Реферат на тему:
Права та обов’язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов
договору підряду
Уклавши договір підряду, сторони тим самим беруть на себе відповідні
обов’язки з одночасним набуттям певних прав. Права та обов’язки
підрядчика і замовника значною мірою обумовлюються умовами договору,
якщо інше прямо не передбачено законом або типовими договорами.
Найважливіші обов’язки підрядчика, передбачені ЦК України, такі:
а) виконати певну роботу за завданням замовника (ст. 332);
б) виконати роботу із своїх матеріалів, якщо інше не встановлено законом
або договором (ст. 335);
в) підрядчик відповідає за неправильне використання матеріалів
замовника; підрядчик зобов’язаний дати замовникові звіт про використання
матеріалів і повернути лишок матеріалу (ст. 336);
г) вжити усіх заходів до забезпечення збереження ввіреного йому
замовником майна (ст. 337);
д) своєчасно попередити замовника про недоброякісність або непридатність
матеріалів, одержаних від нього, про неприйнятність вказівок замовника
та інших, не залежних від підрядчика обставин, що загрожують міцності
або придатності виконуваної роботи (ст. 340);
е) своєчасно приступити до виконання замовлення (ст. 347);
є) здати належно виконану роботу замовникові в обумовлений договором
строк (ст. 332).
Безумовно, наведений перелік обов’язків підрядчика не є вичерпним,
сторони можуть передбачити й інші умови, обов’язкові для них.
Невиконання або неналежне виконання підрядчиком згаданих та інших
можливих обов’язків надає замовникові право пред’явити до нього
визначені законом вимоги.
За ЦК України на замовника покладаються такі основні обов’язки:
а) прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору (ст.
342);
б) оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо
інше не встановлено законом або договором (ст. 345);
в) на вимогу підрядчика усунути обставини, які загрожують міцності або
придатності виконуваної роботи (ст. 341 ).
У разі невиконання чи неналежного виконання перелічених та інших
передбачених законом або договором обов’язків можуть настати
відповідальність сторін та інші правові наслідки. Відповідальність
сторін базується на загальних принципах цивільного права, зокрема на
принципі вини.
Так, у ст. 347 ЦК записано: “якщо підрядчик своєчасно не приступає до
виконання договору або виконує роботу так повільно, що закінчення її в
обумовлений строк стає явно неможливим, замовник вправі відмовитися від
договору або вимагати відшкодування збитків”. У даному випадку йдеться
про зволікання підрядчиком виконання роботи ще до обумовленого строку
здачі її замовникові. На перший погляд складається враження про
відсутність логіки в конструкції правової норми, яка допускає можливість
відповідальності підрядчика ще до настання строку здачі роботи. Проте це
не так, оскільки виконання підрядчиком замовлення після обумовленого
договором строку може стати для замовника взагалі непотрібним або навіть
призвести до виникнення у нього збитків. Не виключено, що, упевнившись у
неспроможності підрядчика виконати його замовлення в обумовлений строк,
замовник може розірвати з ним договір і знайти іншого, з кращими
професійними можливостями, який здатний своєчасно виконати замовлення. У
згаданій статті, однак, не розкривається зміст явної неможливості
своєчасного виконання роботи. З’ясування цього питання залежить від
багатьох конкретних обставин (складність предмета підряду,
співвідношення строку, що минув, і строку, що залишається, відповідність
часу технологічним нормам на виконання певного виду робіт тощо). Про
явну неможливість своєчасно виконати замовлення може свідчити також
недодержання підрядчиком встановлених нормативним актом або договором
проміжних строків.
Під час виконання роботи можуть виникнути обставини, які загрожують
якості замовлення. Закон визначає правові наслідки неякісного виконання
підрядних робіт. Якщо під час виконання роботи, — як записано у ч. 2 ст.
347 ЦК України, — стане очевидним, що вона не буде виконана належним
чином, замовник вправі призначити підрядчикові відповідний строк для
усунення недоліків, а при невиконанні підрядчиком цієї вимоги у
визначений строк — відмовитися від договору або вимагати відшкодування
збитків, або доручити виправлення роботи третій особі за рахунок
підрядчика.
