БЖД
Реферат
на тему :
Невідкладна медична допомога при утопленні, удушенні, ушкодженні
електричним струмом
Надання невідкладної медичної допомоги
постраждалим на воді
Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної
медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді,
зустрічаються переохолодження і утоплення.
У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які
відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають,
а хворого загортають в ковдру, можна зробити декілька активних фізичних
вправ. Не слід давати алкоголь, через те що він підвищує потребу в кисні
і може спровокувати виникнення судорог. При виникненні локального
переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у
відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення
кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням
уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20
хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти
асептичну пов’язку, покрити теплим одягом. При неможливості зігрівання
теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри
етиловим спиртом або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених
на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.
При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води.
Рятувати потопаючих доводиться, коли: потопаючий знаходиться на
поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин.
В цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити
становище і вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок
трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може
вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку, кінець Олександрова
і інш. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. До потопаючого
необхідно підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став
чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це
неможливо, то потрібно піднирнути під потерпілого, захопити лівою
(правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої
(лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути
потопаючого до себе спиною.
У особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади,
викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати
15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та
зігріти людину (укутати і дати гарячого напою).
Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі постукування
по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання,
необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою
на бік головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким
змочений шматок вати, та провести вищевказані заходи.
Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по
черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не
доцільно, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку
кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки,
руху повітря через ніс та рот.
В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях відсутні, наявні
ознаки зупинки дихання; широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння
тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу.
По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них
можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб
верхня частина тулуба і голова провисали, або “перегнути” постраждалого
через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на
його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках
максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або
значної її частини, тому що це практично неможливо і потребує багато
часу. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до
проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім
відбудуться незворотні зміни в організмі.
Діяти треба швидко та послідовно:
1. Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.
2. Однією рукою відкрийте йому рота; пальцями іншої руки, загорнутими у
салфетку або носову хустинку, видалити з порожнини рота пісок, мул та
інші інородні тіла.
3. Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігнути хребет в
шийному відділі ( це не потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження
цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу.
Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила
носа.
4. Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта
та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно “краєм ока”
контролюйте підіймання грудної клітки, якщо воно є — продовжуйте. У
випадку, якщо грудна клітка не підіймається, або підіймається надчеревна
ділянка, повторіть все з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно
стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну
вентиляцію не методом “рот в рот”, а “рот в ніс”, затискаючи при цьому
не ніс, а рот. Кількість вдувань — 16-20 за хвилину.
5. Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу
долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньо-нижньої поверхні
грудини, основу другої долоні впоперек першої, розігніть руки в
ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулубу,
зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за
хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є
наявність пульсових поштовхів, синхронно з натискуванням на грудину, на
сонних артеріях.
6. У випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань
донатискувань на грудину 2:15, якщо рятувальників двоє — 1:5.
7. Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на
декілька секунд припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних
артеріях.
Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до
відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри.
В тих випадках, коли протягом 30-40 хвилин, не зважаючи на правильно
проведену реанімацію, змін у стані хворого немає, або з’являються трупні
плями, задубіння, реанімаційні заходи припиняються.
ЕЛЕКТРИЧНИЙ ОПІК
Організм зазнає впливу від шкідливе електричної, чи піддаючи впливу
розрядів атмосферної електрики (удар блискавки), або при випадковому
зіткненні з електричним струмом.
Явища, що виникають від зіткнення з електричним струмом, залежать від
ряду умов, серед яких головну роль грають властивості електричного
струму і функціональний стан самого організму. Властивості електричного
струму визначаються характером струму (постійний чи перемінний),
напругою і частотою його, напрямком, тривалістю дії. Постійний струм діє
швидше, ніж неодмінний, але перемінний небезпечніше постійного при
відносно невеликій його напрузі і низкою частоті, тому що опір тканин
перемінному струму слабкіше, ніж постійному. Збільшення частоти періодів
зменшує шкідлива дія струму. Високочастотні струми не небезпечні і
застосовуються в лікувальних цілях.
