.

Правове регулювання торгівлі окремими видами товарів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
223 3402
Скачать документ

Реферат на тему:

Правове регулювання торгівлі окремими видами товарів

Правове регулювання торгівлі алкогольними напоями. Особливості
роздрібної торгівлі алкогольними напоями встановлені Правилами
роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою
Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 854.

Правила визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і
лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним,
коньяком, шампанським, вином ігристим і спрямовані на забезпечення прав
споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного
обслуговування.

Під алкогольними напоями Правила розуміють продукти, одержані шляхом
спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі
харчових спиртів з вмістом понад 8,5 відсотків етилового спирту.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через
спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані
відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих
товарів. Пляшки (інша тара) з алкогольними напоями повинні мати етикетки
або чітке маркування, де зазначаються найменування
підприємства-виготовлювача, його адреса, товарний знак, назва напою,
його міцність, місткість у літрах, вміст цукру у відсотках (за винятком
сухих вин, шампанського, ігристого вина і коньяку), рік /рожаю (для
колекційних вин), дата розливу, термін придатності, якщо це передбачено
стандартом, номер стандарту чи технічних умов.

Пляшки з шампанським та ігристим вином мають бути обгорнуті фольгою і
кольєреткою. На шийці пляшки з марочним вином та коньяком на етикетці
зазначається термін витримки напою, а з колекційним вином — додатково
напис “Колекційне”.

Етикетки на алкогольні напої, що їх реалізують на підприємствах
громадського харчування, повинні бути марковані штампом (печаткою) цього
підприємства.

Правила не дозволяють продавати алкогольні напої у пляшках (іншій тарі)
без етикеток або чіткого маркування з наявними ознаками бою (тріщини,
сколювання шийки, пошкодження закоркування тощо), у негерметично
закоркованих пляшках, з наявністю сторонніх і завислих частинок або
каламуті, осаду (крім колекційних вин з осадами, що швидко осідають, не
створюючи каламуті), з простроченим терміном придатності, якщо це не
передбачено стандартом.

Продаж горілки та лікеро-горілчаних виробів здійснюється виключно у
передбаченій діючими стандартами на цю продукцію тарі, виготовленій із
скла, кришталю, фарфору та кераміки (для виноробної продукції — з
глазурованої кераміки).

Закорковані пляшки з алкогольними напоями зберігають у горизонтальному
положенні, щоб запобігти висиханню корка, а пляшки з іншою закупоркою —
у вертикальному положенні при температурі: горілку та горілку особливу —
від -5° до +25°С; лікеро-горілчані вироби — від +10° до + 20°С і
відносній вологості повітря не більше як 85 відсотків; вино — від +8° до
+16°С (напівсолодке, напівсухе — від -2° до +8°С); коньяк— не менше як
+5°С.

Перед продажем алкогольних напоїв продавець обов’язково перевіряє їх
якість за зовнішнім виглядом (прозорість, колір, інші ознаки, які
піддаються перевірці без відкупорювання одиниці пакування).

Продавець повинен забезпечити інформування покупця про роздрібні ціни на
алкогольні напої за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках напоїв,
що перебувають у продажу.

У разі виявлення недоліків, фальсифікації алкогольних напоїв, продажу їх
неналежної якості покупець має право вимагати від суб’єкта
господарювання:

заміни на аналогічний товар належної якості;

заміни на товар іншого виду, марки з відповідним перерахуванням
купівельної ціни;

повернення коштів;

відшкодування заподіяних йому збитків та шкоди в порядку, передбаченому
законодавством.

Торгівля тютюновими виробами має певну специфіку. Вона здійснюється
через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, відділи
(секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих та
непродовольчих товарів, стаціонарні пункти дрібнороздрібної торговельної
мережі, підприємства громадського харчування, а також магазини Товари
повсякденного попиту” і автомагазини, автокафе, авторозвозки,
лавки-автопричепи системи споживчої кооперації, що здійснюють продаж їх
у сільській місцевості.

Роздрібна торгівля тютюновими виробами забороняється:

з рук, лотків та у непристосованих для зберігання і продажу приміщеннях,
що не відповідають встановленим вимогам;

на території дошкільних, навчальних і лікувальних закладів та прилеглих
територіях;

у місцях проведення спортивних змагань, гуртожитках та на прилеглих
територіях, в інших місцях, визначених місцевими радами;

громадянам, які не досягли 18-річного віку;

працівниками господарюючого суб’єкта, яким не виповнилося 18 років.

