.

Настилка штучного паркету із планок різного рисунку (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 1584
Скачать документ

Курсова робота

Настилка штучного паркету із планок різного рисунку

План

Вступ

Технологічна частина

Штучний паркет

Підготовка основи

Прямий квадрат

Прямий рисунок паркету

Килим

Організація робіт

Вимоги до якості покриття

Заходи з охорони праці.

І. Вступ

“Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про поліпшення планування,
організації і керування капітальним будівництвом» (1984 р.)
передбачається ряд мір, що забезпечують підвищення ефективності
будівельного виробництва, скорочення термінів і підвищення якості
будівництва, виконання завдань по прибутку і зниженню собівартості
будівельно-монтажних робіт на основі поліпшення організаційної структури
керування будівництвом, укрупнення будівельно-монтажних організацій і
підприємств будівельної індустрії, подальшого розвитку індустріальних
методів будівництва. Намічено широке коло заходів щодо подальшого
підвищення продуктивності праці в будівництві, у тому числі за рахунок
усунення втрат робочого часу, підвищення організованості і вимогливості,
розвитку бригадного підряду, створення постійних кваліфікованих кадрів.

Подальше поліпшення діяльності будівельних організацій повинне
базуватися на широкому застосуванні прогресивних методів праці, нових
ефективних матеріалів, високопродуктивних машин, раціональних
пристосувань і інструментів, переносі ряду технологічних операцій з
будівельного майданчика на заводи, тобто на індустріалізації
будівельного виробництва.

У комплексі опоряджувальних робіт — завершальному етапі будівництва —
пристрій підлог з паркету, лінолеуму, синтетичних килимів і плиток
займає важливе місце. Покриття з цих матеріалів створюють у приміщеннях
комфорт, вони довговічні і зручні в експлуатації. Від того, як виконані
покриття підлог, багато в чому залежить і загальна оцінка якості
будівництва.

Для пристрою покриття підлог треба домагатися якісного виконання всіх
операцій, що як передують, так і при пристрої покриття. У будівництві
така робота проводиться під гаслом «Робоча естафета», що передбачає
здачу кожного елемента виконаної конструкції наступним бригадам. При
пристрої паркетних і лінолеумових підлог це відноситься до якісного
пристрою основ, ретельній перевірці усіх використовуваних матеріалів.
Особливі вимоги пред’являють до якості покрить підлог з художнього
щитового паркету, тому що його застосовують для обробки унікальних
будинків.

При пристрої паркетних підлог широко застосовують збірні елементи —
паркетні дошки і щитовий паркет, виготовлені на підприємствах
будівельних матеріалів. При пристрої покрить підлог з лінолеуму усе
ширше застосовують спосіб підготовки матеріалів на базах комплектації
виробів, де лінолеум сортують, зварюють його крайки, заготовляючи
полотнища розміром на всю площу приміщення. Для полегшення праці
робітників і поліпшення якості робіт застосовують високопродуктивні
машини для шліфування паркетних підлог, для перемотування рулонів
лінолеуму й ін.

З кожним роком у нашій країні збільшується кількість житлових будинків,
що вводяться в експлуатацію, і будинків культурно-побутового
призначення. Для їхнього зведення потрібні кваліфіковані робочі кадри,
що готують професійно-технічні училища.

ІІ. Технологічна частина

Штучний паркет

Штучний паркет (ДСТ 862.1—85) складається з паркетних планок, що у
залежності від крайок підрозділяють на типи — П1 і П2. Сторони паркету —
взаємо-рівнобіжні фрезеровані, а крайки — профільовані з гребенями і
пазами. Гребінь — виступаюча частина крайки і торця паркетної планки,
призначена для з’єднання із сусідньою планкою. Паз — виїмка на бічних і
торцевих крайках паркетної планки, призначена для заходу гребеня. Паркет
типу П1 — із гребенями і пазами на протилежних крайках і торцях, типу П2
— із гребенем на одній крайці і пазами на інших крайках. Паркет типу П2
допускається випускати за узгодженням із замовником. Крайки верхнього
шару — шаруючи зносу — улаштовують зі скосом (з ухилом 3°) (мал. 7) і
без скосу. Товщина паркету 15 і 18 мм (товщина шаруючи зносу 7…10 мм),
ширина 30…90 мм з інтервалом 5 мм; довжина 150…500 мм з інтервалом
50 мм. У партії допускається до 15% укорочених паркетних планок розміром
30X150, 35X150, 30X200 і 35X200 мм із подовжньої покоробленностью
лицьовий пласти не більш 0,3 мм, з поперечної покоробленностью — не
більш 0,2 мм.

