Реферат з підприємництва
Спільне підприємство (СП)
Спільне підприємство (СП) – це підприємство, засноване на базі
об’єднання майна різних власників (змішана форма власності). Серед
засновників спільного підприємства можуть бути юридичні особи, громадяни
України та інших держав. Із цього виходить, що термін “спільне
підприємство” має двоякий зміст:
1) як СП за участю тільки українських партнерів;
2) як СП за участю українських партнерів і іноземних інвесторів. У
Законі України “Про власність” розглядається власність спільних
підприємств як підприємств за участю юридичних осіб і громадян України,
з одного боку, юридичних осіб і громадян інших держав — з другого.
СП здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.
1. Експорт і імпорт товарів, науково-технічних досягнень, капіталів і
робочої сили.
2. Надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг
іноземним суб’єктам господарської діяльності, у тому числі:
• виробничі;
• транспортно-експедиційні;
• страхові;
• консультаційні;
• маркетингові;
• експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні,
управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та інші
послуги, не заборонені законодавством України;
• наукова, науково-технічна, виробнича, навчальна та інша кооперація з
іноземними фірмами; навчання, підготовка та перепідготовка спеціалістів
на комерційній основі;
• міжнародні фінансові операції і операції з цінними паперами,
передбачені законодавством України;
• кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення
банківських, кредитних та страхових закладів на території України у
випадках, передбачених її законами;
• спільна підприємницька діяльність і створення спільних підприємств
різних видів та форм, спільне ведення господарських операцій, спільне
володіння майном як на території України, так і за її межами;
• підприємницька діяльність на території України, яка пов’язана з
наданням ліцензії, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших
об’єктів інтелектуальної власності з боку іноземних суб’єктів
господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
• організація проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій,
симпозіумів, семінарів та інших заходів на комерційній основі;
• організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної
торгівлі на території України;
• товарообмінні (бартерні) операції, зустрічна торгівля;
• орендні операції (у т. ч. лізингові);
• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними
суб’єктами господарської діяльності на території України та за її
межами;
• різного роду посередницькі операції учасників зовнішньоекономічної
діяльності.
Спільне підприємство (СП) — це:
1. Підприємство з іноземними інвестиціями.
2. Форма господарського співробітництва з іноземним партнером, при якій
створюється спільна виробничо-господарська база та виготовляється
продукція (послуги) загальної власності як вітчизняного, так і
іноземного партнера.
Наявність загального майна у спільному підприємстві відрізняє його від
інших форм міжнародного співробітництва з іноземним капіталом.
Створення СП є формою здійснення інвестицій у національну економіку.
За чинним законодавством засновниками СП можуть бути будь-які власники
майна — юридичні особи та громадяни України, а також іноземні юридичні
особи та громадяни.
До засновників СП пред’являються такі вимоги:
• юридичні особи повинні мати статус суб’єкта підприємницької діяльності
і після державної реєстрації, а в установчих документах чітко
фіксувалося право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність;
• фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, повинні
бути зареєстровані як підприємці;
• юридичні та фізичні особи повинні бути зареєстровані як учасники
зовнішньоекономічної діяльності.
Таким чином, реалізувати право на створення СП юридичні та фізичні особи
мають право тільки після державної реєстрації їх як учасників
зовнішньоекономічної діяльності, яку проводить Міністерство
зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України (МЗЕЗторг).
СП може створюватися і як мале підприємство відповідно до діючого
законодавства. Важливою характеристикою правового статусу СП є те, що на
них повною мірою поширюється законодавство України, норми
громадянського, трудового, земельного, фінансового, адміністративного та
інших прав держави. З дня державної реєстрації СП використовують всі
права статусу юридичної особи. Вони від свого імені складають договори,
мають майнові права, несуть обов’язки, можуть бути позивачами та
відповідати у судах. СП мають право здійснювати будь-які види
господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України
та відповідають цілям, передбаченим у статуті СП. Суттєвим є також
законодавчо закріплений спеціальний режим захисту прав та інтересів
іноземних інвесторів. Держава не може реквізувати іноземні інвестиції,
крім випадків стихійного лиха, аварій, епідемій. Компенсація повинна
бути адекватною та ефективною.