Редакцію наведеної норми не можна визнати вдалою. По-перше, не ясно, чи
має право замовник за очевидності неналежного виконання роботи вимагати
розірвання договору без попереднього встановлення строку для виправлення
недоліків, оскільки початок тексту наведеної норми дає підстави для
ствердної відповіді, а друга частина заперечує це. Такі сумніви викликає
застосування законодавцем вислову “вправі призначити”, тобто якщо в
такому випадку замовник “вправі призначити” строк для усунення
недоліків, то стають невідомими правові наслідки в ситуації, коли
замовник не бажає встановити такий строк. По-друге, редакція статті може
навести на думку, що в разі розірвання договору з подібних причин
замовник позбавляється права вимагати відшкодування збитків. Проте це
суперечило б загальним принципам зобов’язального права. Отже редакцію
ст. 347 ЦК України у цій частині бажано було б вдосконалити, щоб
уникнути подвійного тлумачення.
Настання тих чи інших правових наслідків залежить від характеру
недоліків у виконаному замовленні. Так, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК
України, коли підрядчик допустив інші недоліки в роботі, замовник має
право за своїм вибором вимагати безоплатно виправити зазначені недоліки
у відповідний строк або відшкодувати йому необхідні витрати по
виправленню своїми засобами недоліків роботи, якщо договором передбачено
таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу. У
цьому разі законодавець поділяє недоліки на ті, які виявилися у вигляді
відступів від умов договору, що погіршили роботу, та інші недоліки в
роботі. Цілком очевидно, що під категорію “інших недоліків у роботі”
підпадають ті з них, які у принципі не знижують якості роботи, але є
відступом від умов договору (наприклад, підрядчик виконав ремонт
квартири шпалерами іншого кольору, ніж це було обумовлено договором).
Наявність таких недоліків, однак, не дає замовникові права вимагати
розірвання договору й відшкодування збитків, він може лише зажадати
відшкодування витрат на виправлення недоліків.
a
i
z
?
%~)E0F9THFoooooooeeeeeeeeeeeeeeeeeeee
суд або арбітражний суд. Замовник має право звернутися до підрядчика з
вимогою усунути істотні недоліки. Стосовно побутового замовлення у
постанові Пленуму Верховного Суду України від б липня 1979 р. № 4 (із
змінами, внесеними постановами від 29 червня 1984 р., від 30 червня 1989
р. та від 25 грудня 1992 р.) було дано роз’яснення, що до істотних
належать недоліки, які унеможливлюють використання речі відповідно до її
цільового призначення або які не можуть бути усунені відносно даного
замовника, або для усунення яких потрібні великі затрати праці та часу,
або які роблять предмет іншим, ніж передбачено договором.
Проте зазначена постанова Пленуму втратила чинність у зв’язку з
прийняттям 12 квітня 1996 р. Пленумом Верховного Суду України постанови
№ 5 “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав
споживачів”, в якій відсутнє вищезгадане роз’яснення щодо істотних
недоліків, очевидно у зв’язку з тим, що в Законі України “Про захист
прав споживачів” є майже таке саме законодавче визначення поняття
істотних недоліків.
Закон, однак, не передбачає можливості примусового виправлення
підрядчиком істотних недоліків у роботі на вимогу замовника. І це
правильно, оскільки за іншого підходу можливі подальші невиправдані
матеріальні витрати. Якщо стає очевидним, що підрядчик професійно і
технічно не в змозі усунути істотні недоліки, то економічно недоцільно і
безперспективно примушувати його виправляти заздалегідь невиправні
недоліки в роботі. У вищезгаданій ст. 344 ЦК України не встановлюються
штрафні санкції (неустойка, штраф) за неякісне виконання роботи. Проте
сторони не позбавлені права передбачати їх у договорі. Штрафні санкції
можуть також встановлюватися в окремих законодавчих актах.
Правові наслідки неякісного виконання роботи, передбачені
законодавством, застосовуються й тоді, коли недоліки сталися через
несвоєчасне застереження або незастереження підрядчиком замовника про
обставини, перелічені у ст. 340 ЦК України, та через неякісні матеріали
підрядчика.
Підрядчик відповідає за неправильне використання матеріалів, наданих
замовником. Він також несе відповідальність за будь-яке упущення, що
спричинило втрату або пошкодження ввіреного йому замовником майна. Зміст
відповідальності підрядчика за вказані упущення в разі потреби
визначають, виходячи із загальних норм зобов’язального права.
