Реферат
на тему:
Дослідження споживачів і типології споживання лікарських засобів
Самостійною групою досліджень є дослідження споживання, споживацьких
потреб населення і мотивів його поведінки на ринку.
Дослідження мотивації і поведінки споживачів здійснюються з
застосуванням моделювання цих процесів. У цілому поведінка споживачів на
ринку відрізняється за потребами і цілями закупок, дій на ринку,
мотивації і т.п. Разом з тим поведінка споживачів має і деяку
спільність. На ринку їх поведінка може бути виражена через систему
економічних, соціальних і психологічних факторів, які характеризують
певні потреби.
На поведінку споживачів впливають різноманітні фактори і, перш за все,
фактори зовнішнього середовища. Важливого значення набувають фактори
індивідуальних відмінностей споживачів: доходи, мотивація, рівень знань,
відданість і захоплення, особистий спосіб життя, демографічні
характеристики та ін.
Звичайно виділяють організації-споживачі і кінцевих споживачів. Вони
відрізняються тим, як використовують товари і послуги і що купують.
До організацій (підприємств)-споживачів належать виробничі підприємства,
підприємства оптової і роздрібної торгівлі, державні структури та інші
некомерційні організації.
У сфері фармацевтичної діяльності — це хіміко-фармацевтичні
підприємства, аптечні склади (бази), оптові фірми-посередники, аптеки,
лікувально-профілактичні заклади. Як правило, попит цих організацій
залежить від попиту кінцевих споживачів.
Кінцеві споживачі — це особи (індивідуальні споживачі), сім’ї, домашні
господарства (одна або кілька сімей, об’єднаних спільним господарством).
Поведінка кінцевих споживачів знаходиться під постійним впливом факторів
соціально-економічного, культурного, психологічного характеру.
Особливістю споживачів лікарських засобів є те, що їх поведінка в
значній мірі залежить від призначень лікарів, пов’язаних з
захворюваннями або їх профілактикою. Тому при проведенні заходів
формування попиту на препарати, стимулювання їх збуту важливе значення
має робота з медичним персоналом.
Основне завдання спеціаліста з маркетингу полягає у виявленні суб’єктів,
які приймають рішення про придбання товарів.
“Споживач” і “покупець” у маркетингу мають чітко визначений зміст.
Покупці — це особи, які безпосередньо здійснюють купівлю. Споживач —
поняття більш широке, під ним розуміють суб’єкти ринку, що задовольняють
свою потребу.
В основі оцінки потреб, споживання і попиту лежать різні теорії. Це
теорії мотивації, економічні, теорії раціонального споживання.
Маркетингова діяльність має справу з цілісною системою особистих потреб,
зміст і форми прояву котрих досить багатогранні, оскільки вони
знаходяться під впливом різних факторів і процесів об’єктивного та
суб’єктивного характеру. Завдання полягає в тому, щоб у практичній
діяльності підприємство могло чітко виявити, вивчити і оцінити ту
конкретну потребу, на задоволення якої спрямована його діяльність.
Через те, що на поведінку споживачів лікарських засобів значний вплив
мають лікарі, вивчення їх вимог до препаратів, оцінки існуючого
асортименту ліків є серед найпоширеніших у складі дослідження
фармацевтичного ринку. Практика свідчить, що лікарі із значного арсеналу
ліків використовують тільки найбільш популярні лікарські засоби, що
призводить до невиправдано обмеженого використання інших препаратів.
З метою вивчення терапевтичної ефективності лікарських засобів, вимог до
їх лікарської форми, умов застосування, дозування, упаковки тощо, широко
використовується метод експертної оцінки. Застосовуються індивідуальні
експертні оцінки (“інтерв’ю” і аналітична експертиза) і колективні
(метод відкритої дискусії “комісій”, “мозкової атаки”, найчастіше —
опитування за допомогою анкет).
Поняття “потреба”, “попит” і “споживання” взаємопов’язані між собою, і
перш ніж описувати методичні підходи до їх дослідження, наведемо
визначення цих понять.
Потреба — нужда в будь-чому, об’єктивно необхідному для життєдіяльності
і розвитку особистості, соціальної групи, суспільства в цілому.
Попит — суспільна чи особиста потреба в матеріальних благах і послугах,
у засобах виробництва і предметах споживання, забезпечена грошовими
коштами.
Споживання — використання продукту в процесі задоволення потреб,
заключна фаза процесу відтворення.
Для прогнозування показників потреби, попиту і споживання на першому
етапі дослідження і аналізу використовується найбільш об’єктивний
критерій — споживання. У його дослідженнях виділяють такі аспекти: зміни
в споживанні (динаміка), розміри і структура стосовно різних
споживацьких одиниць (наприклад, на 1 жителя, на 1 або 1000 хворих, на 1
ліжко-день тощо); причини диференціації споживання; визначення мінімуму
споживання (або оптимальних величин).
