UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБарбітурати і споріднені з ними сполуки (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1266
Скачало205
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Барбітурати і споріднені з ними сполуки

 

Барбітурати є похідними барбітурової кислоти — сполуки двоосновної

малонової кислоти із сечовиною (назва «барбітурова» дана в честь дня Св.

Барбари, коли в 1863 р. ця сполука була синтезована німецьким хіміком

Байєром). Сама барбітурова кислота не є снодійною, але її похідні,

отримані заміщенням двох атомів водню при вуглецевому атомі у п'ятому

положенні на різноманітні органічні радикали (фенільні, алкільні,

галоїдалкіль-ні, арильні тощо), є ефективними снодійними засобами.

 

Сьогодні з барбітуратів як снодійні застосовують фенобарбітал (люмінал),

барбаміл (амітал-натрій), етамінал-натрій (нембутал). Барбітурати

ультракороткої дії (гексенал, тіопентал-натрій) застосовують переважно

для неінгаляційного наркозу.

 

Барбітурати у вигляді основ погано розчинні у воді. Добру розчинність

мають їх натрієві солі. Тому для прискореної абсорбції при прийманні

усередину або ректально до них рекомендується додавати 0,2-0,3 г натрію

гідрогенкарбонату.

 

Фармакокінетика. Усі барбітурати практично повністю абсорбуються у

травному каналі (наприклад, абсорбція фенобарбіталу становить 80 %). У

крові вони частково (5-75 %) з'єднуються з білками плазми. Погано

абсорбуються різними органами і тканинами, добре проникають крізь

тканинні бар'єри. Снодійний ефект розвивається через 30-60 хв.

Біотранс-формуються у печінці окисненням бічних ланцюгів до неактивних

кислот, кетонів, спиртів. Швидкість біотрансформації залежить від

структури барбітуратів і значною мірою визначає тривалість їх дії.

Барбітурати з циклічними радикалами (наприклад, гексенал), а також

сполуки тіо-барбітурової кислоти (наприклад, тіопентал-натрій) швидко

інактивуються в печінці і тому їхня дія є короткочасною — 10-20 хв. Усі

останні барбітурати порівняно мало метаболізуються і повільно

виділяються з організму, внаслідок чого відбувається їх кумуляція, а дія

триває близько 8 год.

 

Слід зазначити, що поділ барбітуратів на середньо- і довгодіючі не

виправдав себе: у клінічних дослідженнях при застосуванні однакових доз

барбамілу, етамінал-натрію, фенобарбіталу суттєвих відмінностей у

тривалості їх дії не було. Т]/2 більшості барбітуратів становить 12-36

год, фенобарбіталу — 24-96 год, причому повна елімінація терапевтичної

дози фенобарбіталу відбувається тільки через 2 тижні. Виведення

барбітуратів прискорює підлужування сечі. Барбітурати (особливо

фенобарбітал) є сильними індукторами мікросомних ферментів печінки

(цитохрому Р-450 і кон'югуючих ензимів). Одночасно з посиленням синтезу

ферментів окиснення збільшується у 10-12 разів їх активність. Внаслідок

цього у процесі комбінованої терапії можлива небезпечна взаємодія з

іншими препаратами (антикоагулянтами групи кумарину, кортикостероїдами,

пероральними контрацептивами, протиепілептичними засобами,

ергокальциферолом тощо). З тієї ж причини після двох тижнів постійного

застосування снодійний ефект барбітуратів припиняється (фармакокінетична

толерантність).

 

Снодійний ефект барбітуратів полягає у прискореному засинанні й тяжкому

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