РЕФЕРАТ
з дисципліни “Загальна психологія”
на тему:
“Гальмування, збудження, індукція та їх види.
Динамічний стереотип”
ПЛАН
Вступ
1. Збудження та гальмування як головні процеси нервової діяльності
2. Індукція збудження та гальмування
3. Динамічний стереотип та його значення
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлекторною
діяльністю мозку. Фундатором вчення про рефлекторну природу психіки є
видатний російський фізіолог І.М.Сєченов (1829 — 1905). У своїх працях
він вказував, що джерелом психічних актів як відображення діяльності є
зовнішні подразники, що діють на організм. Ця діяльність виникає в
процесі взаємодії індивіда з оточенням, що здійснюється завдяки
рефлекторній діяльності мозку.
У своїй праці “Рефлекси головного мозку”, опублікованій у 1863 році,
І.М.Сєченов писав, що “всі акти свідомого і несвідомого життя за
способом походження є рефлекси”, що без зовнішнього чуттєвого
подразнення неможлива психічна діяльність.
Вчення І.М.Сєченова про рефлекторну природу психіки далі розвинув
І.П.Павлов (1849 — 1936) у своєму вченні про вищу нервову діяльність.
Теорія рефлекторної діяльності спирається на три головні принципи
наукового дослідження:
1) принцип детермінізму, тобто поштовху, причини для будь-якої дії, її
ефекту;
2) принцип аналізу та синтезу, тобто розкладання цілого на частини і
потім складання нового цілого з елементів;
3) принцип структурності і пристосування динаміки до структури.
Засадовим стосовно вчення про вищу нервову діяльність є розуміння
єдності організму та середовища. В організмі “все із зовнішнього світу”.
Зв’язок організму з його середовищем здійснює нервова система. Вона, як
зазначає І.П.Павлов, є система відносин, зв’язків. Поведінка організму
визначається тими умовами, тим середовищем, в якому живе й діє жива
істота.
Дослідженнями доведено, що великі півкулі головного мозку відіграють
провідну роль у діяльності всього організму. Кора великих півкуль
головного мозку, забезпечуючи потреби організму, разом з найближчими до
кори підкорковими нервовими центрами здійснює складну
аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються найскладніші
тимчасові нервові зв’язки, за допомогою яких здійснюється регуляція
відносин між організмом та зовнішнім середовищем, а також регуляція в
діяльності самого організму.
Цю діяльність великих півкуль головного мозку І.П. Павлов і називає
вищою нервовою діяльністю і підкреслює, що поведінка живого організму
являє собою певну систему реакцій або рефлексів на подразники
зовнішнього і внутрішнього середовища.
Збудження та гальмування як головні процеси
нервової діяльності
Головними процесами нервової діяльності – збудження та гальмування.
На кору великих півкуль одночасно діє велика кількість різноманітних
подразників, але реагуємо ми не на всі, що доходять до кори великих
півкуль. На значну частину подразників організм не реагує, оскільки
збудження, викликані ними, гальмуються.
Гальмування відбувається одночасно із збудженням. Завдяки гальмуванню
низки ділянок кори збудження спрямовується в якомусь одному напрямку й
зосереджується в певному пункті кори. За певних умов збудження і
гальмування поширюються, іррадіюють по корі великих півкуль, викликаючи
збудження або гальмування інших ділянок кори, чи знову зосереджуються,
концентруються в пункті свого виникнення.
Завдяки іррадіації збудження у свідомості виникають різноманітні
асоціації — образи, думки, почуття, які або посилюють, або гальмують
виконувану діяльність.
При концентрації збудження у певній ділянці кори інші її ділянки в цей
час гальмуються. Поширення чи зосередження збудження та гальмування
здійснюється за законом іррадіації та концентрації нервових процесів.
2. Індукція збудження та гальмування
Збудження і гальмування між собою взаємодіють. Збудження певних ділянок
кори великих півкуль викликає гальмування інших ділянок кори головного
мозку і, навпаки, гальмування в одних пунктах кори викликає збудження в
інших її пунктах. Таке явище здійснюється за законом взаємної індукції
збудження та гальмування.