Забороняється реалізація на території України тютюнових виробів, на яких
немає марок акцизного збору встановленого зразка. Порядок наклеювання
марок акцизного збору регламентують Правила виготовлення, зберігання та
продажу марок акцизного збору й маркування алкогольних напоїв і
тютюнових виробів та порядку реалізації або знищення конфіскованих
алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджені постановою Кабінету
Міністрів України від 11 грудня 1995 р. №996.

Маркування тютюнових виробів проводиться відповідно до вимог стандартів
і складається з:

• маркування окремих одиниць — на кожній цигарці або сигареті має бути
зазначено найменування цигарок (сигарет), найменування
підприємства-виготовлювача або його місцезнаходження, номер машини чи
бригади;

• маркування коробок, пачок, боксів та сувенірних коробок — на кожній
одиниці упаковки має бути вказано найменування
підприємства-виготовлювача та товарний знак, його місцезнаходження,
найменування і клас сигарет, наявність фільтрувального мундштука (для
сигарет і цигарок), кількість штук у коробці чи пачці (для цигарок,
сигар, сигарет), позначення нормативного документа (стандарту) та напис
про шкідливість куріння, погодженого з Міністерством охорони здоров’я
України, вміст шкідливих для здоров’я речовин порівняно з обов’язковими
вимогами нормативних документів, дата виготовлення, термін придатності;

• маркування транспортної тари з нанесенням застережних написів:
“Боїться вологи”, “Боїться нагріву”, додаткового напису
“Легкозаймистий”, а також маркування споживчої тари (крім застережного
напису Міністерства охорони здоров’я України) та додаткового позначення
дати виготовлення, кількості штук у ящику (для цигарок, сигар, сигарет),
номера тари за прейскурантом.

Перевозять тютюнові вироби критими транспортними засобами, які мають
бути сухими, чистими, без стороннього запаху, з додержанням принципу
товарного сусідства.

Приміщення для зберігання тютюнових виробів мають бути відокремлені від
торговельного залу протипожежними перегородками 1-го типу, оснащені
охоронною та протипожежною сигналізацією, бути сухими, чистими, добре
вентильованими, затемненими, з відносною вологістю повітря 60—70
відсотків та без різких коливань температури.

Підлога у приміщеннях повинна бути на висоті не нижче ніж 50 см від
землі. Ящики з тютюновими виробами викладають на дерев’яні бруски на
висоті 10 см від підлоги з проміжками для циркуляції повітря у штабелі
не більше ніж у шість ящиків по висоті з проходами між двома-трьома
рядами. Відстань від джерела тепла має бути не меншою ніж один метр.

Не дозволяється зберігати тютюнові вироби в одному приміщенні з
продуктами, що швидко псуються, та товарами, цю мають запах та
властивість вбирати запах.

При додержанні вимог транспортування і зберігання гарантійні строки
зберігання тютюнових виробів з дня виготовлення становлять: люлькового
тютюну — 6 місяців, інших тютюнових виробів — 12 місяців.

Перед продажем тютюнових виробів продавець обов’язково перевіряє їх
якість за зовнішнім виглядом упаковки (забруднення, розриви та
розклеювання коробок, пачок і пакетів, перекіс розривної стрічки тощо).

У торговельному залі тютюнові вироби мають бути виставлені у повному
асортименті, наявному у господарюючого суб’єкта. Їх розміщують за
видами, класами, сортами на столах, прилавках-вітринах, пристінних
гірках.

Особливості правового регулювання торгівлі нафтопродуктами визначаються
Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою
Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р.

Роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних
станцій (АЗС), що призначені для заправки транспортних засобів моторним
пальним. Продаж цих товарів у дрібній упаковці здійснюється також через
спеціалізовані магазини по продажу товарів господарського вжитку.

У сільській місцевості проводиться продаж гасу на розлив через мережу
спеціалізованих магазинів, кіосків, палаток (яток), а також через
спеціалізовані авторозвозки системи споживчої кооперації.

АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні. Стаціонарні
АЗС розташовують у населених пунктах та на автошляхах. Використання
пересувних АЗС дозволяється тільки для реалізації населенню пічного
палива та для реалізації пального на територіях стаціонарних АЗС у разі
зупинки останніх на ремонт або зачищення резервуарів.

