.

Фізичні величини та їх одиниці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
22 6539
Скачать документ

Реферат

на тему:

Фізичні величини та їх одиниці

1. Види фізичних одиниць

Поняття фізичної величини — це найзагальніше поняття у фізиці та
метрології. Під фізичною величиною слід розуміти властивість, спільну в
якісному відношенні для багатьох матеріальних об’єктів та індивідуальну
в кількісному відношенні для кожного з них. Так, усі об’єкти мають масу
і температуру, проте для кожного окремого об’єкта як маса, так і
температура різні та конкретні за певних обставин. Розглядаючи
електричну схему, можна сказати, що по всіх гілках проходить струм, але
у кожній гілці він різний за величиною.

Для встановлення різниці за кількісним вмістом властивостей у кожному
об’єкті вводиться поняття “розмір фізичної величини”.

Між розмірами кожної фізичної величини існує відношення, яке має ту саму
логічну структуру, що й між числовими формами (цілими, раціональними чи
дійсними числами, векторами). Тому множина числових форм з визначеними
співвідношеннями між ними може слугувати моделлю фізичної величини,
тобто множини її розмірів та співвідношення між ними.

Правила, відповідно до яких числові форми приписуються розмірам величин,
обумовлюються присутністю тих чи інших відношень та множини їх розмірів.
Виходячи з цього, можна виділити три групи фізичних величин, вимірювання
яких здійснюється за принципово різними правилами.

До першої групи відносяться величини, множина розмірів яких визначається
лише за відношеннями типу “тверде — м’яке”, “тепле — холодне”, “кисле —
солодке” та ін. У математиці такі відношення дістали назву відношення
порядку й еквівалентності. Наявність подібних відношень встановлюється
теоретично, виходячи із загально-фізичних міркувань, або ж
експериментально, за допомогою засобів вимірювання та експериментатора.
Так, без особливих зусиль можна визначити, що мідь твердіша за гуму, але
визначити відмінність сплавів міді з іншими металами (свинцем, оловом)
за твердістю без засобів вимірювання просто неможливо, тому що за
твердістю ці метали різняться незначно.

Друга група величин характеризується тим, що відношення порядку й
еквівалентності стосується не тільки розмірів величин, а й відмінностей
у парах цих розмірів. До другої групи відносяться такі величини, як
потенціал, енергія, температура та інші. Можливість порівняння
інтервалів їх розмірів зумовлена самими визначеннями цих величин. Так,
інтервали температур будуть однаковими, якщо будуть однакові відстані
між відповідними поділками на шкалі ртутного термометра. Йдеться не про
температуру як ступінь нагрітості тіла, а лише про рівність інтервалів
температур.

Для третьої групи величин крім згаданих раніше визначень характерні
відношення, названі операціями, що подібні до арифметичного додавання та
віднімання. Операція приймається визначеною, якщо її результати (сума чи
різниця) за розмірами подібні до фізичної величини і вона може бути
технічно реалізованою. За допомогою операції додавання можна
реалізовувати операцію множення на число п. Результат такого множення
відповідає сумі п розмірів певної вимірюваної величини. До таких величин
відносяться: довжина, тиск, маса, термодинамічна температура тощо. Сума
двох мас є масою такого тіла, яка врівноважує маси двох тіл. За
наявності різниці двох тіл врівноваження терез проводиться масою тіла,
поміщеного на легшу чашу (гирею).

До величин третьої групи можна віднести і множину інтервалів розмірів
величин другої групи, тому що для них можливо встановити операцію,
подібну до додавання. Оскільки всі арифметичні операції зводяться до
додавання, то ці величини виявляються найпридатнішими для використання у
фізиці. Тому їх найчастіше називають фізичними.

З розвитком науки і техніки визначення фізичних величин постійно
уточнюється.

Уточнення визначень в напрямку, що дозволяє відкрити більше число
відношень у множині їх розмірів і ввести їх до третьої або ж хоча б до
другої групи величин, дає можливість спрощувати аналітичний вираз
фізичних законів.

Властивості об’єкта, який характеризується певною основною для нього
величиною, описуються за допомогою інших, раніше визначених величин. Це
обумовлено наявністю об’єктивних взаємозв’язків між властивостями
об’єктів, які можна записати за допомогою величин і подати у вигляді
моделі об’єкта. Модель об’єкта описується сукупністю рівнянь, які й
називаються рівняннями між величинами. За їх допомогою формулюється
визначення певних величин та вказуються способи вимірювання останніх.

У будь-якому розділі науки кількість рівнянь завжди менша, ніж кількість
вхідних величин, тому прийнято виділяти в окрему групу величини,
кількість яких дорівнює різниці між кількістю величин і кількістю
незалежних рівнянь.

Ці величини і відповідні їм одиниці вимірювання називаються основними
величинами і основними одиницями. Решта величин і одиниць, які
однозначно визначаються через основні, називаються похідними.

Сукупність вибраних основних і похідних величин називається системою
величин. Так само визначається і система одиниць.

