.

Управління державною і регіональною власністю (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
181 2053
Скачать документ

Глава 24. Управління державною і регіональною власністю

§ 1. Організаційно-правові засади управління власністю

Основу економічної самостійності України утворює власність її народу на
національне багатство. Власністю народу України є земля, її надра,
повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в
межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та
виключної (морської) економічної зони, весь економічний, науковий і
технічний потенціал, розташований на території республіки. До власності
Українського народу належать основні засоби виробництва в промисловості,
будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв’язку, банки,
кредитні установи, майно комунальних та інших підприємств, а також
житловий фонд та інше майно на території України. Національне багатство
України забезпечує право кожного громадянина на одержання частки з
суспільних фондів споживання, соціальний захист, зокрема у разі
непрацездатності та безробіття, а також право працюючого на особисту
участь в управлінні народним господарством. Відповідно до Закону України
«Про власність» власність в Україні виступає в таких формах: приватна,
колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними і держава
створює рівні умови для їх розвитку та захисту.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним
йому майном. Держава безпосередньо не втручається в господарську
діяльність суб’єктів права власності, але власник, здійснюючи свої
права, зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому природному
середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси
громадян, юридичних осіб і держави.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її
континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є
об’єктами права виключної власності народу України. До державної
власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська)
власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна
власність). Суб’єктом права загальнодержавної (республіканської)
власності є держава в особі Верховної Ради України. Об’єктами права
загальнодержавної власності є: майно, що забезпечує діяльність Верховної
Ради та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів
Служби безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об’єкти;
єдина енергетична система; система транспорту загального користування,
зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти
Державного бюджету; Національний банк та його установи і створювані ними
кредитні ресурси; державні резервні, страхові та інші фонди; майно вищих
і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств;
об’єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить
матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та
соціальний розвиток. У загальнодержавній власності може перебувати й
інше майно, а також майно, передане у власність України іншими
державами, юридичними особами і громадянами.

Суб’єктами права власності є АРК в особі її Верховної Ради, а суб’єктами
комунальної власності — адміністративно-територіальні одиниці в особі
обласних, районних, міських, селищних, сільських рад. Об’єктами права
власності АРК є: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради АРК та
утворюваних нею республіканських органів; об’єктами комунальної
власності — майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і
утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий
фонд, об’єкти житлово-комунального господарства; майно закладів освіти,
культури, охорони здоров’я, торгівлі, побутового обслуговування
населення; майно підприємств комунальної власності, місцеві енергетичні
системи, транспорт, системи зв’язку та інформації, а також інше майно,
необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку
відповідної території. У такій власності перебуває майно, передане у
власність АРК, області, району чи іншій адміністративно-територіальній
одиниці іншими суб’єктами права власності. Законодавство України
передбачає можливість передачі об’єктів права загальнодержавної
власності у комунальну власність та навпаки згідно з правилами
встановленими Законом України від 3 березня 1998 р. «Про передачі
об’єктів права державної та комунальної власності» та в Положенні «Про
порядок передачі об’єктів права державної власності», затвердженому
постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р., і «Порядку
подання та розгляду пропозицій щодо передачі об’єктів з комунальної у
державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі
об’єктів у державну власність», затвердженому тією ж постановою Кабінету
Міністрів України.

§ 2. Система і правове становище органів управління власністю

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної
влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених
Конституцією України.

До повноважень Верховної Ради України у здійсненні права власності
належать: затвердження переліку об’єктів права державної власності, що
не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об’єктів
права приватної власності.

Виключно законами України визначаються: засади використання природних
ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального
шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації
енергосистем, транспорту, зв’язку; правовий режим власності.

Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм
власності; здійснює управління об’єктами державної власності відповідно
до закону; дає згоду на приватизацію майнових комплексів об’єктів, готує
та подає для затвердження до Верховної Ради України перелік об’єктів,
які приватизуються із залученням іноземних інвестицій, та об’єктів права
державної власності, що не підлягають приватизації.