Сила струму виражається у відношенні напруги струму до тому, опору, що
роблять при цьому тканини. При тому самому напрузі вона тим більше, чим
менше опір тканин. Шкідливий вплив струму буде значно великим при впливі
на вологу шкіру, тоді як суха шкіра чинить більший опір електричному
струму. В опорі електричному струму істотну роль грає величина поверхні
тканини, що стикається з електродами.
Істотне значення має те, через які органи проходить струм, що можна
установити, з’єднуючи думкою місця входу і виходу струму. Особливо
небезпечне проходження струму через серце, головний мозок, тому що це
може викликати зупинку серця і подиху. Узагалі при будь-який
электротравмі мається поразка серця. У важких випадках розвивається
картина, що нагадує кардиошок: частий м’який пульс, низьке ПЕКЛО,
потерпілий блідий, наляканий, відзначається задишка, нерідко
спостерігаються судороги, зупинка подиху.
Ступінь порушень, викликуваних електричним струмом, залежить від
тривалості дії струму. Відомо, що струм навіть високої напруги і великої
сили не є смертельним якщо діє менш 0,1секунди. Чутливість до
електричного струму різна в різних видів тварин і навіть індивідів
одного виду. Функціональний стан організму, його нервової системи грає в
цьому відношенні значну роль: чим більше збудлива нервова система, тим
різкіше її реакція при пропущенні струму. Електричний струм великої сили
діє і безпосередньо на тканину. У місцях входу і виходу струму
(найчастіше на руках і ногах) спостерігаються важкі электроопіки аж до
обвуглювання. У більш легких випадках маються так називані мітки струму
– округлі плями від 1 до 6 див у діаметрі, темні усередині і синюваті по
периферії. На відміну від термічних опіків волосся не обпалені.
Загальна дія електричного струму на організм (у залежності від сили)
виявляється головним болем, нудотою, нерідко частішанням серцевого ритму
і подиху, підвищенням ПЕКЛО і наступним деяким його падінням, паралічем
м’язів, набряком і водянкою.
Дія сильного струму (100ма і вище) унаслідок порушення нервової системи
спочатку викликає підвищення ПЕКЛО і задишку. Потім настає гальмування
ЦНС, що супроводжується значним зниженням ПЕКЛО, ослабленням і навіть
тимчасовою зупинкою подиху, потьмаренням свідомості, іноді його втратою.
Такий стан може проявитися у виді “мнимої смерті”. При наданні
своєчасної допомоги нерідко удається відновити життєві функції. При
електрошку можуть наступити судороги, параліч подиху і повна зупинка
тривалості серця.
Невідкладна допомога.
Насамперед потерпілого звільняють від контакту з електрострумом (якщо це
не зроблено раніше). Виключають джерело електроживлення, а якщо це
неможливо, те скидають обірваний провід дерев’яним сухим ціпком.
Якщо допомогаючий одягнений у гумові чоботи і рукавички, то можна
відтягнути потерпілого від електропроводу.
При зупинці подиху проводять штучне дихання, уводять серцеві і
серцево-судинні засоби ( 0.1% розчин адреналіну – 1 мол, кордіамін – 2
мол, 10% розчин кофеїну – 1 мол підшкірно), засоби, що стимулюють подих
( 1% розчин лобелина – 1 мол внутрівенно чи повільно внутремишечно).
Накладають стерильну пов’язку на электроопікову рану. Штучне дихання не
припиняють протягом тривалого часу. При зупинці серця – непрямий масаж
серця, внутрісерцеве введення розчину адреналіну і 10 мол 10% розчину
хлориду кальцію.
Госпіталізація. Транспортування лежачи на носилках в опікове чи
хірургічне відділення.
