Реферат на тему:
Обов’язки адвоката
При здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний
неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі
передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та
юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду
особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого
на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у
випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну
допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася
з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що
провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар
судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого,
цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а
також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова
особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.
У коментованій статті передбачається здійснення адвокатом професійних
обов’язків за умов неухильного дотримання вимог чинного законодавства.
Зрозуміло, що будь-яка юридична діяльність пов’язана із застосуванням
права, і вона не може здійснюватися інакше ніж у межах закону.
Діяльність адвоката проходить під даною ним клятвою суворо додержуватися
законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини,
правил адвокатської етики. Про обов’язки адвоката мова йде майже у
кожній статті Правил адвокатської етики, які конкретизують ці обов’язки.
І це природно, оскільки звертаючись за правовою допомогою до адвоката,
громадянин має бути захищеним і впевненим у високому професіоналізмі
осіб, які її надають. Тому ст. 10 Правил встановила, що адвокат має
виконувати свою професійну діяльність компетентне і добросовісно. Від
адвоката вимагається глибоке знання законодавства і вміння його
практичного застосування, підтримання професійних правових знань і їх
систематичне оновлення. Адвокат зобов’язаний підтримувати свою
обізнаність щодо ведення цивільних та кримінальних справ, особливостей
розробки та відстоювання правової позиції.
Правила адвокатської етики дещо збільшують обсяг обов’язків адвоката
порівняно з передбаченим Законом «Про адвокатуру». Це, мабуть,
пояснюється різноманітністю адвокатської діяльності, необхідністю
вироблення найбільш оптимальних засобів захисту за умов, коли адвокат,
як зазначено у Правилах, виступає носієм обов’язків, іноді суперечливих
по відношенню до клієнтів, суддів та інших державних органів, адвокатури
та окремих адвокатів, суспільства в цілому.
Закріплений у Присязі адвоката України обов’язок завжди берегти чистоту
звання адвоката збігається з нормами Правил адвокатської етики про те,
що адвокат має бути чесним і порядним у приватному житті (ст. 11) і,
дбаючи про престиж звання адвоката, забезпечувати високий рівень
культури, поведінки, мати пристойний зовнішній вигляд, поводити себе
стримано, тактовно тощо (ст. 13). Порушення адвокатом професійних
обов’язків може призвести до притягнення його до дисциплінарної
відповідальності.
Особливої ваги набувають обов’язки адвоката при виконанні професійної
діяльності, встановлені щодо його стосунків з клієнтом, іншими
учасниками процесу, колегами. Наприклад, адвокату забороняється приймати
доручення, якщо засоби його досягнення, на яких наполягає клієнт, є
протиправними (ст. 22), або адвокат не повинен приймати доручення від
клієнта, направленого до нього особою, яка здійснює дізнання, слідство
чи розглядає цю справу.
Використання адвокатом усіх передбачених законом засобів захисту прав і
законних інтересів громадян та юридичних осіб є найважливішим чинником у
досягненні ефективних результатів здійснюваної адвокатом діяльності.
Слід звернути увагу на те, що Правила адвокатської етики наголошують на
обов’язку адвоката використати всі розумно необхідні і доступні йому
законні засоби для ефективної правової допомоги (ст. 32). Однак слід
зазначити, що чинне законодавство, встановлюючи такі засоби, дещо
обмежує адвоката у досягненні цілей захисту. Мова йде, наприклад, про
обмеження участі адвоката-захисника у слідчих діях або ознайомлення його
з моменту допуску до захисту обвинуваченого лише з окресленими у ч. 2
ст. 48 КПК документами, про скасування права ставити запитання під час
проведення слідчої дії тощо.
У межах, встановлених законодавством, адвокат повинен виявляти
активність у збиранні та поданні доказів у справі (ст. 55 Правил) і ні в
якому разі не повинен умисно перешкоджати законному здійсненню процесу
дізнання, досудового слідства, адміністративного провадження (ст. 60
Правил); забороняється використовувати засоби і методи, що свідомо
порушують права та законні інтереси інших осіб (ст. 63).
