UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБрайчевський Михайло Юліанович – видатний український історик (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1827
Скачало253
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з історії України

 

Брайчевський Михайло Юліанович – видатний український історик

 

 

 

23 жовтня 2001 р. стало сумною датою для української науки і культури. В

цей день закінчився життєвий шлях видатного українського вченого Михайла

Юліановича Брайчевського. В анналах української науки професор д-р

Михайло Юліанович Брайчевський займає винятково важливе місце як

провідний археолог, історик, історіософ і видатний будівничий

української національної культури. Він належав до тих нечисленних

історика, що не зломилися в совєтській системі терору, в якій планово

нищили основи української національної культури, фальсифікували і

русифікували всі періоди української історії й переслідували, а також

фізично нищили дослідників, майже всіх свідомих українців. Михайло

Юліанович у ті тяжкі часи не пішов на співпрацю з комуністичним режимом

і видержав усі жорстокі поневіряння. Він став для української

інтелігенції, зокрема молоді, символом правдивого патріота батьківщини,

який своїм творчим пером і ділами протиставився так званій "совєтській

історичній науці", що була прямим запереченням науки, і своїми працями

кинув виклик партійним історикам - фальсифікаторам історії України. Це

ясно бачимо в його праці "Приєднання чи возз'єднання?" (1966), що

поширювалася у самвидаві, а друком вийшла поза кордонами України, у 1972

р. в Торонто. Саме в цій праці історик розгромив нову совєтську схему,

схвалену ЦК КПРС у вигляді "Тезисов о 300-летии воссоединсния Украины с

Россией (1654-1954)", що стала, як тоді писав Олександр Оглоблин,

"немовби  "символом віри" совєтської, зокрема української історіографії

з трьома партійними політично-історичними мітами: 1) концепція єдиної

руської народності, в якій Київська держава (Київська Русь) не була

українською середньовічною державою, а "державою загальноруською"; 2)

концепція возз'єднання України з Росією із запереченням існування

Козацько-Гетьманської держави, яка взагалі не існувала; 3) концепція

"спільної вітчизни", спільного походження російського, українського і

білоруського народів, на основі якої КПРС наголошувала спільність

культури, спільність історії, на основі якої впроваджувала гіпотезу

"радянського народу" шляхом процесу "злиття націй". Завдання М.

Брайчевського не було легким, але він блискуче впорався із ним і вщент

розбив партійні аргументи "Переяславських тез", що спрямовувалися на

денаціоналізацію українського народу та ідеологічно обґрунтовували

колоніальний статус України. Ми зупинилися дещо довше на тодішніх

обставинах і деяких головних псевдонаукових концепціях партійних

істориків і комуністичної партії, що їх наважився скритикувати

український історик, тим самим поставивши під знак питання "всезнайство"

і "мудрість" партійної історії та модернізованої нею схеми російської

державної історії для України. Не знаємо іншого українського історика в

тому часі, який мав відвагу й мужність виступити відкрито проти

фальсифікації українського історичного процесу і русифікації України. На

Заході ми пильно слідкували за діяльністю і творчістю професора й

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