Контейнерні АЗС дозволяється використовувати тільки в автогосподарствах,
на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках
автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, у гаражних
кооперативах та в сільській місцевості, де немає стаціонарних АЗС.

У всіх випадках місця розташування АЗС визначають органи місцевого
самоврядування та погоджують у встановленому порядку з місцевими
органами МВС і Мінекобезпеки.

Забороняється продаж нафтопродуктів безпосередньо з автоцистерн, а також
приватними особами у каністрах та іншій тарі.

На стаціонарних АЗС може бути організовано продаж нафтопродуктів у
дрібній розфасовці, супутніх товарів для автомобілів та інших
транспортних засобів, приймання відпрацьованих масел і дрібної тари
з-під нафтопродуктів, а також технічне обслуговування та миття
автомобілів.

При продажу товарів вітчизняного та іноземного виробництва суб’єкт
господарювання зобов’язаний забезпечити покупців необхідною, доступною
та достовірною інформацією про товари державною мовою. Такою інформацією
є:

назва нормативних документів, вимогам яких мають відповідати товари;

перелік основних споживчих властивостей товарів;

ціна та умови придбання товарів;

дата виготовлення;

гарантійні зобов’язання виготовлювача;

правила та умови ефективного використання товарів;

термін служби (придатності) товарів, відомості про необхідні дії покупця
після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання
цих дій;

найменування та адреса виготовлювача і підприємства яке приймає
претензії від покупця;

про сертифікацію товарів.

Стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя,
здоров’я покупця та його майна, навколишнього природного середовища,
продавець магазину або оператор АЗС зобов’язаний довести до відома
покупця інформацію про правила безпечного використання, зберігання,
утилізації цих матеріалів, а також шкідливі наслідки їх впливу.

Розрахунки з покупцями за придбані ними нафтопродукти, інші товари
здійснюються за готівку в національній валюті, у безготівковому порядку,
за кредитними картками або в іншому порядку відповідно до законодавства.

На стаціонарних і контейнерних АЗС, у спеціалізованих магазинах
розрахунки з покупцями проводяться через зареєстровані електронні
контрольно-касові апарати з обов’язковою видачею покупцеві касового
чека, а на пересувних АЗС — з використанням товарно-касових книг та
електронних контрольно-касових апаратів (за наявності відповідних
моделей).

Під час продажу товарів продавець або оператор АЗС зобов’язаний видати
покупцеві касовий чи товарний чек або інший письмовий документ, що
засвідчує факт купівлі.

Якщо покупцеві не підійшов товар належної якості, він має право обміняти
його на аналогічний протягом 14 днів, не враховуючи дня купівлі, а при
виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного
терміну має право за своїм вибором вимагати від господарюючого суб’єкта:

безплатного усунення недоліків або відшкодування витрат на їх
виправлення покупцем;

заміни на аналогічний товар належної якості;

відповідного зменшення його купівельної ціни;

заміни на такий самий товар іншої марки (моделі) з відповідним
перерахуванням купівельної ціни;

розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Особливості купівлі-продажу транспортних засобів урегульовані Правилами
торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затвердженими
наказом МЗЕЗторгу України від 18 грудня 1995р. М’2168 (зареєстровано у
Міністерстві юстиції України 29 грудня 1995 р. за М9 489/1025).

Зазначені Правила регламентують торгівлю автомобілями, автобусами,
мотоциклами усіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та
мотоколясками, іншими транспортними засобами (далі — транспортні засоби)
вітчизняного та іноземного виробництва і номерними агрегатами до них
(двигунами, шасі, кузовами, рамами), що не були в експлуатації (нових,
які ще не були зареєстровані в органах Державтоінспекції, далі — ДАІ),
пройшли в встановленому порядку сертифікацію і мають документ
встановленого зразка, комісійну торгівлю цими засобами і номерними
агрегатами, а також торгівлю транспортними засобами і номерними
агрегатами, що були в користуванні.

Продаж автотранспортних засобів і номерних агрегатів дозволяється
особам, які досягли 18 років, мототранспортних засобів і номерних
агрегатів — особам, які досягли 16 років, за наявності паспорта або
документа, що його замінює.

Продаж мототранспортних засобів і номерних агрегатів неповнолітнім
особам здійснюється за наявності дозволу батьків чи опікуна.

Юридичні особи можуть придбавати транспортні засоби та номерні агрегати
за наявності доручення уповноваженої особи підприємства (організації,
установи) та паспорта або документа, що його замінює.

