.

Алчевська Х.О. – педагог та поетеса (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
390 4501
Скачать документ

Реферат з педагогіки

Алчевська Х.О. – педагог та поетеса.

Начало формы

Вільна пісня моя: (До 120-річчя з дня народження Х.О.Алчевської):
Методично-бібліографічні матеріали

Я прозріла давно! І для нас бачу я,

Що за хмарами сонце не згасло,

Вже зібралась до купи народна сім’я,

Залунало відродження гасло!..

Алчевська X. Вишневий цвіт

   Українську літературу кінця 19 – початку 20 століть, окрім
загальновідомих письменників, репрезентували й чимало обдарованих, менш
знаних сьогодні постатей. До молодих поетів, які почали писати
напередодні першої російської революції 1905-1907 рр., належала й
талановита українська поетеса і педагог Христина Олексіївна Алчевська.
Талановита поетеса, прозаїк, авторка двох драматичних поем, літературний
критик і публіцист, активна перекладачка, Х.Алчевська із неповних
п’ятдесяти: років життя майже тридцять віддала праці на збагачення
літературно-мистецької скарбниці рідного народу.

   “Історія мого життя є частиною історії моєї батьківщини”, –
стверджував Т.Шевченко. Подібно до свого вчителя, X.Алчевська завжди теж
була свідома невіддільності своєї долі від народної. ЇЇ творчість
відбила настрої та почуття тієї частини демократичної інтелігенції,
котра хоч і була далекою від практичної революційної діяльності, але
підносила свій голос на захист  пригнобленого народу.

   В 2007 році виповнюється 125 років від дня народження Х.О.
Алчевської.

Своїм життям та творчістю Христина Олексіївна Алчевська безсумнівно
заслужила на те, щоб наш читач якомога більше дізнався про неї.

   Популяризуючи літературну спадщину, радимо організувати в
бібліотеках:

– книжкові виставки:

“Поезія понад хвилями часу…”;

“Пісні серця і просторів”;

“Туга за сонцем”.

– літературні бесіди, теми для обговорення:

“Вірші громадського звучання”:

“Трагізм ліричної героїні в поезії X.Алчевської

– читацькі конференції:

Історико-революційна тема в творчості Алчевської;

Трагічне становище “маленької людини” в капіталістичному суспільстві –
лейтмотив творів X. Алчевської.

– літературні  вечори:

“Духовні  пошуки  людини  в  творчості Алчевської”;

“Відчуття великих соціальних змін в поезії X. Алчевської”

Додаток 1.

   “Якби мрія моя білим цвітом цвіла…”: Книжкова виставка.

“Мої думки най будуть дощем по весні,

Теплим подихом щастя за горем…

Ген у далечі в’ються весняні пісні,

І витають, і ллються над морем!..

Мої пісні, як голуби білі, летять

У блакить недосяжного неба,

Їх не спинить ніщо, вони світлу бринять,

Тільки сонця їм ясного треба!…”

   Розділ 1. З роду талановитого.

„Тобі, що свій народ кохаєш,

Чий образ в серці я ношу,

Що і мене любить навчаєш,

Тобі, задумана, пишу

Думки про щастя у свободі,

Про пал завзятий в боротьбі,

Про скарб, захований в народі, –

Усе, голубонько, тобі!”

   Розділ 2. Непогамована туга за сонцем.

„Великеє Сонце! Зійди над землею,

Закутою в горе, сповитою в тьму.

Великеє Сонце! Зійди над сльозами,

Над морем страждання, над путами сну…”

   Розділ 3. “Мене не викреслити при всьому бажанні з історії ніяк…”

„Ми сподіваємось, що правда

Переживе неволі вік,

Що сонцем знищиться туман,

Що рівність, згода і братерство

Засіють наш убогий лан!..”

   Додаток 2.

“Великеє Сонце! Зійди над землею…”: Вечір-спогад

   Читець: Багато може зробити одна людина. Коли ж на ниві народної
культури самовіддано працюють хоча б два десятки дружніх сімей, тоді
з’являються підстави для певності, що “наша дума, наша пісня не вмре, не
загине”. “От де, люде, наша слава…”, хочеться продовжити рядком Тараса
Шевченка, коли згадуєш, що зробили для нашої Батьківщини лише декілька
родин -Антоновичі, Кулеші, Драгоманови, Франки, Лисенки, Старицькі…І
саме сім’я була однією з поважних причин того, що народи не втратили
своїх просвітителів, а відтак – мови, культури і державності.