Удушення
Якщо Ви чи хтось іншої з уцілілих задихається від того, що в горлі щось
атряло, не намагайтеся лізти в горло пальцями. Найчастіше найкраще як
варто відкашлятися. Нагніться вперед, склавшись у поясі, але не
опускайте підборіддя. Кожному, у кого є серйозні ознаки ядухи, потрібно
негайна допомога. Серед таких ознак — нездатність чи говорити дихати,
посиніння шкіри; потерпілий хапається за горло. Подібний стан
викликається звичайно влученням у дихальне горло стороннього предмета,
що заважає вільному надходженню
повітря в легені. У цьому випадку необхідно терміново видалити цей
предмет. Якщо потерпілий у свідомості, потрібно спонукати його
відкашлятися. Якщо це не допомагає, оглянете рот, щоб з’ясувати, не
можна чи видалити ця перешкода пальцем.
Якщо кашель продовжується, потрібно спробувати застосувати спільну дію
сили ваги і поплескування. Для цього допоможіть потерпіл нагнутися так,
щоб голова в нього виявилася нижче, ніж легені, і різко лясніть його
долонею між лопатками. У разі потреби можна проробити це ще три рази.
Загляньте в рот і, якщо перешкода вискочила, видалите її. Якщо — ні,
спробуйте виштовхнути її тиском повітря, що створюється різкими
поштовхами в живіт. Для цього, якщо потерпілий знаходиться у свідомості
і може стояти, устаньте позад нього й обхопите його руками за талію.
Стисніть одну руку в куркуля і пригорніть його до живота тією стороною,
де великий палець. Переконаєтеся, що куркуль знаходиться між пупком і
нижнім краєм грудини. Покладете іншу руку на куркуля і різко натисніть
нагору й усередину живота. Проробіть це, якщо знадобиться, до чотирьох
разів. Витримуйте паузу після кожного натискання і будьте готові швидко
видалити те, що може вилетіти з
дихального горла. Якщо кашель не припиниться, чергуйте чотири ляпанці по
спині і чотири натискання на живіт, поки не удасться видалити перешкоду.
При кашлі, що неприпиняється, чергуйте поштовхи рукою в живіт
потерпілого з ляскотом по спині. Якщо потерпілий знаходиться без
свідомості, то для того, щоб натискати йому на живіт, переверніть його
на спину. Устаньте на коліна так, щоб він виявився у вас між ніг,
покладете руку між пупком і грудиною, а другу
руку — на першу. Зробіть чотири натискання, як описано вище. Якщо
перешкода зберігається і пацієнт перестав дихати, необхідно приступити
до штучного дихання і масажу серця.
Література з невідкладної допомоги
1. Артомасова А.В. Первая помощь при ужалении перепончатокрылыми
// Здоровье. – 1985. –№5.
2. Буркман И.С. Доврачебная помощь при хирургических заболеваниях
и нещастных случаях. – М., 1980. – 104 с.
3. Блажа и Крывда. Оживление. – М., 1968. – 366 с.
4. Богницкая Т.Н. Искусственное дыхание и закрытый массаж сердца
// Здоровье. – 1989. – №1.
5. Богницкая Т.Н. Первая помощь при ужалении перепончато-крылыми
// Здоровье. – 1989. – №4.
6. Богницкая Т.Н. Первая помощь при наружном кровотечении //
Здоровье. – 1989. – №9.
7. Богницкая Т.Н. Первая помощь при обмороке // Здоровье. – 1989.
– №3.
8. Богницкая Т.Н. Первая помощь при вывихе нижней челюсти //
Здоровье. – 1989. – №8.
9. Богницкая Т.Н. Первая помощь при травмах в гололедицу //
Здоровье. – 1989. – №2.
10. Богницкая Т.Н. Первая помощь при поражении молнией //
Здоровье. – 1989. – №5.
11. Богницкая Т.Н. Первая помощь при травме глаза // Здоровье. –
1989. – №11.
12. Гагунова Е.Я. Общий уход за больными. –М., 1973. – 283 с.
13. Герасимова Л.И. Первая помощь при ожогах // Здоровье. – 1989.
– №12.
14. Дмитриев А.Е. Способы иммобилизации при переломах // Здоровье.
– 1985. – №2.
15. Заликина Л.С. Общий уход за больными. – М.: Медицина, 1979. –
287 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
