Реферат на тему:
“Санітарно-протиепідемічний режим приймального відділення інфекційної
лікарні”
ПЛАН
1. Порядок прийому і санітарної обробки хворих у приймальному відділенні
інфекційної лікарні
2. Матеріально-технічне забезпечення прийомного відділення
3. Особливості огляду хворих та прибирання приймального відділення
інфекційної лікарні
Список використаної літератури
1. Порядок прийому і санітарної обробки хворих у приймальному
відділенні інфекційної лікарні
У кожній інфекційній лікарні або інфекційному відділенні
багатопрофільних лікарень повинне бути прийомне відділення, де необхідно
мати не менше двох оглядових кабінетів або боксів. Кожний оглядовий
кабінет (бокс) повинен мати самостійний ізольований зовнішній вхід.
При в’їзді на територію лікарні вказівними і світловими сигналами
позначають напрямок до прийомного відділення, оглядовим кабінетам
(боксам). У відповідних місцях поміщають світні уночі вивіски: “прийомне
відділення”, “бокс N 1”, “бокс N 2” і т.д., “місце дезінфекції
транспорту”.
Прийом інфекційних хворих проводять строго індивідуально. Одночасне
чекання двох або більше хворих в одному приміщенні не допускається. Якщо
інфекційний хворий має потребу в лікуванні в реанімаційному відділенні,
то його направляють туди, минаючи прийомне відділення.
2. Матеріально-технічне забезпечення прийомного відділення
Прийомне відділення забезпечують:
– предметами догляду за хворими;
– запасом чистих мішків (із щільної тканини) для укладання в них одягу і
білизни хворих;
– коробкою із кришкою для збереження речей хворих до відправлення їх у
дезинфекційну камеру (речі, що підлягають камерному знезаражуванню,
документують);
– комплектами білизни для хворих, які надходять;
– достатньою кількістю лазневого мила в одноразовій розфасовці,
індивідуальних мочалок, число яких визначається пропускною здатністю
лікарні в добу;
– посудом для роздільного збереження чистих і використаних мочалок, на
посуді для мочалок повинні бути відповідні написи “чисті”,
“використані”;
– машинками для стрижки волосся, ножицями для стрижки нігтів, цебрами
для збору волосся з щільно закриваються кришками;
– ганчірками, мочалками або щітками для миття ванн;
– цебрами для збору блювотних мас і випорожнень;
– губчатими чи поролоновими ковриками чи ганчірками, для знезаражування
взуття при вході і виході з оглядового кабінету (боксу);
– роздільним збиральним інвентарем для збирання приміщення, санвузлів;
– миючо-дезинфікуючими, дезинфікуючими і дезинсекційними засобами.
Прийомне чи відділення бокси для прийому хворих оснащують бактерицидними
ультрафіолетовими облучувачем, який включають після прийому хворих із
краплинними інфекціями.
У боксах, оглядових кабінетах виділяють халати, косинки, респіратори для
лікаря, медичної сестри, санітарки. При вході в оглядові кабінети
(бокси) медичний персонал переодягає халат, чи шапочку косинку,
чотирьошарову марлеву маску (при краплинних інфекціях). При виході
халат, шапочку (косинку) і маску знімають. Халати і косинки змінюють
наприкінці зміни, маски – після прийому кожного хворого.
У невеликих інфекційних стаціонарах, де є тільки 1-2 оглядових кабінети
або боксу, халати і шапочки змінюють (з наступним знезаражуванням і
пранням) після прийому однопрофільних хворих із краплинними інфекціями.
У великих стаціонарах, де є кілька профільованих оглядових кабінетів,
халати змінюють після прийому однопрофільних хворих із краплинними
інфекціями наприкінці зміни.
3. Особливості огляду хворих та прибирання приймального відділення
інфекційної лікарні
В оглядовому кабінеті (боксі) проводять ретельний огляд хворого (шкірні
покриви, зев і ін.), вимірюють температуру, збирають дані про перенесені
інфекційні захворювання шляхом опитування хворого і супровідних облич.
З’ясовують наявність контактів (у дитячій установі, квартирі) з іншими
інфекційними чи хворими перебування (і в які терміни) в іншому
стаціонарі до прибуття його в лікарню, про що роблять відповідний запис
в історії хвороби. Тут же, при наявності показань, у хворого беруть
випорожнення (у всіх дітей до двох років), слиз із зева і носа й інші
матеріали для лабораторних досліджень. У хворих з підозрою на харчову
токсикоінфекцію для ці ж цілей збирають блювотні маси і води після
промивання шлунка.
