.

Залучення ресурсів на міжбанківському ринку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4632
Скачать документ

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Банківські операції”

на тему:

“Залучення ресурсів на міжбанківському ринку

ПЛАН

1. Характеристика міжбанківського ринку. Операції на міжбанківському
ринку

2. Міжбанківські позики – залучення ресурсів на короткий термін

Висновки

Список використаної літератури

1. Характеристика міжбанківського ринку.

Операції на міжбанківському ринку

Міжбанківський ринок відіграє важливу роль у забезпеченні нормальних
умов функціонування грошового ринку. Він є об’єктом державного
регулювання, служить механізмом впливу державних органів на діяльність
комерційних банків, стан грошово-кредитної і валютної системи і
безпосередньо на економіку в цілому.

Міжбанківський ринок – частина фінансового ринку, де тимчасово вільні
грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між
собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин
між банками, відіграють роль інструмента налагодження тісніших і
довірливіших відносин між банками. Тимчасово вільні кошти у банку
виникають через, відсутність необхідного попиту на фінансовому ринку або
невигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів.

Найпоширеніші терміни депозитів – один, три і шість місяців, граничні –
від одного дня до двох років. Засоби міжбанківського ринку
використовуються комерційними банками не тільки для короткострокових, а
й для середньо- і довгострокових активних операцій, регулювання
балансів, виконання вимог центральних банків. Відсоткові ставки
враховують власні витрати банків, прийнятий ними кредитний ризик,
співвідношення попиту і пропозиції та інші фактори. Вони є базовими при
розрахунку відсоткових ставок за іншими, довгостроковішими кредитами на
національному і міжнародному ринках позикових капіталів.

Міжбанківські депозити пов’язані з активними депозитними операціями
банків, тобто вкладенням тимчасово вільних коштів одних банків у інші
кредитні установи, у тому числі Центральний банк. Внесення депозитів
комерційними банками у Центральний банк у межах обов’язкових резервів є
одним із методів регулювання сукупного грошового обігу країни.
Відповідно до чинного законодавства, в Україні комерційні банки мають
право на одержання від НБУ, як банку останньої інстанції, кредитів через
кредитні аукціони, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах
двосторонніх угод.

Міжбанківські кредити – одне з основних джерел формування банківських
кредитів. Одержання кредитів в інших банках дає можливість банківським
установам поповнювати власні кредитні ресурси. При надлишку ресурсів
банк розміщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі – купує на ринку.
Ринок міжбанківських кредитів є важливою складовою фінансового ринку.

На практиці використовуються такі основні різновиди міжбанківського
кредиту:

– овердрафт за кореспондентськими рахунками: на відповідному рахунку
обліковуються суми дебетових (кредитових) залишків на кореспондентських
рахунках банків на кінець операційного дня;

– кредити овернайт, які надані (отримані) іншим банком: вони надаються
банкам на термін не більше одного операційного дня. Цей вид
міжбанківського кредиту використовується для завершення розрахунків
поточного дня;

-кошти, які надані (отримані) іншим банком за операціями РЕПО. Ці
операції пов’язані з купівлею цінних паперів на певний період з умовою
зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою ціною або з умовою
безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо термін операції РЕПО
збігається із терміном погашення цінних паперів.

Міжбанківські позики – одна з найпоширеніших форм господарської
взаємодії кредитних організацій. Поточна ставка з міжбанківських
кредитів – найважливіший фактор, що визначає облікову політику
конкретного комерційного банку з інших видів кредитів. Конкретна
величина цієї ставки залежить від Центрального банку, який є активним
учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів.
Відсутність регулювання на ньому може викликати кризу міжбанківських
платежів.

В Україні суб’єктами міжбанківського ринку є комерційні банки, які
виступають у ролі фінансових посередників при перерозподілі коштів і
здійсненні платежів на фінансовому ринку. НБУ проводить операції з
рефінансування комерційних банків. Кредитні ресурси надаються у вигляді
прямих і ломбардних кредитів, переобліку векселів і проведення кредитних
аукціонів. Ці операції проводяться тоді, коли комерційні банки зазнають
труднощів і не можуть у короткий час залучити ресурсів з інших джерел.
НБУ відіграє роль кредитора останньої інстанції. Такі кредити
короткострокові, видаються під високі відсотки і потребують забезпечення
заставою.

Комерційні банки, як економічно незалежні кредитні інститути, самостійно
встановлюють рівень відсоткової ставки за міжбанківськими кредитами
залежно від попиту і пропозиції на міжбанківському ринку та рівня
облікової ставки.

Кредитні відносини між комерційними банками визначаються на договірних
засадах шляхом укладання кредитних угод із визначенням прав і обов’язків
сторін і відповідним оформленням прав із міжбанківських кредитів.
Надання міжбанківського кредиту супроводжується відкриттям рахунків
відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.
Спірні питання вирішуються за законом або через третейський суд.

