UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСап (Malleus) (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1817
Скачало191
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Сап (Malleus)

 

Сап (син.: хвороба однокопитних) — гостра інфекційна хвороба з групи

бактеріальних зоонозів, спричиняється сапною паличкою, з переважно

контактним механізмом зараження, перебігає у гострій і хронічній формі з

утворенням специфічних гранульом, характеризується гарячкою,

септикопіємією, ураженням шкіри, слизових оболонок і внутрішніх органів.

 

Історичні дані. Вперше зараження сапом людини від коня описав в 1783 р.

Oskandes. Збудника хвороби в 1881 р. виявив і описав румунський вчений

V. Babes при дослідженні гною і зрізів із виразки хворого на сап, а в

1883 р. М. П. Васильєв виявив збудника в крові хворого. У 1891 р.

російські ветеринарні лікарі К. І. Гельман і О. І. Кальпінг розробили

діагностику сапу методом малеїнових проб.

 

Етіологія. Збудник сапу — Pseudomonas mallei — належить до роду

Corynebacterium, родини Brucellaceae. Це грамнегативна тонка паличка 2—4

мкм завдовжки, 0,5—1 мкм завширшки, спор і капсул не утворює, джгутиків

не має, містить ендотоксин. Шлунковий сік протягом 15—20 хв згубно діє

на збудника. Відносно стійкий щодо факторів зовнішнього середовища, від

дії прямого сонячного випромінювання швидко гине, у воді може

зберігатись протягом місяця і більше, добріє витримує низькі

температури. При нагріванні до температури 56 °С гине через 10 хв, при

80 °С — через 5 хв, при кип'ятінні — миттю. Від дії 3—5 % розчину лугу,

5— 10 % розчину хлорного вапна, 2 % розчину формаліну гине протягом

короткого часу.

 

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі коні, рідше віслюки, мули.

Велика рогата худоба в природних умовах на сап не хворіє. У 10% випадків

у коней хвороба перебігає гостро і закінчується летально протягом 2—3

місяців. Частіше хвороба в тварин має хронічний перебіг. Шлях передачі

найчастіше контактний, внаслідок попадання гною або слизу від хворої

тварини на ушкоджену шкіру або слизову оболонку. Можливе зараження

аліментарним шляхом через інфіковану воду та, рідше, аерогенно в

лабораторних умовах. Хворіють звичайно конюхи, їздові, ветеринарні та

зоотехнічні працівники, ковалі, у яких зараження має професійний

характер. Зараження від людини спостерігається рідко. Сприйнятливість

людей до сапу дуже висока. Описані сімейні зараження сапом від хворих

людей.

 

Імунітет мало напружений і нетривалий. Можливі повторні випадки

захворювання.

 

У нашій країні траплялись окремі випадки цієї інфекції серед коней, що

не являє загрози, однак існує небезпека завезення інфекції з-за кордону.

 

Патогенез і патоморфологія. Збудник сапу проникає в організм через

ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа, дихальних шляхів, рідше—

через травний канал. Бактерії з лімфою і кров'ю розносяться в організмі

з утворенням у різних органах і тканинах гранульом, які складаються з

епітеліоїдних клітин і нейтрофілів. Процес набуває, характеру

септикопіємії. Утворюються дрібні абсцеси в легенях, розвивається зливна

абсцедуюча пневмонія, гнійний остеомієліт, артрит, з'являються

пустульозний висип і виразки на шкірі та слизових оболонках, абсцеси в

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