UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОрганізація підготовки медичних кадрів у країнах Стародавнього Сходу (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1818
Скачало126
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Організація підготовки медичних кадрів

 

у країнах Стародавнього Сходу

 

ПЛАН

 

1. Особливості підготовки лікарів у Древній Індії

 

2. Підготовка медичний кадрів у Древньому Єгипті та Месопотамії

 

3. Лікарі та їх підготовка у Древньому Ірані

 

4. Підготовка медиків у Древньому Китаї

 

5. Медики Тибету, особливості їх підготовки

 

Список використаної літератури

 

1. Особливості підготовки лікарів у Древній Індії

 

Про відношення до лікарів у Древній Індії можна судити по практиці їх

підготовки. В Індії, як і в Древньому Єгипті, підготовка лікарів велася

в спеціалізованих навчальних закладах.

 

Первісною формою медичної підготовки були школи при храмах і монастирях,

де юнаки навчалися під керівництвом знаючих у медицині представників

культу. Більш досконалу медичну освіту одержували у вищих школах,

нерідко іменованих в історичній літературі університетами, у Таксилі.

Бенаресі й інших культурних центрах Древньої Індії.

 

Вчений-лікар користувався великою пошаною. По переказу, Будда віддавав

перевагу лікуватися у лікарів, які закінчили Таксильську школу: Сушрута

закінчив Бенареськую медичну школу. Викладання вели наставники з вищого

стану лікарів - вайдша, яким дозволялося навчати одночасно не більш 3-4

учнів. Від наставника були потрібні не тільки ґрунтовні знання, але і

високі моральні якості. Учні повинні були мати гарне поведінку (високе

кастове положення батьків), «молодість, стрункість, здоров'я, нормальні

органи почуттів і скромність». Виховання майбутній лікар одержував у

дусі високих етичних вимог. Його вчили бути першим другом хворих: «можна

бояться батька, друзів, вчителя, але не потрібно почувати страху перед

лікарем, тому що він для хворого – батько, мати, друг і наставник».

Лікарю належало однаково відноситься до усіх хворих незалежно від

їхнього матеріального статку, положення і ваги в суспільстві, за

лікування брати не більш того, що необхідно для їжі. Професійна

цінність лікаря визначалася ступенем його практичної і теоретичної

підготовки: ці дві сторони повинні складати повну гармонію. «Лікар, що

зневажає теоретичними зведеннями, схожий на птаха з обрізаним крилом».

 

Серед видатних представників медицина ведическая література називає

лікаря Дванхантарі: під його егідою поєднувалися всі терапевти, хірурги,

а також астрологи, що зараховувалися в Древній Індії до лікарського

стану. Реально існували Джівака – придворний лікаря магадхського

правителя (друга половина 6 століття до нашої ери), який заснував

лікарню при одному з монастирів у столиці Магадхи.

 

Античні автори високо цінували індійських лікарів. Їх призивали у

війська Олександра Македонського, де їхні пізнання розцінювалися не

нижче пізнань прославлених лікарів Греції, а їхній вміння лікувати укуси

змій стояли поза всякою конкуренцією. На рубежі нової ери лікарі Чарака

і Сушрута об'єднали обширні відомості ведичної медичної писемності,

склали до них коментарі і доповнення.

 

У системі медичних знань важливе значення придавалось діагностиці.

Лікарю насамперед ставилося в обов'язок «розгадати хворобу і лише потім

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