.

Суть і розподіл видатків (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
267 2761
Скачать документ

Реферат на тему:

Суть і розподіл видатків

Формування бюджетних видатків починається на стадії планування, за
основу береться очікуване виконання бюджету по видатках за попередній
період.

Звітні дані про виконання бюджетів по видатках, що є у розпорядженні як
Міністерства фінансів України, так і у фінансових органів, як правило,
за півріччя, доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників по
видатках за період, який залишається до кінця року.

Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу
визначити очікуване виконання бюджету по видатках. Із одержаних видатків
виключаються ті, яких не буде у плановому році. Наприклад, у поточному
році проведені витрати по підготовці і проведенню ювілейного свята “У
сім’ї вільній новій”, це витрати поточного року, які не будуть
передбачатися у бюджеті наступного року.

Для складання розрахунків по видатках бюджету Міністерство фінансів
направляє міністерствам і відомствам форми та вказівки щодо складання
фінансових планів і кошторисів та їх подання для складання балансу
бюджету за укрупненими показниками, проектів зведених фінансових планів
і кошторисів, що й стає проектом бюджету, який з необхідними
розрахунками подається Кабінетові Міністрів України, а після розгляду й
уточнень Кабінетом Міністрів виноситься на розгляд спочатку постійних
комісій, а потім і Верховної Ради.

Розгляд, уточнення та внесення змін до проекту бюджету депутатами,
постійними комісіями і наступний розгляд проекту бюджету Верховною Радою
(а місцевих бюджетів — відповідними місцевими радами) є повноваженнями
лише рад усіх рівнів, і через використання цього права, вносячи зміни,
доповнення або вилучення, зменшуючи чи збільшуючи видатки (як і доходи),
ради керують роботою по складанню і регулюванню бюджетних видатків.

Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним
способом виробництва, природою та функціями держави, вони відіграють
вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку
країни Україна має в державній власності окремі галузі і підприємства по
виробництву товарів загальнодержавното значення, які потребують коштів
на реконструкцію та оновлення. Тому видатки її бюджету направляються не
тільки на утримання соціально-культурної сфери, органів державної влади
і управління, оборону, а й на фінансування народного господарства —
державне капітальне будівництво, благоустрій тощо.

Регулювання бюджетних видатків знаходить своє конкретне вираження в
цільовому направленні бюджетних коштів. Найважливішим принципом
планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів
із врахуванням реальної необхідності в них. Видатки бюджету (як і
доходи) на наступний рік до поточного року планувалися із врахуванням
результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням
коефіцієнта зростання. Це дає змогу обгрунтувати доцільність збільшення
бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє. Це загальна
практика.

У цьому зв’язку важливого значення набуває розробка науковообгрунтованих
норм витрачання бюджетних коштів по статтях видатків. Норми
розробляються на основі загального принципу розподілу бюджетних коштів,
який забезпечує рівні умови щодо задоволення соціально-культурних потреб
населення. Практично це досягається шляхом диференціації норм по
областях, містах і районах із врахуванням їхніх економічних
особливостей: промислова чи сільськогосподарська це область, постраждала
та чи інша область, місто, район від аварії на Чорнобильській АЕС тощо.

Плануючи бюджетні витрати, держава (або регіон) керує усім бюджетним
процесом. Тут принагідне підкреслити, що плануються видатки відповідно
до бюджетної класифікації групування видатків і доходів по галузях та
видах витрат, така класифікація має бути науковообгрунтованою, і це є
запорукою оптимального складання усіх бюджетів.

Хоча в умовах ринкової економіки всі бюджети самостійні — від державного
до сільського, однак планування і доходів, і видатків різних ланок
бюджетної системи зберігається, бо інакше не можна збалансувати різні
бюджети. Це здійснюється за рахунок встановлення регулюючих джерел
державних доходів бюджету, або дотацій, субвенцій, відповідно
зберігається й залежність нижчестоячих бюджетів від вищестоячих, бо
останні встановлюють норматив відрахувань від загальнодержавних доходів.