При огляді хворого звертають увагу на наявність у нього педикульозу. У
випадку виявлення педикульозу проводять дезинсекційну обробку хворого і
його речей. Про кожного хворого, у якого був виявлений педикульоз,
повідомляють у санепідстанцію за місцем проживання хворого, роблять
відповідну позначку в історії хвороби.
В оглядовому кабінеті знезаражуванню підлягають усі предмети, з якими
стикався хворий.
Дерев’яні шпателі після одноразового користування знищують, а металеві –
кип’ятять протягом 15 хвилин. Термометри цілком поміщають у судину з
дезинфікуючим розчином. Після кожного використання горщики, підкладні
судна знезаражують.
У приміщенні прийомного відділення або в боксі проводять вологе
прибирання з застосуванням дезинфікуючих засобів після прийому кожного
хворого. Збиральний матеріал маркірують і застосовують строго по
призначенню. Після використання збиральний інвентар знезаражують.
З оглядового кабінету хворого направляють у спеціально відведене
приміщення для санітарної обробки. Санітарну обробку хворого проводять у
прийомному відділенні в залежності від призначення лікаря і стану
хворого. При важкому стані хворого обмежуються частковою обробкою або
вологим протиранням окремих частин тіла.
У випадках надходження хворого в бокс чи напівбокс санітарну обробку
проводять безпосередньо в цих приміщеннях.
Санітарна обробка хворого зводиться до наступного процедурам:
а) стрижка волосся за медичними показниками з наступним спалюванням їх
чи обробкою в парових стерилізаторах (0,5 кгс/кв. см – 110-111°С – 20
хв.);
При наявності педикульозу і залишенні волосся вони повинні бути
оброблені педикуліцидними засобами.
б) стрижка нігтів (на ногах і руках);
в) миття у ванні чи під душем;
г) збір речей (одяг, білизна, взуття хворого), що підлягають
дезінфекції, в індивідуальні мішки для наступного відправлення їх для
знезаражування в дезинфекційній камері. До камерного знезаражування речі
інфекційних хворих родичам не видають.
Особисті речі хворих грипом і іншими ОРЗ, кором, паротитом, вітряною
віспою і коклюшем знезаражувати не обов’язково. Ці речі дозволяють
забирати родичам додому.
Після проходження санітарної обробки хворий одержує чисту лікарняну
білизну, халат (піжаму), тапочки.
Після кожного використання мочалки для миття хворих, ванни і змивні води
в них, машинки для стрижки волосся, гребені, бритви і бритвені прилади,
гострозубці і ножиці для нігтів, пінцети, наконечники для клізм, судна і
мочеприемники знезаражують по режимах, зазначеним у прил. 1-3. Змивні
води у ванних знезаражують тільки у відділеннях кишкових інфекцій.
Збирання приміщень, де проводили санітарну обробку хворого, роблять із
застосуванням дезинфікуючого розчину. Збиральний інвентар (цебра, тази і
т.п.) маркірують і використовують строго по призначенню. Для
манипуляционного столу, шафи і столу з медикаментами виділяють окремий
збиральний інвентар. Після використання збиральний інвентар
знезаражують.
Для миття рук хворих використовують господарське чи туалетне мило
(дворазове промивання) у дрібній розфасовці на одноразове чи
індивідуальне користування.
Транспорт, що доставив інфекційного хворого, піддають знезаражуванню
силами персоналу лікарні на території лікарні на спеціально відведеній
чи площадці в шлюзі.
Транспортні засоби (автомашина, носилки) зрошують з чи гідропульта
ретельно дворазово протирають дрантям, змоченої в дезинфікуючому
розчині.
Про дезінфекцію санітарного транспорту роблять запис у журналі прийому
хворих і видають евакуатору талон за підписом чергової медичної сестри
прийомного чи відділення ставлять штамп на путівці водія про проведене
знезаражування. Евакуатор здає цей талон диспетчеру санепідстанції
(дезстанції).
Список використаної літератури
Иванов А. И. Уход за инфекционными больными. – Л.: Медицина, 1997. – 200
с.
Особенности работы в инфекционных больницах. – М., 1989.
Тітов М., Герасун Б., Шевченко Л. Інфекційні хвороби. – К.: Вища школа,
1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