Розрізняють позитивну і негативну індукції. При позитивній індукції
гальмування в певному пункті кори викликає збудження в інших її
ділянках. Діяльність організму в таких випадках відбувається в напрямку
цього збудження, посилюється увага до змісту діяльності. При негативній
індукції збудження в якомусь пункті кори викликає гальмування в тих її
ділянках, які були до цього діяльними.
Негативна індукція діє при відхиленні від головної діяльності й
зосередженні на випадкових подразненнях, які гальмують збудження від
головного подразнення, настає відвернення уваги від виконуваної
діяльності.
Гальмування нервових процесів буває безумовне, або зовнішнє, і умовне,
або внутрішнє. Зовнішнє гальмування настає внаслідок дії сильного
стороннього подразника. Вироблений умовний рефлекс, наприклад, виділення
слини на запалювання електричної лампочки, припиняється, якщо при цьому
почне діяти сильний звук.
Зовнішнє гальмування є проявом дії негативної індукції. Воно виявляється
ще й у вигляді позамежового гальмування, яке виникає тоді, коли сила
збудження перевищує можливості працездатності нервової клітини. Сила
подразника у таких випадках не тільки не викликає збільшення сили
реакції, а, навпаки, сила реакції зменшується або зовсім гальмується.
Гальмівні процеси, що виникають у клітині через її перенапруження,
оберігають її від руйнування. Через це таке гальмування називають ще
захисним гальмуванням.
Внутрішнє гальмування так само зумовлюється зовнішніми обставинами.
Одним з проявів умовного, або внутрішнього, гальмування є послаблення
тимчасових зв’язків. Воно настає тоді, коли умовний подразник
(наприклад, світло), на який вироблено умовний рефлекс, час від часу не
підкріплюється безумовним подразником (наприклад, їжею). Утворений
зв’язок у такому випадку гальмується і рефлекс згасає.
Якщо умовний подразник знову підкріпити безумовним, то загальмований
тимчасовий нервовий зв’язок легко поновлюється і умовний подразник знову
викликає умовний рефлекс. Гальмування тимчасових нервових зв’язків
спричиняє забування.
Важливим проявом внутрішнього гальмування є диференціююче гальмування.
Якщо серед умовних подразників, на які вироблено умовний рефлекс,
підкріплювати безумовним подразником лише деякі з них, то після цього
умовний рефлекс виявляється на ті умовні подразники, які підкріплювалися
безумовним. Збудження ж від інших, не підкріплюваних подразнень
гальмуються, і умовний рефлекс на них не виявляється.
Так, якщо вироблено умовний рефлекс на звук, а потім підкріплюється звук
лише певної висоти чи інтенсивності, то й умовний рефлекс далі
виникатиме лише на звук тієї висоти чи інтенсивності, який
підкріплювався. Відбувається диференціювання подразнень.
Організм точно відрізняє дійові, тобто підкріплювані подразники від
недійових, тобто не підкріплюваних безумовним подразником. Дослідженнями
встановлено, що собака, наприклад, може диференціювати звукові
подразники з точністю до 1/8 тону. Диференціююче гальмування сприяє
уточненню та розрізненню виправданих життям подразників від
невиправданих.
Це яскраво виявляється в навчально-виховній діяльності. Розрізнення,
уточнення та засвоєння знань або актів поведінки буває ефективним тоді,
коли істотні властивості в них тими чи тими засобами підкріплюються, а
неістотні — гальмуються.
3. Динамічний стереотип та його значення
Великі півкулі головного мозку — надзвичайно складна динамічна система.
В процесі діяльності постійно утворюються дедалі нові умовні зв’язки.
Вони об’єднуються у певні системи. Системність зв’язків забезпечує успіх
діяльності тварини та людини.
Процеси, які відбуваються у великих півкулях головного мозку, постійно
прагнуть до об’єднання, до стереотипної об’єднувальної діяльності.
Безліч подразнень, що надходять до великих півкуль як ззовні, так і
зсередини організму, стикаються, взаємодіють, систематизуються й
закінчуються динамічним стереотипом.
Динамічний стереотип необхідний для успішної взаємодії організму із
середовищем. Повторення однакових рухів і дій, однакових актів
поведінки, схожих реакцій організму забезпечує йому успіх у діяльності,
в задоволенні своїх потреб.