Функції управління державною власністю здійснюють Кабінет Міністрів
України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.
Виконуючи ці функції, вони вирішують питання створення, реорганізації,
ліквідації підприємств, установ, організацій і визначення цілей їх
діяльності, затверджують їх статути (положення) та контролюють їх
додержання. Вони також виконують функції управління майном державних
(казенних) підприємств, готують пропозиції про роздержавлення і
особливості приватизації майна підприємств, установ і організацій,
сприяють розвитку нових організаційних форм і структур у відповідній
галузі, сфері або секторі.

Забезпечення управління корпоративними правами, частками, акціями,
паями, що належать державі у майні господарських товариств, покладено на
Фонд державного майна України. Для цього він здійснює повноваження
стосовно управління такими частками (акціями, паями), веде реєстр
державних корпоративних прав, оцінює їх вартість; призначає
уповноважених осіб по управлінню ними, здійснює контроль за ефективністю
їх праці та за поповненням доходної частини бюджету за рахунок
надходжень від управління державними корпоративними правами і діяльності
на фондовому ринку, бере участь у формуванні політики відносно
інвестицій в підприємства, у статутному фонді яких є державна частка.

Порядок призначення та повноваження представника органу, уповноваженого
управляти відповідними державними корпоративними правами в органах
управління господарських товариств, закріплені у положенні «Про
представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними
корпоративними правами в органах управління господарських товариств»,
затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000
р. «Про управління державними корпоративними правами». Цією ж постановою
затверджені також положення «Про порядок проведення конкурсу з
визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління
державними корпоративними правами» та положення про порядок звітності
таких представників.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних
громад відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні» здійснюють функції щодо володіння, користування та
розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі
виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права
комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та
фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати, купувати. Вони
створюють, реорганізують та ліквідують підприємства, установи,
організації комунальної власності відповідної територіальної громади, що
вирішують питання щодо приватизації майна таких підприємств, установ,
організацій.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст
здійснюють управління об’єктами їх спільної власності, що задовольняють
спільні потреби територіальних громад.

§ 3. Поняття, мета, види та правова основа приватизації

Одним із важливих напрямків державної політики у сфері відносин права
власності є приватизація. Приватизація — це відчуження майна державних
підприємств, установ, організацій, житлового та земельного фонду, що
перебуває у державній та комунальній власності, на користь фізичних та
юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства
про приватизацію. Приватизація здійснюється з метою підвищення
соціально-економічної ефективності виробництва, залучення коштів на
структурну перебудову економіки, залучення громадян до участі в
утриманні і збереженні житла, формування ринкових відносин, стимулювання
ефективного використання земель та сприяння підприємницькій діяльності.

Залежно від об’єкта приватизації визначаються такі види приватизації:
приватизація державного та комунального майна; приватизація державного
житлового фонду; приватизація земель.

Правову основу приватизації державного та комунального майна складають
закони України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію державного майна»
(у редакції Закону України від 19 лютого 1997 p.) , від 6 березня 1992
р. «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)» (в редакції Закону України від 15 травня 1996 p.), від 6
березня 1992 р. «Про приватизаційні папери» та державні програми
приватизації та інші нормативно-правові акти.

Приватизація земель здійснюється на підставі Декрету Кабінету Міністрів
України від 26 грудня 1992 р. «Про приватизацію земельних ділянок та
Указу Президента України від 12 липня 1995 р. «Про приватизацію та
оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для
здійснення підприємницької діяльності».

Особлива роль у здійсненні приватизації належить Фонду державного майна
України та його органам. Відповідно до Тимчасового положення «Про Фонд
державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради
України від 7 липня 1992 р., Фонд державного майна України є державним
органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного
майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною
власністю.

Фонд державного майна України, його регіональні відділення, Фонд майна
АРК та їх представництва у районах і містах становлять єдину систему
державних органів приватизації. Основними завданнями Фонду державного
майна України є: захист майнових прав України на її території та за
кордоном; здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у
процесі к приватизації, створення спільних підприємств;

здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна
підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності;

здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і
організацій, їх структурних підрозділів; сприяння процесу
демонополізації економіки і створення умов для конкуренції виробників.