Заслуговує на увагу й думка науковців про збереження до повного переходу
на ринкову економіку системи централізації бюджетних коштів, яка
існувала досі, щоб через бюджет керувати економічним і соціальним
розвитком, чітко проводити лінію на стабілізацію економіки й.вихідіа
кризи.

Витрати бюджету визначаються у порядку, вказаному законодавством, із
врахуванням наявних фінансових ресурсів та спрямовуються передусім на
виконання загальнодержавних програм і на реалізацію закону “Про
пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу у
народному господарстві України”, конверсію військового виробництва, на
утримання армії, соціально-культурної сфери та наукових установ,
соціальне забезпечення, дотації по окремих видах послуг, які надаються
населенню за регульованими цінами, та інші виграти (плата за
електроенергію, комунальні послуги).

При цьому виникає проблема, яка вимагає рішення, вона стосується витрат
місцевих бюджетів, включаючи Автономну Республіку Крим, області й міста
Київ та Севастопіль, які мають власні закріплені дохідні джерела, значно
менші від необхідних.

Більшість міських рад, на території яких розвинута промисловість, мають
достатню прибуткову базу й можуть забезпечити витрати, а ті, у яких
прибуткова база відсутня або дуже невелика, потребують допомоги.

Таке становище може призвести до того, що більшість обласних і районних
бюджетів, особливо сільськогосподарських регіонів, у зв’язку з
відсутністю достатніх дохідних джерел і дотацій не зможуть фінансувати
навіть першочергові видатки по утриманню установ освіти, охорони
здоров’я, культури та інших бюджетних установ.

Вирішується це питання за рахунок відрахувань від загальнодержавних
податків і зборів у місцеві бюджети в межах нормативів, затверджених
Верховною Радою.

У Державному бюджеті враховуються й кошти на рахунках спеціальних
фондів. Таким є фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, кошти якого
направляються на реалізацію державної програми і законів України з
питань соціального захисту учасників ліквідації аварії.

У міру просування до ринку будуть скорочуватися видатки держави на
фінансування промисловості — дотації збитковим підприємствам і
організаціям державної власності. Скорочуються й видатки на утримання
житлово-комунального господарства.

Сільське господарство як найважливіша галузь народного господарства,
навіть із врахуванням широкого розвитку фермерських господарств, вимагає
додаткових вкладень.

Необхідно мати на увазі, що основними принципами бюджетного фінансування
сільського господарства (та і в цілому народного господарства) є:

— безповоротність бюджетних асигнувань;

— цільове спрямування коштів;

— фінансування, до переходу до ринкової економіки, по фактично виконаних
планах закупок, а тепер —ще й у межах одержаних доходів;

— здійснення фінансового контролю за використанням бюджетних ресурсів з
метою одержання державної фінансової дисципліни.

З огляду на лібералізацію цін і перехід до ринкової економіки, а також
жорстоку фінансову кризу провадиться переведення житлового господарства
на самостійність за рахунок приватизації житлового фонду та збільшення
квартирної плати, а також вартості послуг у будинках державного
житлового фонду.

Витрати на благоустрій міст і селищ залишаються і включають:

— капітальні вкладення;

— витрати на капітальний ремонт;

— витрати на поточне утримання споруд і благоустрій.

Витрати по капітальних вкладеннях (на очисні споруди, будівництво шляхів
і тротуарів, газифікацію, електрифікацію тощо) проводяться як за рахунок
бюджету,

так і з залученням коштів підприємств, організацій усіх форм власності
відповідно до програм, затверджених радами народних депутатів.

Витрати на капітальний ремонт об’єктів благоустрою проводяться за
рахунок бюджету і визначаються відповідно до встановлених норм по видах
видатків — шляхи, тротуари, водопроводи, каналізація, вуличне освітлення
тощо відповідно до кошторису.

Поточне утримання об’єктів міського благоустрою — санітарна очистка
вулиць і тротуарів, вуличне освітлення і т. п. — проводиться за рахунок
коштів відповідних бюджетів на основі кошторисних розрахунків.