Виготовляють штучний паркет з деревини дуба, бука, ясена, клена,
карагача, в’яза, ільма, каштана, граба, гледичии, берези, сосни,
модрини, з корейської сосни (у районах її виростання) і модифікованої
деревини інших порід, по експлуатаційним фізико-механічній властивостям
не уступає деревині твердих порід. На державний Знак якості атестують
тільки планки з деревини дуба. Для виготовлення паркету із сосни і
модрини повинна застосовуватися деревина радіального розпилювання з
кутом нахилу річних шарів до лицьової сторони планки не менш 45°.

Якість деревини, з якого виготовляють паркет, повинне відповідати
наступним основним вимогам. На лицьовій стороні планок не допускаються
тріщини, що частково зростаються і не зростаються сучки. Допускається не
більш одного зрослого сучка на планці розміром на лицьовій стороні не
більш 5 мм, а на оборотної — 10 мм. Тріщини можуть бути тільки на
зворотному боці і крайках глибиною не більш 3 мм, довжиною не більш 1/5
ширини планки. На лицьовій стороні планки не допускаються також
серцевина і подвійна серцевина, червоточина, хімічне фарбування і
побуріння від грибків, отщепы, відколи, задир, выщербы, обзол, негладкі
ділянки. Нахил волокон по поверхні лицьового шару планки не повинний
перевищувати 3 % для хвойних і 5 % для листяних порід деревини.
Свилеватости і крень можуть бути на відстані не менш 50 мм від торця,
але в паркету із сосни і берези вони не допускаються. На зворотному боці
планки допускається на окремих ділянках хімічне фарбування, свиль і
крень, серцевина одинарна і подвійна й обзол (але не більш 1/3 по висоті
планки і глибиною до 2 мм). На зворотному боці і на крайках гребенів
допускаються недофрезерованные (шорсткуваті) ділянки площею не більш
30%. Вологість деревини штучного паркету не повинна перевищувати 9 ± 3%.

Підготовка основи

Паркетні дошки (ДСТ 862.3—77) виготовляють двошаровими: верхній шар — із
прямокутних планок деревини коштовних порід, нижній шар, що є
фундаментом (підставою) паркетних дощок,—з струганих чи брусків рейок —
з деревини більш низьких сортів. Розрізняють два типи паркетних дощок:
Пі — для по лагам і ГЬ — по суцільній підставі (мал. 9). У підставі
через 20…30 мм по всій довжині дошки влаштовують подовжні пропили
глибиною 16 мм (для дощок типу Пі) і 9 мм (для дощок типу Ш). Шари
склеюють між собою водостійкими клеями (фенолоформальдегидными,
мочевиноформальдегидными). Їхня міцність на відрив повинна бути не менш
0,6 Мпа.

Паркетні дошки при укладанні по лагах випускають загальною товщиною 25
мм із рейками підстави товщиною 19 мм (тип Пі), при укладанні по
суцільній підставі — товщиною 18 мм (товщина рейок— 12 мм). Розміри
паркетних дощок (мм) уніфіковані: при довжині 1200 ширина виробу — 145,
при довжині 1800 ширина — 155 і при довжині 2400 ширина — 202. Паркетні
планки лицьового шару виготовляють довжиною 150, 160 і 207 мм, шириною
20…50 мм і товщиною б мм; рейки — довжиною не менш 250 мм; їхня ширина
повинна бути кратна ширині паркетної дошки. Для з’єднання паркетних
дощок між собою в рейках і брусках передбачені пази, а з
протилежних сторін — гребені відповідно глибиною і висотою 7 мм.

