Реферат на тему:
Особливості позадоговірної відповідальності та її функції
Деліктне зобов’язання — це правоохоронні відносини, в яких реалізується
цивільна позадоговірна або деліктна відповідальність. Позадоговірній
відповідальності властиві риси договірної відповідальності. Вона, як і
договірна, — це завжди юридичний обов’язок примусового характеру,
реалізація якого викликає у правопорушника негативні майнові наслідки.
Разом з тим позадоговірна відповідальність має свої особливості, що
зумовлюють суб’єкт відповідальності, обсяг відповідальності, підстави
звільнення від відповідальності.
Договірна відповідальність — це відповідальність за порушення існуючого
між сторонами відносного зобов’язання, і тому вона як юридичний
обов’язок має характер додаткового, що приєднується до невиконаного.
Наприклад, на постачальника, що прострочив виконання юридичного
обов’язку, змістом якого є постачання певної кількості продукції у
передбачений договором строк, покладається обов’язок сплатити неустойку
і відшкодувати завдані кредиторові збитки. Такий обов’язок боржника,
порівняно з договірним, не замінює останнього, а лише приєднується до
нього і має характер додаткового.
Позадоговірна відповідальність настає за порушення юридичного обов’язку,
що має абсолютний характер, входить в абсолютні правовідносини, змістом
яких є необхідність утримуватися від порушення суб’єктивного права чи
особистого блага. Його порушення щодо конкретного носія права породжує
новий обов’язок замість невиконаного — відшкодувати завдану шкоду.
Внаслідок цього позадоговірна відповідальність — це завжди новий
юридичний обов’язок, який покладається на правопорушника замість
невиконаного.
Як договірна відповідальність, так і позадоговірна за змістом є
майновими. Проте форми їх вираження різні.
Договірна відповідальність має дві форми: загальну і спеціальну.
Загальна форма — це стягнення збитків. Її застосовують у всіх випадках,
за винятком тих, де закон виключає Ті. Спеціальні форми, навпаки, можуть
застосовуватися там, де це передбачено законом або договором. Неустойка,
сплата чи втрата завдатку, позбавлення суб’єктивного цивільного права —
спеціальні форми договірної відповідальності.
У деяких випадках, передбачених законом, за порушення договірного
зобов’язання може водночас застосовуватись як загальна, так і спеціальна
форми.
Відповідно до ст. 453 ЦК України зміст позадоговірної відповідальності
становить відшкодування шкоди в натурі (надати річ того самого роду та
якості) або повне відшкодування заподіяних збитків.
Маючи майновий характер, позадоговірна відповідальність у деяких,
передбачених законом випадках, за своїм змістом може бути немайновою.
Наприклад, наслідки порушення заборони, що передбачає ст. 7 ЦК України,
зокрема заборона поширювати відомості, які порочать честь, гідність чи
ділову репутацію громадянина та організації. Вчинення таких дій є
порушенням пасивного юридичного обов’язку, що кореспондував абсолютному
суб’єктивному праву на недоторканість честі, гідності чи ділової
репутації громадянина та організації. Замість невиконаного на
правопорушника покладається новий активний юридичний обов’язок з
властивим йому примусом — спростувати відповідним способом відомості,
поширені на потерпілого. За своєю суттю цей обов’язок є мірою цивільної
відповідальності з немайновим змістом. Відсутність майнового змісту не
впливає на її сутність, оскільки в даному випадку зміст обов’язку
зумовлюється порушеним особистим (немайновим) правом. Водночас необхідно
зазначити, що підставою для позадоговірної відповідальності у
передбачених законом випадках може бути заподіяння моральної
(немайнової) шкоди (ст. 4401 ЦК).
Важливе значення для розмежування договірної та позадоговірної
відповідальності має характер норм, що регулюють види відповідальності.
Позадоговірна відповідальність регулюється імперативними нормами, а тому
встановлені ними правила не можуть бути змінені за згодою сторін. Якщо
це стосується договірної відповідальності, то, за винятком деяких
випадків, підстави і обсяг її можуть визначатися сторонами.
Відповідальність за порушення договірного зобов’язання, коли в ньому
беруть участь кілька осіб на стороні боржника, презюмується частковою
(ч. 1 ст. 173 ЦК). При позадоговірній відповідальності особи, які
спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед
потерпілим (ст. 451 ЦК).