На кредитному ринку переважають короткострокові міжбанківські кредити, у
тому числі “короткі гроші” (кредити, що видаються на термін від одного
дня до двох тижнів).

Комерційні банки одержують кредити в НБУ у формі переобліку і
перезастави цінних паперів, а також у результаті купівлі вільних
кредитних ресурсів на міжбанківському ринку (у першу чергу у того ж
НБУ). Загальний обсяг міжбанківських кредитів обмежується дворазовим
розміром власних ресурсів банку. У такий спосіб комерційні банки
розв’язують тактичні проблеми, пов’язані з поточними операціями.

Банки проводять операції на міжбанківському ринку через пасивні
операції, одержуючи доступ до кредитних ресурсів для швидкого підвищення
рівня ліквідності. Цей ринок традиційно є джерелом таких ресурсів.
Комерційні банки повинні використовувати їх за призначенням, інакше це
призводить до кризи довіри і занепаду ринку. Для банків кредити є
терміновими зобов’язаннями. Це найдорожчі ресурси, а прибутковість від
операцій із ними не дуже велика. За законодавством України банки можуть
брати кредити на міжбанківському ринку під заставу державних цінних
паперів, що занесені до ломбардного списку НБУ. З 1995 року в Україні
увійшли в обіг облігації внутрішньої державної позики і внутрішніх
місцевих позик. НБУ дозволив ломбардні кредити комерційних банків під
їхнє забезпечення (сума таких кредитів не повинна перевищувати 75%
номінальної вартості портфеля цінних паперів банку).

Проведення операцій на міжбанківському ринку впливає на
платоспроможність комерційних банків через можливість рефінансування в
НБУ. Ресурси міжбанківського ринку належать до сфери забезпечення
ліквідності комерційних банків, якщо розглядати цю ліквідність як потік
коштів з урахуванням можливості банку одержати кредит на міжбанківському
ринку і забезпечити надходження готівки від операційної діяльності.
Нестача ліквідних коштів підштовхує комерційні банки до операцій на
міжбанківському ринку і встановлення норми ліквідності на звітну дату.

2. Міжбанківські позики (кредити)

– залучення ресурсів на короткий термін

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є позики,
одержані у інших комерційних банків. Міжбанківський кредит – це
позичковий капітал комерційного банку, що передається іншому банку у
тимчасове користування на умовах повернення і платності. Кредитними
ресурсами торгують комерційні банки у яких в окремі періоди часу є
надлишок ресурсів. Комерційні банки залучають міжбанківські кредити для:

розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами;

отримання прибутку на купівлі-продажу ресурсів;

регулювання банківської ліквідності та виконання вимог щодо
обов’язкового резервування;

встановлення більш тісних ділових стосунків між банками.

Кредитні відносини між комерційними банками здійснюються на договірних
засадах шляхом укладання кредитних договорів, в яких обумовлюється сума
кредиту, термін, рівень відсоткової ставки, порядок погашення та інші
умови. При розгляді питання про надання міжбанківського кредиту
банк-кредитор робить оцінку фінансового стану банку-позичальника, яка
здійснюється на підставі: дотримання обов’язкових економічних нормативів
діяльності комерційного банку, наявності прибутку та збитків, аналізу
якості активів та пасивів, створення резервів під певні ризики,
виконання зобов’язань комерційним банком у минулому, якість банківського
менеджменту. З впровадженням в Україні ринку державних цінних паперів
(ОВДП) значна частина операцій купівлі-продажу міжбанківських ресурсів
відбувається під забезпечення цих цінних паперів.

Терміни міжбанківських депозитів можуть бути різними від одного дня до
шести місяців. Досить активно використовуються міжбанківські депозити
(овернайт) на термін не більше одного операційного дня без урахування
неробочих днів банка, мета яких полягає у підтримці поточної
ліквідності. Сплата процентів за депозитом овернайт здійснюється
одночасно з його поверненням.

Якщо комерційний банк залучив депозитні ресурси на міжбанківському
ринку і не може їх повернути у встановлений термін, то він купує грошові
кошти у іншого банку та розраховується зі своїм попереднім
банком-кредитором. При порушенні терміну погашення міжбанківського
кредиту звичайно застосовуються штрафні санкції.

Процентна ставка за міжбанківськими депозитами пов’язана з обліковою
ставкою НБУ і, як правило, є нижчою ніж за кредитами, наданими
суб’єктам господарської діяльності. Разом з тим, банкам вигідно
розміщувати кредитні ресурси в інших банках у порівнянні з кредитуванням
суб’єктів господарської діяльності, оскільки комерційні банки є більш
надійними партнерами. Комерційні банки на купівлі-продажу ресурсів на
міжбанківському ринку можуть отримувати суттєві доходи.