Продавець для продажу транспортних засобів повинен мати довідки-рахунки,
які є підставою для реєстрації транспортних засобів в органах ДАІ, та
номерні знаки Транзит”, що відповідають державному стандартові, для
перегону транспортних засобів до місця призначення. У супровідних
документах робиться відмітка “Перегін” і вказуються реєстраційні номери.

Бланки довідок-рахунків та номерні знаки Транзит” є документами суворої
звітності.

Забезпечення продавця бланками довідок-рахунків проводиться у
встановленому законодавством порядку Управлінням ДАІ МВС України,
номерними знаками Транзит” — управліннями ДАІ ГУМВС України в Автономній
Республіці Крим, м. Києві, Київській області, УМВС України в областях та
м. Севастополі.

Довідка-рахунок заповнюється друкарським способом або чорнилом від руки
одним почерком. У відповідній графі проставляються назва продавця та
дата реалізації транспортних засобів. Довідку-рахунок підписують
керівник (заступник керівника), головний бухгалтер, касир і засвідчують
круглою печаткою. Якщо продаж транспортних засобів і номерних агрегатів
відбувається через філію господарюючого суб’єкта за погодженням з
Управлінням ДАІ МВС України, видача довідок-рахунків здійснюється за
підписом керівника (заступника керівника), головного бухгалтера, касира
та засвідчується круглою печаткою філії.

Вимоги щодо показників якості нових транспортних засобів, маркування,
приймання, зберігання регламентуються стандартами, технічними умовами та
іншою нормативно-технічною документацією.

У разі неповної комплектності або неналежної якості транспортного засобу
він підлягає уцінці. Уцінені транспортні засоби з гарантії знімаються,
про що інформується покупець.

Забороняється продаж нових транспортних засобів і номерних агрегатів з
дефектами, що загрожують безпеці дорожнього руху, або які за технічним
станом не відповідають нормативам і стандартам, діючим в Україні, а
також які не пройшли передпродажної підготовки.

Передпродажна підготовка транспортних засобів проводиться
кваліфікованими фахівцями продавця згідно з вимогами
нормативно-технічної документації. Продавець у сервісній книжці
обов’язково робить позначку про проведення передпродажної підготовки
транспортних засобів.

На продані транспортні засоби продавець повинен видати покупцеві
сервісну книжку, інструкцію про порядок експлуатації, товарний (касовий)
чек або інший письмовий документ, що засвідчує факт купівлі, а також
довідку-рахунок, яка є підставою для реєстрації транспортного засобу в
органах ДАІ.

У разі відсутності сервісної книжки покупцеві видається довідка про
проведення передпродажної підготовки.

Комісійна торгівля транспортними засобами і номерними агрегатами
проводиться на підставі договору комісії між господарюючим суб’єктом,
який приймає товар на комісію (далі — комісіонер), і громадянином,
підприємством (організацією, установою), які здають товар на комісію
(далі — комітент). Договором комісії комітент доручає продаж товару
комісіонерові за визначену винагороду.

Торгівля транспортними засобами і номерними агрегатами, що були в
користуванні, здійснюється шляхом скупки їх у громадян, підприємств
(організацій, установ) та подальшого їх продажу іншим громадянам,
підприємствам (організаціям, установам). Між скупкою та продажем
продавець може зробити технічне обслуговування та ремонт транспортного
засобу.

Скупка транспортних засобів і номерних агрегатів проводиться на підставі
договору між продавцем (господарюючим суб’єктом) та громадянином,
підприємством (організацією, установою) — власником транспортного засобу
чи номерного агрегату.

При продажу транспортних засобів, які мають дефекти, що загрожують
безпеці дорожнього руху та життю громадян, продавець повідомляє покупця
у письмовій формі про існуючі дефекти та неможливість експлуатації
транспортного засобу до їх усунення.

Якщо виявлено недоліки у транспортних засобах і номерних агрегатах, що
перебувають на гарантії, діє ст. 14 Закону України “Про захист прав
споживачів”.

Після продажу транспортні засоби реєструють в органах ДАІ на підставі
довідки-рахунку і технічного паспорта (що належав попередньому
власникові), які надаються продавцем покупцеві. В розділі технічного
паспорта “Особливі відмітки” робиться запис: “Автомобіль (інший
технічний засіб) проданий за довідкою-рахунком, серія, номер, дата”,
який підписує керівник та засвідчує печаткою.

