Глава 35 Управління наукою
§ 1. Організація державного управління наукою
Держава надає пріоритетну підтримку розвиткові науки як визначального
джерела економічного зростання і невід’ємної складової національної
культури та освіти, створюючи необхідні умови для реалізації
інтелектуального потенціалу громадян у сфері науково-технічної
діяльності, забезпечуючи використання досягнень науки і техніки для
розв’язування соціальних, економічних, культурних та інших проблем.
Згідно з ст. 54 Конституції України держава сприяє розвиткові науки,
встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.
Правові засади державної політики у сфері науки і науково-технічної
діяльності визначені у Законі України від 13 грудня 1991 р. «Про основи
державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (у
редакції від 1 грудня 1998 p.). Згідно з ним розвиток науки і техніки є
визначальним чинником прогресу суспільства, підвищення добробуту його
членів, їх духовного та інтелектуального зростання.
Державне управління та регулювання наукової діяльності здійснюється
згідно з принципами: органічної єдності науково-технічного,
економічного, соціального та духовного розвитку суспільства, поєднання
централізації та децентралізації управління у науковій діяльності;
додержання вимог екологічної безпеки; визнання свободи творчої наукової
та науково-технічної діяльності; збалансованості розвитку
фундаментальних і прикладних досліджень; використіання досягнень
світової науки, можливості міжнародного наукового співробітництва;
свободи поширення наукової та науково-технічної інформації; відкритості
для міжнародного науково-технічного співробітництва; забезпечення
інтеграції української науки в світову в поєднанні із захистом інтересів
національної безпеки.
Наукову діяльність здійснюють наукові установи, наукові організації вищі
навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські організації у
науковій та науково-технічній діяльності. Кожна організаційна форма має
свої певні особливості. Безпосередньо у сфері організації науки діють
спеціалізовані органи виконавчої влади, а також державні установи. З
метою сприяння формуванню державної політики розвитку науки, визначення
пріоритетних науково-технічних напрямів, вироблення стратегії
технологічного розвитку, вдосконалення структури управління наукою та
системи підготовки і атестації наукових кадрів при Президентові України
утворений консультативно-дорадчий орган—Рада з питань науки та
науково-технічної політики Основними завданнями цього органу є
вироблення державної політики з питань розвитку науки і технологій,
правове і організаційне забезпечення їх реалізації; прогнозування
розвитку науки і технологій; розгляд і оцінка проектів національних і
державних науково-технічних програм, визначення пріоритетних напрямів
розвитку науки і технологій та ін.
З метою забезпечення формування та реалізації державних
науково-технічних програм затверджені пріоритетні напрями розвитку науки
і техніки: охорона навколишнього природного середовища; здоров’я людини;
виробництво, переробка та збереження сільськогосподарської продукції;
екологічно чиста енергетика та ресурсозберігаючі технології; наукові
проблеми розбудови державності України; нові речовини та матеріали;
перспективні інформаційні технології, прилади комплексної автоматизації,
системи зв’язку.
Основним засобом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і
техніки є державні наукові та науково-технічні програми. Вони
підрозділяються на: загальнодержавні (національні), які затверджуються
Верховною Радою; державні (міжвідомчі); галузеві (багатогалузеві);
регіональні (територіальні).
Статус державних (міжвідомчих) наукових та науково-технічних програм
мають також відповідні частини загальнодержавних (національних) програм
економічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони
довкілля.
Для ефективного здійснення наукової та науково-технічної діяльності
держава застосовує фінансово-кредитні та податкові важелі. Одним із
основних важелів є бюджетне фінансування. Підтримка фундаментальних
досліджень здійснюється також через Державний фонд фундаментальних
досліджень.
§ 2. Органи управління наукою
Центральним органом виконавчої влади у цій сфері є Міносвіти і науки
України. Діяльність Міносвіти і науки України спрямовується Кабінетом
Міністрів України.
Відповідно до покладених на нього завдань центральний орган виконавчої
влади у сфері науки: розробляє засади наукового і науково-технічного
розвитку України; забезпечує розвиток наукового і науково-технічного
потенціалу України; організує та координує інноваційну діяльність;
координує розвиток загальнодержавної системи науково-технічної
інформації; координує діяльність органів виконавчої влади щодо
розроблення загальнодержавних наукових і науково-технічних програм та
контролює їх виконання; здійснює керівництво системою наукової і
науково-технічної експертизи: забезпечує інтеграцію вітчизняної науки у
світовий науковий простір із збереженням і захистом національних
пріоритетів.
