UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнсулітотерапія. Цукрознижуючі препарати, їх групи, форми випуску (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2945
Скачало198
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Інсулітотерапія. Цукрознижуючі препарати,

 

їх групи, форми випуску”

 

ПЛАН

 

1. Поняття та основні підходи до інсулінотерапії

 

2. Основні цукрознижуючі препарати

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

1. Поняття та основні підходи до інсулінотерапії

 

Лікуваня інсуліннезалежного цукрового діабету (ЦД) повинно бути

комплексним і включати:

 

нормалізацію вуглеводного обміну,

 

нормалізацію артеріального тиску,

 

нормалізацію ліпідного обміну,

 

модифікацію способу життя (відмова від куріння, дієта,

 

фізичні вправи, догляд за станом стоп тощо).

 

Початкова доза інсуліну при переході на інсулінотерапію — приблизно 0,5

ОД/кг. Використовують в основному людський інсулін середньої тривалості

дії, добову дозу розподіляють на декілька введень (наприклад, 2/3

добової дози в ранкові години, 1/3 — перед вечерею чи на ніч). Можна

додавати інсулін короткої дії — 5-10 ОД перед сніданком та вечерею. При

гострих захворюваннях і після хірургічних втручань потреба в інсуліні на

деякий час збільшується.

 

Існують особливі клінічні ситуації, коли інсулінотерапія має певні

переваги перед іншими видами терапії, навіть у пацієнтів з ЦД II типу.

 

Ниркова недостатність. Дане захворювання підвищує ризик гіпоглікемії,

особливо у хворих, що приймають пероральні цукрознижуючі препарати. У

разі розвитку гіпоглікемії застосування метформіну та інгібіторів

альфа-глюкозидази протипоказане. Використовують похідні тіазолідиндіону,

однак слід пам'ятати, що вони можуть спричинити затримку рідини в

організмі. Призначають такі препарати короткої дії, як гліпізид,

репаглінід і натеглінід. Якщо рівень креатиніну в сироватці перевищує

1,8 мг% (або швидкість клубочкової фільтрації менша 60 мл/хв), найбільш

безпечним є застосування інсуліну.

 

Захворювання серця і легень. Обструктивні апное уві сні, хронічна

гіпоксія і серцева недостатність III-IV функціональних класів підвищують

ризик лактат-ацидозу. Метформін таким пацієнтам протипоказаний. Хворий,

який приймає похідні тіазолідиндіону, повинен бути поінформований про

те, що у разі появи набряків ніг і задишки, швидкого збільшення прибавки

маси тіла треба негайно звернутися до лікаря. Найбезпечнішими для таких

пацієнтів є препарати суль-фанілсечовини короткої дії (гліпізид),

меглітиніди (репаглінід, натеглінід) та інсулінотерапія.

 

Захворювання печінки. При захворюваннях печінки різко підвищується ризик

лактат-ацидозу і гіпоглікемії, метаболізм багатьох пероральних

цукрознижуючих засобів сповільнений. При підвищенні активності АЛТ у 2,5

рази і більше метформін та похідні тіазолідиндіону не призначають.

Препарати сульфанілсечовини другого покоління (гліпізид і глібенкламід)

метаболізу-ються в печінці лише частково, і тому мають використовуватися

з обережністю у зв'язку з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найбільш

безпечним у даної категорії хворих вважається призначення інсуліну.

 

Хворим на ЦД з ожирінням найчастіше призначають метформін, що сприяє

зниженню маси тіла й утриманню нормальної її величини. Оскільки у

переважної більшості пацієнтів з надмірною масою тіла має місце виражена

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