Торгівля примірниками аудіовізуальних творів і фонограм. З метою
забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності,
правомірного використання аудіовізуальних творів і фонограм, а також
впорядкування роздрібної торгівлі ними Кабінет Міністрів України
постановою від 4 листопада 1997 р. М8 1209 затвердив Правила роздрібної
торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм.

-? th!&#?#&$L$th$e(T)8*ooooooooeeeeeeeeeeeeeeeeeee

Xoooooooooooooooooooooooooooo

bNc?e0f?faef?g&hRjpo:q:rAs‚v*wry$~?oe??oooooooooooooooooooooooooooo

AEiEuE?Ioooooooooooooooooooooooooooo

Відповідно до Правил роздрібна торгівля примірниками творів і фонограм
здійснюється через спеціалізовані підприємства торгівлі, в тому числі
фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним
асортиментом непродовольчих товарів, які зареєстровані у встановленому
порядку і мають ліцензію на роздрібну торгівлю непродовольчими товарами
(далі — суб’єкт підприємницької діяльності).

Під аудіовізуальним твором Правила розуміють твір, який складається з
набору пов’язаних між собою зображень, що створюють відчуття руху, із
звуковим супроводом або без нього. До аудіовізуальних творів належать
кінематографічні та інші твори, виражені засобами, аналогічними засобам
кінематографії, такі, як телевізійні та інші способи фіксації зображень
із звуковим супроводом на магнітних плівках, платівках, дисках тощо.

Фонограма — виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших
звуків. Диски, магнітофонні касети та інші носії записів є примірниками
фонограми.

Роздрібна торгівля примірниками творів і фонограм проводиться через
спеціалізовані підприємства торгівлі, в тому числі фірмові,
спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом
непродовольчих товарів, які зареєстровані у встановленому порядку і
мають ліцензію на роздрібну торгівлю непродовольчими товарами (далі —
суб’єкт підприємницької діяльності).

До примірників творів і фонограм, що надходять до роздрібної
торговельної мережі, повинні додаватися супровідні документи
(рахунки-фактури, прибутково-видаткові накладні тощо), документи, що
підтверджують якість примірників твору і фонограми, з відомостями про
виробника твору чи фонограми, виробника їх примірників, правила
використання та гарантійні зобов’язання.

На етикетці індивідуальної упаковки примірника твору і фонограми мають
бути маркувальні дані:

• для аудіовізуального твору — назва твору, штриховий код, час
демонстрування, імена сценариста, режисера, оператора,
художника-постановника, авторів музики, спеціально створеної для
аудіовізуального твору, продюсера (виробника) аудіовізуального твору,
знак охорони авторського права (латинська літера С у колі ©, ім’я
(найменування) особи, яка має авторське право, рік першої публікації
твору, імена головних виконавців, номер прокатного посвідчення
Мінкультури, номер договору з особою, яка має авторське і суміжні права,
чи номер угоди з ДААСП, дата випуску твору, дата відтворення примірників
твору;

• для фонограм — назва твору, штриховий код, час звучання, імена автора
музики, автора тексту, знак охорони суміжних прав (латинська літера Р у
колі ®, ім’я (найменування) особи, якій належать суміжні права (виробник
фонограми, виконавець), рік першої публікації фонограми, найменування
виробника примірника фонограми, його адреса, товарний (фірмовий) знак,
номер угоди виробника примірників фонограм з особою, яка має авторське і
суміжні права, чи з ДААСП, дата випуску, дата відтворення примірників
фонограм.

Усі примірники творів і фонограм мають бути забезпечені відповідно до
вимог ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів” інформацією,
викладеною письмово українською мовою.

У торговельному залі примірники творів і фонограм розміщуються окремо за
носіями запису та їх жанром.

Місце продажу примірників творів і фонограм має бути забезпечено якісною
апаратурою для перевірки якості їх запису на прохання покупця (аудіо- та
відеомагнітофонами, телевізорами тощо).

Роздрібна торгівля примірниками творів і фонограм забороняється:

якщо примірники творів і фонограм є контрафактними або містять
фальсифікований знак для товарів і послуг;

у дрібнороздрібній торговельній мережі (кіосках, палатках, лотках,
автомагазинах тощо), з рук, на ринках (крім розміщених на них
спеціалізованих підприємств торгівлі);

у необладнаних протипожежною сигналізацією та відповідними технічними
пристроями торговельних приміщеннях.