Інші центральні органи виконавчої влади здійснюють управління науковою
та інноваційною діяльністю у відповідній галузі; визначають напрями її
розвитку; спрямовують і контролюють діяльність підпорядкованих їм
наукових організацій: організують виробництво сучасної
конкурентоспроможної продукції; відповідають за рівень
науково-технічного розвитку відповідних галузей.
Місцеві органи державної виконавчої влади і органи місцевого
самоврядування відповідно до своєї компетенції забезпечують виконання
державних наукових і науково-технічних програм; розробляють та
організують виконання регіональних (територіальних) програм.
Специфічне місце у системі органів, які функціонують у сфері науки,
належить ВАК України, який є центральним органом виконавчої влади,
статус якого прирівняний до державного комітету України. ВАК України
реалізує державну політику в галузі атестації наукових і
науково-технічних кадрів вищої кваліфікації, присудження наукових
ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника,
контролює діяльність спеціалізованих вчених рад і якість атестації
наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.
ВАК України створює спеціалізовані ради по захисту дисертацій,
затверджує їх персональний склад і перелік спеціальностей, по яких цим
радам надається право проведення захисту дисертацій, провадить їх
періодичну атестацію; розробляє і затверджує вимоги до дисертацій і
осіб, які претендують на здобуття наукового ступеня і вченого звання
старшого наукового співробітника; затверджує рішення спеціалізованих
вчених рад про присудження наукового ступеня доктора наук; приймає
рішення про видачу диплома кандидата наук на основі рішення
спеціалізованої вченої ради про присудження вченого ступеня; приймає
рішення про видачу атестата старшого наукового співробітника на основі
рішення вченої ради про присвоєння вченого звання старшого наукового
співробітника.
ВАК України уповноважений скасовувати рішення спеціалізованих рад і
вчених рад про присудження наукових ступенів і присвоєння вченого
звання; позбавляти їх права прийому до захисту дисертації;
позбавляти наукових і науково-педагогічних співробітників наукових
ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника. З питань
атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації ВАК
України видає інформаційний бюлетень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p. затверджено
Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань.
Для координації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої
влади під час формування та реалізації державної політики утворена
Комісія Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку,
яка діє відповідно до Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів
України від 26 січня 1998 р. На Комісію покладений обов’язок
контролювати і координувати діяльність міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади, спрямовану на реалізацію державної
науково-технічної політики; розглядати пропозиції щодо створення
високотехнологічних виробництв; здійснювати підтримку вітчизняного
науково-технічного потенціалу; розглядати пропозиції щодо удосконалення
законодавства, яке регулює відносини у науково-технічній сфері, і
пропозиції щодо фінансування цільових проектів, загальнодержавних
науково-технічних програм за рахунок коштів Державного бюджету України.
§ 3. Наукові заклади і наукові товариства
З метою збереження та зміцнення інтелектуального потенціалу, створення
сприятливих умов для подальшого розвитку фундаментальної науки,
забезпечення з боку держави фінансової підтримки наукових досліджень
створена вища наукова установа України — Академія наук. 22 березня 1994
p. Академія наук одержала статус національної і тепер офіційно
іменується Національною академією наук України (далі — НАН України).
НАН України є державною самоврядною науковою організацією, що заснована
на державній власності та діє на основі законодавства України відповідно
до статуту Академії. Це вища наукова установа України, яка організує і
здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем
природничих, технічних і гуманітарних наук. НАН України координує
здійснення фундаментальних досліджень у наукових установах і
організаціях незалежно від форм власності. При НАН України діє
міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні.
Положення про раду та її склад затверджується Кабінетом Міністрів
України.
В Україні діють і галузеві академії наук.
Українська академія аграрних наук входить до складу агропромислового
комплексу, діє на основі законів України та власного статуту і спільно з
НАН України здійснює підготовку наукових кадрів і спеціалістів вищої
кваліфікації. Разом з міністерствами, відомствами та організаціями
агропромислового комплексу Українська академія аграрних наук здійснює на
основі незалежної експертної оцінки вибір основних напрямів і тематики
прикладних досліджень і організує впровадження їх результатів у
виробництво.
З метою забезпечення комплексного розвитку педагогічної науки, теорії та
методики освіти в Україні, розробки науково-методичних основ відродження
національної школи Указом Президента України від 3 березня 1992 p.
