РЕФЕРАТ
на тему:
“Проблема конвертованості національної валюти
та шляхи їх вирішення”
ПЛАН
Вступ
1. Значення конвертованості валюти
2. Конвертованість – як взаємозв’язок національного та світового
господарства
3. Проблема конвертованості гривні
Список використаної літератури
Вступ
Найпоширенішим в економічній літературі визначенням конвертованості
валюти є здатність валюти певної країни вільно обмінюватись на валюти
інших країн та міжнародні платіжні засоби за діючим курсом.
При такому спрощеному підході до поняття конвертованості валюти майже
повністю ігнорується її економічна сутність, і вся проблема практично
зводиться до звичайної технічної акції обміну. Подібне трактування
конверсії валюти породжує у свою чергу зовнішню видимість її легкої
реалізації.
Насправді ж досягнення і підтримка країною конвертованості своєї
національної валюти — це досить складна економічна проблема, пов’язана з
глибокими якісними змінами як у самій економіці країни, так і в її
економічних відносинах із зовнішнім світом. Саме тому введення режиму
конвертованості національної валюти вимагає від країни серйозної
підготовки і створення цілого комплексу економічних передумов.
Так, обов’язковою передумовою конвертованості національної валюти є
наявність у країні, яка хоче її запровадити, певних економічних і
правових умов для прояву господарської самостійності власника грошей.
Іншою обов’язковою умовою є наявність ринкового господарства, за якого
всі учасники економічного обміну діють самостійно на свій страх і ризик.
При цьому ринкове господарство має бути достатньо збалансованим,
конкурентоспроможним і відкритим, з незначними торговельними
валютно-фінансовими обмеженнями або взагалі без них.
Все це можливе при переході економіки країни до альтернативного вибору
між внутрішнім і зовнішнім ринками, коли внутрішня економіка стає
органічною частиною світової, а світова економіка — природним
продовженням внутрішньої.
1. Значення конвертованості валюти
Конвертованість валюти, органічно пов’язуючи внутрішній ринок зі
світовим, дає можливість оперативно реагувати на зміни міжнародної
господарської кон’юнктури, що позитивно впливає на економічний розвиток
країни. В економіці країни, на яку поширює свій вплив світовий ринок,
відбуваються процеси пристосування і вирівнювання національних умов
виробництва зі світовими за всіма параметрами — затратами, цінами,
якістю, технічним рівнем продукції і т. ін. Тільки такий режим може
забезпечити повною мірою реалізацію відомого ринкового принципу:
“Продавати на найдорожчих ринках і купувати на найдешевших”, дає змогу
найраціональніше використовувати засоби для інвестицій у світовому
масштабі, а також одержувати вигоди від міжнародного поділу праці.
Звідси конвертованість як економічну категорію можна визначити як такий
стан і характер економічної і валютно-фінансової системи, за якого для
власників засобів у національній валюті забезпечується свобода
здійснення тих чи інших операцій як у даній країні, так і за кордоном.
За класифікацією форм конвертованості (оборотності) за видами та
суб’єктами зовнішньоекономічних операцій розрізняють валюти вільно
конвертовані, частково конвертовані і неконвертовані.
Вільно конвертованими валютами (ВКВ) є валюти країн, де немає ніяких
обмежень як на поточні комерційні операції, так і на операції, пов’язані
з рухом капіталів, а також на всі категорії вітчизняних (резидентів) й
іноземних (нерезидентів) юридичних і фізичних осіб — власників цієї
валюти. Валюти цих країн можуть обмінюватися на будь-яку іноземну валюту
(долар США, німецька марка, швейцарський франк, канадський долар тощо).
Вільна конвертованість більшості національних валют країн світу на
золото існувала до Першої світової війни. У роки світової економічної
кризи 1929—1933 pp. золотий стандарт було відмінено, конвертованість
національних валют на золото в більшості розвинених країн практично
перестала існувати. Лише долари США, які належали центральним банкам та
іншим офіційним органам зарубіжних країн, до серпня 1971 p. могли
обмінюватися казначейством США на золото. Після серпня 1971 p., у
зв’язку з кризою валютно-фінансової системи та знеціненням долара, було
припинено конвертованість долара на золото.
