UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІван Франко як історіограф Галицького краєзнавства (до 150-річчя від дня народження) (реферат)
Авторdimich
РозділГеографія економічна, регіональна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1399
Скачало229
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Іван Франко як історіограф Галицького краєзнавства (до 150-річчя від дня

народження)

 

Розвиток і становлення українського географічного краєзнавства в

Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. невіддільно пов’язані з

особливостями суспільно-політичного становища в регіоні.

 

Пожвавленню вивчення території Галичини та розвитку краєзнавства

сприяло відкриття у Львівському університеті у 1882 році кафедри

географії на чолі з вихованцем Ягеллонського університету польським

ботаніком і географом Антоні Реманом (1840–1917). З ім’ям А.Ремана, який

керував кафедрою до 1911 р., пов’язане становлення географії як

дисципліни і підготовка відповідних кадрів. Зокрема, серед його учнів

вийшли у велику науку такі відомі географи, як Г.Величко, В.Геринович,

Є.Ромер, С.Рудницький.

 

Українець Григорій Величко (1863–1932) був першим докторантом А.Ремана.

6 липня 1889 року він захистив дисертацію на тему “Пластика

польсько-руських земель з особливою увагою до Карпат” і став першим

українським доктором у галузі географії. Це перша регіональна праця,

присвячена географії земель між Одрою та Дніпром. Найцікавіша, і без

сумніву новаторська частина роботи, – регіональний поділ

русько-українських Карпат, які автор знав найкраще.

 

Г.Величко поділив цей регіон на дві головні частини: Татри і Бескиди.

Заслуговує на увагу також впровадження автором краєзнавчого поняття

“бескиди”, запозиченого з народних назв, для позначення певного типу

гір. Згодом воно стало загальноприйнятим у науковому світі. За

Г.Величком, Бескиди – це довгий витягнутий ланцюг гір від Яблунівського

перевалу на заході, до витоків Золотої Бистриці на сході. Дослідник

поділив Бескиди на Західні і Східні, проводячи границю між ними долинами

Камениці і Дунайцю. У межах Західних Бескидів він виділив 11 гірських

груп, обґрунтувавши такий поділ характером гір, їх відносними висотами,

а також напрямом річкових долин [1]. Поділ Східних Бескидів він звів до

виділення трьох регіонів. В особливу групу Г.Величко виділив Чорногору.

Значну частину роботи дослідник присвятив Татрам.

 

Проведений Г.Величком поділ Карпат, хоча й мав описовий характер, був

на той час суттєвим науковим досягненням у регіональній географії і

утверджував позиції українського географічного краєзнавства, що з

великими труднощами зароджувалося на Галичині. Серед інших відомих праць

Г.Величка, написаних українською мовою, заслуговують на увагу

“Народописна карта українсько-руського народу” (1896), “Географія

України-Русі” (1902). Г.Величко – автор першого природно-географічного

районування, а також першої етнографічної карти українських етнічних

земель.

 

Проте приклад з Г.Величком був далеко не типовим для тогочасної

Галичини, а швидше виключенням. “Місце під сонцем” українські вчені

виборювали у жорстокому протиборстві і суперництві за сфери впливу між

австро-угорськими і польськими буржуазно-поміщицькими колами, політиками

й ідеологами.

 

М.П.Драгоманов, познайомившись у 1874–75 роках з галицькими українцями,

зробив сумний висновок про рівень знань про свій край тодішньої

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