Загальний розмір отримання комерційним банком міжбанківських ресурсів
обмежується певним розміром власного капіталу банку. Забороняється їх
надання та отримання банківськими установами (філіями, управліннями,
відділеннями тощо), які не є юридичними особами, крім випадків, коли це
здійснюється за дорученням юридичної особи. Банківські установи можуть
купувати та продавати ресурси тільки в системі одного банку, який має
філійну мережу.

Комерційні банки позичають кошти у Національного банку України шляхом
одержання кредитів через:

закриті кредитні аукціони;

ломбардний кредит (кредитування під забезпечення державних цінних
паперів);

операції РЕПО. Це операції з цінними паперами, які складаються з двох
частин і при яких укладається єдина генеральна угода між учасниками
ринку (НБУ та комерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних
паперів на певний строк із зобов’язанням зворотного продажу-купівлі у
визначений термін або на вимогу однієї із сторін за заздалегідь
обумовленою ціною;

рефінансування у формі переобліку векселів та перезастави векселів.

Економічна сутність кредитів НБУ полягає у тому, що на макрорівні через
кредитування комерційних банків здійснюється емісія грошей в обіг і
розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці, а на мікрорівні
кредити НБУ сприяють підтриманню комерційними банками своєї ліквідності
на необхідному рівні та зміні структури їхніх активів на користь
кредитування своїх клієнтів.

Висновки

Міжбанківський ринок – це частина ринку позикових капіталів, де
тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються
та розміщуються банками між собою, переважно у формі міжбанківських
депозитів на короткі строки. Найбільш поширені строки депозитів – 1, 3
та 6 місяців, граничні строки – від 01 дня до 2 років (іноді
5 років).

Кошти міжбанківського ринку використовуються банками не
тільки для короткострокових але й для середньо- та довгострокових
активних операцій, регулювання балансів, виконання вимог державних
регулюючих органів.

Міжбанківські кредити – одне з основних джерел формування банківських
кредитів. Одержання кредитів в інших банках дає можливість банківським
установам поповнювати власні кредитні ресурси. При надлишку ресурсів
банк розмішує їх на міжбанківському ринку, при нестачі – купує на ринку.
Ринок міжбанківських кредитів є важливою складовою фінансового ринку.

На практиці використовуються такі основні різновиди міжбанківського
кредиту:

– овердрафт за кореспондентськими рахунками: на відповідному рахунку
обліковуються суми дебетових (кредитових) залишків на кореспондентських
рахунках банків на кінець операційного дня;

– кредити овернайт, які надані (отримані) іншим банком: вони надаються
банкам на термін не більше одного операційного дня. Цей вид
міжбанківського кредиту використовується для завершення розрахунків
поточного дня;

– кошти, які надані (отримані) іншим банком за операціями РЕПО. Ці
операції пов’язані з купівлею цінних паперів на певний період з умовою
зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою Ціною або з умовою
безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо термін операції РЕПО
збігається із терміном погашення цінних паперів.

В Україні суб’єктами міжбанківського ринку є комерційні банки, які
виступають у ролі фінансових посередників при перерозподілі коштів і
здійсненні платежів на фінансовому ринку. НБУ проводить операції з
рефінансування комерційних банків. Кредитні ресурси надаються у вигляді
прямих і ломбардних кредитів, переобліку векселів і проведення кредитних
аукціонів. Ці операції проводяться тоді, коли комерційні банки зазнають
труднощів і не можуть у короткий час залучити ресурсів з інших джерел.
НБУ відіграє роль кредитора останньої інстанції. Такі кредити
короткострокові, видаються під високі відсотки і потребують забезпечення
заставою.

Комерційні банки, як економічно незалежні кредитні інститути, самостійно
встановлюють рівень відсоткової ставки за міжбанківськими кредитами
залежно від попиту і пропозиції на міжбанківському ринку та рівня
облікової ставки.

Кредитні відносини між комерційними банками визначаються на договірних
засадах шляхом укладання кредитних угод із визначенням прав і обов’язків
сторін і відповідним оформленням прав із міжбанківських кредитів.
Надання міжбанківського кредиту супроводжується відкриттям рахунків
відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.
Спірні питання вирішуються за законом або через третейський суд.

Список використаної літератури

Закон України від 07.12. 2000 р. №2121-III “Про банки і банківську
діяльність” див. – “ДК” №4/2001, с. 55-59.

Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України”,
затверджені Постановою Правління НБУ №127 від 18.06.99р. зі змінами та
доповненнями.

Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. / А. М. Мороз,
М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф.
А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

Банківські операції: Підручник / За ред. В. І. Міщенка, Н. Г.
Слав’янської. – К.: Знання, 2006. – 727 с.

Васюренко О. В., Волохата К. О. Економічний аналіз діяльності
комерційних банків: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 463 с.

Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук,
Я. Грудзевич, М. Вознюк. – 3-тє вид. – К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003.
– 500 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020