Частково конвертовані валюти (4KB) — це валюти тих країн, які відмінили
валютні обмеження не на всі валютні операції або тільки для
нерезидентів. До них належать валюти більшості західноєвропейських
країн.
Неконвертованими валютами (НКВ) є валюти, що повністю зберегли валютні
обмеження на всі валютні операції як для резидентів, так і нерезидентів.
Це, як правило, валюти залежних і економічно слабо розвинених країн, які
здебільшого прикріплені до валют колишніх метрополій.
Під час і після Другої світової війни всі валюти, за винятком долара
США, швейцарського франка та шведської крони, були не-конвертованими.
Конвертованість валют фактично нейтралізує обмежувальний вплив
національних кордонів на міждержавний рух товарів, послуг та переміщення
капіталів. Експортеру, наприклад, забезпечується можливість перетворити
одержану виручку в національні гроші, а для імпортера через механізм
конвертованості здійснити обмін його національної валюти на іноземні
засоби платежу.
Залежно від місцеперебування суб’єкта, конвертованість може бути
зовнішньою та внутрішньою.
При зовнішній конвертованості (оборотності) повна свобода обміну
зароблених у певній країні грошей для закордонних розрахунків надається
лише іноземним фізичним і юридичним особам (нерезидентам), тоді як
громадяни і юридичні особи цієї країни (резиденти) такою свободою не
володіють. Світовий досвід показує, що перехід до конвертованості, як
правило, розпочинається із зовнішньої оборотності. Річ у тім, що саме
зовнішня конвертованість стимулює активність іноземного капіталу, формує
більш-менш стійкий міжнародний попит на валюту певної країни, зміцнює
світовий престиж національної валюти, завдає менше клопоту державі щодо
правопорушень, оскільки кількість нерезидентів, порівняно з контингентом
вітчизняних власників валюти, незначна.
За режиму внутрішньої конвертованості свободою обміну національних
грошей на іноземні валюти користуються лише резиденти. Запровадження
внутрішньої конвертованості вимагає від країни більших зусиль, зокрема
нагромадження валютних резервів, зближення структури цін на внутрішньому
і світовому ринках тощо. Тому після її запровадження створюються
необхідні умови для переходу до часткової та повної конвертованості.
Отже, шлях до запровадження повної конверсії національної валюти лежить
від зовнішньої до внутрішньої, кожна з яких є особливою формою часткової
конвертованості національної валюти.
2. Конвертованість – як взаємозв’язок
національного та світового господарства
Конвертованість валюти — це особливий характер взаємозв’язку
національного та світового господарства, що здійснюється через
грошово-валютні канали, надає виробникам і споживачам певної країни
можливість вільного вибору найбільш вигідних ринків збуту і закупок
продукції та послуг; стимулює вплив іноземної конкуренції на
ефективність, гнучкість національних підприємств та їх пристосованість
до швидкозмінних світогосподарських умов; сприяє “підтягуванню”
національного виробництва до міжнародних стандартів за цінами, затратами
фінансовими і трудовими ресурсами.
За часів класичного золотого стандарту проблеми конвертованості не
існувало, адже вільний розмін грошей на золото здійснювався
безперешкодно. Так само вільно здійснювались міжнародні розрахунки з
допомогою розмінних на золото платіжних документів. Золотий стандарт мав
вмонтований механізм оборотності валют і вільна та безперешкодна
конвертованість малася на увазі сама собою.
Ситуація кардинально змінилася після припинення вільного обміну банкнот
та інших фінансових документів на золото. Сучасні гроші мають кредитний
характер, і сьогодні проблема конвертованості, — це проблема вільного
обміну одних кредитних зобов’язань на інші. Вона не є і не може бути
чисто технічною категорією обміну, оскільки вимагає існування ринкового
типу економіки, заснованого на вільному волевиявленні всіх власників
грошових засобів. Для безперешкодного здійснення повної конвертованості
ринкова економіка має бути достатньо зрілою для активного протистояння
іноземній конкуренції, повноправної участі у міжнародному поділі праці.
