UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМеліоїдоз (Melioidosis) (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось939
Скачало165
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

медицина

 

Реферат

 

на тему:

 

Меліоїдоз (Melioidosis)

 

Меліоїдоз (син.: несправжній сап, хвороба Флетчера—Стентона, хвороба

Уітмора, септицемія морфіністів, псевдохолера, псевдоентерит) —гостра

інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, спричиняється

паличкою псевдосапу, характеризується переважно контактним механізмом

зараження, перебігом за типом септикопіємії, утворенням гранульом і

абсцесів в органах і тканинах, проносом, зневодненням, спостерігається в

гострій і хронічній формі.

 

Історичні дані. В 1911 р. англійський лікар A. Whitmore в Рангуні вперше

описав меліоїдоз у людини, а в 1912 р. разом з О. Krishnaswami виділив

збудника з трупної крові людини. В 1921 р. затверджено назву хвороби

„меліоїдоз” (melts — сап, eidos-— подібний).

 

Етіологія. Збудник меліоїдозу— Pseudomonas pseudomallei — належить до

роду Pseudomonas, родини Pseudomonadaceae. Це грамнегативна паличка,

рухлива завдяки наявності джгутиків, добре забарвлюється аніліновими

барвниками з чіткою біполярністю. Капсул т спор не утворює,

факультативний аероб, росте на звичайних живильних середовищах. У ґрунті

і фекаліях зберігається протягом місяця, в сечі — до 15 днів, у воді —

до 18 місяців. Чутливий до дії дезинфікуючих речовин (лізол, хлорне

вапно тощо).

 

Епідеміологія. Джерелом інфекції є різні тварини — щурі, миші, свині,

коні, велика рогата худоба, вівці, коти, собаки, кенгуру та. інші, від

яких збудник з екскрементами, гнійними виділеннями попадає в грунт,

воду.

 

Основний механізм передачі меліоїдозу контактний, рідше зараження людини

відбувається аліментарним і ще рідше аспіраційним або трансмісивним

шляхом. Зараження від людини не описане, однак відомі випадки меліоїдозу

легень у медичних працівників лікарень, де лікувались такі хворі.

Сприйнятливість до хвороби невисока. Імунітет вивчений недостатньо, але

повторних випадків хвороби не описано. Меліоїдоз, ендемічний для країн

Південно-Східної Азії, району Карібського моря, Австралії,

 

Патогенез і патоморфологія. Збудник меліоїдозу проникає в організм

людини переважно через ушкоджену шкіру або, рідше, через слизову

оболонку травного каналу. Із вхідних воріт інфекція поширюється

лімфогенним шляхом, попадає в регіонарні лімфатичні вузли, які часто

нагноюються. Проникаючи в кров, бактерії заносяться у внутрішні органи і

тканини, спричиняють утворення специфічних гранульом, які піддаються

казеозному і гнійному розпаду з утворенням дрібних і великих абсцесів.

 

Клініка. Інкубаційний період при меліоїдозі триває від 2 до 24 днів,

іноді затягується до кількох місяців і років (латентна інфекція).

Виділяють такі клінічні форми меліоїдозу: 1) гостру; 2) підгостру; 3)

хронічну; 4) легеневу;; 5) абортивну.

 

Гостра форма. Хвороба починається раптово, з ознобом, підвищенням

температури тіла до 39—40 °С. Проявляється болем у суглобах і м'язах,

животі, сильним головним болем, блюванням, проносом із зневодненням,

плевральним болем. Часто виникає кашель із кров'янисто-слизистим, а

пізніше гнійним харкотинням зеленуватого кольору. При наростанні

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