.

Історія методів введення перкусії та аускольптації (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
177 2112
Скачать документ

медицина

Реферат

на тему:

Історія методів введення перкусії та аускольптації.

П л а н :

Перкусія

Аускультація

Інші вчені

Перкусія

Відкриття перкусії як методу діагностики мало важливе значення в історії
клінічної медицини. З часу, коли цей метод був запропонований віденським
лікарем Леопольдом Ауенбруггером, пройшло 200 років, і медицина
збагатилася величезною кількістю нововведень, у корені що перетворили
її”.

Одночасно з трактатом Л. Ауенбруггера в 1761 р. була опублікована праця
Дж. Б. Морганьи «Про місцезнаходження і причини хвороб» («De sedibus et
causis morborum), що ознаменував собою початок патологічної анатомії.

Зв’язане з цим розвиток прозекторської служби надалі дало можливість
проводити клініко-анатомічні зіставлення і сприяло розвитку фізичних
методів дослідження хворих.

Успіхи хімії в XIX столітті послужили підставою для створення стосовно
до потреб практичної медицини ряду лабораторних методів дослідження.
Після удосконалень, внесених у конструкцію мікроскопа Фрауенгофером
(1811), Амичи (1816) і ін., у медичну практику ввійшла мікроскопія.
Поступово впровадилися і різні види ендоскопії (Ф. Боццини й ін.):
ларингоскопія, бронхоскопія, цистоскопія і т.д. Із середини XIX століття
в клініці початку широко поширюватися медична термометрія (А. Пиці,
1844; Л. Траубе, 1850). Кінець XIX і початок XX століття ознаменувалися
подальшим значним збагаченням клініки: рентгенові промені в діагностиці
і терапії, електрокардіографія, осциллографія й інші види
інструментального дослідження зробили справжню революцію в клінічній
медицині. У наші дні впровадження техніки і досягнень фізичних наук у
медицину стає ще великим. На оснащенні клініки з’являються нові технічні
засоби для об’єктивної діагностики захворювань, що іноді приводять до
виникнення принципово нових методик як у клінічної, так і в
експериментальній медицині. Однак, незважаючи на це, стародавній метод
перкусії як і раніше зберігає величезне практичне і теоретичне значення.
Практичне значення перкусії очевидно, тому що вона дала кожному лікарю
новий, доступний метод дослідження хворого і полегшила розпізнавання
ряду хвороб. Не менше і її теоретичне значення: уведення перкусії
поклало початок застосуванню методів фізичної діагностики в клініці.
Слідом за перкусією (Л. Ауенбруггер, Ж.-Н. Корвизар, П.-А. Пиорри, И.
Шкода) була введена аускультація (Лаэннек і його послідовники).

Після виникнення методів фізичного дослідження грудних органів стали
розвиватися також методи фізичного дослідження черевних органів. У цьому
відношенні важливу роль зіграли вітчизняні клініцисти Э. Э. Эйхвальд і
особливо В. П. Зразків і створена останнім київська клінічна школа.

Запропонований В. П. Зразковим метод глибокої ковзної пальпації черевних
органів і його метод перкусії ознаменували новий етап у розвитку
фізичної діагностики.

Сучасна клініка володіє численними і різноманітними способами вивчення
хворої людини; але як жоден з них не заміняє і не виключає іншого, так і
перкусія, повсякденно застосовувана лікарями, залишається одним з
основних клінічних методів дослідження.

Далеко вперед пішла клінічна медицина за 200 років з часу опублікування
трактату Леопольда Ауенбруггера. Деякі місця цього трактату в даний час
представляються трохи наївними; але не можна не бачити чудової точності
багатьох його спостережень, ясності і лаконічності його викладу. Цей
невеликий по своєму обсязі праця, не визнаний і навіть осміяний
спочатку, з’явився одним з документів революційного новаторства в науці
поряд з анатомією А. Везалия, хірургією А. Парі, боротьбою И.
Земмельвейса проти «родильної гарячки», віспощепленням, уведеним Э.
Дженнером. Як і інші засновники сучасної медицини, Л. Ауенбруггер
ввійшов у ряди «Доваторов». Вже одне це вимагає ознайомлення з його
працею. Не менше значення має і та обставина, що як у розробці багатьох
інших найважливіших проблем медицини, так і в розвитку фізичної
діагностики (зокрема, перкусії) видну прогресивну роль зіграли
вітчизняні лікарі: Я. О. Саполович у XVIII столітті; Г. И. Сокольский,
П. А. Чаруковский, Ф. И. Мацон у XIX столітті; В. П. Зразків, Ф. Г.
Яновский у XIX-XX ст.; Н. Д. Стражеско й ін. у XX столітті.

Радянський лікар може тепер по першоджерелу ознайомитися з виникненням і
з основами клінічного методу перкусії, із трактатом видатного лікаря Л.
Ауенбруггера.

Подібно всім прогресивним ідеям у науці, що одержала своє продовження в
її подальшому історичному розвитку, праця Л. Ауенбруггера заслуговує
вивчення, найбільшого поваги й уваги.

Зображена на авантитулі емблема — палаюча свіча з написом «Aliis
inserviendo iqse consumor» (служачи іншим, знищуюся сам) — символізує
самовіддану працю лікаря. Вона була поширена в XVII — XVIII століттях.
Голландський лікар і анатом ван Тульп (Тульпиус, 1593 — 1674) і інші
пропонували замінити цією емблемою зображення чаші зі змією,
прийняте з древніх часів.

