медицина
Реферат
на тему:
Клінічна рентгеноанатомія і рентгенодіагностика
Клінічна рентгеноанатомія і рентгенодіагностика, як кожна приватна
область знання, має свою специфіку. Ця специфіка полягає в методі, у
способах і об’єктах його застосування. Рентгенодіагностика – це
об’єктивне анатомічне і патанатомичне трактування рентгенівського
зображення по можливості в динаміку і завжди в зв’язку з клінічними
даними, це функціональна анатомія на живому і для живого.
Маючи свій метод і доступні йому об’єкти дослідження, клінічна
рентгеноанатомія і рентгенодіагностика дозволили установити ряд
загальновизнаних положень, теоретичне і практичне значення яких
надзвичайно великий. Без основ рентгенології, без закономірностей,
установлених нею, лікар будь-якої спеціальності нерідко може втратити
необхідну впевненість у правильності поставленого діагнозу й у виборі
лікувальних заходів. У силу цих обставин рентгенологія в даний година
тією чи іншою мірою впливає на загальномедичні установки і тактику
шкірного лікаря завдяки встановленим нею важливим закономірностям.
У світлі сучасних даних і, зокрема , багаторічних досліджень авторів
систематично і докладно представлена рентгеноанатомія кістяка вільних
кінцівок, плечового пояса і таза дорослої людини, особливості
зростаючого організму і літнього віку, індивідуальні особливості в різні
вікові періоди і границі нормального і початок патологічного, а також
виражені патологічні зміни і їхнього динаміка. Докладно викладається
анатомічний субстрат рентгенологично обумовлених симптомів, що дозволяє
в багатьох випадках перебороти ще існуючу неясність і навіть плутанину в
термінах.
У керівництві приділена значна увага анатомічно і рентгенологично
обумовленим загальним закономірностям розвитку і старіння
костносуставного апарата в нормі й у патології і представлень стан кіст
у якості одного з показників фізіологічного стану організму. Зазначені
часто і більш варіанти, що рідко зустрічаються, нормального, іноді
помилково розглянуті чи як патологію нахилу до такій. У тієї ж година
описані аномалії розвитку, що тією чи іншою мірою чи відбилися можуть
відбитися на функції відповідного органа, а також деякі, що
зустрічаються в практичній діяльності каліцтва, сумісні з життям
організму.
Усі ці дані заслуговують на увагу в багатьох відносинах, оскільки
смороду узяті з практики і для практики. У тієї ж година ці дані,
сприяючи розкриттю зв’язків між формою і функцією, є об’єктивно
документованим матеріалом, що полегшує розуміння роботи регулюючих
систем.
Чутливість кісткової системи до трофічних зрушень, безсумнівно, дуже
велика. Вона виявляється в деяких випадках у дуже грубих змінах, у
важких поразках костносуставного і всього опорно-рухового апарата
(сирингомиэлические і табические артропатии і т.д. ). Однак заслуговують
на увагу і більш часто обумовлені тонкі зміни і їхня динаміка.
У томі, присвяченому голові в рентгенівському зображенні, мі, крім
загальних установок і опорних пунктів для трактування знімків у нормі і
патології, представили досить докладно і приватну патологію, виклавши в
систематичному виді клініко-рентгенологічні дані при травмах і
захворюваннях кіст голови. Подготовляемое нове видання тому,
присвяченого кістам і суглобам тулуба в рентгенівському зображенні,
також буде доповнено систематичним клініко-рентгенологічним викладом
приватної патології.
Однак зміст дійсного тому більш обмежено. Це порозумівається просторістю
підметів викладу рентгеноанатомических даних про кінцівки з обліком
вікових і індивідуальних особливостей, а також загальних установок для
трактування знімків при патологічних процесах у кістах, суглобах і
м’яких тканинах у початкових фазах і при явно виражених змінах. Ні
можливості одночасно з усім перерахованим дати в тім же томі в
систематичному виді ще і приватну патологію.