   Ведуча 1: Однією з таких патріотичних інтелігентних сімей в Україні
була харківська родина Алчевських. Мати Христина Данилівна була
засновником славнозвісної харківської приватної недільної школи,
віце-президентом Міжнародної ліги освіти, почесним членом багатьох
освітніх товариств. “Просвітителька народу” – скромний і величний напис
на її маленькому надгробку. Батько Олексій Кирилович – громадський діяч,
людина передових поглядів – брав участь в українських просвітницьких
гуртках.

   Ведуча 2: Народилася Христина Олексіївна Алчевська 16 березня 1882 р.
у м. Харкові. Атмосфера, в якій зростала майбутня поетеса, інтерес і
любов до народного слова, обрядів, звичаїв виховали в дівчині добрі
естетичні смаки, визначили її подальший шлях у житті. Ця щаслива пора
дитинства і ранньої юності усе життя хвилюватиме її згадками. Про
батька, заглибленого в читання Шевченкових і Пушкінських творів. Про
матір, яка, як дорогі реліквії, тримала в душі й переказувала дітям свої
спогади від зустрічей з Ф.Достоєвським, Л.Толстим, І.Тургенєвим. Про
пам’ятник Кобзареві на їхній садибі в Харкові – перший в Україні та
другий у світі. Про няню – українку, яка чи не першою ввела обдаровану
дівчинку у світ нашої національної мовної стихії.

   Ведуча 1: Навчання у так званій домашній школі, потім у Харківській
Маріїнківській жіночій гімназії, у 1900-1902 рр. – на вищих педагогічних
курсах в Парижі дало їй освіту ґрунтовнішу, аніж чотирикласна німецька
школа.

Писати Христя Алчевська почала з ранніх літ. В 10-річному віці разом зі
своїми шкільними подругами вона видавала дитячий рукописний журнал
“Товариш”, в якому протягом 1892-1894 рр. вміщувала свої перші вірші та
оповідання.

   Читець: “Туга за сонцем” – перша книга віршів української поетеси – і
перша її творча удача.

„Велике сонце! до тебе взиваю! –

Пошли своє світло на землю до нас!…

Зійди до нас, правдо, тебе я благаю.

Прийди, щоб дух сонця у людях не вгас!..”

   Ведуча 1: “Від усієї збірки пахне молодістю” – засвідчив на сторінках
“Літературно-наукового вісника” І.Франко, який познайомився з авторкою у
Львові 1906 року. Христя. за словами Великого Каменяра, “так природно,
мимовільно рисує перед нами свою вдачу, трохи тужливу, трохи
меланхолійну, та в основі більш веселу й артистичну. Її тягне до себе
всяка краса й усе поетичне…”

   Ведуча 2: По закінченні у 1902 році педагогічних курсів у Парижі вона
відмовляється од думки про навчання в Сорбонні й береться спочатку до
вчителювання в материній недільній школі та участі в реалізації її
грандіозних задумів щодо вивчення літератури для народу, а через кілька
років йде працювати в одну із харківських гімназій.

   Ведуча 1: При всьому зацікавленні життям школи, своїх вихованців усе
ж література була для Х.Алчевської предметом найбільшої любові. Молода
авторка протягом десятиліття спорядила у світ десять поетичних книжок,
спробувала себе у прозі, літературній критиці, в галузі поетичного
перекладу.

А ще було надзвичайно активне спілкування з Б.Грінченком та його
родиною, листування з О.Кобилянською, І.Франком, М.Павликом, М.
Мочульським, діячами “Молодої музи”… А ще був справжній епістолярний
роман – велике й дивовижне кохання, що явилося джерелом багатьох
душевних сил і джерелом народження чудової інтимної лірики поетеси.

   Читець:

„Я знов живу і знов сміюся,

Бо ти ожив, бо ти воскрес…

І сонце теж до нас сміється,

Побідно сяючи з небес…

І розцвітають всюди квіти,

Сміються радощам своїм,

Сміються яблунь білі віти,

І ми всміхаємося їм…

   Ведуча 2: У творчості Алчевської все голосніше звучать життєствердні
мотиви, відчувається щире прагнення служити своїм голосом народові,
батьківщині. Її вірші друкувалися майже в усіх тогочасних українських
періодичних виданнях: “Хлібороб”, “Рідний край”, “Громадська думка”,
“Літературно-науковий вісник” та ін.