Прямий квадрат

Прямий квадрат складають із планок паркету, що укладаються поперемінно
паралельно і перпендикулярно стінам приміщення (мал. 41, а). Цей
малюнок, якщо правильно підібрана довжина і ширина планок, дозволяє
обійтися без обрізки планок і відходів. Планки підбирають так, щоб у
ряді уклалося ціле число квадратів, складених із планок одного розміру.
Якщо ж планки одного розміру не складають ціле число квадратів, то для
крайніх рядів можна використовувати планки інших розмірів: для
квадратів, у яких планки укладають

перпендикулярно довгим сторонам приміщення,— коротше, а для квадратів з
рівнобіжним розташуванням планок — уже. При такому підборі планок може
з’явитися необхідність їх обрізати тільки в протилежної від початку
робіт короткої стіни приміщення.

План розкладки включає укладання смуги, що представляє перший елемент
підлоги. Смугу укладають поперек приміщення. Вибір місця маякового ряду
залежить від конфігурації приміщення. У приміщеннях, близьких у плані до
квадрата, маяковий ряд укладають поперек приміщення в найбільш вилученої
від дверей стіни. У більш витягнутих приміщеннях доцільніше маяковий ряд
укладати в довгої стіни, протилежної входу. Маяковий ряд, як і при інших
малюнках паркету, укладають по шнурі АБ (мал. 41, в), при цьому уздовж
стін залишають зазор шириною 10…15 мм. Настилають паркет на бітумній
мастиці або по дерев’яній підставі двоє робітників. Прямий квадрат, як
правило, виконують без фриза.

Розвернутий квадрат

Розгорнутий квадрат (мал. 41, б) відрізняється від прямого тем, що
планки в квадратах укладають не паралельно стінам, а під кутом 45° до
них. Це більш складний і трудомісткий малюнок. Він вимагає значного
числа квадратів, що розпилюються, для заповнення стін незаповнених
трикутників, що залишаються уздовж.

Складання плану починають з розкладки квадратів насухо. У кожнім
квадраті, розгорнутому під кутом 45° до стін приміщення, усі планки
розташовані паралельно одна іншої. Укладають квадрати по шнурі,
натягнутому поперек приміщення (мал. 41, г). При розкладці треба
стежити, щоб вершини квадратів знаходилися під шнуром. Ціль розкладки —
підібрати довжину і ширину планок паркету для одержання цілого числа
квадратів. При наявності планок необхідних розмірів настилання може бути
виконана без відходів. Незаповнені трикутники, що залишаються в стін, є
точними половинками набраних квадратів. При цьому малюнку покриття
підлоги виконують без фриза і з фризом. При бесфризовом малюнку шнур для
укладання обраних планок натягають уздовж короткої стіни приміщення на
відстані, рівній довжині діагоналі квадрата. До цього розміру додають
10…15 мм на зазор у стіни. У подовжених приміщеннях шнур краще
натягати уздовж довгої стіни. При малюнку з фризом шнур натягають не від
стіни, а від лінії фриза. Робітники-паркетники настилають паркет
малюнком розгорнутий квадрат так само, як і прямий квадрат, і в тій же
послідовності. Розпилює квадрати для заповнення порожнеч у стін більш
кваліфікований робітник.

2.5. Прямий рисунок паркету

Прямий малюнок паркету (мал. 42, а) застосовують іноді як основний, а
іноді як частина покриття, виконаного в ялинку. Прямий малюнок покриття
рекомендується застосовувати в невеликих приміщеннях. Недолік цього виду
малюнка полягає в тім, що при незначному чи зволоженні підвищенні
вологості повітря в приміщенні покриття може спучуватися. Це
порозумівається тим, що при прямому малюнку все покриття має однаковий
напрямок волокон деревини і тому через здатність деревини до найбільшої
деформації поперек волокон відбувається розширення планок, що чимось
компенсувати.

При прямому малюнку паркет можна настилати з планок одного розміру,
зрушуючи сусідні торцеві стики на половину довжини планки. Планки можуть
бути однієї ширини і різної чи довжини різної довжини і ширини.

2.6. Килим

Килим (мал. 42, б) -малюнок, що використовують при настиланні паркетної
підлоги у вузьких і невеликих коридорах і убудованих шафах.

Основні малюнки паркетних покрить, розглянуті вище, застосовують у
масовому будівництві. При зведенні унікальних споруджень у парадних
приміщеннях часто потрібно пристрій підлоги зі штучного паркету з
застосуванням ускладнених малюнків (мал. 42, в). Приведені зразки не
вичерпують усієї розмаїтості малюнків, тому що з планок штучного паркету
можна скласти безліч варіантів. Варто пам’ятати, що краса й естетичність
паркетного покриття можуть бути досягнуті тільки при систематичному
множинному повторенні однакових композицій невеликих фрагментів у межах
приміщення.