Кінцівки страждають від травм і захворювань значно частіше, ніж голова і
тулуб. Праворуч, однак, не тільки в цьому. Патологічні процеси в
кінцівках дуже своєрідні по своїх проявах, плину і результаті в
залежності від локалізації в тій чи іншій кісті, у тім чи іншому
суглобі. Патологія тазостегнового суглоба навіть по одній лише
номенклатурі поразок дуже відрізняється від патології плечового і
колінного суглобів і, Тім більше, від патології пястно-фаланговых,
плюсне-фаланговых і межфаланговых суглобів. Томові необхідна ще
спеціальна великий чи монографія навіть ряд монографій, присвячених
приватній клінічній рентгенодіагностиці, розпізнаванню травм і
захворювань при різній локалізації їх у кінцівках.
Посібник по рентгеноанатомии і рентгенодіагностиці включає як свою
інтегральну частину ілюстративний матеріал. Останній при наявності
точних і вичерпних написів має самостійне значення і може виявитися
корисним у такій же мері, як атласи для вивчення анатомії і патологічної
анатомії.
Анатомічні малюнки є одним з найдавніших пам’ятників людського мистецтва
і знання в їхній найбільш ранніх формах. Якийсь мінімум анатомічних
зведень безумовно мався й у первісних людей. Палеолітичний мисливець, що
володів якимись елементами анатомії, без яких була б немислима успішне
полювання, передавав за допомогою малюнків свій досвід не тільки своїм
родичам, Алі і нащадкам, затрачаючи на це багато години і зусиль. Про це
свідчать досить ретельно виконані малюнки на стінках палеолітичних
печер. На цих анатомічних малюнках були відзначені ті місця (наприклад,
положення серця в мамонта і бізона), куди треба цілитися, щоб завдати
смертельного удару. У збережених пам’ятниках мистецтва первісної людини
представлені зображення кістяка. Таким чином, анатомічні малюнки,
здебільшого дуже примітивні, Алі іноді дивують своєю точністю і
художністю, існували задовго до створення писемності.
Питання про тім, якою мірою і якими наочними приладдя користалися при
передачі анатомічних знань в історичні часи аж до появи перших
підручників по анатомії з малюнками, виходить за межі дійсного
керівництва.
Леонардо да Вінчі був першим, хто представивши в систематичному виді
анатомічні малюнки не тільки дивної краси, Алі і разючої точності. Цей
геніальний живописець, різнобічний розум якого збагатив багато наук, був
у тієї ж година найбільшим анатомом епохи Відродження. Леонардо ТАК
Вінчі переконливо показавши, що малюнок – це основа анатомії при її
викладі.
Як і в анатомії і патологічній анатомії, так і в рентгеноанатомії і
рентгенодіагностиці текст і малюнок повинні один одного доповнювати і
підкріплювати. Ці співвідношення в рентгеноанатомії й у
рентгенодіагностиці ще більш своєрідні, оскільки отут вимоги до
ілюстративної частини набагато суворіше. У рентгеноанатомії й у
рентгенодіагностиці ілюстрацією є не тільки знімок і часто не стільки
знімок, скільки правильна схема його.
При високій поліграфічній техніці гарні знімки дуже прикрашають і
поліпшують посібник, зробивши його більш коштовним. Однак рентгенограму
потрібно вміти прочитати, правильно анатомічно і патологоанатомически
аналізувати. Про це судять, зіставляючи відбитки, схеми з них і запису.
У записі рентгенолога маються дві частини: перша – описова і друга –
трактування виявлених змін у зв’язку з клінічними даними. Друга частина,
що включає і диференціальну діагностику, закінчується
клініко-рентгенологічним висновком. Навіть при повній безперечності
першої частини вірогідність другої частини, що як представляє синтез
багатьох фактів і розумінь, не завжди достатня. Переконливість
клініко-рентгенологічного висновку залежить від рентгенологічної і
загальнолікарської кваліфікації. Однак багато утруднень зустрічається і
при виконанні першої частини – описової, а саме – при отграничении
патологічного від ще нормального, що надзвичайно варіює у своїх проявах.
Це відноситься до головного, тобто кидається в очі, що визначає основну
функцію, її порушення і зв’язані з цим скарги, Алі ще в більшій мері до
деталей, які необхідно навчитися розпізнавати на кожній рентгенограмі.