   Ведуча 1: І в часи, коли перша російська революція йшла на спад,
поетесу не полишає оптимістичний – у дусі Великого Кобзаря – настрій:

   Читець:

„Гомоніли люди:

“Та що з того буде?!”

Гомоніли люди:

“Ми вже омертвіли!”

Гомоніли люди:

“По степах широких

Вже не встати-спати

Нашій Україні!

А Вкраїни доля

З них усіх сміється –

В небесах високих

Горличкою в’ється…

   Ведуча 2: Жандарми, натрапивши на список революційного гімну “Гей, на
бій!”, що належав перу юної Христі, зробили обшук на квартирі
Алчевських. Авторку звинувачували в закликові до збройного повстання.
Вірші молодої поетеси пробуджували в людях “дух волі” – щоб для рабів
розцвівся май!”

   Читець:

„Гей на бій! За нами встануть

Всі зневоленії люди…

Забезпечен час свободи,

Бо таких багато буде!…

   Ведуча 2: Складний і суперечливий поетичний світ Х.Алчевської хоч і
споріднений із творчістю Олександра Олеся, Дніпрової Чайки, та по-своєму
оригінальний і неповторний: це світ жінки-інтелігентки, сповнений
прагнення гармонії у людських стосунках та особистого щастя і щирим
бажанням збагнути довколишнє суспільне життя, жінки, безумовно,
відвертої; довірливої, що не приховує від читача ані найтоншого поруху
своєї душі.

   Ведуча 1: Відчуття духовної спадкоємності, глибокої пошани спонукало
Х.Алчевську до створення серії поетичних присвят Т.Шевченкові,
І.Франкові, Лесі Українці, О.Кобилянській, М.Павликові, Б.Гринченкові,
засланим на каторгу революціонерам, А.Барбюсові; а віршам “Співайте
пісні голосніш…”, “Ніколи”, “Мені однаково” судилося стати своєрідними
поетичними маніфестами авторки, в них стверджується високе призначення
Слова, відповідальність митця перед народом.

   Читець:

„Всі муки коханого краю,

Всі сльози народу свого

Складав Ти в зболілому серці,

Й ридало воно…

Учителю! Воля ще верне!

З Тобою – ми всі: не ридай…

…Народе вкраїнський! Народе!

Франка повитай!…

   Ведуча 1: Поетичний доробок Христі Алчевської досить великий: він
обіймає 12 збірок, чимало окремих віршів та кілька поем. Всі твори, в
яких звучить турбота про долю батьківщини і всього світу, де показано
самоту й беззахисність простої людини в експлуататорському суспільстві,
де вшановуються видатні майстри літератури і мистецтва, де оспівані
краса природи і глибоко інтимні почуття. – і нині зберігають свою
історико-літературну та естетичну вартісність.

   Читець:

„Народ мій – не орел, і вбогий край – не сонце:

Се – тихий син журби, неволі і страждань,

Його життя – то день буденний і скорботний

З дощем нечутних сліз і гіркістю зітхань.

Так де ж йому орлом буяючим піднятись?

Так де ж до всесвіту, мов сонце, засіять?

Сіяє тільки той, хто має волю, владу…

А тихому рабу сіяння ніде взять!..”

   Ведуча 2: Христя Алчевська чесно й мужньо пройшла шлях поета і
публіциста, що виражав настрої й надії трудящих, прогресивної
інтелігенції. Для неї останні передреволюційні роки минули, як
‘”кривавий сон деспотства й лиходійства”. А потім прийшов Великий
Жовтень – “день золотий”. Поетеса прислухається до “клекоту радості
дня”. Революції присвячена збірка X.Алчевської „Пробудження”.

   Ведуча 1: У роки Радянської влади Христя Алчевська продовжувала
друкуватися, працювала в різних жанрах, стала членом Українського
товариства драматургів і композиторів.

