.

Ісламський світ (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
233 1195
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Ісламський світ”

ПЛАН

Вступ

1. Розвиток психологічних знань в Халіфаті

2. Психологічні погляди Ібн-Рошда

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Давньогрецька цивілізація в умовах соціально-економічної деградації
руйнувалася. Поступово втрачалася велика частина добутих знань в різних
наукових областях, в тому числі і в галузі психологічних знань. Жорстокі
удари по античній культурі наносила християнська церква, яка створювала
атмосферу войовничої нетерпимості до всього “язичницького”. У IV
столітті був знищений науковий центр в Олександрії. На початку VI
століття імператор Юстиніан закрив Афінську школу, яка проіснувала біля
тисячі років – останнє вогнище античної філософії. Природничонаукове
дослідження природи призупинилося. Його замінили релігійні спекуляції.

Переорієнтація філософського мислення на зближення з позитивним знанням
про природу відбувалася в цей період у надрах іншої культури –
арабомовної, розквіт якої припав на VIII-ХІІ століття.

Після об’єднання в VII столітті арабських племен виникла держава, яка
мала своїм ідеологічним оплотом нову релігію – іслам. Під егідою цієї
релігії почався завойовницький рух арабів, який завершилося утворенням
Халіфату, на територіях якого жили народи з древніми культурними
традиціями.

1. Розвиток психологічних знань в Халіфаті

Державною мовою Халіфату стала арабська, хоча культура цієї величезної
держави сприйняла досягнення багатьох його народів, які населяли, а
також еллінів і народів Індії. У культурні центри Халіфату прибували
каравани верблюдів, навантажених книгами ледь не на усіх відомим тоді
мовах.

У той час, коли в Західній Європі, яка розпалася на замкнуті феодальні
володіння, були начисто забуті досягнення європейської й
олександрійської науки, на арабському Сході кипіло інтелектуальне життя.

Твори Платона й Арістотеля, інших античних мислителів переводилися на
арабську мову, листувалися і поширювалися по усій величезній арабській
державі – від Середньої Азії до Піренейського півострова й Африки.

Саме це стимулювало розвиток науки, насамперед фізико-математичної і
медичної. Астрономи, математики, хіміки, географи, ботаніки, лікарі
створювали могутній культурно-науковий шар, з якого виділилися найбільші
розуми. Вони збагатили досягнення своїх древніх попередників і створили
передумови для наступного підйому філософської і наукової думки на
Заході, у тому числі і психологічної.

Серед них варто виділити насамперед середньоазіатського вченого Ібн-Сіну
(ХІ століття) (у латинській транскрипції Авіцену).

З погляду розвитку природничонаукових знань про душі, особливий інтерес
представляє медична психологія Ібн-Сіни. У ній важливе місце приділялося
ролі афектів у регуляції і розвитку поведінки організму. Створений
Ібн-Сіною “Канон медичної науки” забезпечив йому “самодержавну владу у
всіх медичних школах середніх століть”.

Ібн-Сіна був також одним з перших дослідників в області вікової
психології. Він вивчав зв’язок між фізичним розвитком організму і його
психологічних особливостей у різні вікові періоди, додаючи при цьому
важливе значення вихованню. Саме за допомогою виховання здійснюється, по
Ібн-Сіні, вплив психічного на стійку структуру організму. Почуття, що
змінюють протікання фізіологічних процесів, виникають у дитини в
результаті впливу на нього оточуючих людей; викликаючи в дитини ті чи
інші афекти, дорослі формують її натуру.

Фізіологічна психологія Ібн-Сіни включала, таким чином, припущення про
можливість управління процесами в організмі і навіть додавати організму
визначений стійкий склад шляхом впливу на його почуттєве, афективне
життя, що залежить від поведінки інших людей. Ідея взаємозв’язку
психічного і фізіологічного (не тільки залежність психіки від тілесних
станів, але і її здатність – при афектах, психічних трав мах, діяльності
уяви – глибоко впливати на них) розроблялася Ібн-Сіною на основі його
великого медичного досвіду.

Є відомості про те, що, не обмежуючись спостереженнями, він почав спробу
вивчити це питання експериментально. Двом баранам давалася однакова їжа;
при цьому один харчувався в звичайних умовах, а поруч з іншим
прив’язували вовка. У результаті другий баран, незважаючи на нормальне
харчування, починав худнути і швидко гинув. Невідомо, яке пояснення
Ібн-Сіна давав цьому досвіду, але сама його схема говорить про відкриття
ролі протилежних емоційних установок у виникненні глибоких соматичних
порушень. Все це дає підставу бачити в дослідженнях Ібн-Сіни зачатки
експериментальної психофізіології емоційних станів.