Аускультація

Рене Лаеннек (1781—1826) у своїх працях багато уваги приділяв вивченню
зв’язків між симптомами захворювань і змінами, які знаходять при
патологоанатомічних розтинах, та можливостями зажиттєвого розпізнавання
цих змін в органах. Особливо докладно вивчав він захворювання органів
грудної клітки. У той час крім давніх методів дослідження при хворобах
органів грудної клітки — огляду, пальпації, зрідка вислухування вухом —
почали застосовувати і метод вистукування — перкусію. Пропагував цей
важливий метод діагностики у Франції видатний терапевт, знавець
захворювань серця Жан-Ноель Корвізар (1755— 1821), який переклав з
латинської на французьку мову твір винахідника цього методу Леопольда
Ауенбруггера, лікаря з Відня.

Лаеннек, використовуючи перкусію при дослідженні органів грудної клітки,
доповнив це дослідження ще вислухуванням вухом, як це робив свого часу
Гіппократ, а пізніше вислухуванням трубочкою.

На думку про можливість використовувати безпосереднє вислухування навів
його, за словами самого Лаеннека, такий буденний факт. Якось він ішов на
виклик до хворої через двір Дувру. Лувр за час революційних подій зазнав
значних пошкоджень, тепер його ремонтували і двір був завалений
будівельними матеріалами. Лаеннек звернув увагу на двох хлопчиків, які
грались деревинками: один з них шкрябав на одному кінці деревинки, а
другий вухом вислухував на другому. Хвора, яку мав дослідити Лаеннек,
була молода, дуже огрядна дівчина з недугою серця. Уявлення про роботу
серця промацуванням нічого не дало: прослухати серце безпосередньо вухом
соромливий Лаеннек не наважився. «Пристойність не дозволяла мені,— пише
він,— вдатися до цього засобу». У нього раптово виникла думка послухати
хвору за прикладом хлопчиків. Він міцно згорнув паперовий зшиток і
приклав до грудей хворої. «Першого разу, коли я застосував цей засіб, я
настільки ж здивувався, як і зрадів, почувши тони серця чіткіше і
виразніше, ніж коли вислухував безпосередньо вухом. Я тоді не подумав,
що цей засіб може дати багато корисного не лише для дослідження биття
серця, а й усіх тих рухів, які можуть викликати шуми в грудній клітці,
як дихальні шуми, звук голосу, хрипи, скупчення рідини в плеврі чи
перикарді». З винятковою наполегливістю Лаеннек починає перевіряти
можливості використання посереднього вислухування. Він виготовляє для
цього два з’єднаних дерев’яних циліндри, названих ним стетоскопом .
Перша моделі, такого стетоскопа зберігається в Лаеннеківському музеї в
Нанті – місті, де Лаеннек здобув медичну освіту. Протягом трьох років
пін працює із лікарнях, нагромаджуючи факти, перевіряючи те, що чує,
вислухуючи хворого із змінами в органах, які можна виявити під час
секцій. В 1819 р. він публікує свою відому працю «Трактат про
безпосередню аускультацію». Епіграфом до книги він узяв слова
Гіппократа: «Вміти досліджувати — вже велика частина майстерності».
Користуючись стетоскопом, Лаеннек описав багато аускультативних ознак,
дав їм назву і пояснення, які в значній частині поділяють учені і в наш
час. Такі терміни, як пуерильне, сакадоване дихання, егофонія,
амфоричний шум, капілярний бронхіт, геморагічний інфаркт та ін.,
належать йому.

Класичну працю Лаеннека про аускультацію через рік після опублікування
було вже перекладено майже на всі європейські мови.

Велика історична заслуга Лаеннека в тому, що він не тільки відкрив
аускультацію, а й дав патологоанатомічне пояснення ознак, які можна
виявити за допомогою цього методу.

Інші вчені:

Розроблені Корвізаром і Лаеннеком нові методи клінічного дослідження
почали застосовувати в інших країна. В Росії одними 3 перших ввели їх у
практику та вдосконалили Г. І. Соколовський і П. А. Чаруковський.

У Берліні активно поширювали методи перкусії та аускультації, а також
клініко-патологічні зіставлення І. Шенлейн і Ф. Фрерикс. У Відні цим
питанням приділяли багато уваги й. Шкода (чех за національністю) і
Иоганн Дітль. «Уже пробив останній час безгрунтовної емпірії,—зазначав
Шкода у своїх лекціях,— тільки те, що має суто наукове природоісторичне
обґрунтування, повинне вводитись у практичну медицину, все інше—містика.
Медицина — наука, а не мистецтво».

Нові методи дослідження значно поліпшили діагностику захворювань,
тимчасом як лікувальні можливості залишались малодійовими, застарілими,
обмежувалися в основному частими кровопусканнями, проносними та
блювотними. Це давало підстави для скепсису щодо лікувальних можливостей
медицини взагалі. «Ми можемо розпізнавати, описувати й розуміти
захворювання, але ми не повинні навіть мріяти про можливість впливати на
них нашими засобами». Ще більш крайніх поглядів, ніж Шкода, дотримувався
Дітль:

«Краще, що можна зробити при внутрішніх хворобах,— це не робити нічого».

Л і т е р а т у р а :

1. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю.,- Історія медицини. К.
1991

Верхратський С.А., – Історія медицини. М. 1983

3. Мулановський М.П., – Історія Медицини. М. 1969

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020