Поряд з цим у бюджеті передбачаються витрати на капітальні вкладення не
тільки щодо споруд благоустрою, а й на будівництво об’єктів
промисловості, необхідних державі, житла, об’єктів соцкультпобуту тощо.

Навіть в умовах економічної кризи не можна економити кошти, спрямовані
на утримання соціальнокультурної сфери. Це видатки на освіту, охорону
здоров’я, фізичну культуру й соціальне забезпечення. Вони, як правило,
не мають власної прибуткової бази і утримуються за рахунок бюджету по
щорічно складених кошторисах видатків конкретної установи, де
відображаються: напрям використання коштів по статтях витрат і
поквартальний їх розподіл. Розмір видатків по кошторисах визначають,
виходячи з планових показників, які характеризують обсяг діяльності —
мережу, штати, контингенти, наприклад, кількість лікарень, ліжок у них
та ліжкоднів, кількість шкіл, класів у них і учнів, кількість дітей і
дітоднів у дитячих дошкільних закладах.

В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим
економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв’язку з цим фінансування
провадиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання
показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на
заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків
на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання
обладнання й інвентарю та інших видатків.

Зупинимося на нормативному плануванні кошторисів видатків. Для прикладу
візьмемо дитячий садок.

Показники по мережі і контингентах визначають з огляду на мережу або
контингент на початок планованого року (наприклад, 360 дітей) і на 1
серпня (396). Середньорічна кількість дітей визначається за формулою:

К (середньорічна) = К (на початок року) + [К(на 01.08) — К (на початок
року] • Х місяців з 01.08 по 31.12.

12 місяців Підставивши цифрові значення, маємо К^ЗбО-^396-^5 =375 дітей.

Тобто, виходячи із середньорічної кількості дітей (375), необхідно
розрахувати витрати харчування. При цьому треба мати на увазі, що до
інфляції діяли як натуральні, так і грошові норми витрат на одну дитину
і, як правило, додержання цих норм було непорушним законом. При
відсутності стабільності цін грошові норми додержуватися не можуть, бо
діти будуть голодні у школах-інтернатах, лікувальних та інших установах,
а тому необхідно додержуватись натуральних норм.

Нормування витрат бюджету проводиться як по натуральних — матеріальних,
так і по грошових нормах.

Натуральні, або матеріальні, норми відображають розміри витрат
матеріалів, палива, електроенергії, продуктів харчування, води і т. д.
на плановану одиницю у натуральному виразі. Наприклад, витрати умовного
палива (вугілля, газ, торф, дрова) на 1 кубометр будівлі або денна
кількість продуктів харчування на одну дитину в дитячих садках чи
хворого у лікувальному закладі.

Грошові норми визначають також розміри коштів, необхідних на харчування
дітей, хворих з розрахунку на день та на паливо, електроенергію, воду і
т. п. Нині грошові норми є суто розрахунковими, бо постійне підвищення
цін веде до неможливості їх прямого застосування, а тому вони виступають
узагальненим показником для складання кошторисів витрат.

Нормативне планування бюджетних коштів є необхідною умовою
життєдіяльності бюджетної установи.

Воно регулює розподіл коштів і ставить всі бюджетні установи у рівні
умови; наприклад, діти у яслах-садках Сумської, Львівської чи Одеської
областей (ана-логічно у лікарнях, школах і т. д.) забезпечені однаковими
коштами на харчування, м’який інвентар, різниця можлива лише за рахунок
благодійності, шефства тощо.

Практично всі витрати бюджету формуються відповідним чином. Так, по
заробітній платі виплати формуються: по лікарнях з огляду на кількість
ліжкоднів і відділень та специфіку останніх. Так само визначається
кількість лікарів середнього й молодшого медперсоналу, при цьому
враховується стаж їх роботи. По школах — виходячи із класів-комплектів і
кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а
під них встановлюється завантаженість на вчителя плюс доплати за
перевірку зошитів, класне керівництво і т. д. Аналогічний порядок і по
інших установах: або розрахунково, або за типовими штатами. 1 інші норми
обсягу діяльності є однаковими в усіх установах. Наприклад, одна
прибиральниця на 400 квадратних метрів площі, яку необхідно прибирати.

