

СКОНОМІЧНІІР

роавигок м.Севастоно ля (\Vnvv)

на .’Іікшдамію наслідків надзвичайних ситуацій

на ла’іаїкош виграш бюджету м Славутича Київської області, аов’яшні л
шкрнттям Чорнобнль-сишї AtC

на соціальне-економічний роавигок Великої Ялти

на реконструкцію ти реставрацію Одеського оперною тса гру та збереження
Історичної забудови у центральній частині М.Львова

на виконання функцій

СТОЛИЦІ

України

1

2

3

4(3-2)

5(2-3)

6

7

8

9

10

II

12

Автономна ‘сснубдік» Крим

області:

719352.6

668821^

50531.5

63106.3

10000

Ціннії цька

224233.5

473525.4

249291 9

123292.9

волинська

125830

302586.3

1767563

76835.1

1000

[(ні І ІроІ Іетровсь ка

988299.7

953648.1

34651.6

1864026

Г|ОІК;І|ЬШ

І238І44.4

1352151.2

114006.8

248898

5000

Житомирська

1616697

381027.8

217358 1

771638

Зо KapJiaitbKa

139580.7

380939.9

241359.2

48688.4

30000

Запорізька

5073! 12

519109.7

11798.5

80546 1

влпо Франкіпська

169389.2

424513.2

255124

92679

ІОООО

Снїпська

280510.8

457673.8

177163

1352934

5000

І

(і |юьоі римська

1580867

317852.7

159766

71743.1

1

Іуганська

454140.5

654602.6

200462.1

134260.3

ІЬВІЙСЬКа

42 11 35.1

708132.9

286997.8

236958

10000

Миколаївськії

228505.7

365764.8

137259.1

496392

11700

Одеська

635547.2

630975 2

4572

1008849

10000

Іол ганська

324V94.6

416022.5

91227.9

137257.9

лвнснська

123937.1

328088.!

204151

‘92773.6

Сумська

230453.2

353052.6

122599.4

89119.4

“ернонільська

110558.3

323902

213343.7

74594.2

Харківськії

623354.9

7403249

116970

187251.9

Херсонська

І63425.7

341970

178544.3

56952

Хмельницька

1798392

3856188

205779.6

89015ft

Черкаська

2068482

370955.5

164107.3

83483.7

Чернівецька

122771.4

263167.9

140396. з

25961.3

Чернігівська

179044.5

326256 5

147212

155287.7

м Київ

3270742 8

1010512 7

2260230.1

1641)62.1

150000

м. Севастополь

102875.2

І08ІІ98.5

6023.3

142ь5.5

3 1700

1

VCLUI-U

12Використана література Басилик О. Д., Павлюк К, Б. Державні фінанси України: Підручник.- К.: НЮС.- 2002.- С. 608. Басилик О. Д. Державні фінанси України: Иавч. посібник.- К.: Вища школа, 1997.- С. 383. Величко О. Бюджетне фінансування соціальної інфраструктури: Вища школа, 1997. Вісник податкової служби України. Журнал податкової адміністрації. Государственные финансы. Учебник под редакцией д. э. н. Федосова В. М.- К.: Либідь, 1991. Государственный бюджет: Учеб. пособие / Под общ. ред. М. И. Ткачук.- Минск: Выш. шк., 1995.- Держава, податки, бізнес / Б. М. Суторміна, В. М. Федосов, В. Л. Андрущенко: За ред. В. М. Федосова.- К.: Либідь, 1992.- С. 328. Деркач М., Гордєєва Л. Бюджет і бюджетний процес в Україні: Навч. посібник.- Дніпропетровськ, Пороги, 1995.- С. 256. Економічна теорія: Політекономія. Підручник / За ред. В. Д. Базилевича.- К.: Знання, 2001.- С. 581. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д'яконова /. /. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник.-К.: Наукова думка, 1997.- С. 303. Загальна теорія фінансів. В. М. Діденко, В. Д. Попова, В. В. Прядко.- Чернівці: Ратуша, 2000.-С. 638.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020