Цивільний кодекс України прямо не передбачає відповідальності за
невиконання підрядчиком замовлення або за прострочення здачі його. Однак
правомірність її не викликає сумнівів. Така відповідальність може
визначатися окремими нормативними актами. Так, Типовим договором на
будівництво жилого будинку з надвірними забудовами передбачалося, що за
порушення строку закінчення робіт підрядчик сплачує замовникові за
кожний прострочений день пеню у розмірі 0,05 відсотка від вартості робіт
і матеріалів підрядчика, а якщо роботи не закінчені протягом тижня з дня
настання строку виконання замовлення, підрядчик повинен сплатити
замовникові неустойку у розмірі 2 відсотків від вартості будівництва.
Певні невигідні правові наслідки передбачені і щодо замовника. Так, якщо
замовник, незважаючи на своєчасне і обґрунтоване попередження з боку
підрядчика, у відповідний строк не замінить недоброякісні або непридатні
матеріали, не змінить вказівки щодо способу виконання роботи або не
усуне інші обставини, які загрожують міцності чи придатності виконуваної
роботи, підрядчик має право відмовитися від договору і стягнути збитки,
заподіяні з вини замовника. Відсутність у замовника можливості замінити
неякісні матеріали не є підставою “для незастосування до нього вказаних
санкцій.
Не досить чітким уявляється зміст ст. 341 ЦК України у тій частині, де
встановлюється обов’язок підрядчика (організації) відмовитися від
виконання договору, якщо замовник не усуне обставин, які загрожують
міцності або придатності виконуваної роботи. На наш погляд, у
майбутньому, оновленому цивільному законодавстві в основу даної правової
норми і підстав для відмови підрядчика від неякісного виконання роботи
має бути покладено принцип ступеня небезпеки подальшого використання
замовлення. Зокрема, підрядчик— організація чи громадянин — зобов’язаний
відмовитися від неякісного виконання замовлення, якщо це призведе до
заподіяння шкоди державі, суспільству, окремим громадянам, зробить
небезпечним використання такого замовлення тощо.
З невиконанням або неналежним виконанням замовником своїх обов’язків, що
полягають у прийнятті та оплаті виконаної підрядчиком роботи (статті 342
і 345 ЦК), також пов’язується настання тих чи інших правових наслідків,
хоч законодавством спеціально вони не визначаються. Цілком очевидно, що
підрядчик має право вимагати відшкодування збитків, завданих такими
діями (бездіяльністю) замовника. Не виключається також застосування
санкцій у вигляді неустойки (пені). Ризик випадкової загибелі чи
випадкового пошкодження предмета підряду, що сталися після прострочення
його прийняття, покладається на замовника.
Цивільний кодекс України не встановлює якогось єдиного порядку приймання
виконаної роботи і оформлення її результатів. Тому ці дії мають
виконуватися з додержанням загальних або спеціальних правил про договір
підряду. У ст. 342 ЦК України лише визначається обов’язок замовника
прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору, оглянути
її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або
інших недоліків заявити про них підрядчикові без зволікання. Сторони
можуть оформити здачу-приймання результату виконаної роботи відповідним
актом або іншим документом. Окремими нормативними актами може бути
передбачений обов’язок сторін відповідним чином оформляти приймання
замовником виконаної роботи. Як правило це стосується виконання складних
будівельно-монтажних радіотехнічних та інших робіт.
Закон встановлює строки пред’явлення позовів щодо виявлених у роботі
недоліків. За ст. 343 ЦК України так позови можуть бути пред’явлені
замовником з приводу:
1) недоліків у будинках і спорудах, які не могли бути помічені при
звичайному прийнятті роботи (приховані недоліки), якщо однією із сторін
є громадянин, — протягом трьох років;
2) прихованих недоліків в іншому майні — протягом одного року;
3) явних недоліків — протягом шести місяців. Строки обчислюються з дня
здачі роботи підрядчиком і прийняття її замовником. Проте, якщо у
договорі підряду передбачено гарантійний строк і заяву про виявлені
недоліки в роботі зроблено в межах гарантійного строку, перебіг строку
позовної давності починається з дня подання заяви про недоліки.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