ого виконується аналіз. Показник споживання може визначатись у
кількісному або грошовому вираженні. Особливістю ліків як продуктів
споживання є те, що вони не можуть бути обрані самим хворим (окрім
лікарських засобів, дозволених для відпуску без рецепта лікаря), —
необхідно призначення їх спеціалістом. При цьому потрібне звернення
хворого до амбулаторно-поліклінічного чи стаціонарного лікувального
закладу. Крім того, на застосування окремих найменувань лікарських
препаратів впливає підвищення культурного і санітарного рівня населення,
що позначається на споживанні ліків з профілактичною метою та виробів
санітарно-гігієнічного призначення.
На споживання лікарських засобів впливають запровадження нових методів
лікування, рівень забезпеченості аптечної мережі медикаментами,
індивідуальний вибір лікарями окремих лікарських засобів або їх груп,
зменшення або повне припинення попиту на деякі препарати внаслідок
заміни їх більш ефективними та ін.
Розрізняють три види споживання лікарських засобів:
1) споживання хворими, що звернулись за медичною допомогою в
амбулаторно-поліклінічні заклади, у тому числі безоплатний і пільговий
відпуск ліків;
2) споживання хворими, що знаходяться на стаціонарному лікуванні;
3) споживання лікарських засобів, що відпускаються без рецепта лікаря.
Для встановлення закономірностей споживання окремих груп лікарських
препаратів і розроблення методів визначення потреби в них необхідно
вивчення особливостей їх застосування. Як правило, з цією метою
аналізуються рецепти, виписані лікарями, історії хвороб і листи
призначень, типові схеми лікування окремих нозологічних форм
захворювань.
Показники споживання фармакотерапевтичних груп лікарських засобів
визначаються на підставі автоматизованого обліку їх просування на
аптечному складі, оптово-роздрібній фірмі, в аптеці. Дані можуть
використовуватись і аналізуватись як в кількісних показниках, так і в
грошовому вимірі.
В умовах ринкової економіки, особливо на її перехідному етапі, практично
неможливе узагальнення і централізація відомостей про споживання
лікарських засобів на рівні регіону, країни в цілому. З цією метою
повинна бути проведена значна підготовча правова і технологічна робота.
У той же час у деяких зарубіжних країнах ці відомості узагальнюються.
Наприклад, у Франції медична група експертів вимагає щорічно від 1600
лікарів (від кожного 20-го лікаря), які працюють з приватною клієнтурою,
виписувати протягом 1 тижня рецепти в спеціальній відривній книжці з
корінцями, що дозволяє одночасно отримувати дублікат рецепта і певну
інформацію, записану на корінці, де зазначаються, зокрема, особливості
хворого, діагноз, терапевтична дія, очікувана від призначених ліків і
т.ін. Раз на 3 місяці проводиться опитування лікарів. Крім того, група
експертів «Медична і статистична інформація» подає щомісячний звіт.
Статистичні відомості, одержані в цих дослідженнях, грунтуються на
закупках, зроблених за 12 місяців, у оптовиків на підставі вибірки від
307 аптекарів (усього на французькому ринку працює понад 170 тис.
аптекарів), які щомісячно надсилають усі свої рахунки.
При аналізі споживання фармакотерапевтичних груп лікарських препаратів
встановлюються причини його змін, які пов’язуються з даними про
впровадження нових лікарських засобів, методів лікування, зміною
асортиментної структури ліків, реалізації та ін.
Споживання специфічних лікарських засобів повинно узгоджуватись зі
змінами виявленої захворюваності, відомостями про добові дози і середню
тривалість лікування для кожної нозологічної форми захворювання,
поінформованістю лікарів про медикаменти, забезпеченістю взаємозамінними
лікарськими засобами, упровадженням нових препаратів.
Список використаної літератури
1. Украина. Законы. О лекарственных средствах: Закон // Голос Украины.
-1996. – 7 мая.
2. Азарян Е.М. Международный маркетинг.- Киев: “Студ-центр”, 1998.-200с.
3. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и
практика.- М.: Изд-во “Финпрес”, 1998.-416с.
4. Громовик Е.П. Особливості, проблеми та перспективи вітчизняного
фармацевтичного підприємництва // Фар-мац. журн.- 1997.-№4.~С.З-П.
5. Дяченко С. ВІФЦ : інформація на вітчизняному фармацевтичному ринку
//Ліки України.-1998.-№ 4.-С.32.
6. Каракай І.О. Зарубіжний досвід маркетингу у фармації // Фармац.
журн.-1993.-М5.-С.25-27.
7. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ,
1997.-156с.
8. Криков В.И., Прокопишин В.И. Организация и экономика фармации:
Учебник.-М.: Медицина, 1991.- 624с.
9. Тууре Лахті, Каракай І. О. Деякі питання зарубіжного досвіду
управління збутом, оптової і роздрібної торгівлі фармацевтичними
препаратами // Фармац. журн.-1994.-№2.-С.96-100.
10. Цаиулин А.Н. Рынок, эластичность, цены: Учеб. пособие. Вып. 1,2-
СПб.: Изд-во ВАШ при мэрии Санкт-Петербурга, 1992/1993.-С. 88-96.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