Визначивши кількість працівників по тій чи іншій установі за тарифними
ставками або схемами посадових окладів, визначають ставку або посадовий
оклад того чи іншого працівника.

Усі витрати бюджетних установ групуються по статтях: стаття 1 —
заробітна плата; стаття 2 — нарахування канцелярські і господарські
витрати на 3 — заробітну плату; стаття і т. д.

При плануванні видатків бюджетів усіх ланок враховується, що:

— неможливо економити на харчуванні, медикаментах, стипендіях, бо це
позначиться на здоров’ї дітей, хворих, студентів;

— економія на придбанні устаткування, м’якого і твердого інвентаря
призведе зрештою бюджетні установи до ліквідації, адже лікувальні
заклади, скажімо, і так мають злиденне існування. Відсутність
лікувальної і діагностичної апаратури, постільної білизни, а то й ліжок
і т. п. істотно знижує рівень їх функціонування;

— занехаяння поточного і капітального ремонтів будівель і споруд
призведе до їх розвалу.

В умовах дефіциту бюджету всі без винятку бюджетні установи обмежені у
видатках до краю.

Проте брак коштів для фінансування бюджетних установ змушує все-таки
економити кошти. Така економія можлива і вже випробувана. Наприклад,
лікарні перейшли на роботу з використанням за бажанням хворого денного
стаціонару. Його суть у тому, що хворий, направлений на лікування у
лікарню, розміщується у палату, має ліжко і одержує курс лікування з
ранку й до вечора, вечером іде додому, а наступного ранку повертається
для продовження курсу лікування. Безумовно, такий метод застосовується
до тих хворих, які за своїм станом і курсом лікування не вимагають
цілодобового перебування у лікарні.

Статистика свідчить, що таких хворих у середньому — 30 %. Економія
забезпечується на заробітній платі лікарів і медперсоналу, бо вітсутнє
чергування, а також на сніданках і вечерях згаданих хворих. По
медикаментах економії немає. В цілому економія невелика, але вона
становить до 10 % бюджетних коштів.

Ринок не терпить застою, у зв’язку з цим не тільки у медицині, а й у
народній освіті знаходять шляхи виживання в умовах недостатності
бюджетних коштів. Так, майстерні МПТУ і СПТУ, учбові комбінати шкіл
стали виробничими цехами по виробництву меблів, станків і т.п. За
рахунок бюджетних коштів розпочалося будівництво невеликих ферм,
освоюються земельні ділянки із розрахунку повного забезпечення як
професійно-технічних училищ, так і шкіл крупами, овочами, і це веде до
здешевлення вартості харчування.

Інший приклад: їдальні при школах раніше обслуговувалися підприємствами
асоціації торгівлі та споживчої кооперації, тепер вони взяті школами на
свій баланс і обслуговуються найманими робітниками, а це значно
здешевлює харчування.

Такі заходи сприяють розвиткові економіки, її стабілізації.

Стабілізація економіки і її поступальний розвиток є гарантією дохідності
бюджету. Розвиток економіки дасть змогу забезпечити виконання доходів
бюджету, звідси з’являться необхідні кошти й для видатків бюджетів усіх
рівнів.

Отже, розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на
основі Закону про бюджетну си-

стему та інших законів. До Державного бюджету не мо-

жуть бути включені видатки, не передбачені законами

України.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні й ви-

датки розвитку. В умовах спаду виробництва, коли не-

обхідна жорстка економія коштів, поточні видатки є го-

ловними.

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансу-

вання мережі підприємств, установ, організацій і органів

на початок бюджетного року, а також на фінансування

заходів щодо соціального захисту населення та інших

заходів, не передбачених у видатках розвитку.

Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінан-

сування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокре-

ма фінансування капітальних вкладень виробничого і

невиробничого призначення; фінансування структурної

перебудови народного господарства; субвенції та інші

видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

65

Розділ II. Доходи і видатки бюджетів

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020