У людському тілі можна, хоча часто й умовно, указати головешці і
другорядне, більш істотне і менш істотне. Однак немає такої деталі в
людському організмі і навіть у кожне кісті, що не заслуговує на увагу. У
практичній діяльності рентгенолога суцільно і поруч ті чи інші деталі
рентгенівського зображення стають каменем спотикання в описовій частині
рентгенологічного запису й у клінико-рентгенологичному висновку. Томові
ряду деталей, що відбивають індивідуальну і вікову своєрідність,
приділено в керівництві достатня увага, оскільки досвід показує, що
смороду часто є джерелом діагностичних помилок, іноді грубих. Таких
деталей багато на рентгенограмах будь-якої кісти. Ці деталі заслуговують
на особливу увагу в тонкій діагностиці й у науково-дослідній роботі.
Своєрідність кожної людини, його вигляду, індивідуальних розходжень
виявляється зовсім не в головному, не в загальній будівлі, не в
елементарній анатомії і фізіології найважливіших чи систем органів і
навіть не в істотних і великих деталях, а в численних дрібних
особливостях. Сукупність останніх в основному і визначає індивідуальні
розходження вигляду кожної людини, зокрема, своєрідність окремих систем,
органів і кожної кісти.
Індивідуальні особливості форми, розмірів, рельєфу і внутрішньої
структури кіст у визначеній мері корелюють з м’якими тканинами, їх
покриваючими, і своєрідністю діяльності ряду інших систем. Цими даними в
даний година широко користаються рентгенологи при розпізнаванні й
уточненні нервово-ендокринних зрушень. На цих же даних ґрунтуються, що
одержали в нас визнання роботи з реставрації деяких що заслуговують
уваги чорт фізичного вигляду людини по його кістяку (Д. Г. Рохлін, М. М.
Герасимов).
Утруднення при читанні рентгенограм виявляються не тільки в результаті
незнання рентгеноанатомії і границь нормального. Смороду можуть
виникнути і при зіставленні клінічних даних з безсумнівними
рентгенологічними симптомами захворювання.
Нам необхідно не тільки чи встановлення перерахування що
спостерігаються клінічних і рентгенологічних даних. Їх треба осмислити,
зіставити, з’ясувати їхню взаємну залежність. Необхідно правильно і
переконливо представити, по можливості в динаміку, дійсно зв’язані один
з одним клінічні і рентгенологічні дані і висновки, що випливають з
їх. Так варто розуміти обґрунтоване клінико-рентгенологичний висновок.
У світлі клініко-рентгенологічного висновку може виявитися, що ряд
клінічних симптомів тільки співіснує з рентгенологічними знахідками.
Останні в цьому випадку, отже, не відбивають патогенезу клінічно
обумовленого захворювання і своєрідності його плину.
Якщо часто клінічні симптоми випереджають рентгенологічні, те все-таки
зовсім нерідкі і зворотні співвідношення, коли рентгенологічні дані –
перед клінічних. Тоді говорять про тимчасово ще “німі” рентгенологічних
симптомах, іноді дуже важливих і що мають вирішальне значення для
постановки обґрунтованого і притім дуже відповідального діагнозу.
“Німими” дуже довгостроково можуть бути різко виражені рентгенологічні
зміни, наприклад – прояву хвороби Пэджета, множинні фіброзно-кистозні
зміни, іноді сифілітичні поразки в кістах. Тимчасово “німими” можуть
довгостроково бути і багато інших патологічних процесів. Це відноситься
і до таких змін, що фактично загрожують життю. Переконливим і важливим
прикладом може служити наявність протягом визначеного години “німих”
метастазів раку в кістах; разом з Тім важливі топографія цих метастазів
і їхнього динаміка.
Безсумнівно, що найчастіше спостерігається тієї чи інший паралелізм у
клінічних і рентгенологічних симптомах. Необхідно, однак, знаті, при
яких травмах і захворюваннях, з якого години і до якого терміну такий
паралелізм мається. Разом з Тім треба завжди пам’ятати про можливість
тривалого і навіть повної відсутності паралелізму між клінічними і
рентгенологічними даними, про частоту безсимптомних рентгенологічних
знахідок (про усі варіанти і більшість аномалій), а також про можливість
раннього рентгенологічного виявлення тимчасово ще “німих” симптомів.
Вусі це повинно бути встановлено клінико-рентгенологичним аналізом.