3. Проблема конвертованості гривні
Світова практика підтверджує, що потреба в конвертованості національних
валют виникає як закономірний наслідок інтенсивного розвитку
зовнішньоекономічних зв’язків, коли приймаються рішення про відкриття
національної економіки світовому ринку для більш активного використання
такого важливого фактора, як міжнародний поділ праці. Одержавши статус
конвертованої, деякі національні валюти можуть набувати властивості
виконувати зовнішні функції загального міжнародного платіжного і
купівельного засобу. Але такою властивістю володіють не просто
конвертовані валюти, а лише резервні — грошові одиниці економічно
сильних країн з могутнім фінансовим потенціалом, з розвиненою і
розгалуженою по всьому світу банківською системою, де резервна валюта
може бути обернена на будь-який товар. Інші ж країни в цих валютах
створюють свої резерви. Нині налічується близько 70 конвертованих валют,
а резервних — кілька: долар США, німецька марка, японська єна,
англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк та деякі інші. Водночас
функцію світових грошей значною мірою виконує лише одна валюта — долар
США.
Конвертованість валюти не може бути зведена лише до актів
купівлі-продажу (обміну) валют, що інколи створює враження про
можливість існування так званої планової конвертованості, як, наприклад,
у колишньому СРСР. Конверсія однієї валюти в іншу в межах плану, різних
нормативів та квот — це лише конкретна банківська практика, що часто
дуже далека від конвертованості веко-номічному розумінні.
Конвертованість — рівнозначна свободі й багатосторонності
зовнішньоекономічного обміну, при якому зовсім не обов’язково, щоб певна
валюта досить широко використовувалася за межами національних кордонів
або щоб у ній виражалася світова ціна. Для цього досить легальної
можливості використовувати цю валюту в міжнародних платежах як
резидентами, так і нерезидентами, а також відносної свободи придбання за
неї іноземної валюти на зовнішніх і внутрішніх ринках та обміну на
будь-яку іншу валюту згідно з ринковим курсом.
Щодо конкретного питання про конвертованість української гривні, то всі
названі об’єктивні закономірності повною мірою притаманні й цій грошовій
одиниці.
Загалом для досягнення істинної конвертованості необхідно дотримуватись,
принаймні, двох умов:
• по-перше, мати внутрішній ринок товарів, послуг, валюти і капіталів,
до якого мали б вільний доступ нерезиденти;
• по-друге, створити всі необхідні умови для виникнення зацікавленості в
іноземних покупців до придбання гривні за іноземну валюту .
Рішення уряду про введення конвертованості замало. Необхідно, щоб ця
валюта викликала довіру як у нашій країні, так і за кордоном, що може
бути забезпечено високою якістю та багатим асортиментом товарів, які
стоять за українською валютою. Адже перехід більшості країн до
конвертованості своїх валют був здійснений лише після їх виходу на
світові ринки з якісними товарами широкого асортименту.
Отже, конвертованість національної валюти — необхідний елемент
розвинутої і відкритої ринкової економіки. Хоча слід зауважити, що
повної конвертованості в широкому економічному розумінні немає навіть у
країнах, де відмінено всі валютні обмеження. Адже й у них залишається
більш-менш інтенсивне регулювання зовнішньої торгівлі, порядку
міжнародних розрахунків, внутрішнього економічного життя. Тому, зрештою,
ступінь і характер конвертованості валюти пов’язані із системою
державного регулювання економіки кожної країни.
Конвертованість національної валюти ставить країну в якісно нові умови
вільної багатосторонньої торгівлі й міжнародної конкуренції. Економіка
постійно відчуває на собі тиск світового ринку за рахунок коливання цін,
валютних курсів, процентних ставок та інших елементів кон’юнктури під
дією ринкових сил. Якщо до запровадження конвертованості товаровиробники
працювали на внутрішній ринок під захистом торговельних і валютних
обмежень, то тепер вони можуть стати перед фактом зростання припливу
конкурентоспроможних товарів з-за кордону. У цьому випадку країні
необхідно буде збільшувати обсяги виробництва, розширювати ринки збуту
своєї продукції для покриття за рахунок доходів від експорту зрослих
витрат з імпорту. Інакше режим конвертованості національної валюти може
поставити під загрозу порушення рівноваги платіжного балансу.