Захист права власності СП забезпечується також встановленою законом
відповідальністю державних органів як за неправомірне втручання у
здійснення власником його повноважень по володінню, користуванню та
розпорядженню май ном, так і за видання актів, які не відповідають
законодавству та порушують права власника.
Особливості створення СП
Процес створення СП містить такі етапи:
1-й етап. Підготовчий
Визначення цілей створення СП:
• залучення передової зарубіжної технології та управлінського досвіду;
• забезпечення виробництва високоякісною продукцією та підвищення його
технологічної культури;
• заміщення нераціонального імпорту продукції;
• залучення додаткових матеріальних і фінансових ресурсів;
• розвиток експортних можливостей засновника.
2. Пошук іноземного партнера шляхом:
• використання пропозицій від самих іноземних партнерів;
• особистих контактів;
• через посередницькі спеціалізовані інформаційні та консультативні
організації;
• одержання підтвердження ділової надійності майбутнього
партнера, його конкурентоспроможності та фінансового благополуччя через
Торгово-промислову палату України.
3. Відбір найбільш вигідного варіанту з попереднім розрахунком всіх
економічних, технічних і організаційних умов створення СП:
• необхідного рівня капіталовкладень;
• наявності кваліфікованих кадрів;
• фактори інфраструктури;
• аналіз альтернативних варіантів;
• попередній розрахунок потреби у фінансах (валютних), ресурсах і
технологіях зарубіжного партнера;
• вибір іноземного партнера шляхом участі у міжнародних
конкурсних торгах, де забезпечується високий рівень конкуренції.
2-й етап. Проведення попередніх переговорів із співзаснов-никами СП
• ініціатива створення СП можлива з будь-якого боку;
• запрошення до переговорів для виявлення зацікавленості
у спільній підприємницькій діяльності;
• визначення предмета діяльності, цілі та завдань майбутнього СП, форми
власності, принципів співробітництва;
• допускається паралельне ведення переговорів з різними
партнерами;
• фінансування проектів майбутнього СП здійснюється зацікавленою
стороною на свій ризик. Ці витрати не компенсуються навіть після
створення СП;
• при досягненні згоди сторони складають протокол про наміри сторін;
• підготовка техніко-економічного обгрунтування (ТЕО).
3-й етап. Розробка та затвердження установчих документів СП
1. Розробка установчого договору про створення СП.
2. Розробка статуту СП.
3. Підписання установчого договору. “Це акт затвердження спільного
рішення засновників про створення СП.
4. Всі попередні переговори і листування втрачають силу.
5. Підписання (затвердження) засновниками СП його статуту може бути
одночасно або після підписання установчого договору.
6. Якщо одним із співзасновників є державне підприємство, то у
затвердженні статуту СП бере участь трудовий колектив цього
підприємства.
4-й етап. Державна реєстрація СП
1. Державна реєстрація СП здійснюється відповідно до законодавства
України.
2.3 дня державної реєстрації СП здійснює права юридичної особи.
5-й етап. Заключний етап
1. Здійснення державної реєстрації СП як учасника зовнішньоекономічної
діяльності.
2. Практичне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
3. Формування органів управління СП.
Складання протоколу про наміри сторін і техніко-економічного
обґрунтування СП
Якщо сторони попередніх переговорів дійшли згоди шодо взаємної
зацікавленості в спільній підприємницькій діяльності у формі створення
СП, то вони складають протокол про наміри.
Цей протокол не є юридично обов’язковим для обох сторін і не накладає на
них жодних майнових зобов’язань, однак він має важливе значення для
створення і підтримки ділової репутації осіб, які його підписали.
У змісті протоколу про наміри можуть бути питання:
• про обсяги випуску і асортимент продукції майбутнього СП;
• розподіл обсягів цієї продукції на зовнішній та внутріш-
ній ринок;
• про ціни і організацію продажу продукції СП за кордоном;
• про потреби СП в основних фондах, у тому числі в обладнанні, сировині,
трудових ресурсах, включаючи іноземних спеціалістів;
• про розміри і склад внесків партнерів до статутного фонду СП;
• про потреби та можливості кредитування СП, у тому числі в іноземній
валюті;
• про строки діяльності майбутнього СП та наміри партнерів продовжувати
співробітництво або ліквідувати СП при закінченні строку діяльності
договору;
• про вимоги іноземного партнера стосовно ефективності діяльності СП та
окупності його витрат по створенню СП;
• про інші умови та вимоги партнерів з питань економіки й організації
виробництва та менеджменту в СП.