Усім відомо, що людина звикає до певного способу дій, виробляє певний
спосіб сприймання, запам’ятовування, мислення. Автоматизуючи свої дії,
вона виробляє навички та звички, які полегшують здійснення свідомо
спрямованої діяльності. В усьому цьому головну роль відіграють динамічні
стереотипи.
У процесі діяльності постійно утворюються нові динамічні стереотипи.
Старі ж динамічні стереотипи не зникають, вони взаємодіють з
новоутворюваними, сприяють їх утворенню або, навпаки, входять у
суперечність з ними, унаслідок чого успішне утворення нових стереотипів
гальмується.
Вироблення й перероблення динамічного стереотипу потребують великої
роботи нервової системи. Вона може відбуватися впродовж тривалого часу й
залежить від складності самої діяльності, а також від індивідуальності
та стану тварини чи людини.
Вироблення й підтримання динамічного стереотипу завжди пов’язуються з
певними переживаннями.
Нервові процеси, що відображаються в півкулях головного мозку при
встановленні й підтримуванні динамічного стереотипу, є підґрунтям
почуттів, вони зумовлюють їхній характер та інтенсивність. Почуття
труднощів, бадьорості і стомленості, задоволення і засмученості, радості
і відчаю тощо мають своїм фізіологічним підґрунтям зміни, порушення
старого динамічного стереотипу чи складність встановлення нового.
Динамічний стереотип краще утворюється тоді, коли подразники діють у
певній системі, у певній послідовності та у певному порядку.
Підтримується динамічний стереотип додержанням певного зовнішнього
порядку, системи та режиму діяльності.
Висновки
Отже, на кору великих півкуль одночасно діє велика кількість
різноманітних подразників, але реагуємо ми не на всі, що доходять до
кори великих півкуль. На значну частину подразників організм не реагує,
оскільки збудження, викликані ними, гальмуються.
Гальмування відбувається одночасно із збудженням. Завдяки гальмуванню
низки ділянок кори збудження спрямовується в якомусь одному напрямку й
зосереджується в певному пункті кори.
Збудження і гальмування між собою взаємодіють. Збудження певних ділянок
кори великих півкуль викликає гальмування інших ділянок кори головного
мозку і, навпаки, гальмування в одних пунктах кори викликає збудження в
інших її пунктах. Таке явище здійснюється за законом взаємної індукції
збудження та гальмування.
Розрізняють позитивну і негативну індукції. При позитивній індукції
гальмування в певному пункті кори викликає збудження в інших її
ділянках. Діяльність організму в таких випадках відбувається в напрямку
цього збудження, посилюється увага до змісту діяльності. При негативній
індукції збудження в якомусь пункті кори викликає гальмування в тих її
ділянках, які були до цього діяльними.
Важливим проявом внутрішнього гальмування є диференціююче гальмування.
Якщо серед умовних подразників, на які вироблено умовний рефлекс,
підкріплювати безумовним подразником лише деякі з них, то після цього
умовний рефлекс виявляється на ті умовні подразники, які підкріплювалися
безумовним. Збудження ж від інших, не підкріплюваних подразнень
гальмуються, і умовний рефлекс на них не виявляється.
Процеси, які відбуваються у великих півкулях головного мозку, постійно
прагнуть до об’єднання, до стереотипної об’єднувальної діяльності.
Безліч подразнень, що надходять до великих півкуль як ззовні, так і
зсередини організму, стикаються, взаємодіють, систематизуються й
закінчуються динамічним стереотипом.
Динамічний стереотип необхідний для успішної взаємодії організму із
середовищем. Повторення однакових рухів і дій, однакових актів
поведінки, схожих реакцій організму забезпечує йому успіх у діяльності,
в задоволенні своїх потреб. Усім відомо, що людина звикає до певного
способу дій, виробляє певний спосіб сприймання, запам’ятовування,
мислення. Автоматизуючи свої дії, вона виробляє навички та звички, які
полегшують здійснення свідомо спрямованої діяльності. В
усьому цьому головну роль відіграють динамічні стереотипи.
Список використаної літератури
Загальна психологія / За ред. академіка АПН України, професора
С.Д.Максименка. – Київ, 1998.
Основи загальної психології: Підручник / За заг. ред. О.В.Киричука,
В.А.Роменця. – К., 2001.
Психологія: Підручник / за ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 2000.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
