медицина
Реферат
на тему:
Артеріальна гіпертензія
Артеріальна гіпертензія (АГ) – одне з найпоширеніших хронічних
захворювань людини. В 2000 році було офіційно зареєстровано більше 7,6
млн. хворих з артеріальною гіпертензією, спостерігається стійкий ріст
цього показника на 40% в порівнянні з 1997 роком і на 18%: у порівнянні
з 1999 роком. Збільшення цього показника слід розцінювати як позитивну
тенденцію, яка свідчить про ефективну роботу з виявлення цієї патології.
Хоча існують певні розходження між офіційною статистикою та результатами
епідеміологічних досліджень, які свідчать, що значна доля хворих з
підвищеним артеріальним тиском (АТ) в Україні залишається не виявленою.
За такими підрахунками реально виявляють половину з тих, хто має
підвищений АТ. Більш точний аналіз з урахуванням діючих зараз нормативів
свідчить, що підвищений артеріальний тиск визначається більш ніж в 13
млн. жителів України або 44% дорослого населення [2,6].
В теперішній час залишається актуальною проблема підготовки до планового
оперативного лікування та анестезії хворих із супутніми
серцево-судинними захворюваннями, серед яких більша частина належить АГ.
Це визначається перш за все високою частотою ускладнень в
післяопераційному періоді, пов’язаних із порушеннями центрального та
периферичного кровообігу, недостатньою розробкою методик
передопераційної підготовки та знеболення в залежності від виду, стадій,
форми гіпертензії, багатством гіпотензивних середників, яких можна
використовувати в передопераційному періоді [4,8].
Матеріал і методи дослідження
Метою нашої роботи була оцінка реактивності серцево-судинної системи на
операційний стрес для прогнозу виникнення перед-, інтра-,
постопераційних гіпертензійних реакцій, вивчення поширеності,
особливостей виникнення та перебігу артеріальної гіпертензії у хворих,
яким здійснювали оперативні втручання. Для досягнення мети роботи було
проведено обстеження 134 хворих, яким проводилось оперативне лікування,
в хірургічному та травматологічному відділеннях МКЛ №1 та МКЛ. У всіх
обстежених проводилось щоденне вимірювання артеріального тиску
аускультативним методом по М.С.Короткову з точністю до 2 мм.рт.ст., з
частотою двічі на добу, з дня поступлення до виписки зі стаціонару. 21
особі проводилось холтерівське моніторування артеріального тиску з
допомогою апарату АВР-01 “Solveys” виробництво Україна.
Розподіл хворих із гіпертонічною хворобою за віком був наступний:
від 45 до 49 років-12 хворих (17,1%)
від 50 до 54 років-8 хворих (18,68%)
від 55 до 59 років-16 хворих (22,86%)
від 60 до 64 років-16 хворих (22,86%)
від 65 до 69 років-12 хворих (17,1%)
від 70 років і старше-6 хворих (11,4%)
Розподіл за віком в групі хворих, де артеріальна гіпертензія виявлена
вперше, мав наступний вигляд: гіпертензій з даній віковій групі
до 30р. 8(6,25%) 100%
40-44 р. 8(6,25%,) 100%
45-49 р. 16(12,5%) 40%
50-54 р. 12(9,37%) 42,8%
55-59 р. 16(12,5%) 33,7%
60-64 р. 12(9,37%) 27,27%
65-69 р. 24(18,76%) 50%
70 р. і старше 32 (25%) 72,7
З метою премедикації в 80,4% випадках використовувся розчин бупреморфіну
0,03%, в 19,4%-омнопон 1%. Серед наркозних середників найбільш широко
використовувався тіопентал натрію 1% – (16,4%), із
нейролептиків-дроперідол 0,025%-(13,4%) та фентаніл 0,005%, як
анальгетик (11,9%). Корекція артеріальної гіпертензії проводилась: в
передопераційному періоді: розчином папаверину 2%-22,4%, розчином
еуфіліну 2,4%-15%, каптоп-рилом – 17,4%. Крім того, використовувались:
нікардепін, верапаміл, платифілін 0.2%, гіпотіазид, метопролол,
анапрелін. Під час операції головними середниками, якими проводили
регуляцію АТ, були: еуфілін 2,4% та папаверину гідрохлорид 2%. В
післяопераційному періоді найчастіше використовувались: каптоприл-38% та
еуфілін 2,4%-29%, крім того, едкіт, гіпотіазид, папаверин гідрохлорид
2%.
Результати дослідження
При аналізі отриманих даних було отримано наступні результати. Серед 134
хворих з виявленою периопераційною гіпертензією в 64 (47,8%) випадках
підвищення артеріального тиску спостерігалось вперше, у решта 70 (52,2%)
хворих, підвищення АТ спостерігалося на протязі від 1 до 20 років.