2. Системи фізичних одиниць величин

Історично першою системою одиниць фізичних величин була ухвалена 7
квітня 1795 року Національними зборами Франції метрична система мір. До
її складу увійшли одиниці довжини, площі, об’єму та ваги, в основу яких
було покладено дві одиниці: метр та кілограм.

У 1882 році вчений К. Гаусс запропонував методику побудови системи
величин і одиниць як сукупності основних та похідних. Він побудував
систему величин, у якій за основу були прийняті три довільні, незалежні
одна від одної величини: довжина, маса та час. Решта величин визначалась
за допомогою вибраних трьох. Цю систему величин, Що відповідним чином
пов’язана з трьома основними величинами (довжиною, масою і часом), К.
Гаусс назвав абсолютною системою. Основними одиницями він запропонував
увести міліметр, міліграм і секунду.

З подальшим розвитком науки і техніки виникли інші системи одиниць
фізичних величин, які відрізнялися одна від одної одиницями фізичних
величин.

Розглянемо основні системи одиниць.

Система СГС

У 1881 році Першим Міжнародним конгресом електриків була прийнята
система одиниць фізичних величин СГС, до складу якої основними одиницями
увійшли: сантиметр — одиниця довжини; грам — одиниця маси і секунда —
одиниця часу, а також похідні: дина — одиниця сили та ерг — одиниця
роботи. Для вимірювання потужності у системі СГС була прийнята одиниця —
ерг за секунду, для вимірювання кінетичної в’язкості — стоке, динамічної
в’язкості — пуаз.

Вимірювання тиску в системі СГС прийняте у динах на квадратний
сантиметр.

Для механічних і магнітних вимірювань сьогодні є чинними сім видів СГС,
із яких найпоширенішими є такі: СГСЕ, СГСМ, СГС (симетрична) та ін.

Значна кількість фізичних констант і нині виражаються у одиницях СГС.

Система МКГСС

Наприкінці XVIII ст. кілограм було прийнято за одиницю ваги.
Використання кілограма як одиниці ваги, а пізніше як одиниці сили
наприкінці XIX ст. обумовило формування нової системи одиниць фізичних
величин з трьома одиницями: метр — одиниця довжини, кілограм-сила (кгс)
— одиниця сили і секунда — одиниця часу (система МКГСС). Кілограм-сила —
це сила, яка надає масі в один кілограм прискорення 9,80665 м/с2
(нормальне прискорення вільного падіння).

Система МКГСС набула значного поширення у механіці та техніці і
неофіційно називалася “технічною”. Однією з причин широкого використання
системи виявилася зручність подання сили в одиницях ваги і розмір
основної одиниці сили — кілограм-сила. Проте незважаючи на поширення
МКГСС дедалі більше виявляються її недоліки, зумовлені використанням її
як головної одиниці сили, а не маси.

Першим недоліком системи є те, що одиниця маси є похідною від одиниці
сили і дорівнює 9,80665 кг, а це порушу є метричний принцип десятковості
мір. Другий недолік полягає у назві одиниці сили — кілограм-сила та
метричної одиниці маси — кілограм, що часто призводить до заплутаності у
назвах. (Деякі держави ввели нову назву кілограм-сили — кілоноїд.)
Третім недоліком системи МКГСС є некогерентність (неузгодженість) її з
одиницями електричних та механічних величин. Одиницею роботи й енергії у
системі МКГСС прийнято кілограм-сила-метр, у системі практичних
електричних одиниць робота і енергія вимірюються джоулями, що змушує
вдаватися до використання перехідних коефіцієнтів при розрахунках. Крім
того, виникає велика заплутаність при визначенні маси. За одиницю маси у
системі МКГСС прийнята маса тіла, якому надається прискорення 1 м/с2 під
дією прикладеної сили в 1 кгс. Цю одиницю — кілограм-сила-секунда у
квадраті на метр (кгс-с2/м) інколи називають технічною одиницею маси
(т.о.м.), або інертною, хоча такі визначення не прийняті у техніці. 1
кгс-с2/м = 9,81 кг (1 кг — одиниця маси у системі СІ). Проте в техніці
широко використовувалися такі міри системи МКГСС, як одиниця роботи і
енергії — кілограм-сила-метр (кгс-с) і одиниця потужності —
кілограм-сила-метр за секунду (кгс-с/с).

Система МТС

Основними одиницями системи МТС є: одиниця довжини — метр, одиниця маси
— тонна і одиниця часу — секунда. Система вперше була прийнята у 1919
році у Франції.

Прийняття тонни за основну одиницю маси здавалося вдалим, бо
забезпечувало відповідність між одиницями довжини та об’єму і одиницею
маси: одна тонна відповідала одному кубічному метру. Крім того, одиниця
роботи і енергії у цій системі (кілоджоуль) і одиниця потужності
(кіловат) збігалися з відповідними кратними практичними електричними
одиницями.

D j ???

¬

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020