Таким чином, клініко-рентгенологічний аналіз може представити значних
труднощів, які потрібно і можна перебороти знанням і досвідом. Знання і
досвід не здобуваються одним лише переглядом тієї чи іншої кількості
знімків, зіставлених із клінічними даними. Це тільки частина потрібної,
важливої і постійно повторюваної і роботи, що перевіряється, що, однак,
стає науково обґрунтованої при наявності загальнотеоретичної підготовки
і після оволодіння основами анатомії і фізіології і, зокрема, клінічної
рентгеноанатомії. Як було зазначено, мається серйозна небезпека
випадкову рентгенівську знахідку розглянути як відображення можливого чи
можливого клінічного діагнозу, як нібито анатомічне підтвердження,
зафіксоване на рентгенограмі.
При здійсненні основної задачі дійсного посібника – забезпечення
обґрунтованого клініко-рентгенологічного висновку – мі надавали
особливого значення схемам з рентгенограм. Знімки треба вміти прочитати.
Схема навіть без сказаних чи написаних слів – це мовчазний запис,
визначений трактування і, отже, красномовний документ. Схема показує, як
рентгенолог читає знімок – чи правильно неправильно. І в нормі й у
патології анатомічно правильна схема з рентгенограми – це в тієї ж
годину об’єктивне читання знімка, що дозволяє при обліку клінічної
картини правильно аналізувати і зіставляти наявні дані, що забезпечує
достовірний клініко-рентгенологічний висновок.
Точні схеми разом з Тім допомагають учити правильно читати знімки. Такі
схеми мі називаємо анатомічними. Рентгенодіагностика без ілюстрацій і
особливо без анатомічних схем не конкретна і часто не переконлива.
Текст пропонованої книги, рентгенограми з норми і патології, анатомічні
схеми з їх, у яких показується трактування кожної рентгенологічно
обумовленої деталі, по можливості зіставленої з такий на анатомічному і
патологоанатомічному препараті, мі намагалися представити не тільки що
взаємно доповнюють, Алі і не віддільними друг від друга.
Вивчення границь нормального для шкірного вікового періоду і початку,
уже патологічного, полегшує правильне і своєчасне розпізнавання не
тільки виражених, Алі і початкових змін. Розпізнавання початкових змін,
створюючи передумови для ефективних лікувальних заходів, є разом з Тім
профілактикою у відношенні більш важких, вчасно не розпізнаних змін.
Як для всього керівництва, так і для дійсного тому автори
використовували, поряд з досягненнями багатьох дослідників, свої власні
опубліковані і неопубліковані дані, рентгенологічні й анатомічні
паралелі і багаторічні клініко-рентгенологічні спостереження, виконані в
тісному контакті з представниками інших лікарських спеціальностей.
Використано і частково представлень в ілюстраціях зібраний нами
анатомічний і патологоанатомічний матеріал з Музею кафедри рентгенології
і радіології І Ленінградського медичного інституту ім. акад. И. П.
Павлова.
Як загальне правило, рентгенологічний аналіз ґрунтувався на вивченні
знімків, зроблених у двох, переважно взаємно перпендикулярних проекціях.
У деяких випадках (крім цих двох основних проекцій) представлені ще
дані, отримані на знімках у косих проекціях. У тихнув же випадках, коли
знімок у бічній проекції не може дати структурного зображення всіх
необхідних деталей, а тільки частина з їх, мі в якості додаткових
користалися знімками в косих проекціях. Останні часто дозволяють знайти
ті, що друга з основних проекцій не дає.
У нашу задачу не входивши виклад даних, одержуваних за допомогою
контрастування суглобів, оскільки в широкій загальнорентгенологічній
практиці до цієї методики прибігають дуже рідко.
Томографія завоювала визначене визнання як додаткову методику
дослідження при рентгенологічному вивченні голови і хребта. При
розпізнаванні травм і захворювань кінцівок, оскільки мається можливість
аналізувати гарні “структурні” рентгенограми в двох взаємно
перпендикулярних проекціях і доповнити їхніми косими проекціями, немає
необхідності в томограмах. Однак деякі великі суглоби, у першу чергу –
тазостегновий, не можуть бути вивчені з необхідною точністю у всіх
потрібних проекціях. Томові потреба в томографичному вивченні
тазостегнового суглоба безумовно мається.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
