§ 2. Аудит — необхідна умова функціонування суб’єктів господарювання у
ринковій економіці
Надання самостійності підприємствам та ор-
ганізаціям, їх приватизація і створення на їхній основі
акціонерних товариств, приватних підприємств і т. п.
240
Глава II. Фінансовий контроль
об’єднань й товариств привело до необхідності створен-
ня органу, в обов’язки якого входило б проведення пе-
ревірок фінансово-господарської діяльності підприємств
усіх форм власності, забезпечення консультацій по
фінансових питаннях.
Необхідність такого контрольного органу зумовлена
змінами в економіці, котрі маємо у зв’язку з переходом
до ринкової економіки, і зміною фінансових відносин.
Таким органом контролю стала Палата аудиторів.
Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської
звітності, обліку, первинних документів та іншої інфор-
мації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів
господарювання з метою визначення достовірності їх
звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному
законодавству та встановленим нормативам.
Аудиторська діяльність включає в себе організаційне
і методичне забезпечення аудиту, виконання ауди-
торських перевірок та надання аудиторських послуг як
через перевірки, так і через експертизи, консультації з
питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування,
аналізу фінансово-господарської діяльності та інших
видів економіко-правового забезпечення підприєм-
ницької діяльності фізичних і юридичних осіб.
Аудиторську діяльність відповідно до чинного зако-
нодавства можуть виконувати як громадяни України, так
і аудиторські фірми, об’єднання, котрі мають кваліфіка-
ційний сертифікат і на його основі одержали ліцензію.
Аудиторська перевірка підрозділяється на загальну і
спеціальну. Загальну виконують аудитори та їхні фірми,
об’єднання при перевірці фінансово-господарської
діяльності суб’єктів господарювання. Спеціальну вико-
нують аудитори, котрі мають спеціальний дозвіл Палати
аудиторів на проведення перевірок комерційних банків
та надання їм послуг.
Палата аудиторів не тільки атестує аудиторів та ви-
дає кваліфікаційні сертифікати і ліцензії, а й розробляє
стандарти і методичні рекомендації, веде облік ауди-
торів, їх об’єднань та фірм. Вся діяльність аудиторів бу-
дується на комерційній основі.
241
Розділ V. Облік і контроль…
Головним завданням аудиторів є аналіз фінансово-
господарської діяльності господарських структур за пев-
ний відрізок часу, наприклад за рік. Джерелом аналізу є
декларація про доходи підприємства чи організації та
звіт про фінансові результати. Для виконання аналізу
необхідно також мати бухгалтерські документи по обліку
виробничих затрат, реалізації продукції та фінансових
результатах.
Передусім необхідно проаналізувати собівартість
продукції (робіт, послуг) підприємства, яка складається із
затрат, пов’язаних з використанням у процесі вироб-
ництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, пали-
ва, енергії, основних фондів, нематеріальних активів,
трудових ресурсів, а також інших витрат на виробництво
продукції та її реалізацію. Далі йде перевірка документів
по фінансових результатах, тобто по факторах.
Якість аналізу залежить від правильної постановки
бухгалтерського обліку, його оцінка є важливим момен-
том для підготовки аудиторського звіту, у зв’язку з цим
аудитор повинен зробити експертизу достовірності
облікових даних.
Пофакторний аналіз звітних даних та експертиза до-
стовірності облікових даних відображаються в ауди-
торському висновкові.
Аудиторський висновок — це офіційний документ,
засвідчений підписом та печаткою аудитора чи ауди-
торської фірми, який складається в установленому по-
рядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі
висновок щодо достовірності звітності, повноти і
відповідності її чинному законодавству та встановленим
нормативам бухгалтерського обліку фінансово-госпо-
дарської діяльності.
Відповідно до законодавчих і нормативних доку-
ментів України проведення аудиту є обов’язковим:
по-перше, для підтвердження достовірності та пов-
ноти річного балансу і звітності комерційних банків,
фондів, бірж, компаній, підприємств та інших госпо-
дарських суб’єктів незалежно від форм власності і виду
діяльності, звітність яких офіційна, за винятком установ
242
Глава II. Фінансовий контроль
і організацій, що повністю утримуються за рахунок дер-
жавного бюджету і не займаються підприємницькою
діяльністю;
по-друге, для перевірки фінансового стану заснов-
ників комерційних банків, підприємств з іноземними
інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових ком-
паній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та
інших фінансових посередників;
по-третє, емітентів цінних паперів;
по-четверте, державних підприємств при здачі в
оренду цілісних майнових комплексів, при приватизації,
корпоратизації та інших змінах форм власності;
по-п’яте, при порушенні питання про визначення
неплатіжоспроможним або банкрутом об’єкта перевірки.
