UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГальмування, збудження, індукція та їх види. Динамічний стереотип (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3790
Скачало264
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

з дисципліни “Загальна психологія”

 

на тему:

 

“Гальмування, збудження, індукція та їх види.

 

Динамічний стереотип”

 

ПЛАН

 

Вступ

 

1. Збудження та гальмування як головні процеси нервової діяльності

 

2. Індукція збудження та гальмування

 

3. Динамічний стереотип та його значення

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлекторною

діяльністю мозку. Фундатором вчення про рефлекторну природу психіки є

видатний російський фізіолог І.М.Сєченов (1829 — 1905). У своїх працях

він вказував, що джерелом психічних актів як відображення діяльності є

зовнішні подразники, що діють на організм. Ця діяльність виникає в

процесі взаємодії індивіда з оточенням, що здійснюється завдяки

рефлекторній діяльності мозку.

 

У своїй праці "Рефлекси головного мозку", опублікованій у 1863 році,

І.М.Сєченов писав, що "всі акти свідомого і несвідомого життя за

способом походження є рефлекси", що без зовнішнього чуттєвого

подразнення неможлива психічна діяльність.

 

Вчення І.М.Сєченова про рефлекторну природу психіки далі розвинув

І.П.Павлов (1849 — 1936) у своєму вченні про вищу нервову діяльність.

Теорія рефлекторної діяльності спирається на три головні принципи

наукового дослідження:

 

1) принцип детермінізму, тобто поштовху, причини для будь-якої дії, її

ефекту;

 

2) принцип аналізу та синтезу, тобто розкладання цілого на частини і

потім складання нового цілого з елементів;

 

3) принцип структурності і пристосування динаміки до структури.

 

Засадовим стосовно вчення про вищу нервову діяльність є розуміння

єдності організму та середовища. В організмі "все із зовнішнього світу".

Зв'язок організму з його середовищем здійснює нервова система. Вона, як

зазначає І.П.Павлов, є система відносин, зв'язків. Поведінка організму

визначається тими умовами, тим середовищем, в якому живе й діє жива

істота.

 

Дослідженнями доведено, що великі півкулі головного мозку відіграють

провідну роль у діяльності всього організму. Кора великих півкуль

головного мозку, забезпечуючи потреби організму, разом з найближчими до

кори підкорковими нервовими центрами здійснює складну

аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються найскладніші

тимчасові нервові зв'язки, за допомогою яких здійснюється регуляція

відносин між організмом та зовнішнім середовищем, а також регуляція в

діяльності самого організму.

 

Цю діяльність великих півкуль головного мозку І.П. Павлов і називає

вищою нервовою діяльністю і підкреслює, що поведінка живого організму

являє собою певну систему реакцій або рефлексів на подразники

зовнішнього і внутрішнього середовища.

 

Збудження та гальмування як головні процеси

 

нервової діяльності

 

Головними процесами нервової діяльності - збудження та гальмування.

 

На кору великих півкуль одночасно діє велика кількість різноманітних

подразників, але реагуємо ми не на всі, що доходять до кори великих

півкуль. На значну частину подразників організм не реагує, оскільки

збудження, викликані ними, гальмуються.

 

Гальмування відбувається одночасно із збудженням. Завдяки гальмуванню

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