Для цього Фонд державного майна України розробляє і подає Кабінету
Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і
контролює їх виконання; змінює у процесі приватизації
організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у державній
власності, шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства;
здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств,
які не були реалізовані у процесі приватизації; продає майно, що
перебуває у загальнодержавній власності, в процесі його приватизації,
включаючи майно ліквідованих підприємств і об’єктів незавершеного
будівництва;

створює комісії по приватизації; видає ліцензії посередникам; вживає
заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації;

виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств,
організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною
власністю; дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду
майнових комплексів їх структурних підрозділів.

Крім цього, Фонд державного майна України бере участь: у створенні
спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що є
загальнодержавною власністю; у розробці і укладенні міждержавних угод з
питань власності та використання державного майна, а також представляє
інтереси України за кордоном з питань, що стосуються захисту майнових
прав держави.

Фонд державного майна України має право: видавати в межах своєї
компетенції нормативні документи, обов’язкові до виконання органами
виконавчої влади, іншими юридичними особами; контролювати їх виконання;
проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, а також здійснювати
аудиторські перевірки ефективності його використання; затверджувати
кошторис витрат з державного позабюджетного фонду приватизації в межах,
встановлених Державною програмою приватизації майна державних
підприємств.

Фонд майна АРК та його представництва у районах і містах АРК були
створені відповідно до Указу Президента України від 18 серпня 1995 р.
«Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим» і діють на
підставі положень, затверджених урядом АРК. Вони в межах повноважень,
визначених Фондом державного майна України, повноважень, делегованих
Верховною Радою АРК, здійснюють державну політику в сфері приватизації
майна, що перебуває у загальнодержавній власності, власності АРК,
комунальній власності, та виконують функції орендодавця стосовно
зазначеного майна.

Регіональні відділення Фонду державного майна України є державними
органами, підпорядкованими Фонду державного майна України. Вони створені
Фондом державного майна України в областях, містах Києві та Севастополі,
діють на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного
майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
15 червня 1994 p. Відділення в межах повноважень, визначених Фондом
державного майна України, і повноважень, делегованих обласними,
Київською та Севастопольською міськими радами, здійснюють державну
політику в сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній
власності, комунальній власності і є орендодавцем цілісних майнових
комплексів державної власності.

Представництва Фонду державного майна України в районі, місті
створюються регіональними відділеннями та їм підпорядковуються. Вони
діють на підставі Положення про представництво Фонду державного майна
України в районі, місті, затвердженого згаданою постановою Кабінету
Міністрів України від 15 червня 1994 p. Представництво в межах
повноважень, визначених Фондом державного майна України, і повноважень,
делегованих районною, міською радою, здійснює державну політику в сфері
приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності,
комунальній власності району і міста.

Для управління комунальним майном в обласних, Київській та
Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та
Севастополі державних адміністраціях створені відповідно управління та
відділи управління майном. Ці управління та відділи діють згідно з
типовими положеннями про управління майном області обласної, управління
майном міста Київської та Севастопольської міської державної
адміністрації, про відділ управління майном району районної та районної
у місті Севастополі та управління майном району районної у місті Києві
державної адміністрації, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 29 травня 1996 p. Вони є місцевими органами державної
виконавчої влади, що реалізують державну та регіональну політику в сфері
управління майном, що перебуває у комунальній власності, а також
загальнодержавним майном, повноваження з управління яким делеговані
державній адміністрації Президентом України.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на
це органами, створеними місцевими державними адміністраціями або
органами місцевого самоврядування, державними підприємствами,
установами, організаціями, які мають державний житловий фонд.

Приватизацію земельних ділянок, наданих дня ведення особистого
підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і
господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і
гаражного будівництва, у межах норм, встановлених Земельним кодексом
України, здійснюють сільські, селищні, міські ради.

Приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського призначення для
заняття підприємницькою діяльністю здійснюють відповідні державні
адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад шляхом їх продажу в
приватну власність.

З метою створення умов для ефективного використання на договірній основі
земель, що перебувають у комунальній та державній власності, земля може
здаватися в оренду. Відповідно до Закону України від 6 жовтня 1998 р.
«Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок щодо земель, які
перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради, а
щодо земель, які перебувають у державній власності, – районні, обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Рада
Міністрів АРК, Кабінет Міністрів України.

§ 4. Державна програма приватизації. Порядок приватизації та її учасники

Для визначення цілей, пріоритетів та умов приватизації Фондом державного
майна України щорічно розробляється Державна програма приватизації, яка
затверджується Верховною Радою України не пізніш як за місяць до
затвердження Державного бюджету України. Державна програма приватизації
складається із завдання на перший бюджетний рік і прогнозу на два
наступних роки, виходячи з пріоритетів приватизації.

У державній програмі приватизації визначаються: завдання щодо
приватизації майна, яке перебуває у державній власності, та державного
майна, що належить АРК; відповідні способи приватизації для різних груп
об’єктів; квоти обов’язкового застосування приватизаційних паперів для
приватизації різних груп об’єктів, завдання відповідним органам
виконавчої влади щодо забезпечення проведення приватизації; заходи щодо
залучення в процесі приватизації інвесторів; особливості участі в
процесі приватизації громадян України, іноземних інвесторів та інших
покупців; розрахунок витрат на виконання програми приватизації, порядок
їх відшкодування та джерела фінансування; прогноз надходження коштів від
приватизації та напрями їх використання.

Верховна Рада України щорічно заслуховує і затверджує звіт Фонду
державного майна України про виконання Державної програми приватизації.

Способи та порядок приватизації визначаються Державною програмою
приватизації залежно від того, до об’єктів якої групи входить
підприємство, що приватизується.

Порядок приватизації державного майна передбачає: опублікування списку
об’єктів, що підлягають приватизації, у виданнях державних органів
приватизації, місцевій пресі; прийняття рішення про приватизацію об’єкта
на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми
приватизації та створення комісії з приватизації; опублікування
інформації про прийняття рішення про приватизацію об’єкта; проведення
аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що
приватизується (за винятком об’єктів малої приватизації); затвердження
плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних
товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та
здійснення контролю за їх реалізацією.

Приватизація державного майна може здійснюватися в такий спосіб:

продаж частини державного майна кожному громадянину України за
приватизаційні папери; продаж об’єктів приватизації на аукціоні за
конкурсом; продаж акцій (часток, паїв), що належать державі у
господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах
та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію
покупців; продаж на конкурсній основі цілісного майнового комплексу
державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакету
акцій відкритого акціонерного товариства; викуп майна державного
підприємства згідно з альтернативним планом приватизації та іншими
способами, передбаченими державними програмами приватизації.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1998. № 34. Ст. 228.

Див.: Офіційний вісник України. 1998. № 38. Ст. 1405.

Див.: Офіційний вісник України. 2000. № 20. Ст. 827.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1997. № 17. Ст.122.

Див.: Там само. 1996. № 34. Ст. 160.

Див.: Там само. 1992. № 24. Ст.350.

Див.: Указ Президента України “Про Державну приватизацію на 1999р. //
Офіційннй вісник України. 1999. № 1. Ст. 6; Державна програма
приватизації на 2000-2002 роки: Затверджена Законом України від 18
травня 2000 p. // Відомості Верхов. Ради України. 2000. №33-34. Ст.272.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1993. № 10. Ст. 79.

Див.: Уряд. кур’єр. 1995. № 106. С. 8.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1992. № 39. Ст. 581.

Див.: Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». 1995. № 10.
С. 33-34.

Див.: ЗПУ України. 1994. № 10. Ст. 247.

Див.: Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». 1996. № 9.
С. 21.

Див.: Офіційний вісник України. 1998. № 42. Ст. 1538.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020