2.7. Організація робіт.

У роботі з настилання паркету беруть участь двоє робітників-паркетників.
Один паркетник наносить мастику на підставу, розрівнює її, приносить
паркет на робоче місце і розкладає окремо праві

і ліві планки. Інший паркетник, більш високого розряду, укладає планки
паркету.

Для виконання заданого обсягу робіт паркетників забезпечують
технологічними нормокомплектами з урахуванням числено-кваліфікаційного
складу працюючих. Нормокомплект — оптимальний набір ручних машин,
інструментів, пристосувань і інвентарю для виконання визначеного виду
робіт.

2.8.Вимоги до якості покриття.

У відповідності зі Снип III-B. 14—72 «Підлоги. Правила виробництва і
приймання робіт» готове покриття підлоги зі штучного паркету повинне
відповідати наступним основним вимогам: малюнок підлоги, його
розцвічення й обробка повинні відповідати проекту; відхилення поверхні
покриття підлоги від площини, що перевіряється у всіх напрямках рівнем і
двометровою контрольною рейкою, не повинне перевищувати 2 мм; уступи між
крайками суміжних планок паркету не допускаються; зчеплення паркетного
покриття з нижележащим шаром визначають простукуванням усієї площі. На
ділянках, де зміна звуку при простукуванні вкаже на відсутність
зчеплення, покриття, а іноді і стяжка, що підстилає, повинні бути
замінені; тріщини, вибої і відкриті шви в елементах підлоги, а також
щілини між чи плінтусом жолобник і покриттям чи підлоги стінами не
допускаються.

Дефекти основ, причини їхньої появи і способи усунення приведені в
додатку.

ІІІ. Заходи з охорони праці

При пристрої підлог з паркету і лінолеуму необхідно дотримувати вимоги
безпеки праці і пожежної безпеки у відповідності зі Снип Ш-4 — 80
«Техніка безпеки в будівництві». На підставі этогс документа в
рекомендаціях і посібниках із провадження робіт, у технологічних картах,
картах трудові процесів, довідниках і довідкових посібниках приводяться
вимоги безпечного провадження робіт при пристрої підлог з покриттям з
паркету і лінолеуму при роботі з інструментом, електричними й іншим»
машинами, при застосуванні клеїв і мастик для приклеювання паркету і
лінолеуму, при готуванні, транспортуванні і нанесенні гарячих мастик.

Робочі місця повинні бути організовані так, щоб була забезпечена повна
безпека робіт.

Робота з інструментами, ручними машинами, на верстатах вимагає
спеціальних знань по їх експлуатації і безпечних методах праці. Тому для
роботи з ними допускаються тільки робітники, що вивчили конструкцію
інструментів, ручних машин і верстатів, що пройшли навчання роботі з
ними й інструктаж з техніки безпеки. Навчання безпечній роботі з
інструментами, ручними машинами і на верстатах проводиться по навчальних
програмах, затвердженим Державним Комітетом СРСР по
професійно-технічному чи утворенню міністерствами. Після навчання і
проходження виробничої практики під керівництвом висококваліфікованих
робітників учні здають іспит кваліфікаційної комісії. Робітники, що не
пройшли навчання і не здали екзамени з техніки безпеки, до роботи не
допускаються. Знання по техніці безпеки періодично перевіряє комісія,
призначена керівником будівельної організації. Результати перевірки
оформляють записом у журналі реєстрації. Коли робітники приступають до
роботи на кожнім новому об’єкті, їх інструктують про особливості техніки
безпеки при роботі на цьому об’єкті і кожнім робітнику розписується про
це в спеціально заведеній книзі.

Приміщення, де працюють із застосуванням клеїв і мастик на основі
полімерів, що виділяють вибухонебезпечні і шкідливі для здоров’я людей
летучі пари, обладнають примусовою приточно-вытяжной вентиляцією.

До готування мастик і обслуговуванню растворо-смесителей допускаються
обличчя не моложе 18 років, що пройшли навчання й інструктаж на робочому
місці про правила техніки безпеки, про особливості роботи і способах
збереження матеріалів, застосовуваних для розчинів і мастик.