Правове регулювання купівлі-продажу зброї. Відповідно до ст. 13 Закону
України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. Верховна Рада України
Постановою “Про право власності на окремі види майна” від 17 червня 1992
р.1 встановила спеціальний порядок набуття права власності громадянами
на окремі види майна, включивши до переліку видів майна, зокрема, зброю.
Згідно з цим порядком громадяни набувають права власності на такі види
зброї, придбаної ними з відповідного дозволу, що надається:

• на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю — органами внутрішніх
справ за місцем проживання особам, які досягли 21-річного віку;

• на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни,
гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) — органами внутрішніх
справ за місцем проживання особам, які досягли 25-річного віку;

• на газові пістолети (револьвери) і патрони до них, заряджені
речовинами сльозоточивої та дратівної дії, — органами внутрішніх справ
за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку;

• на холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 мм і швидкістю
польоту кулі понад 100 м за секунду — органами внутрішніх справ за
місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку.

Останнім часом значного поширення серед громадян і юридичних осіб набули
спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та
дратівної дії, дозволені до виготовлення, реалізації (продажу),
придбання, реєстрації, обліку, зберігання (носіння) і застосування. До
таких спеціальних заходів самооборони належать:

• упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові
балончики);

• газові пістолети (револьвери) та патрони до них калібру 6,8 і 9 мм,
заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Відносини, пов’язані з особливостями купівлі-продажу спеціальних заходів
самооборони, регулює Положення про порядок продажу, придбання,
реєстрації, обліку 1 застосування спеціальних засобів самооборони,
заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, затверджене
постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 706.

Відповідно до цього Положення упаковки з аерозолями сльозоточивої та
дратівної дії (газові балончики) реалізуються (продаються) громадянам,
які досягли 18-річного віку, суб’єктам підприємницької діяльності,
установам та організаціям без дозволу органів внутрішніх справ у
спеціалізованих магазинах, окремих секціях магазинів. Відкриття та
функціонування спеціалізованих магазинів та окремих секцій магазинів для
продажу упаковок з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газових
балончиків) здійснюються у порядку, встановленому Міністерством
внутрішніх справ України.

Що стосується газових пістолетів (револьверів), то, як зазначалося
раніше, вони можуть бути придбані лише з дозволу.

Дозволи на придбання і зберігання (носіння) газових пістолетів
(револьверів) та патронів до них видають органи внутрішніх справ
громадянам, які десяти 18-річного віку, за умови наявності висновку
(довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії)
встановленої форми про те, що вони за станом здоров’я можуть володіти
(користуватися) спеціальними засобами самооборони та ознайомлені з
порядком їх зберігання (носіння) і застосування.

Дозволи не видаються, а видані дозволи анулюються за наявності: /

• висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної
комісії) встановленої форми, який свідчить про те, що така особа за
станом здоров’я не може володіти спеціальними засобами самооборони;

• відомостей про систематичне порушення особою громадського порядку,
зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без
призначення лікаря;

• пред’явлення такій особі обвинувачення у вчинененні злочину, а також
засудження до позбавлення волі;

• непогашеної або незнятої у встановленому порядку з особи судимості за
тяжкий злочин або злочин, скоєний із застосуванням вогнепальної зброї,
вибухових речовин або спеціальних засобів самооборони, заряджених
речовинами сльозоточивої та дратівної дії;

• умовного засудження особи з іспитовим терміном або засудження до
виправних робіт;

• вироку народного суду щодо такої особи, виконання якого відстрочено.

Суб’єкти підприємницької діяльності, установи та організації з метою
захисту життя, здоров’я, честі і гідності своїх працівників мають право
на придбання газових пістолетів (револьверів), патронів до них з
оформленням дозволу органами внутрішніх справ на їх зберігання (носіння)
конкретним працівникам, які досягли 18-річного віку, за наявності
висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної
комісії) встановленої форми щодо цих працівників та ознайомлення з
порядком їх зберігання (носіння) і застосування.

Щоб отримати дозвіл на придбання газових пістолетів (револьверів),
громадяни подають до органу внутрішніх справ:

заповнену картку-заяву;

дві фотокартки розміром 3х4 см;

висновок (довідку) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної
комісії) встановленої форми (крім осіб, які мають дозвіл органу
внутрішніх справ на зберігання і носіння мисливської та відомчої
вогнепальної зброї);

квитанцію про оплату послуг, пов’язаних з оформленням документів для
видачі дозволу на придбання газових пістолетів (револьверів).