Тому для нормального функціонування механізму конвертованості
національної валюти країна повинна мати достатні валютні резерви, а
також більш-менш вільний доступ до надійних джерел позикових коштів, за
рахунок яких вона могла б витримувати фінансові напруження рівноваги
свого платіжного балансу. Саме цим можна пояснити неодночасність
переходу більшості розвинених країн Заходу до режиму конвертованості
своїх валют, а також різні ступені та форми конвертованості, притаманні
цим валютам.
Так, основна група західноєвропейських країн змогла взяти на себе
зобов’язання утримуватися від застосування торговельних і платіжних
обмежень за поточними комерційними операціями згідно зі Статутом
Міжнародного валютного фонду (стаття VII) лише в лютому 1961 p. Це
Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди,
Швеція, Ірландія і Люксембург. Тобто лише через 15 років після
закінчення Другої світової війни цим країнам вдалося відновити
конвертованість своїх валют.
Інші держави підійшли до цього ще пізніше. Японія, наприклад,
запровадила конвертованість своєї валюти в 1964 p., Данія — у 1967,
Фінляндія — у 1979, Іспанія — у 1986, Туреччина — у 1990 p. Більшість
національних валют досягли режиму вільної конвертованості лише за
поточними комерційними операціями, зберігаючи різні обмеження на
операції, пов’язані з закордонними інвестиціями та іншими міжнародними
переміщеннями капіталу.
Лише приблизно 15 країн змогли поширити режим вільної конвертованості
своїх валют на всі види зовнішньоекономічних операцій. Серед них — США,
Німеччина, Велика Британія, Японія, Канада, Нідерланди, Австралія, Нова
Зеландія, Гонконг, Сінгапур, Малайзія та деякі арабські нафтодобувні
країни. І тільки нещодавно до них змогли приєднатися Франція та Італія,
які до останнього часу зберігали деякі обмеження на операції, пов’язані
з рухом капіталів. Але й цим країнам притаманні певні обмеження у
зовнішній торгівлі, міжнародних розрахунках, внутрішньому економічному
житті.
Для України перехід від курсового до інфляційного таргетування та
запровадження повної конвертації гривні — це стратегічний напрямок
курсової політики нашої держави. Реалізація цього шляху потребує
прискорення розвитку фінансової системи країни, державного пенсійного
страхування, досягнення профіциту бюджету, незалежності внутрішніх цін
від валютного курсу та ряду інших умов. Терміни тут залежать від
успішної роботи уряду та НБУ щодо вдосконалення ринкових механізмів.
Висновок
Отже, конвертованість валюти, органічно пов’язуючи внутрішній ринок зі
світовим, дає можливість оперативно реагувати на зміни міжнародної
господарської кон’юнктури, що позитивно впливає на економічний розвиток
країни. В економіці країни, на яку поширює свій вплив світовий ринок,
відбуваються процеси пристосування і вирівнювання національних умов
виробництва зі світовими за всіма параметрами — затратами, цінами,
якістю, технічним рівнем продукції і т. ін.
Що стосується повної конвертованості української грошової одиниці, то ми
крок за кроком рухаємося у цьому напрямку. Тут поспішати не слід. Для
повної конвертованості необхідні дві передумови: перша — сприятливий
інвестиційний клімат, зокрема й для нерезидентів, і друга — надійна
політична стабільність. Росія запровадила повну конвертованість, маючи
валютні резерви, що перевищують 270 млрд. дол. (це дані на 1 серпня 2006
року) і позитивне сальдо платіжного балансу на рівні майже 10% ВВП. Усе
це слід враховувати.
Список використаної літератури
Аніловська Г. Інтеграція України у світове господарство // Фінанси
України. -2004. -№1.
Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної
діяльності. –К.: Деміург, 2003. – 296 с.
Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб.
– 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 384 с.
Міжнародна економіка Підручник – Роберт Карбау / Пер. з англ. Романа
Косодія – ВАТ «Сумська обласна друкарня», вид. «Козацький вал», 2004. –
652 с.
Основи економічної теорії: політекономічний аспект.// За ред.
Г.Н.Климко. К.:Знання, 1997. – 743 с.
Філіпенко А.С. Світова економіка. К:”Либідь”, 2000.
Циганкова Т., Петрашко М. Міжнародна торгівля: Навчальний посібник. -К.:
КНЕУ, 2001.
PAGE
PAGE 12
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
