Реферат на тему:
Сторони у договорі купівлі-продажу
Відповідно до цивільного законодавства сторонами в договорі
купівлі-продажу виступають продавець і покупець. Ними можуть бути
будь-які суб’єкти цивільних правовідносин — громадяни, юридичні особи
або держава. Однак умови участі кожного з цих суб’єктів у договорі
купівлі-продажу не завжди однакові, що залежить від обсягу
правоздатності і дієздатності конкретного суб’єкта цивільних
правовідносин, форми власності відчужуваного майна, його правового
режиму та інших обставин.
Закон може визначати певні спеціальні умови щодо участі відповідних
юридичних осіб у товарообігу з урахуванням статутних цілей їхньої
діяльності (наприклад, щодо комерційної діяльності політичних партій,
громадських та релігійних об’єднань). В умовах переходу до ринкових
реформ держава відмовилася від монополії на зовнішньоекономічну
діяльність. Нині суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, в тому
числі торговельної, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи на
засадах, визначених спеціальним законодавством, зокрема Законом України
“Про зовнішньоекономічну діяльність”.
За статтею 225 ЦК України право продажу майна, крім випадків примусового
продажу, належить власникові. Іншими словами, це положення закону
означає, що приймати рішення про відчуження майна (визначати його
правову долю) має право лише його власник, оскільки за договором
купівлі-продажу продавець зобов’язаний передати покупцеві не лише саме
майно, а й право власності на нього (право повного господарського
відання чи оперативного управління). Тільки за такої умови у покупця
може виникнути відповідне право. Продавець не може передати покупцеві
те, на що він сам не має права.
У законодавстві не розкривається зміст поняття “примусовий продаж”,
визначаються лише підстави для здійснення примусового продажу майна. До
таких підстав належать: продаж описаного у боржника майна з метою
задовольнити вимоги кредиторів (ст. 388 Цивільного процесуального
кодексу України), продаж заставленого майна в порядку, встановленому
Законом України “Про заставу”, продаж майна відповідно до Закону України
“Про банкрутство”, реалізація конфіскованих предметів, які стали
знаряддям або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення
(ст. 315 Кодексу України про адміністративні правопорушення), тощо.
Від примусового продажу майна необхідно відмежовувати інші можливі
випадки відчуження майна за відсутності на це волі власника. Так, ЦК У
країни, окремі законодавчі акти встановлюють особливий порядок
реалізації невитребуваних за договором побутового замовлення
виготовлених підрядчиком речей, невитребуваних на транспорті вантажів і
багажу, майна, відправленого через органи зв’язку. У наведених випадках
продаж зазначеного майна не є примусовим, а лише здійснюється без згоди
власника, оскільки такий невідомий або не виявляє інтересу до належного
йому майна, що може завдати охоронцю майнової шкоди. Звідси можна
зробити висновок, що коло підстав для продажу майна невласником значно
ширше, ніж це передбачено ст. 225 ЦК України.
брати участь в укладенні договору купівлі-продажу. Він може здійснити
ці повноваження через свого представника або комісіонера. В такому разі
покупець досягає тієї самої мети, що і при купівлі майна безпосередньо у
власника, хоч і з певними особливостями. Так, при продажу майна, зданого
на комісію, продавцем виступає комісіонер, а не власник такого майна.
Тому у разі виявлення відхилень від умов договору купівлі-продажу
покупець звертається з претензіями до комісіонера (продавця), а не до
комітента (власника). При укладенні договору купівлі-продажу продавцем
через свого повіреного (на підставі договору доручення) стороною в ньому
є власник, а не повірений.
У ст. 225 ЦК визначено також наслідки продажу майна невласником за
відсутності в останнього належних повноважень на здійснення дій по
відчуженню майна. У цій статті зазначено, що якщо продавець не є його
власником, покупець набуває права власності лише у тих випадках, коли
відповідно до закону власник не має права витребувати від нього майно
(ст. 145 ЦК).
Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто, як правило,
власник, то покупцем може бути будь-яка особа. Обов’язковою умовою
участі громадян стороною у договорі купівлі-продажу є наявність у них
достатньої дієздатності (статті 11-16 ЦК). Підприємства (організації,
установи) повинні мати статус юридичної особи, а угоди, які вони
укладають, не повинні суперечити цілям їхньої діяльності, передбаченим в
установчих документах. Недодержання цієї вимоги може призвести до
визнання такої угоди недійсною.
Так, Компанія “Ренд Джей Трейдінг Інтернейшнл Інк” (США) звернулася до
Вищого арбітражного суду України з позовом про визнання договорів
купівлі-продажу цеху, різного обладнання та устаткування, договору
оренди машин для наповнення і запайки твердих желатинових капсул,
укладених між спільним підприємством “Борщагівський
хіміко-фармацевтичний завод” та науково-виробничим центром
“Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод” (м. Київ). Позивач
посилався, зокрема, на те, цю він володіє 50 відсотками акцій спільного
підприємства і має право на одержання прибутку від діяльності.
Відповідно до статуту спільне підприємство створено для виробництва та
реалізації ліків, але внаслідок укладення зазначених угод відбулося
фактично відчуження всього майнового комплексу, що призвело до
припинення його виробничої діяльності.
За рішенням Вищого арбітражного суду України від 18 березня 1997 р.
позов було задоволене на підставі статей 48, 50 та 62 ЦК України.
Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду від 13 травня 1997
р. дане рішення залишене без змін.
За чинним законодавством в окремих випадках може встановлюватися
особливий правовий статус продавців і покупців. Так, відповідно до
Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)” продавцями об’єктів малої приватизації, що перебувають у
державній та комунальній власності, є відповідно Фонд державного майна
України, його регіональні відділення та представництва, органи
приватизації, створені місцевими радами. Покупцями об’єктів малої
приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються
покупцями відповідно до Закону України “Про приватизацію майна державних
підприємств” (ст. 8). Разом з тим не можуть бути покупцями:
юридичні особи, серед засновників та учасників яких є органи державної
влади та управління; працівники органів приватизації та особи, яким
заборонено займатися підприємницькою діяльністю, крім випадків
використання ними приватизаційних паперів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