Якщо отримати дозвіл на придбання газових пістолетів (револьверів)
бажають суб’єкти підприємницької діяльності, вони мусять подати до
органу внутрішніх справ такі документи:

лист з обґрунтуванням необхідності придбання газових пістолетів
(револьверів) із зазначенням їх типу та кількості;

список працівників, які користуватимуться зазначеними засобами
самооборони;

по 2 фотокартки розміром 3х4 см (кожного з працівників, що
використовуватимуть газові пістолети (револьвери);

копію платіжного доручення про оплату послуг, пов’язаних з оформленням
документів для видачі дозволів на придбання зазначених засобів
самооборони (за кожну одиницю).

Орган внутрішніх справ протягом одного місяця розглядає документи і
видає дозвіл на придбання газових пістолетів (револьверів) або
мотивовано відмовляє в його видачі. Відмову у видачі дозволу може бути
оскаржено відповідно до чинного законодавства у судовому порядку.

Дозвіл на придбання газових пістолетів (револьверів) видається терміном
на три місяці. Не використаний протягом цього часу дозвіл повертається
до органу внутрішніх справ, який його видав.

Придбані газові пістолети (револьвери) протягом 10 днів з дня придбання
подають до органу внутрішніх справ для реєстрації та оформлення дозволу
на їх зберігання (носіння).

Для отримання дозволу на зберігання (носіння) газових пістолетів
(револьверів) їх власники (користувачі) подають до органу внутрішніх
справ також корінець дозволу на придбання з відміткою спеціалізованого
магазину про продаж газового пістолета (револьвера) та квитанцію
(платіжне доручення) про оплату послуг, пов’язаних з оформленням
документів для видачі дозволу на зберігання (носіння) газових пістолетів
(револьверів).

Дозвіл на зберігання і носіння газових пістолетів (револьверів) видає
орган внутрішніх справ терміном на три роки.

Дозвіл на зберігання (носіння) газового пістолета (револьвера) може бути
виданий кожному членові сім’ї власника газового пістолета (револьвера),
який має на це право.

Кількість працівників суб’єкта підприємницької діяльності, установи,
організації, яким може бути виданий дозвіл на зберігання (носіння)
газового пістолета (револьвера), обмежується трьома особами на кожний
газовий пістолет (револьвер).

Реалізація (продаж) спортивної, мисливської вогнепальної зброї та
боєприпасів до неї, холодної зброї та спеціальних засобів, заряджених
речовинами сльозоточивої та дратівної дії, що її здійснюють суб’єкти
підприємницької діяльності, регулюється спеціальним нормативним актом.
Цей акт — Умови і правила здійснення підприємницької діяльності по
виробництву, ремонту і реалізації спортивної, мисливської вогнепальної
зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї, виготовленню і
реалізації спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та
дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та засобів для
виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів,
створенню та утриманню стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів
і штемпельно-граверних майстерень, виготовленню печаток і штампів —
затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня
1993 р № 643 (із змінами та доповненнями, внесеними наказом МВС від 13
травня 1996 р. № 311).

Зазначений вище вид підприємницької діяльності відповідно до підпункту 3
п. 1 Положення про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності
спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1994
р. № 316, можна здійснювати лише за наявності спеціального дозволу
(ліцензії), що його видає МВС України згідно з Інструкцією про порядок
видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво,
ремонт і реалізацію спортивної, мисливської вогнепальної зброї та
боєприпасів до неї, а також холодної зброї, виготовлення і реалізацію
спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної
дії, індивідуального захисту, активної оборони та засобів для виконання
спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів, створення та
утримання стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів і
штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів,
затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня
1993р. №643.

Заява підприємцями— юридичними особами та підприємцями-громадянами на
отримання ліцензії подається за територіальністю до ГУМВС у Автономній
Республіці Крим, ГУМВС у областях, містах Києві і Севастополі за місцем
державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та відповідно
до обраного виду підприємництва.