Обов’язок адвоката застосовувати передбачені законом засоби захисту
вимагає, щоб адвокат, подаючи докази, обов’язково перевіряв їх
достовірність; йому заборонено подавати завідомо неправдиві докази,
брати участь у їх формуванні, пред’являти позовні вимоги, клопотання,
інші процесуальні документи, що свідомо для нього не грунтуються на
чинному законодавстві (ст. 53 Правил).
Діяльність адвоката не може бути спрямована проти інтересів клієнта, він
не може використовувати своє професійне становище у своїх особистих
інтересах або в інтересах інших осіб, йти на компроміси, спрямовані не
на користь клієнта, зобов’язаний уникати позапроцесуального спілкування
по суті справи з іншими учасниками процесу, схиляти клієнта до укладення
угоди шляхом обману, погроз, засобів, що суперечать чинному
законодавству.
Закон «Про адвокатуру» забороняє адвокату відмовлятися від прийнятого на
себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Разом з тим у Кримінально-процесуальний кодекс внесено зміни стосовно
права захисника (коли його функції виконує саме адвокат) відмовлятися
від виконання своїх обов’язків після допуску до участі у справі, якщо є
обставини, які згідно зі статтею 61 КПК виключають його участь у справі
та коли свою відмову він мотивує недостатніми знаннями чи
некомпетентністю (п. 1,2 ч. 7 ст. 48 КПК).
Обставини, що виключають участь захисника у справі, є об’єктивними
факторами, за наявності яких адвокат не може бути захисником і
зобов’язаний скласти повноваження захисника, наприклад, якщо він брав
участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар
судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий,
представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача (п.
1 ч. 1 ст. 61 КПК). Стаття 7 Закону «Про адвокатуру» передбачає, що за
цих умов адвокат не має права приймати доручення про подання правової
допомоги, а отже не буде допущеним до участі у справі постановою особи,
яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею, ухвалою суду, або у
разі, коли ці обставини стануть відомими після його допуску, має бути
усунений від участі у справі відповідно до ст. 61′ КПК. Перелік
обставин, що виключають участь захисника у справі, є вичерпним. Однак
такі обставини, як зловживання захисником своїми правами і перешкоджання
встановленню істини у справі, затягування розслідування чи судового
розгляду та інші, зазначені у ч. 4 ст. 61 КПК як обставини, що
виключають участь захисника у справі, підлягають ретельному тлумаченню і
обов’язковому мотивованому обгрунтуванню їх наявності, оскільки носять
досить загальний характер і можуть стати підставою для усунення
захисника, який, наприклад, принципово відстоює невинуватість
підзахисного і пов’язаний цією правовою позицією, що складає його
професійний обов’язок.
Закон України «Про адвокатуру» // Відомості Верховної Ради України,
1993 р., №9, ст.62; 2002 р., №16, ст.114; 2002 р.,№29, ст.194.
Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури від 5 травня 1993
р.
Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань.
Проект Закону України “Про адвокатуру” (на заміну раніше поданих № 3061
від 23.04.2004 р., № 3061-1 від 30.10.2003 р., № 5187 від 27.02.2004 р.)
Цивільно-процесуальний Кодекс України. – К., 2000.
Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України.
– К. – Юрінком інтер. – 1997. – 307 с.
Адвокат. — 2001. — № 5-6. – С.20-22.
Ефіменко О.В., К.В. Манжул. Основи галузевого законодавства. –
Кіровоград. – 1998. – 305 с.
Ермакова С.В. Практические советы юристам. – Симфирополь, 1997. – 190 с.
Історія адвокатури України / За ред. Т.В.Варфоломеєвої, О.Д.Святоцького.
К., 1992. – 145 с.
Михеєнко MM., Шибіко В.П., Дубинский А.Я. Науково-практичний коментар
Кримінально-процесуального кодексу України. К., 1997. – 340 с.
Святоцкий А.Д. Адвокатура и защита прав граждан. Львов, 1992. – 160 с.
Святоцъкий О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. К.,
1997. – 170 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