Протокол про наміри складається у вільній формі, але необхідно вказувати
повне найменування сторін, предмет переговорів, а також питання, які
сторони обговорюватимуть на наступній зустрічі із зазначенням строків її
проведення.
У змісті протоколу треба фіксувати попередні домовленості стосовно:
• предмета, цілей і завдань діяльності СП;
• обсягів виробництва, вимог до технічного та якісного рівня продукції;
• обсягів поставки на внутрішній та зовнішній ринок;
• розмірів вкладів до статутного фонду;
• співвідношення власних і залучених коштів;
• умов матеріально-технічного забезпечення виробництва;
• умов розподілу прибутку;
• строку дії протоколу.
Корисно передбачати положення про те, що протокол не є юридичною
підставою для виникнення якихось майнових, фінансових та комерційних
зобов’язань для сторін, які могли б бути предметом судового розгляду, а
також про зобов’язання сторін по збереженню конфіденційності всього
змісту переговорів або окремих питань, тому шо сторони одержали певну
комерційну інформацію, розкрили свої плани на майбутнє.
Ознаки установчого договору і статуту підприємства
Установчий договір і статут мають самостійне значення і однакову
юридичну силу, повинні затверджуватися і змінюватися в одному й тому
самому порядку.
Вони не повинні текстуально дублювати один одного, хоча найпринциповіші
положення текстуально треба формувати ідентично. Це стосується
найменування підприємства і його місцезнаходження, розміру статутного
фонду, розміру і складу внеску кожного учасника; порядку і строків
внесення вкладів; порядку поділу прибутку, порядку формування і
повноваження органів управління; умов ліквідації підприємства.
Треба враховувати те, що при розходженнях цих формувань переважним є
положення установчого договору, зареєстрованого нарівні із статутом.
Діюче законодавство не,передбачає якихось спеціальних вимог до
розмежування змісту .установчого договору і статуту. У той же час у
Господарському кодексі України названі обов’язкові відзнаки статуту
кожного підприємства.
Обов’язковим є визначення у статуті:
• власника та найменування підприємства;
• його місцезнаходження;
• предмета і цілей діяльності;
• органів управління, порядку їх формування і компетенції;
• повноваження трудового колективу та його виборних органів;
• органів, який має право представляти інтереси трудового колективу;
• порядку створення майна підприємства;
• про конкретні односторонні і двосторонні права та обов’язки учасників;
• про порядок передачі прав на об’єкти промислової та інтелектуальної
власності та їх комерційне використання;
• про відповідальність партнерів за неналежне виконання
своїх зобов’язань;
• про форс-мажорні обставини, які звільняють учасників від
відповідальності у зв’язку з неможливістю виконання взятих на себе
зобов’язань;
• про порядок вирішення суперечностей між учасниками;
• про конфіденційність, яка гарантує нерозголошення партнерами
інформації, одержаної ними в ході створення та діяльності підприємства;
• про строки діяльності підприємства (за відсутності передбачення строку
вважається, що воно створене на невизначений строк).
Крім зазначених, у статут та установчий договір можуть бути внесені інші
положення, які не суперечать чинному законодавству.
В установчих документах необхідно фіксувати головним чином ті
особливості правового статусу підприємства, які випливають з його
організаційної форми або коли є спеціальні вимоги закону, передбачені,
ухтатуті [36, с. 215 – 221].
Органи управління спільним підприємством
Вищим органом управління СП є збори учасників або призначених ними
представників (із нотаріально засвідченою довіреністю).
Представники учасників призначаються на постійний або на визначений
строк. Учасник може у будь-який час позбавити свого представника участі
у зборах учасників, повідомивши про це інших учасників. Він також може
передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або його
представнику.
Учасники мають кількість голосів пропорційно розміру їх часток у
статутному фонді СП.
