.

Стан безробіття в Тернопільській області та можливі шляхи його подолання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1930
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Стан безробіття в Тернопільській області та можливі шляхи його подолання

Перехід економіки України до ринкових відносин робить надзвичайно
актуальною проблему формування і використання трудового потенціалу
країни загалом і окремих регіонів, з метою досягнення найефективнішої
зайнятості і всебічне дослідження нових процесів у сфері зайнятості
населення. Пізнання об’єктивних закономірностей розвитку ринкового
господарства необхідні для формування та регулювання ринків праці різних
рівнів організації.

Результатом трансформації форм власності і структури суспільного
виробництва, що відбувалися в Україні протягом останнього десятиліття,
став перерозподіл трудових ресурсів за видами зайнятості. Виникли різні
форми безробіття, посилювалися трудові міграційні процеси.

Проблеми реформування економіки України спричинили зниження загального
рівня зайнятості, і, відповідно, зростання повного, часткового та
прихованого безробіття, труднощі з працевлаштуванням. Зміна форм
власності, реорганізація підприємств призвели до вивільнення значної
кількості працівників, загострення проблем структурного безробіття.
Незадовільна адаптованість частини населення, відсутність або низька
трудова мобільність безпосередньо впливають на ефективність використання
трудового потенціалу, зростання чисельності незайнятого населення,
підвищення соціальної напруженості у суспільстві.

Дані аналізу стану ринку праці та структури трудових ресурсів
Тернопільської області свідчать про прямо пропорційну залежність їх від
змін в економіці, демографічних і соціальних тенденцій, а також низки
специфічних чинників, насамперед від обсягів вивільнення працівників з
підприємств та організацій, рівня сільського безробіття, трудової
міграції. Позитивні зрушення в економіці області, за даними Держкомстату
України, практично стабілізувалася – 38810 осіб працездатного віку
станом на 01.09.2004р. та 35793 осіб. станом на 01.09.2005р., знизився й
рівень безробіття, розрахований за методологією Міжнародної організації
Праці, – з 15,5% до 14,3% [4, c.1].

Глобальна проблема нинішнього ринку праці – відсутність попиту на
робочу силу. Загальна зайнятість населення має тенденцію до зменшення.

За теперішніх умов господарювання пропозиція робочої сили формується
під впливом структурної перебудови економіки, реструктуризації
підприємств, з одного боку, та спаду обсягів виробництва – з іншого.

Від початку реформування економіки сама сфера зайнятості зазнала зміни,
виникли нові питання, невирішення яких неможливе при визначенні потреби
в нових робочих місцях.

Приховане безробіття через циклічну незайнятість є резервом, що
загрозливо впливає на поповнення ринку праці. Тому легалізація
прихованого безробіття – це, з одного боку, повне використання
продуктивного трудового потенціалу, а з іншого, – вивільнення
надлишкової робочої сили, яка потребує для свого працевлаштування
вільних робочих місць.

Одним із основних чинників формування ринку праці є вивільнення
працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, в
тому числі, у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням
підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності штату.

Поряд з іншими причинами, – відсутність коштів на виплату вихідної
допомоги вивільненим працівникам, очікування на економічну стабілізацію
та набуття чинності п.1 ст.26 Закону України „Про зайнятість населення”,
позитивні тенденції щодо стабілізації економіки в м.Тернополі – привели
до сповільнення темпів вивільнення працівників.

Слід також врахувати, що з підприємств та організацій міста вивільнено
чимало робітників і спеціалістів з досвідом роботи. З загальної
чисельності громадян значний відсоток становили особи, які звільнені з
підприємств, установ і організацій у зв’язку з реорганізацією
виробництва, скороченням чисельності або штату. Так у м.Тернополі
найбільше працівників у 2004р. було вивільнено з КП
„Тернопільелектротранс” (295 осіб) та з ТзОВ „Поділля-цукор” (263
особи).

Процеси вивільнення працівників у м.Тернополі характеризуються
наступними даними: у 2000р. було вивільнено 1852 особи; у 2001 р. – 1367
осіб; у 2002р. – 1121 осіб; у 2003р. – 1071 особу; у зв’язку із змінами
в організації виробництва і праці, вивільнення працівників у 2004р.
становило 2097 осіб, [3, c.316-321], а станом на 1.09.2005 р. – 856
осіб, а ще прогнозується вивільнення близько 530 осіб.

Середньорічна кількість працівників по Тернопільській області за період
з 1990 по 2002 рік зменшилася з 519,4 до 253,6 тис. осіб, або на 49%, а
чисельність промислово-виробничого персоналу (без малих підприємств) з
103 до 45 тис. осіб, або більше, ніж вдвічі.

Змінюється структура зайнятих по формах господарювання. З року в рік
зменшується чисельність працюючих у державному секторі економіки, а у
приватному навпаки, – збільшується. У 2003 році з розрахунку на 10 тис.
осіб населення було 34 державних підприємств. А у малому бізнесі
працювало понад 40 тис. осіб, що склало 15,5% від загальної кількості
зайнятих у галузях економіки області. Що стосується 2005 року, то зараз
у Тернопільській області зареєстровано 5238 підприємств (з них діючих –
4953 підприємства), але більшість з них є невеликими, тобто з кількістю
працюючих до 10 осіб, але треба зазначити що хоч і не дуже багато
підприємств, Тернопільщини, зареєстровані як мале підприємство з
промисловою потужністю, та робочих налічуються на таких підприємствах в
середньому від 500 до 3500 працівників, тобто зараз на малих
підприємствах області працює близько 70 тис. осіб, і це не враховуючи
тіньового працевлаштування (коли немає офіційної реєстрації
працівників).

