.

Історія еколого-геоморфологічних досліджень річкових систем Закарпатської області (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1551
Скачать документ

Реферат

на тему:

Історія еколого-геоморфологічних досліджень річкових систем
Закарпатської області

Вступ.

Річкові системи Закарпатської області, зокрема р.Тиса та її праві
основні допливи, є унікальними об’єктами еколого-геоморфологічних
досліджень. По-перше, історія розвитку і формування річкових систем
Закарпаття нерозривно пов’язана з історією розвитку Українських Карпат.
По-друге, витоки основних річок і верхні частини їх басейнів лежать в
Українських Карпатах, а нижні – у межах Закарпатської рівними, що
зумовлює велику геоморфологічну диференціацію річкових систем. На
досліджуваній території поширені від типово гірських річок, сформованих
в області давніх зледенінь (райони масивів Чорногори і Свидівця), до
типово рівнинних – на Закарпатській рівнині. По-третє, басейни основних
річок є цілісними інтегрованими утвореннями [11], що робить їх
ідеальними об’єктами для системних і комплексних географічних та
еколого-геоморфологічних досліджень. Вивченням цих об’єктів займалися
відомі вчені, такі як С.Рудницький (1926), П.М.Цись (1962, 1965),
Г.І.Раскатов (1948, 1957), О.І.Спиридонов (1952), Т.Ю.Піотровська
(1961), І.Д.Гофштейн (1964), О.М.Адаменко (1987, 2000, 2002),
Г.Д.Гродецька (1987), Б.П.Висоцький (1961), М.Ф.Веклич (1997),
Г.І.Рудько (2000, 2002), С.М.Стойко (1991, 1995), І.П.Ковальчук (1997,
2000, 2002, 2004), В.П.Палієнко (1999, 2002), Я.Б.Хомин (1992),
О.Г.Ободовський (2001) та інші.

Історія еколого-геоморфологічних досліджень річкових систем
Закарпатської області тісно переплетена як з історією розвитку
геоморфології як науки загалом, так і з історією геологічних і
геоморфологічних досліджень Українських Карпат, зокрема. На основі
аналізу літератури з даної проблеми виділено три основні етапи
еколого-геоморфологічних досліджень річкових систем Закарпаття:

– перший – традиційних геоморфологічних досліджень річкових систем, який
охоплює період з початку ХХ століття до 70-80 років ХХ століття.
Характерною його ознакою була увага до морфологічних, морфокліматичних і
морфоструктурних проблем, питань генези та історії розвитку річкових
систем;

– другий – системного аналізу флювіального рельєфу. Він триває з 70-80
рр. до кінця ХХ століття. Важливими питаннями, які вивчаються
природничими науками у цей період є аналіз структури і функціонування
річкових систем;

– третій – комплексних еколого-геоморфологічних досліджень річкових
систем, триває з кінця ХХ століття до наших днів.

Як відомо [18], розквіт геоморфологічної науки припадає на ХХ століття.
З початку ХХ до 70-80 рр. ХХ століття розвивається так звана традиційна
геоморфологія, яка займалася дослідженням “геоморфологічної тріади”,
тобто віку, генези і морфології форм рельєфу. Аналогічна ситуація
склалася і у геоморфологічних дослідженнях річкових систем Закарпаття.
Вивчаються питання розвитку рельєфу Українських Карпат загалом та
річкових долин зокрема. Одними з найцікавіших праць початку ХХ століття
є дослідження відомого географа, академіка АН України, професора
С.Рудницького, які були опубліковані в 1905-1927 рр. і стосувалися
досліджень басейну Дністра та Тиси, зокрема праця “Основи морфології і
геології Підкарпатської Русі й Закарпаття взагалі”, опублікована в
Ужгороді у 1925 і 1927 рр. С.Рудницький розробив свою схему
гороутворення Українських Карпат [26, с.19], де описує історію
формування басейнів Дністра і Тиси. Дослідник вперше висуває теорію
зміщення на північ головного Карпатського вододілу з району Вигорлат
Гутинського хребта внаслідок опускання Закарпаття та підняття
Полонинської Гряди. Цю теорію підтримали в свій час М.П.Цись [25],
І.Д.Гофштейн [8,9] та інші дослідники Українських Карпат.

С.Рудницький на території Закарпаття, окрім поверхні карпатського
пенеплену, виділяє ще ряд молодших рівнів, зокрема пліоценовий (відносна
висота над руслом річок – 300 м), древньо-дилювіальний (180-220 м та
120-140 м), верхнєдилювіальний (60-80 м і 40 м), древньоалювіальний
(менше 40 м) і сучасний [21]. Фактично виділені рівні відповідають
поверхням терас річок Закарпаття і С.Рудницький є одним з перших
дослідників терасового комплексу річкових систем басейну Тиси.