   Ведуча 2: Христина Алчевська невтомно втілювана все нові задуми до
останніх днів життя, готувала двотомне видання творів, яке після її
смерті з різних причин не побачило світу, друкувалася у харківських
газетах і журналах, була членом Українського товариства драматургів і
композиторів. Вона залишила величезну рукописну спадщину (майже 4 тисяч
творів).

   Ведуча 1: “Мене не викреслите при всьому бажанні з історії ніяк…”,
– писала Христя Алчевська на схилі своїх літ, добре розуміючи ціну
здобутого, дбаючи про багатство духовного потенціалу свого народу.
Письменниця, безперечно, заслужила на нашу вдячну пам’ять і любов, на
видання її творів, на відзначення ювілеїв.

   Ведуча 2: І все ж “пісня: життя” Христі Алчевської зі своїми
радісними і гіркими рядками не змовкла, не згубилась у плині часу, як
залишилась живою і нетлінною краща частина її літературної спадщини, як
завжди лишаються для вічності найкоштовніші витвори людського духу.

   Читець:

„Люби життя: в нам є краса,

Хоч люди й журяться похилі,

Хоч горе бачать небеса

І тане мрія в небосхилі…

Люби життя за боротьбу,

Люби його у громі бурі,

Люби відродження добу

І хмари гніву, й роки хмурні!

Люби надії золоті,

І ясну ніжність вечорову,

Та пісню нені колискову,

І хати вбогі та прості

І люд без сонця і знаття,

І край без радощів житія!”

   Додаток 3.

   Історична постать легендарного гетьмана Івана Мазепи (Обговорення
поеми “Кочубеївна”)

   Питання для обговорення:

1.Чи це не творчий подвиг, коли в період крайньої пригніченості
українців, Христя Алчевська створила “Кочубеївну” – своєрідну декларацію
історичної долі України?

2. В чім схожість та чим відрізняються пушкінська поема “Полтава” і
створена за її мотивами поема “Кочубеївна”?

З. В поемі “Кочубеївна” образ гетьмана Івана Мазепи зображено, як
першого великого борця за волю й незалежність України. Які ще
письменники того часу показували історично правдивий образ гетьмана?

Література.

Основні видання творів Х.О.Алчевської.

1. Твори / Упоряд., передм. та прим. Л.М.Грузинської.-К.:, Дніпро,
1990.- 557 с: портр.

2. Вірші // Антологія української поезії: У 6 т. Українська дожовтнева
поезія: Твори поетів XIX – початку XX ст. /Редкол.: М.П. Бажан та
ін.-К., 1984.- Т.З.-С.245-246.

Про X.О.Алчеееьку:

1.  Історія української літератури кінця ХГХ- початку XX ст. /За ред.
П.П.Хропка.-К.: Вища шк., 1991.- 511с.

2. Лосієвський І. “Вільна пісня моя” // Прапор.-1982.-№2.-С. 124-125

3. Рослик М. З роду талановитого // Україна.-1972.-№12.-С.17.

4.  Луговиківна М. Дорога нам пісня // Рад. жінка.-1982.-№3.-С.13.

5.  Костенко В.В. Христя Алчевська: Про життєвий і творч. шлях поетеси
// Рад. літературознавство.-1982.-№3.-С,64-68.

6.  Ковалець Л. Непогамована туга за сонцем // Березіль.-1997,-№7/8.-С.
173-180.

7.  Бурмака В. “Яблуко від яблуні…”: До 110-річчя від дня народж,
Х.О.Алчевської // Березіль.- 1992.-№2/3.-С 155-158.

8.  Грузинська Л.М. Про творчість Христі Алчевської радянського часу //
Рад. літературознавство.-1987.-№8.-С.27-33.

9.  Грузинская Л.М.  Украинская писательница Христя Алчевская и русская
литература // Вопр. рус. лит.-1986.-Вьш.2.-С.107-113.

10. Сінько Г. По сторінках архіву Х.О.Алчевської //
Рад.літературознавство.-1970.-№2.-С.б8-74.

11.  Алчевська Христя (Христина Олексіївна; 4(16).Ш 1882-27.Х.1931) //
Українська літературна енциклопедія / Редкол.: Дзеверін І.О. (відп.
ред.) та ін.-К., 1988.-Т.1-С.48-49.

12. Алчевська X. Вишневий цвіт // Рад. літературознавство.-1982.- №3.-
С. 67.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020