Відмінність між видами відповідальності полягає в дії принципу повного
відшкодування шкоди. Хоч він властивий обом видам відповідальності,
проте у сфері договірних відносин, особливо між організаціями,
законодавство містить деякі винятки, що призводять до значного обмеження
дії принципу повного відшкодування збитків. Не змінює становища й той
факт, що за порушення окремих видів договірних обов’язків встановлена
штрафна неустойка, оскільки вона передбачена в тих договірних
зобов’язаннях, де власне діє принцип повного відшкодування шкоди.
При позадоговірній відповідальності шкода відшкодовується повністю
незалежно від об’єкта посягання. Наприклад, при пошкодженні автомашини
відшкодовуються не тільки витрати на її ремонт, а й вартість втраченого
машиною товарного вигляду. Ця структура відшкодування відповідає правилу
ст. 453 ЦК України. В судовій практиці, на жаль, немає випадків, коли б
відшкодування здійснювалося у вигляді вартості втраченого товарного
вигляду щодо іншого майна.
По-різному вирішується питання про підстави зменшення розміру
позадоговірної і договірної відповідальності. В деліктних зобов’язаннях
до уваги береться майновий стан однієї сторони — заподіювача в особі
громадянина. Відповідно до ст. 454 ЦК України суд може зменшити розмір
відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, залежно від його майнового
стану.
За проектом ЦК України це правило підлягає обмеженому тлумаченню. Якщо
шкоду завдано злочином, то майновий стан особи, що скоїла злочин, не
враховується при визначенні розміру відшкодування (ст. 1242 проекту ЦК).
У договірній відповідальності розмір збитків, завданих невиконанням або
неналежним виконанням договірного обов’язку, не може зменшити орган,
який розглядає спір. Щодо неустойки, то вона може бути зменшена
відповідно до майнового стану не тільки боржника, а й кредитора.
Підставою зменшення неустойки є ступінь виконання зобов’язання, а також
інші інтереси, що заслуговують на увагу.
При позадоговірній відповідальності заподіювач шкоди звільняється від
обов’язку відшкодування, коли шкода виникла внаслідок умислу потерпілого
(ст. 450 ЦК). Груба необережність також може бути підставою для відмови
у відшкодуванні (ст. 454 ЦК).
c$-*`.e1°4\6Z9J;aD>FTHJ(LjP?Vooooooeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee
Проект ЦК України інакше оцінює юридичне значення грубої необережності
потерпілого щодо її впливу на розмір відшкодування. За ст. 1242 проекту
вона є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування і, отже, не
може бути підставою для звільнення відповідальної особи від
відшкодування. Це загальне правило, воно застосовується, якщо інше не
передбачено законом.
При договірній відповідальності боржник звільняється від
відповідальності, якщо невиконання чи неналежне виконання зумовлено
умислом або необережністю кредитора (ст. 210 ЦК).
Різниця у вимогах передбачення, пред’явлених до потерпілого та
кредитора, зумовлюється тим, що при заподіянні шкоди поза зв’язком з
договірним зобов’язанням правовідносини виникають для потерпілого
несподівано, тому підвищеного передбачення в цьому випадку вимагати від
потерпілого неможливо. При договірних зобов’язаннях, оскільки кредитор
очікує виконання зобов’язання і готується прийняти виконання з моменту
укладення договору, від кредитора власне і повинна вимагатися така сама
передбачливість, яка вимагається від боржника. Боржник несе
відповідальність і за просту необережність.
Зазначені особливості позадоговірної відповідальності, її відмінності
від договірної мають важливе значення не тільки для теорії цивільного
права, а й для практики.
Суть і соціальне призначення позадоговірної відповідальності, як і
будь-якого правового явища, можуть бути розкриті за допомогою її
функцій, внаслідок чого реалізується призначення відповідного правового
явища. Функція виражає основний напрям розвитку того чи іншого правового
явища. З точки зору соціології функція вказує на ту роль, яку виконує
соціальний інститут. При цьому характеристика сутності функцій цивільної
відповідальності, в тому числі позадоговірної, залежить від юридичного
змісту і соціальної спрямованості відповідальності.
Як міра державного примусу, позадоговірна відповідальність виступає як
особлива реакція держави стосовно особи, яка вчинила правопорушення.
