Реферат
на тему:
Циклічні коливання
Циклічний характер виробництва. Економічний цикл та його фази. В
ідеальній економіці реальний ВВП зростав би швидкими, сталими темпами.
Рівень цін залишався б незмінним або ж зростав досить повільно. В
результаті незначними були б інфляція та безробіття.
Проте досвід наочно свідчить про те, що економічні умови ніколи не
залишаються сталими. Економічне піднесення прокладає шлях до спаду. У
роки спаду ВВП, зайнятість та реальні доходи населення падають, прибутки
зменшуються, люди втрачають роботу. Невдовзі знову починається
пожвавлення, яке може бути настільки сильним, що породить новий бум. Цей
етап характеризується достатньою кількістю робочих місць та підвищенням
життєвого рівня. Але за піднесенням настає новий спад економіки (рис.
1).
Зростання і падіння обсягів національного виробництва, цін, процентних
ставок і зайнятості складають діловий цикл, який є характерною рисою
ринкової економіки.
Отже, економічний цикл (цикл ділової активності) — це періодичний підйом
або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.
Рисунок 1– Циклічний характер виробництва
Визначальною фазою економічного (промислового) циклу є криза. Кризою
завершується один цикл і починається новий. Основними напрямами прояву
економічної кризи є:
1. Перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них.
Під час кризи значна частина товарів виявляється надлишковою й не може
бути реалізованою. Проте перевиробництво не є абсолютним, а відносним,
тобто надлишок товарів існує не щодо потреб суспільства, а щодо його
платоспроможного попиту.
2. Різке падіння цін внаслідок перевищення пропозиції товарів над
попитом на них.
3. Різке скорочення обсягів виробництва. Рушійним мотивом підприємництва
є прибуток. Але під час кризи, коли ціни на товари падають, відбувається
значне зниження норми прибутку. Звичайно. за таких умов підприємці не
розширюють, а скорочують виробництво.
4. Масові банкрутства підприємств. Під час кризи, ЯК було показано,
товари не реалізуються або реалізуються за низькими цінами; тому певна
частина підприємців (особливо дрібних) виявляється неспроможною
сплачувати свої боргові зобов’язання й банкрутує.
5. Значне зростання безробіття й зниження заробітної плати.
6. Потрясіння кредитної системи. Промислова криза породжує
грошово-кредитну кризу, що проявляється в різкому скороченні
комерційного й банківського кредиту, масовому вилученні вкладів і
банкрутстві банків, падінні курсу акцій та облігацій, підвищенні норми
процента і т.д.
Криза змінюється депресією (тупцювання на місці), характерними рисами
якої є:
1. Поступове зменшення товарного надлишку в результаті відновлення й
реалізації товарів.
2. Призупинення різкого падіння цін. Під час депресії, особливо на
початку, ціни ще продовжують знижуватися, але вже не так різко, як під
час кризи, і в подальшому їх падіння припиняється.
3. Припинення спаду виробництва. Під час депресії обсяги виробництва
дещо збільшуються, але ще не досягають до кризового рівня.
4 Падіння позичкового процента. Маса грошових капіталів, що не знаходить
застосування в промисловості й торгівлі, стікається до банків, в
результаті чого пропозиція капіталів зростає. що веде до зниження норми
процента.
Наступними фазами промислового циклу є пожвавлення й піднесення. Як
пожвавлення, так і піднесення характеризуються зростанням виробництва.
Різниця лише в тому, що під час пожвавлення відновлюється тільки той
обсяг виробництва, який був досягнутий перед кризою, а під час
піднесення обсяги виробництва перевершують докризовий рівень. Найбільш
важливою з цих двох фаз є фаза піднесення, основними рисами якої є:
1. Швидке зростання виробництва.
2. Значне підвищення товарних цін.
3. Скорочення розмірів безробіття.
4. Підвищення заробітної плати.
5. Кредитна експансія, тобто розширення розмірів кредиту, що надається
банками. Під час промислового піднесення попит на позичковий капітал
починає обганяти пропозицію, що викликає зростання норми процента.
Також причинами циклічності можуть бути:
• технічні нововведення, які впливають на інвестиції та споживчі
витрати, а відповідно на виробництво, зайнятість і рівень цін;
• політичні й випадкові події (наприклад, війни, “перебудова” в СРСР та
перехідний період у нових незалежних державах);
• зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);
• нестача національних інвестицій;
• зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.
В макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу і
економісти різних напрямків концентрують свою увагу на різних причинах
циклічності. Але більшість із них вважають, що рівень сукупних витрат
(ВВП включає споживчі витрати (С), валові інвестиції (І), державні
витрати (G) та чистий експорт (NX), тобто ВВП = С+І+G+NХ) безпосередньо
визначає рівень зайнятості і виробництва. Чому саме зміни у рівні
сукупних витрат спричиняють коливання економічної активності? Справа в
тому, що в економіці, яка орієнтована головним чином на ринок, сектор
фірм виробляє товари і надає послуги лише в тому випадку, коли їх можна
вигідно продати, або, іншими словами, коли на них пред’явлено достатній
сукупний попит. Якщо ж цей сукупний попит (або сукупні витрати)
недостатній, то сектору фірм невигідно виробляти товари і послуги у
великому обсязі і тому ВВП скорочується. При вищому рівні сукупних
витрат сектор фірм, розширюючи обсяги виробництва, буде отримувати
прибуток і, таким чином, ВВП зростатиме.
Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та
інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз.
При цьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні зайнятості,
безробіття, інфляції, процентної ставки, обсяг грошової маси і т.п.
Проте основними індикаторами фази циклу служать рівень зайнятості,
рівень безробіття та обсяг випуску. Це пов’язане з тим, що динаміка
рівнів інфляції і процентної ставки може бути різною в залежності від
факторів, які спричинили спад.
Обсяги виробництва і зайнятості найсильніше реагують на зміну фаз
економічного циклу в галузях, які виробляють засоби виробництва і
споживчі товари тривалого вжитку. В галузях, які випускають споживчі
товари короткострокового використання, коливання зайнятості і випуску є
значно меншими.
Список використаної літератури
1. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. –
Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 1998.
2. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.:
НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.
3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної
теорії: Підручник. – К.: Вища шк., 1995.
4. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії:
Підручник. – К.: Атіка, 2001.
5. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В
2т. – М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)
6. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для
України). – К.: Основи, 1996.
7. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995.
8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл.
освіти: У 2 ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг.
ред. С. Будаговської. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001.
9. Л.Є. Сімків, Р.Б. Данилейчук, С.Я. Кісь, І.І. Проданова, О.С. Яцюк.
Основи економічної теорії: Конспект лекцій. – Івано-Франківськ, 2006.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