До заяви на отримання ліцензії додаються:

• підприємцями — юридичними особами — копії установчих документів;

• підприємцями-громадянами — копії установчих документів та документів,
що засвідчують рівень освіти і кваліфікації, необхідні для здійснення
обраних видів діяльності;

• квитанція банку про оплату послуг за видачу ліцензії. Органи
внутрішніх справ при отриманні заяв на видачу ліцензій на здійснення
підприємницької діяльності перевіряють умови, необхідні для видачі
ліцензії:

• наявність погоджених з МВС України та іншими заінтересованими
міністерствами і відомствами умов, необхідних для продажу спортивної,
мисливської вогнепальної зброї і спеціальних засобів самооборони,
заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії;

• відомості про осіб, відповідальних за відкриття функціонування
магазинів по реалізації зброї, боєприпасів до неї та газових балончиків,
пістолетів (револьверів) і патронів, заряджених речовинами сльозоточивої
та дратівної дії;

• придатність приміщень для відкриття та функціонування підприємств по
реалізації зазначеної вище зброї, що визначається комісією у складі
представників органів внутрішніх справ (міліції, пожежного нагляду і
державної служби охорони) та заінтересованих організацій, а при потребі
— архітектурного і санітарного нагляду з урахуванням встановлених вимог.

Ліцензія не видається за відсутності зазначених умов здійснення
підприємницької діяльності та за наявності відносно особи,
відповідальної за здійснення підприємницької діяльності:

• висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної
комісії), який свідчить про те, що така особа за станом здоров’я не може
здійснювати вказану роботу або володіти зазначеною вище зброєю;

• даних про систематичні порушення такою особою громадського порядку,
зловживання спиртними напоями та наркотичними речовинами;

• пред’явленого обвинувачення про вчинення злочину, а також віддання до
суду;

• непогашеної судимості за умисні злочини;

• вироку суду про заборону займатися зазначеною діяльністю;

• позбавлення ліцензії на вказані види підприємницької діяльності.

Мисливська вогнепальна зброя, газові пістолети (револьвери) здаються на
комісійний продаж громадянами або представниками організацій за
направленням органів внутрішніх справ за документами, які засвідчують
особу. При здачі на комісійний продаж вогнепальної зброї, газових
пістолетів (револьверів) без вказаних направлень, адміністрація магазину
приймає їх і передає із зазначенням відомостей про особу, що їх здала,
до органів внутрішніх справ за територіальністю. Квитанцію про приймання
на комісійний продаж зброї, газових пістолетів (револьверів) разом з
дозволом на їх зберігання громадянин подає у 10-денний термін до органів
внутрішніх справ, де їх було зареєстровано. Після одержання органами
внутрішніх справ повідомлення з магазину про реалізацію зброї, газових
пістолетів (револьверів) останніх знімають з обліку.

Торговельні організації повинні вести облік проданих вогнепальної зброї,
мисливських ножів та боєприпасів, газових балончиків, газових пістолетів
(револьверів) у книгах обліку, які нумеруються, прошнуровуються та
скріплюються печаткою місцевих органів внутрішніх справ. Про вид,
систему, марку, калібр, номер проданих зброї, газових пістолетів
(револьверів) продавець вносить відповідні записи у дублікат дозволу на
придбання вогнепальної зброї, газових пістолетів (револьверів) і книгу
обліку. Вони засвідчуються підписом продавця і штампом магазину із
зазначенням дати продажу цих предметів.

Боєприпаси до мисливської вогнепальної зброї, мисливські ножі, патрони
до газових пістолетів (револьверів) у магазинах продаються організаціям
після пред’явлення дозволу органів внутрішніх справ на зберігання
вогнепальної зброї, газових пістолетів (револьверів), доручення і
документа, який засвідчує особу — представника організації.

Продаж мисливських ножів громадянам, які вже мають у власному
користуванні мисливську вогнепальну зброю, здійснюється на підставі
дозволів на її зберігання. При цьому у розділі “Особливі відмітки”
такого дозволу адміністрація магазину ставить штамп. Придбані таким
способом мисливські ножі громадяни зобов’язані у 10-денний термін
зареєструвати в органі внутрішніх справ за місцем проживання. Про
реєстрацію придбаних мисливських ножів в органі внутрішніх справ
робиться відповідна відмітка в картці-заяві облікової справи власника
такої мисливської вогнепальної зброї, а у розділі “Особливі, відмітки”
дозволу на її зберігання ставиться штамп.

Записи про продані боєприпаси до мисливської зброї та патрони до газових
пістолетів (револьверів) здійснюються у дозволі на зберігання зброї і
вказаних спеціальних засобів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020