Дослідженням річкових терас Закарпаття займався також В.Зауер (1929),
який описав тераси майже всіх річкових долин від Тиси до Апшиці [2, 5].
Крім нього, питанням визначення кількості і віку терас, їх поширенням
займалися у різний час Н.П.Єрмаков (1947, 1948), Г.І.Раскатов (1950,
1951), І.В.Висоцький (1961), Т.Ю.Піатровська (1960, 1963, 1966),
І.Д.Гофштейн (1964, 1995), А.В.Кожевніков (1966), О.І.Спиридонов (1952),
М.С.Демедюк (1971), Г.Д.Гродецька (1982), О.М.Адаменко, Г.Д.Гродецька
(1987), та інші дослідники.

Актуальними до цього часу залишаються питання впливу кліматичних і
тектонічних чинників на формування річкових долин і терас, хоч цій
проблемі присвячений спектр наукових досліджень та публікацій [9, 10,
19].

Окремо слід відмітити проблему історії формування річкових басейнів
Закарпаття. Досі залишається ще багато дискусійних питань стосовно
існування і розвитку поперечних річок [25, 20, 10, 9, 2 та інші],
перебудови річкової мережі в окремих частинах басейнів.

Так, Б.П.Висоцький виділяє долину “пра-Ріки” [6], М.П.Цись –
“пра-Тересви” [25], М.П.Цись [25], Н.П.Єрмаков [15], І.Д.Гофштейн [10,
9] – “Ясіня-Черемоську повздовжню долину та “пра-долину” р.Тереблі,
Н.П.Єрмаков [15] – “Верховинську повздовжню долину” і висуває теорію
“пра-Тересви” або “пра-Ріки”.

На території Закарпаття існує лише один район, де існування “пра-долин”
є незаперечним. Це – залишена “пра-долина” Тереблі, де зараз протікає
потік Байлова [10].

В 60-80 роки ХХ ст. виходить чимало публікацій з гідрології, які тісно
переплетені з геоморфологічними проблемами. Зокрема, це роботи,
присвячені стоку води і наносів, формуванню і проходженню паводків,
руслових деформацій тощо (Лисенко, Синицька, 1969; Айзенберг, Вольфцун,
Хлоева, 1969; Бефані, Вишневський, Іваненко, Позняков та ін. 1967;
Бефані, Мельничук, 1967). Більшість з них опублікована у працях УкрНДГМІ
у 60-80 роках минулого століття.

???????¤?¤?$??????на (1946; 1945), А.Стралера (1952), А.Шайдеггера
(1965; 1967), В.Філософова (1960; 1975), Р.Шрива (1966; 1969) та інших
вчених. “Розквіт” системного аналізу в геоморфології припадає на 70-90
рр. ХХ століття. Це роботи І.Н.Гарцмана (1963; 1974; 1976), Ю.Г.Симонова
(1976), О.А.Борсука (1975), О.М.Кичігіна (1975), Б.О.Казанського (1976;
1977), М.С.Карасьова (1976), Г.І.Худякова (1984), Л.М.Коритного (1974;
1980; 1987), І.Г.Черваньова (1980; 1990), І.П.Ковальчука (1982, 1987,
1992, 1997, 2002) та інших вчених [12]. На Закарпатті перші системні
дослідження річкових систем проводять Я.Б.Хомин (1991, 1992), Л.Ф.Ду-біс
(1988, 1995), І.П.Ковальчук (1993, 1994, 1995, 2000). Ними
проаналізовано структурну організацію річкових систем Закарпаття за
різними класифікаційними схемами, зокрема за схемами Хортона-Стралера та
А.Шайдеггера. Обгрунтована методика кодування різнопорядкових річок із
врахуванням просторового розміщення в системі, оцінена складність
структурної організації річкових систем Закарпаття, проведена ентропійна
оцінка річкових систем Закарпаття, зроблений кореляційний аналіз між
показниками структурної організації річкових систем, ентропійної оцінки
та стоком води і нанонів у різнорангових системах, запропонована
класифікація річкових систем за складністю їхньої будови.

З системних позицій в цей період вивчається спектр поширення та
інтенсивність розвитку сучасних геоморфологічних процесів у басейнах
різнопорядкових річок, проводяться стаціонарні дослідження ерозійних та
інших денудаційних процесів (Шушняк, 1988, 1989; Чверенко, 1991; Хомин,
1984, 1986). Цікавими є дослідження функціонування річкових систем з
точки зору переміщення води і речовини в системі “схил – русло”
(Ковальчук, 1995, 2002; Дубіс, 1995, 1996 та інші).

Третій етап – комплексних еколого-геоморфологічних досліджень річкових
систем Закарпаття – охоплює період з кінця ХХ століття до наших днів.
Початок цим дослідженням поклали фундаментальні праці з екологічної
геоморфології, а саме роботи І.П.Ковальчука [16,17], В.В.Стецюка [24],
О.М.Адаменка, Г.І.Рудька, І.П.Ковальчука [3], та інших вчених.
Екогеоморфологи в дослідженнях річкових систем зосереджують увагу на
вивченні чинників, еколого-геоморфологічних наслідків взаємодії
геоморфосфери і людини, оцінці стану природно-господарських систем у
межах басейнів, виявленню кризових еколого-геоморфологічних ситуацій
[17, с.37]. Особливим поштовхом для проведення комплексних
еколого-геоморфологічних досліджень стали катастрофічні паводки 1998 р.
та 2001 р., які завдали не лише мільйонних збитків господарству, але й
забрали життя людей. Проходження паводків вказало на порушення природної
рівноваги у басейнових системах, тому важливими були питання
встановлення причин виникнення паводків [1, 4, 19], активізації і
розвитку небезпечних екзогенних процесів [22, 23], поняття екологічної
безпеки [8] та проблеми еколого-геоморфологічного ризику.

