UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнфляція: суть, причини, види. Шляхи подолання. Соціально-економічні наслідки (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось29785
Скачало1494
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

, що

економічні суб'єкти завжди можуть передбачити будь-які регулювальні

заходи уряду (“раціональні очікування”) і захистити свої доходи, а тому

заперечують навіть короткочасний ефект від регулювання емісії й

зайнятості. На їхню думку (і це головний висновок монетаристської

доктрини), стабілізаційна політика є цілком безплідною, оскільки ринкова

система здатна сама себе підтримувати в постійній рівновазі.

 

Отже, політика регулювання інфляції на початку 70-х років змінилася

прямо антиінфляційною політикою.

 

Антиінфляційна політика більшості країн з розвинутою ринковою економікою

має два аспекти – дефляційна політика (регулювання попиту) та політика

доходів.

 

Дефляційна політика включає методи обмеження платоспроможного попиту

через фінансовий і кредитно-грошовий механізми. Вона проводиться за

умов, коли інфляція спричиняється (переважно) тиском зайвих грошей у

каналах обігу.

 

Щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати

державного бюджету, передусім на субсидії підприємствам, соціальні

потреби, інфраструктуру, на потреби військово-промислового комплексу.

Для вилучення з обігу зайвих грошей, які надійшли туди раніше, широко

використовується посилення податкового тиску на доходи. Проте

мобілізовані в бюджет через податки кошти можуть знову надходити в обіг

у вигляді державних витрат. Щоб цього не трапилося, необхідно реально

зменшувати бюджетні витрати, насамперед невиробничого призначення. З

метою вилучення частини зайвих грошей часто випускаються державні

позики.

 

Важливим інструментом дефляційної політики є кредитна рестрикція та

пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в обіг. Підвищуючи

дисконтну ставку центрального банку, регулюючи процентні ставки за

пасивними й активними операціями комерційних банків, збільшуючи норму

обов'язкових резервів та ін., держава скорочує банківське кредитування

народного господарства і стримує тим самим зростання грошової маси та

платоспроможного попиту. Практикується пряме державне лімітування

зростання кредитних вкладень та готівкової грошової маси в обігу,

попередній контроль центрального банку за обгрунтованістю видач

комерційними банками позик на великі суми.

 

Політика дефляції за послідовного і жорсткого її проведення може дати

бажаний антиінфляційний ефект, проте реалізація її пов'язана з великими

труднощами, оскільки посилює соціальне напруження в суспільстві,

загрожує економічною кризою, банкрутством підприємств, зменшенням

зайнятості. Тому урядам нерідко доводиться маневрувати, майстерно

комбінуючи дефляційні та інфляційні методи.

 

Другий напрям антиінфляційної політики – політика доходів – передбачає

державний контроль за заробітною платою й цінами. Такий контроль може

полягати у фіксації зарплати і цін на певному рівні («заморожування»),

або встановленні темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах

темпів приросту продуктивності праці. Цей метод широко використовувався

в колишньому Радянському Союзі. У країнах Заходу далеко не всі уряди

наважувалися застосовувати його, зважаючи на можливі негативні

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] 13 [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