Робітники, зайняті готуванням сухих сумішей, розчинів, мастик, повинні
бути в спецодязі і брезентових рукавицях. При влученні на шкіру рідкого
скла, кремнефтористого натрію, кислоти ці місця ретельно промивають
водою.

Електроустаткування повинне бути заземлене, що харчують проводи —
укладені в чи труби гумовотканинні рукава і підвішені вище рівня робочої
площадки на 2,5…З м. Всі обертові чи частини електроустаткування, що
рухаються, повинні мати огородження. Інструменти, мастильні й обтиральні
матеріали зберігають у металевих шухлядах. При загорянні чи
електроустаткування кабелю негайно відключають їх від електромережі і
вогнище пожежі ліквідують чи піском за допомогою вогнегасника;
використовувати воду не можна — вона провідник струму.

Казани для готування бітумних мастик на будівельному майданчику
розташовують з урахуванням протипожежних вимог — не ближче 50 м від
дерев’яних будівель і складів. Площадку, де встановлені казани,
обгороджують. Біля кожного казана повинний бути комплект засобів
пожежегасіння (вогнегасники, сухий пісок, лопати). Над казанами
влаштовують неспалений навіс. Кришки казанів для готування бітумних
мастик повинні щільно закриватися. Не допускається заповнювати казан
більш ніж на 3/4 його ємності. Наполнитель (цемент, азбест) повинний
бути сухим, інакше можливе переливання мастики через край казана і її
загоряння. Мастику в казані перемішують веслом-мішалкою, а переливають у
бачки тільки черпаками з довгою ручкою. Не допускається підвищувати
температуру мастики, що розігрівається, вище °220 С. При перегріві варто
зменшити вогонь у топці казана і рівномірно перемішувати розплавлену
масу. Приготовлену мастику доставляють до робочого місця в спеціальних
бачках, закритих щільною кришкою і заповнених на 3/4 обсягу.

При влученні на шкіру гарячої мастики її змивають теплою водою з чи
милом ланоліновою пастою. На обпалене місце прикладають примочку з
водяного розчину марганцево-кислого калію, потім змазують чи вазеліном
спеціальною маззю від опіків.

Усі мастики, що клеять, містять легкозаймисті розчинники, що вимагає
дотримання мір пожежної безпеки. Випару легкозаймистих розчинників і
концентрація їхніх пар у приміщенні, де ведуть роботи, створюють
підвищену пожежну небезпеку. У таких приміщеннях не можна користатися
відкритим вогнем, курити, включати електронагрівальні прилади.

Щоб уникнути утворення іскор ємності з мастикою і розчинником не можна
розкривати металевими інструментами, а також очищати тару від залишків
мастики сталевими предметами.

На підставу мастику наносять гумовими, пластмасовими, дерев’яними
шпателями, що виключають утворення іскор. У приміщеннях, де працюють з
мастикою, повинні бути напису: «Не курити», «Вогненебезпечно»,
«Вибухонебезпечне». Кількість мастики на робочому місці не повинне
перевищувати змінної витрати.

Підігрівати мастики, що загустіли, на відкритому вогні, електроплитках
через вогні- і вибухонебезпечності строго заборонено. Їх розбавляють
розчинниками, рекомендованими інструкцією, чи підігрівають у посуді з
гарячою водою.

Підстави починають ґрунтувати мастикою в приміщеннях, найбільш вилучених
від входу в будинок. Не допускаються роботи з мастикою одночасно в
коридорі й в основному приміщенні. Розчинники, улетучиваясь з нанесеної
мастики, можуть викликати в працюючих головний біль. Тому приміщення, де
наносять мастику, настилають чи плитку лінолеум, безупинно провітрюють,
але так, щоб не було протягів.

Поливинилхлоридные плитки і лінолеум приклеюють мастиками КН-2 і КН-3
тільки у світлий час доби. При струганні, пилянні, циклюванні паркетних
підлог, при різанні поливинилхлоридной плитки, при прирізці стиків
полотнищ лінолеуму необхідно дотримувати обережність, щоб не допустити
порізів рук.

По закінченні роботи упорядковують робоче місце, забирають інструменти,
відключають электропроводящую мережа.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020