Аудит як незалежна перевірка фінансових звітів
підприємств виконується аудитором, який повинен виз-
начити певність того, що звіти дають чітке уявлення про
фінансовий стан підприємства на звітну дату і про те,
яким шляхом отримано прибуток.
У своїй діяльності аудитор спирається на законо-
давчі та нормативні документи і проявляти гнучкість в
перевірці діяльності підприємства за його межами
(перевірка окремих операцій); у виборі методу перевірки
він опирається на два різних підходи — системний аудит
та його альтернативу — субстативний аудит.
Субстативний аудит — це перевірка якомога більшої
кількості балансів і рахунків для впевненості у їх повноті
та чіткості записів, підтверджених документами.
Системний аудит — перевірка надійності контролю
яка дає впевненість, що недоліків немає, бо фінансові
показники відображені в бухгалтерському обліку без пе-
рекручень.
Мета обох підходів одна — гарантувати чіткий вис-
новок по проведеному аудиті. Виділяють два етапи ауди-
ту. На першому етапі визначається мета аудиту, тобто
наявність, повнота і оцінка розкриття у звіті всіх стат-
тей. При цьому, розглядаючи кредиторів, аудитор пере-
віряє повноту їх відображення в обліку. На другому етапі
243
Розділ V. Облік і контроль…
розглядає всі конкретні ризики, пов язані з клієнтами та
проведенням технологічних операцій, наявність облад-
нання, запасів сировини й інше. Так складається систе-
ма внутрішнього контролю, яка зводить нанівець ризик
помилки.
Тільки після перевірки ступеня ризику на даному
підприємстві аудитор може визначати обсяг перевірки,
яку необхідно провести, чи аналізу, який можна
підрозділити на категорії: інспекція, нагляд, підтвер-
дження, підрахунок, аналітичний огляд.
Інспекція — аналіз бухгалтерських документів, який
характеризує достовірність звітних даних.
Нагляд за виконанням операцій свідчить про
точність виконання і шляхи виконання операції.
Підтвердження — вияснення офіційно чи неофіцій-
но, у межах чи поза межами перевірюваного
підприємства чи за ним, в усній чи письмовій формі як
по окремих операціях, так і в цілому, стану надійності
проведення операцій.
Підрахунок — перевірка арифметичної точності бух-
галтерських записів у документах і виконавчих розра-
хунках.
Аналітичний огляд — виявлення окремих тенденцій,
статистичних та інших даних для вивчення впливу змін
на діяльність підприємств.
Аудит можна підрозділити на етапи: планування —
розробка підходів до перевірюваного об’єкта; опитування
— виявлення фактів, які мають значення при перевірці;
регістрація — огляд системи бухгалтерського обліку
клієнта; підтвердження — перевірка окремих операцій і
їх відображення в бухгалтерському облікові від початку і
до кінця її проведення з тим, щоб підтвердити, що всі
записи в обліку операцій здійснені правильно і відхи-
лень немає.
Оцінка — перша оцінка стану бухгалтерського
обліку; якщо вона негативна по остаточних рахунках, то
виявляються причини й недоліки та ступінь ризику.
244
Глава ІІ. Фінансовий контроль
Аудиторський ризик (АР) можна підрозділити на:
невиправданий ризик (HP) — ризик за рахунок недо-
стовірності звітних даних, відображених у фінансових
рахунках, запланований, діловий;
контрольний ризик (КР) — допущений клієнтом в
розрахунку, що аудитор його не виявить, але останній
його виявив;
дослідницький ризик (ДР) — ризик, коли ні клієнт, ні
аудитор не виявили недостовірності звітних даних. Його
можна виразити через формулу: . Тому
головною метою аудитора є дослідницький ризик, який
оцінюється через невиправданий і контрольний ризик.
Діяльність аудитора по перевірці чи аналізові това-
риства або акціонерного підприємства закінчується
аудиторським висновком, який можна підрозділити на
два — кваліфікований і некваліфікований.
Кваліфікований аудиторський висновок вказує на не-
доліки у постановці бухгалтерського обліку, прорахунки
та інші проблеми, виявлені в ході перевірки, які потре-
бують виправлення.
Некваліфікований аудиторський висновок вказує на
стан бухгалтерського обліку і фінансовий стан
підприємства як на задовільні і зауважень не містить.
Висновки аудиторів мають, як правило, некваліфіко-
ваний характер.
Як бачимо, система контролю потребує значного
удосконалення, встановлення системи нагляду за
діяльністю аудиторів, який повинне виконувати Держав-
не контрольно-ревізійне управління.
Цей захід значною мірою підвищить якість ауди-
торських перевірок, поліпшить платіжну дисципліну та
забезпечить своєчасні розрахунки з бюджетом по всіх
джерелах надходжень доходів від підприємств, акціонер-
них товариств та інших госпрозрахункових структур.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