Сучасні комплексні еколого-геоморфологічні дослідження басейнових
систем Закарпаття проводяться за наступними напрямками:

– оцінка величини антропогенного навантаження на різнорангові басейни,
класифікація басейнів та їх частин за показниками антропогенного
навантаження;

– аналіз спектру, поширення, розвитку й інтенсивності сучасних
геоморфологічних процесів у межах басейнових систем та вивчення факторів
їх виникнення, зокрема геолого-геоморфологічних (морфометричних
параметрів, літології тощо) і техногенних;

– дослідження, класифікація руслових процесів, визначення пропускної
здатності русел, аналіз стоку води і наносів у різні гідрологічні
періоди (межень, повінь, паводок тощо);

– аналіз причин формування катастрофічних паводків і розробка
протипаводкових заходів.

Висновки

1. В геоморфологічних та еколого-геоморфологічних дослідженнях річок
Закарпаття доцільно виділити три етапи: традиційного вивчення річок,
системного аналізу річкових мереж та комплексних досліджень річок і
басейнових систем. На всіх етапах досліджень об’єктом аналізу річкових
мереж виступали річки, річкові та басейнові системи. При цьому
змінювались мета, предмет, завдання та методи досліджень. На останньому
етапі помітно посилилась екологічна компонента аналізу і синтезу.

2. Актуальним завданням сьогодення є глибокий аналіз наукової спадщини
відомих вчених-геоморфологів, гідрологів, ландшафтознавців,
антропогеографів, геологів та фахівців інших галузей природничої
географії, які працювали на території Українських Карпат в кінці ХІХ – у
ХХ століттях.

У зв’язку з посиленням в кінці ХХ на початку ХХІ століть ролі
екстремальних процесів, які зумовлюють масштабну трансформацію рельєфу
річкових русел і заплавного комплексу, впливають на зростання
геоекологічної напруги території Закарпаття, їхньому вивченню необхідно
приділити набагато більше уваги, ніж це робилося у ХХ столітті.

Література

1. Адаменко О.М. Про одну із причин широкомасштабного прояву і важких
наслідків катастрофічного паводку в Закарпатській області // Вплив
руйнівних повеней та зсувних процесів на функціонування інженерних
мереж. – Матеріали третьої науково-практичної конференції (25-28 лютого
2002 р., м. Ужгород). – К.: Тов-во “Знання”. – С.3-4.

2. Адаменко О.М., Гродецкая Г.Д. Антропоген Закарпатья. – Кишинев:
“Штиинца”, 1987. – 147с.

3. Адаменко О., Рудько Г., Ковальчук І. Екологічна геоморфологія. –
Івано-Франківськ: Факел, 2000. – 411с.

4. Аналіз гідрометеорологічних умов формування та розвитку екстремальних
паводків в Закарпатті / Звіт інституту УкрНДГМІ про науково-дослідну
роботу. – Київ, 2001. – С.5-7.

5. Веклич М. Етапи утворення річкових терас України // Українська
геоморфологія: стан і перспективи. Матеріали міжн. наук-практ
конференції. – Львів, 1997. – С. 16-19.

6. Высоцкий И.В. К геоморфологии бассейна рек Теребли и Рики
(Закарпатье) // Изд. АН СССР. Сер.геол.- №1. – 1961. – С.110-116.

7. Гори і люди (у контексті сталого розвитку) // Матеріали Міжнародної
конференції, присвяченої Міжнародному року гір (м.Рахів, 14-18 жовтня
2002 року) / Під ред. Ф.Гамора та ін. – Рахів, 2002. – Т. 2. – 604 с.

8. Гошовський С., Рудько Г., Преснер Б. Екологічна безпека техногенних
геосистем у зв’язку з катастрофічним розвитком геоморфологічних
процесів. –

9. Гофштейн И.Д. Геоморфологический очерк Украинских Карпат. – Киев:
Наукова думка, 1995. – 84 с.

10. Гофштейн И.Д.Неотектоника Карпат. – Киев: И-во АН УССР, 1964. – 182
с.

11. Дубіс Л.Ф. Структурна організація та функціонування річкових систем
гірської частини басейну Тиси / Автореферат дисертації на здобуття наук.
ступеня канд. географ. наук. – Львів, 1995. – 25 с.

12. Дубіс Л.Ф. Системний аналіз флювіального рельєфу: стан і перспективи
// Українська геоморфологія: стан і перспективи. Матеріали міжн.
наук.-практ. конференції. – Львів, 1997. – С. 28-30.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020