Розподіл хворих з попередньо виявленою гіпертензією за стадіями та
ступенем ураження органів-мішенів показав, що найбільша частина припадає
на хворих із другою стадією (рис. 1).
Підйом артеріального тиску до операції в основному спостерігався до меж
179/109 мм.рт.ст., що відповідає легкій та помірній формам артері-
Таблиця 1. Ронюліл всіх обстежених хвори.ч за формами артеріальної
гіпертензії
Форми артеріальної гіпертензії
Передопераційний період % Післяопераційний період
3 гіперіонічною хворобою % Вперше виявлена АГ %
м’яка 25,7 14,2 40,6
помірна 34,3 40 50
важка 17,1 22,9 9.4
дуже важка 22,9 22,9 –
альної гіпертензії. Пацієнти з вищими цифрами АТ до операції в більшості
випадків, вказували, що такі підйоми АТ у них спостерігались і раніше. В
післяопераційному періоді відмічалась наступна тенденція- кількість
хворих у яких до операції АТ тримався в межах 140-159/90-99 мм.рт.ст.
зменшилась на 11,5%, зате хворих з помірною формою(АТ 160-179/100-109
мм.рт.ст.) та важкою(АТ=180-209/110-119 мм.рт.ст.) збільшилась на 5,7%
та 5,8% відповідно. Що стосується хворих з дуже важкою формою
гіпертензії (АТ=210/120 мм.рт.ст) то кількість їх залишилась незмінною 9
(табл. 1).
Середній динамічний тиск (СДТ= сАТ х Р/100, Hikem) у хворих з попередньо
виявленою гіпере-теї-шією змінився в післяопераційному періоді в
порівнянні з доопераційним – на 5, 45 мм.рт.ст., у хворих з вперше
виявленою гіпертензією – на 16, 34 мм.рт.ст, (табл. 2).
Максимальні показники артеріального тиску спостерігались в перші три
доби після операції і до сьомої доби вони повертались до попередніх меж.
В зв’язку з нетривалим перебуванням, в більшості випадків, хворих у
хірургічному відділені подальшої динаміки змін артеріального тиску нам
не вдалось встановити. 12 пацієнтів приходили до нас на консультації
повторно на протязі в місяців і вказували, що відмічали погіршення стану
(головний біль, головокружіння, шум в голові, тощо) і підвищення АТ на
12-15 день після операції, через 1 та 3 місяця були часті гіпертонічні
кризи. У 4-х хворих з вперше виявленою гіпертензією на фоні високо АТ
виник інфаркт міокарда. 4 хворих з тієї ж групи на протязі 6 місяців
після операції померли. Хоча всі ці хворі були старшого віку, але зі
слів родичів перед смертю в останні дні у них спостерігалось підвищення
артеріального тиску (рис. 2, 3).
Найчастіше післяопераційна гіпертензія спостерігалась після герніотомії
(43%), дренажу флегмон (20%), холецистектомій (13%). Порівнюючи
виникнення артеріальної гіпертензії після холецистектомій, то слід
зазначити, що після проведених лапароскопічним методом – АГ не виникала,
а при проведені лапаротомічним доступом – виникала з 40% випадків.
Тривалість АГ, як серед хворих з попередньо виявленою, так і вперше
виниклою гіпертензією
Таблиця 2. Середній динамічний тиск
Артеріальні
гіпертензії Передопераційний період, мм.рт.ст Післяопераційний
період , мм.рт.ст
попередньо
виявлена 124,58±15,02
129,1 3± 14,88
вперше виявлена 98,92±6,51 115,26±6,57
Р=0,01 (за критерієм знаку, О.П.Мінцер 1991р.)
була в більшості випадків 1-3 дні і в наступні дні показники
артеріального тиску зменшувались. Хоча слід відмітити, що в пацієнтів
обох цих груп на 5 день відмічався підйом АТ (табл. 3).
Серед 20 пацієнтів хворих цукровим діабетом і які ніколи не відмічали
наявності артеріальної гіпертензії, у 12-ти саме після операції
з’явилась гіпертензія.
Проведення добового моніторування АТ з допомогою апарату АВР-01
“Solveys”, яке проводилось двічі: до операції і в перші доби після
операції, показало, що після операції в більшій мірі іде підвищення АТ
завдяки систолічному компоненту і при цьому були характерні пічні
підйоми АТ. Якщо перед операцією графіка АТ відповідала nondipper, тобто
ступінь нічного зниження діаетолічного тиску був 0%
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