Вона виражається в осуді її поведінки та супроводжується для неї
негативними наслідками. Останні полягають у покладенні на правопорушника
нового юридичного обов’язку, змістом якого є відшкодування заподіяної
шкоди. Таке покладення впливає на правопорушника через його майнову
сферу, що призводить до її зменшення, до позбавлення благ, належних
йому. Позадоговірна відповідальність, викликаючи такі наслідки для
правопорушника, має на меті поновити майнову сферу потерпілого. Вона
виконує щодо нього відновну функцію. Остання здійснюється не тільки в
галузі відновлення майнових відносин, а й стосовно відновлення особистих
немайнових відносин.
Впливаючи на особу правопорушника, позадоговірна відповідальність, як І
інші види юридичної відповідальності, спрямована на запобігання новим
правопорушенням. Примус, можливість примусу здатні психологічно
спонукати до певної позитивної поведінки. Проте превенція здійснюється
не тільки у випадку покладення відповідальності. Саме існування правової
норми, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, так
само є стимулюючим фактором. На відміну від відновної функції, яка діє
тільки при покладенні відповідальності, превенція здійснюється і без
правозастосувальної діяльності. Як міра державного примусу позадоговірна
відповідальність входить у систему спеціальних засобів, які здійснюють
виховну функцію. Якщо відновна функція здійснюється щодо потерпілого, то
превентивно-виховна функція діє не тільки на правопорушника, а й на всіх
осіб. Зазначені функції притаманні і договірній відповідальності, а
також іншим видам юридичної відповідальності, кожна з яких здійснюється
властивим їй методом.
Загальновизнаним у юридичній літературі є положення, за яким особливості
відповідальності, що застосовуються на основі норм тієї чи іншої галузі
права, являють собою один із виявів характерного і специфічного для неї
методу правового регулювання, що в свою чергу зумовлюється природою
предмета даної галузі права. Цивільне право регулює майнові відносини у
вартісній формі та немайнові, пов’язані з майновими і без такого
зв’язку. Законодавство, встановлюючи міри цивільно-правової
відповідальності, втому числі позадоговірної відповідальності, чи інші
цивільно-правові міри примусу, передбачає таку їх спрямованість, яка б
забезпечила нормальне функціонування відповідної групи суспільних
відносин. Враховуючи об’єкт правопорушення, чинне законодавство у ст. 6
ЦК України передбачає й способи захисту цивільних прав. Наприклад,
захист майнових прав здійснюється шляхом стягнення з особи, яка порушила
право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або
договором, сплатою неустойки, втратою завдатку чи його сплатою,
позбавленням суб’єктивного права.
Перелічені міри державного примусу за своєю юридичною сутністю є
цивільно-правовою відповідальністю. Майновий характер порушеного права,
а в деяких випадках, передбачених законом, немайновий, зумовлює майновий
і немайновий зміст відповідальності. Позадоговірна відповідальність — це
обов’язок особи, відповідальної за шкоду, відшкодувати Ті в натурі або
повністю відшкодувати заподіяні збитки. Разом з тим характер порушеного
права зумовлює і можливість його відновлення (компенсації) шляхом
передачі потерпілому стягнених з правопорушника грошових сум або майна,
за допомогою позадоговірної відповідальності усуваються несприятливі для
потерпілого майнові наслідки, спричинені правопорушенням. Така соціальна
спрямованість позадоговірної відповідальності зумовлює виникнення у неї
правовідновної (компенсаційної) функції. Правовідновною функцією
цивільна відповідальність відрізняється від інших видів юридичної
відповідальності, деяким видам яких також властивий майновий зміст
(наприклад, штраф і конфіскація як міра адміністративної чи кримінальної
відповідальності).
Здійснення правовідновної функції повинно викликати зменшення майнової
сфери правопорушника. Коли відновлення майнової сфери потерпілого не
призводить до зменшення майна правопорушника, тоді такий захід не є
позадоговірною відповідальністю. Прикладом може бути двостороння
(одностороння) реституція, що має місце у разі визнання угоди недійсною,
повернення одержаного майна без правової підстави (ст. 469 ЦК).
Втрата тієї чи іншої функції призводить до припинення існування
позадоговірної відповідальності як правової категорії.
Зазначені функції між собою тісно пов’язані, жодна з них не має переваги
над іншою.
Мета позадоговірної відповідальності — виконання всіма учасниками
цивільно-правових відносин диспозиції правової норми.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