Особливий інтерес арабські натуралісти і математики, Ібн-Сіна в тому
числі, виявляли до органу зору. Серед досліджень у цій області
виділяються відкриття Ібн-аль-Хайсама (ХІ століття) (у латинській
транскрипції Альгазена). У кожнім зоровому акті він розрізняв, з одного
боку, безпосередній ефект відбиття і фіксації зовнішнього впливу, з
іншого боку – роботу розуму, що приєднується до цього ефекту, завдяки
якій установлюється подібність і розходження видимих об’єктів.

Ібн-аль-Хайсам вивчив такі важливі феномени, як бінокулярний зір,
змішання кольорів, контраст і т.д. Він вказував, що для повного
сприйняття об’єктів необхідний рух ока – переміщення зорових осей.
Ібн-аль-Хайсам піддав аналізу залежність зорового сприйняття від його
тривалості. Помітивши, що при короткочасному пред’явленні можуть бути
правильно сприйняті лише знайомі об’єкти, він зробив висновок: умовою
виникнення зорового образу служать не тільки безпосередні впливи
світлових подразників, але і сліди колишніх вражень, які зберігаються в,
нервовій системі.

Схема Ібн-аль-Хайсама не тільки руйнувала теорії зору, що дісталися в
спадщину від античних авторів, але і вводила новий пояснювальний
початок. Вихідна сенсорна структура зорового сприйняття розглядалася як
похідне від законів оптики, що мають дослідну і математичну підставу, і
від властивостей нервової системи.

Вивченням функцій очей займалися й інші вчені, які знайшли, зокрема, що
частиною органу, яка сприймає, зору є не кришталик, як передбачалося
колись, а сітчаста оболонка. Автором цього відкриття вважають філософа і
лікаря Ібн-Рошда (ХІІ століття) (у латинській транскрипції Аверроеса).

2. Психологічні погляди Ібн-Рошда

Його вчення про людину і її душу вплинуло на західноєвропейську
філолофсько-психологічну думку. Воно жорстоко переслідувалося як
мусульманською, так і християнською релігією. І це не дивно, оскільки
Ібн-Рошд заперечував безсмертя індивідуальної душі. Він по-своєму
прокоментував вчення Аристотеля, підкресливши поділ душі і розуму.

Під душею розумілися функції, які невіддільні від організму (насамперед
– чуттєвість). Вони необхідні (так було і на думку Аристотеля) для
діяльності розуму, неподільно пов’язані з тілом і зникають разом з ним.
Сам же розум є божественним і входить в індивідуальну душу ззовні,
подібно тому, як сонце посилає промені органу зору. Зі зникненням тіла й
індивідуальної душі “сліди”, залишені божественним розумом у душі,
відокремлюються від зниклого смертного індивіда і продовжують існувати
як момент універсального розуму, властивого цілому людському роду.

Визнання вищої інтелектуальної рівності людей (при всьому різноманітті
їх індивідуальних розходжень) і богоподібність людини було несумісним з
ідеологією тодішнього суспільства, заснованої на суворій соціальній
ієрархії його членів. Апологія божественного розуму оберталася в
Ібн-Рошда (який отримав на Заході почесне ім’я Коментатора) захистом
земної гідності людини.

Висновок

Після об’єднання в VII столітті арабських племен виникла держава, яка
мала своїм ідеологічним оплотом нову релігію – іслам. У той час, коли в
Західній Європі, яка розпалася на замкнуті феодальні володіння, були
начисто забуті досягнення європейської й олександрійської науки, на
арабському Сході кипіло інтелектуальне життя.

Астрономи, математики, хіміки, географи, ботаніки, лікарі створювали
могутній культурно-науковий шар, з якого виділилися найбільші розуми.
Вони збагатили досягнення своїх древніх попередників і створили
передумови для наступного підйому філософської і наукової думки на
Заході, у тому числі і психологічної.

Серед них варто виділити насамперед середньоазіатського вченого Ібн-Сіну
(ХІ століття) (у латинській транскрипції Авіцену).

З погляду розвитку природничонаукових знань про душі, особливий інтерес
представляє медична психологія Ібн-Сіни. У ній важливе місце приділялося
ролі афектів у регуляції і розвитку поведінки організму. Ібн-Сіна був
також одним з перших дослідників в області вікової психології. Він
вивчав зв’язок між фізичним розвитком організму і його психологічних
особливостей у різні вікові періоди, додаючи при цьому важливе значення
вихованню. Саме за допомогою виховання здійснюється, по Ібн-Сіні, вплив
психічного на стійку структуру організму. Фізіологічна психологія
Ібн-Сіни включала, таким чином, припущення про можливість управління
процесами в організмі і навіть додавати організму визначений стійкий
склад шляхом впливу на його почуттєве, афективне життя, що залежить від
поведінки інших людей. Ібн-Рошд заперечував безсмертя індивідуальної
душі. Він по-своєму прокоментував вчення Аристотеля, підкресливши поділ
душі і розуму.

Список використаної літератури

Історія розвитку психологічних знань / За ред. Мякушева В.С. – М., 1994.

Основи психологічних знань / За ред. Таращука І.М. – Харків, 2000.

PAGE

PAGE 7

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020