Збори учасників обирають свого головуючого на постійний строк або
передбачають черговість головування учасників у алфавітному порядку.
Вони також самостійно визначають регламент своєї роботи.
До виключної компетенції зборів учасників належать:
• визначення основних напрямків діяльності СП;
• затвердження планів і звітів про їх виконання;
• внесення змін до статуту і установчого договору;
• вибори (призначення) і відкликання дирекції (директора) та ревізійної
комісії;
• затвердження річних результатів діяльності СП, включаючи його філії,
затвердження звітів і висновку ревізійної комісії, порядку розподілу
прибутку, визначення порядку покриття збитків;
• створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та
представництв, затвердження положень (статуту) про них;
• ухвалення рішень про притягнення до майнової відповідальності
посадових осіб СП;
• затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів СП;
• вибори головуючого зборів учасників;
• визначення порядку розподілу прибутку, основних напрямків
інвестиційної політики СП;
• встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових
внесків;
• рішення питань про придбання СП частки учасника;
• визначення умов оплати праці посадових осіб СП, його філій та
представництв дочірніх підприємств;
• затвердження договорів, укладених на визначену суму;
• прийняття рішень про припинення діяльності СП, призначення
ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
• виключення учасника із СП.
З питань визначення основних напрямків діяльності СП і затвердження його
планів та звітів про їх виконання, внесення змін до установчих
документів, а також виключення учасника СП рішенням зборів учасників
приймаються одноголосно.
З усіх останніх питань рішення приймаються простою більшістю голосів.
Збори учасників скликаються в міру необхідності, але не рідше як двічі
на рік.
Головуючий зборів учасників організує їх роботу.
Збори учасників приймають рішення на своїх засіданнях, але в окремих
випадках, передбачених в установчому договорі, допускається прийняття
рішень методом опитування.
У цьому випадку проект рішення розсилається учасникам, які повинні у
письмовій формі повідомити про свою позицію. Протягом 10 днів з часу
одержання інформації від останнього з них всі вони повинні бути
повідомлені головуючим про прийняття рішення. Рішення методом опитування
вважаться прийнятим за відсутності заперечення будь-кого із учасників.
Збори учасників вважаються правомочними, якщо в них беруть участь у
сукупності більш як 60% голосів, а з питань, які вимагають
одноголосності, — всі учасники.
Будь-який із учасників має право вимагати розгляду питання на зборах
учасників за умови, що він заявив про це не пізніше як за 25 днів до
початку зборів.
Головуючий зборів організує ведення протоколу в спеціальній книзі
протоколів, яка повинна надаватися учасникам у будь-який час, а на їх
вимогу повинні видаватися засвідчені витяги із книги протоколів.
Позачергові збори учасників скликаються головуючим, якщо цього вимагають
інтереси СП в цілому (загроза значного скорочення статутного фонду,
неплатоспроможності та інше), а також на вимогу директора (директорії),
ревізійної комісії СП.
Учасники СП, які володіють у сукупності більш як 20% голосів, мають
право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час
та з будь-якого приводу. Якщо протягом 25 днів головуючий не виконав
цієї вимоги, вони можуть самі скликати збори учасників. Про проведення
зборів учасники повідомляються письмово (або іншим способом) не менш як
за 30 днів до початку зборів з вказівкою про час та місце їх проведення,
а також порядку денного [36, с. 224 – 225].
Виконавчий орган управління СП
Для керівництва поточною діяльністю СП виший орган управління (збори
учасників) обирає або призначає виконавчий орган управління —
колективний (дирекцію) або одноособовий (директора).
Дирекція (директор) самостійно вирішує всі питання діяльності СП, крім
тих, які належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори
учасників можуть винести рішення про передачу частини своїх прав до
компетенції директора (дирекції).
Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх
рішень. Вона (він) не може приймати рішення, обов’язкові для учасників.
Директор (члени дирекції) не може бути одночасно головуючим зборів
учасників.
При найманні (призначенні, обранні) директора СП на посаду з ним
укладається контракт, в якому визначаються строки наймання, права,
обов’язки та відповідальність директора перед зборами учасників і
колективу СП, умови його матеріального забезпечення та звільнення з
посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та чинним
законодавством.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
