Реферат на тему:
Поняття, значення та види договору купівлі-продажу
Функціонування економічного механізму будь-якого суспільства, в якому
продукти виробництва виступають товаром, а взаємний обмін ними
здійснюється за законом вартості, потребує використання відповідних
правових форм організації обігу товарів, переходу їх від виробників до
споживачів.
Договір купівлі-продажу — це угода, за якою продавець (одна сторона)
зобов’язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона), а
покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову
суму (ст. 224 ЦК).
Однак не всі учасники цивільних правовідносин можуть набувати майно у
власність. Так, відповідно до законів України “Про власність” (ст. 37 і
39), “Про підприємства в Україні” (ст. 10) майно, що є державною
власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на
праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених
законодавством України, а майно, що є державною власністю і закріплене
за державною установою, яка перебуває на державному бюджеті, та
казенними підприємствами — на праві оперативного управління.
Таким чином, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується
передати покупцеві майно у власність або повне господарське відання чи
оперативне управління, а останній зобов’язується прийняти це майно і
сплатити за нього обумовлену угодою, грошову суму. Це сплатний,
двосторонній і консенсуальний договір. Він спрямований на безповоротне
відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне
господарське відання чи оперативне управління) покупця і, отже, є
юридичною підставою виникнення таких зобов’язальних правовідносин, які
зумовлюють появу у покупця абсолютного речового права.
Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і
укладається переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене для
відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного
майна лише у грошовому вираженні. В деяких випадках для покупця
становить інтерес не саме придбане майно як матеріальний об’єкт, а
зафіксоване в ньому те чи інше право вимоги, наприклад у разі купівлі
цінних паперів. Оплата придбаного майна має здійснюватися у національній
валюті України, за винятком випадків, передбачених законом.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне
виникнення у кожної із сторін прав та обов’язків. Так, з укладенням
такого договору продавець приймає на себе обов’язок передати покупцеві
певну річ і водночас набуває права вимагати Ті оплати, а покупець у свою
чергу зобов’язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває
права вимагати від покупця її передачі. Іншими словами, у договорі
купівлі-продажу відповідним правам та обов’язкам продавця
кореспондуються відповідні права та обов’язки покупця навпаки.
Договір купівлі-продажу є консенсуальним, оскільки права та обов’язки
сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов.
Настання цього моменту може мати ряд особливостей, зумовлених тим, що
для окремих видів договорів купівлі-продажу законодавець передбачає
спеціальні вимоги до їх оформлення, без додержання яких укладена угода
не може вважатися дійсною.
Договір купівлі-продажу є одним з найефективніших засобів взаємозв’язку
виробництва і споживання, регулятором нормального функціонування
господарського комплексу країни. Він може укладатися між громадянами,
між організаціями (підприємствами, установами), а також між
організаціями та громадянами, що свідчить про його універсальність.
У період існування СРСР застосування такого універсального регулятора
товарообігу було значно обмежено. Найбільшого поширення купівля-продаж
набула у внутрішньому товарообігу у сфері державної і кооперативної
роздрібної торговельної мережі, за допомогою якої задовольнялася основна
частина матеріальних і культурних потреб громадян у товарах особистого
споживання. Договір купівлі-продажу забезпечував також деякі потреби
матеріально-технічного постачання державних, кооперативних та інших
організацій, не набувши тут належного розвитку. Більше того, впродовж
кількох десятиліть під впливом організаційно-правових обмежень обсяг
торгівлі з використанням договору купівлі-продажу за участю організацій
був зведений до мінімуму. Такі угоди укладалися, як правило, на
продукцію (товари), яку не розподіляли у плановому порядку (зокрема,
предмети канцелярського, культурно-побутового та спортивного
призначення).
У цей період товарообіг між господарюючими суб’єктами (юридичними
особами) здійснювався за допомогою договору поставки, що укладався на
підставі обов’язкового для сторін планово-адміністративного акта
розподілу продукції (товарів). За умов планової економіки,
централізованого розподілу матеріальних ресурсів, панування
адміністративно-командних методів управління економічними відносинами
договір поставки став домінуючим у товарообігу між господарюючими
суб’єктами і сформувався у самостійний договір.
Перебудовні процеси в СРСР, започатковані у 1985 р., сприяли
реформуванню планової економіки і певному розширенню вільного
товарообігу. Розпад СРСР і проголошення Україною та іншими колишніми
союзними республіками незалежності; усвідомлення необхідності докорінних
змін прискорили прийняття нових економічних законів України (“Про
власність”, “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні” тощо),
спрямованих на зміну відносин власності, на розвиток підприємництва.
Відтак разом з поступовим зародженням в Україні елементів ринкової
економіки істотно зросла роль договору купівлі-продажу. В умовах
ринкової економіки договір купівлі-продажу є основним регулятором
взаємовідносин між виробниками і споживачами, відносин у сфері розподілу
і перерозподілу матеріальних благ, забезпечуючи вільний і оптимальний
розвиток усіх форм власності, підприємництва і торгівлі.
Правове регулювання відносин купівлі-продажу здійснюється ЦК України
(статті 224-240), законами України “Про захист прав споживачів”, “Про
цінні папери і фондову біржу”, “Про товарну біржу”, “Про приватизацію
майна державних підприємств”, “Про приватизацію невеликих державних
підприємств (малу приватизацію)” та численними нормативно-правовими
актами.
Залежно від особливостей організаційно-правових форм торгівлі, що
використовуються на території перебування сторін договору
купівлі-продажу, особливостей відчужуваних об’єктів, особливостей
способу укладення та виконання договору розрізняють кілька видів
договору купівлі-продажу, зокрема:
а) договори купівлі-продажу в оптовій та роздрібній торгів лі; договори,
що їх укладають на біржах та аукціонах;
б) договори купівлі-продажу, які укладаються у внутрішньому та
зовнішньоекономічному обігу;
в) договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей, жилих
будинків, квартир, автомашин;
г) договори купівлі-продажу на умовах комісії, консигнації та поставки;
д) договори купівлі-продажу об’єктів приватизації;
?”?
?
:r;,
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