створена Академія педагогічних наук України. Головними її завданнями є:
розвиток педагогічної науки;
проведення фундаментальних і прикладних досліджень; розробка і наукове
обґрунтування інформаційних технологій, форм, методів і засобів
навчально-виховного процесу; створення програм, підручників та
методичних посібників навчально-виховних закладів; дослідження світових
досягнень у галузі освіти; впровадження вітчизняного та зарубіжного
педагогічного досвіду; координація діяльності науково-дослідних і
методичних установ.
Указом Президента України від 24 лютого 1993 p. створена Академія
медичних наук України. Її основними завданнями є: визначення
пріоритетних напрямів розвитку медичної науки; організація проведення
фундаментальних і прикладних досліджень у галузі охорони здоров’я;
підготовка наукових кадрів і розвиток вищої медичної і фармацевтичної
освіти.
Указом Президента України від 23 липня 1993 p. було засновано Академію
правових наук України як вищу галузеву наукову установу. Основними
завданнями Академії правових наук України є: комплексний розвиток
правової науки; проведення фундаментальних і прикладних досліджень в
галузі держави і права; наукове забезпечення правотворчої діяльності
державних органів; вивчення та узагальнення механізмів реалізації актів
законодавства, визначення пріоритетних напрямів розбудови правової
держави; наукове забезпечення здійснюваних реформ; підготовка практичних
рекомендацій щодо вдосконалення діяльності органів державної влади;
розвиток правової науки і юридичної освіти.
Розвиток українського мистецтва, відродження національних традицій,
проведення фундаментальних досліджень з історії становлення й розвитку
художньої культури України — мета заснування Указом Президента України
від 14 грудня 1996 p. Академії мистецтв України як вищої творчо-наукової
установи у галузі мистецтва.
Галузеві академії наук є державними науковими організаціями, що
засновані на державній власності. Їх фінансування може здійснюватися за
рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Академії є самоврядними організаціями. Самоврядність академій полягає у
самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні
науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні
міжнародних наукових зв’язків.
Академії діють на основі статуту, можуть мати у своєму складі
науково-дослідні інституті, науково-практичні центри, навчальні заклади,
лабораторії, інші установи для організації та проведення досліджень.
Розвиток галузевої і відомчої науки здійснюється в рамках
науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших установ, що
перебувають у системі відповідних міністерств, державних комітетів та
інших органів виконавчої влади. Загальне керівництво галузевими
науково-дослідними інститутами здійснюють органи виконавчої влади, у
систему яких вони входять.
Наукові дослідження у вузах — вузівська наука — організуються з метою:
використання науково-технічного потенціалу вищої школи для визначення
пріоритетних напрямів фундаментальних досліджень, посилення впливу науки
на вирішення освітніх і виховних завдань; дослідження і розробки
теоретичних і методологічних основ розвитку науки. Виконавцями
науково-дослідних робіт є професорсько-викладацький склад, студенти,
докторанти, аспіранти, стажисти, наукові співробітники.
Однією з форм організації науки є національні наукові центри. Статус
національного наукового центру може бути надано науковій установі,
вищому навчальному закладу IV рівня акредитації (об’єднанню наукових
установ чи вищих навчальних закладів IV рівня акредитації), що проводять
комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення та мають
світове визнання своєї діяльності. Статус надається Указом Президента
України за поданням Кабінету Міністрів України. Національні наукові
центри здійснюють свою діяльність згідно з Положенням про національний
науковий центр, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
З метою забезпечення наукового обґрунтування структури і змісту
пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових,
науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і
проектів, визначення напрямів науково-технічної діяльності, аналізу та
оцінки ефективності використання науково-технічного потенціалу,
результатів досліджень передбачається проведення наукової і
науково-технічної експертизи. Правові, організаційні та фінансові основи
експертної діяльності в науково-технічній сфері визначені Законом
України від 10 лютого 1995 р. «Про наукову і науково-технічну
експертизу».
Обов’язковій науковій і науково-технічній експертизі підлягають:
національні, державні та міждержавні наукові і науково-технічні
програми; галузеві та міжгалузеві програми; інноваційні програми та
проекти державного значення.
Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1999. № 2-3. Ст. 20.
Див-Bідoмocтi Верхов. Ради України. 1992. № 45. Ст. 620; ЗПУ України.
1994. №10. Ст.
Див.: Відомості -Верхов. Ради України. 1999. № 2-3. Ст. 20.
Див.: Офіційний вісник України. 1997. №27. Ст. 106.
Див.: Офіційний вісник України. 1998. № 4. Ст. 140.
Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1995. № 9. Ст. 56.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