Таким чином, з 2003 р. чисельність працюючих на підприємствах,
установах та організаціях області зменшилась на 12,8 тис. осіб, що свого
часу загострило ситуацію на ринку праці.

Найбільше вивільнено працівників в м. Тернополі, Чортківському,
Теребовлянському та Кременецькому районах. У галузевому розрізі
найбільше вивільнено, як і передбачалось Програмою зайнятості населення
Тернопільської області на 2004 рік, з підприємств обробної промисловості
– 32,5%, сільського господарства – 27,8%, з торгівлі – 6,2% (від
загальної кількості вивільнених). У складі вивільнених 57,2% – жінки та
5,2% – молоді у віці до 28 років. Із загальної кількості вивільнених
49,3% – займали робочі місця, 45% – посади службовців та 5,7% – місця,
які не потребують спеціальної підготовки.

підприємств найпомітнішим було вивільнення з ВАТ “Чортківська
кондитерська фабрика” (210 осіб), з Тернопільського ВАТ ”Текстерно” (152
особи), Зборівського ТОВ “Фенікс” (120 осіб), Тернопільського ВАТ
“Ватра” (115 осіб), Чортківського ТОВ “Галичанка” (95 осіб), Бучацького
ПАП “Промінь”(66 осіб), Почаївської фабрики “Пластик” (Кременецький
район) (57 осіб), КП „Тернопільелектротранс” (295 осіб), ТзОВ
„Поділля-цукор”(263 особи), ТРЗ „Оріон”(186 осіб), ВАТ „Галія” (114
осіб) та ВАТ „Комбайновий завод” (64 особи) [3, c.315-318].

Причинами звільнення людей керівники цих організацій визначили:
розбалансованість економіки, спад виробництва, реорганізації служб, брак
оборотних коштів. Але попри все вони виділяють і інші причини звільнення
працівників з робочих місць або неприйняття на роботу , які, як на їх
думку, так чи інакше теж досить таки впливають на процес виробництва. І
серед них такі: жалюгідний зовнішній вигляд, манери всезнайки, погана
дикція, невміння говорити, некультурне мовлення, відсутність плану
кар’єри та чітких цілей, недостатня відвертість і поміркованість,
відсутність ентузіазму, зацикленість на грошах, низький рівень
успішності під час навчання, небажання починати з низів, недостатня
тактовність, зрілість та ввічливість, презирливі відгуки про попередніх
працівників роботодавця, несамостійність, нерішучість, невдале сімейне
життя, відсутність почуття гумору, цинізм, лінь, невміння цінувати час,
невихованість, відсутність розуміння цінності досвіду та ще багато
інших, які іноді справедливі, та іноді необґрунтовані, та ба навіть
некоректні.

Вся ця ситуація на ринку праці і безпосередньо на підприємствах
спричинює зневіру молоді та й навіть старшого покоління в кращому
майбутньому і призводить до того, що з кожним місяцем збільшується
міграція населення області за кордон у пошуках спершу “шматка хліба”, а
далі і стабільного заробітку. За неофіційними даними обласного
управління статистики станом на 01.09.2005 року зареєстровано за
кордоном близько 32,5%, яке перебувало вже там тривалий час.

Аналізуючи ринок праці у Тернопільській області, було з’ясовано, що за
офіційними даними станом на 01.09.2005 року на обліку у службі
зайнятості перебувало 35793 безробітних (на 01.09.2004 р. було 38810
осіб.). Протягом липня-серпня чисельність безробітних збільшилась в
порівнянні з квітнем-травнем нинішнього року на 8245 осіб або на 17,9 %,
та на 6182 особи, чи на 5,8 % порівняно з початком року. Причиною цього
стала неможливість самостійно влаштуватися на робочі місця за фахом
випускників навчальних закладів з вищим та середнім рівнем акредитації.
Однак, починаючи з листопада чисельність безробітних планується
скоротити завдяки збільшенню кількості робочих місць. Частка безробіття
серед сільських жителів становить 53,5 % і, при збереженні існуючого
порядку реєстрації громадян у службі зайнятості, прогнозується її
подальше зростання.

Структура безробітних характеризується так: досить високим залишається
освітній рівень безробітних – 29,1 % з них з вищою освітою; у
професійному розрізі безробітних найбільше водіїв (2125 чол.),
трактористів (2019), швачок (1314), бухгалтерів (2875), техніків (1433),
інженерів (1392), серед службовців – бухгалтерів (952), продавців
(1694), кухарів (1375), слюсарів (1370) та будівельників (1222),
економістів (802) та менеджерів (629) ін. Треба зазначити також, що
серед безробітних спостерігається зменшення питомої ваги службовців.

Шляхи подолання безробіття в Тернопільській області полягають, на нашу
думку, в залученні безробітних перш за все до перенавчання для отримання
потрібнішої у даний час професії, завдяки якій вони не лише отримають
роботу, а й зможуть успішно з нею впоратися; залученні більше
незайнятого населення до громадських робіт.

На фоні певної стабілізації чисельності безробітних все помітніше стає
безробіття у сільській місцевості. Починаючи з 1996 року, внаслідок
реформування аграрного сектора економіки, розпаювання КСП і передачі
землі у приватну власність, значна частина працездатних жителів сіл,
використовуючи недосконалість законодавства України про зайнятість,
масово реєструються у центрах зайнятості з метою отримання комунальних
субсидій, допомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми та допомоги по
безробіттю. Як результат, чисельність безробітних селян та відповідно
рівень безробіття у селах невпинно зростають.

Станом на 01.09.2005 року на обліку в центрах зайнятості перебувало
35793 безробітних, з них сільських жителів – 23758 осіб, що складає 61,0
% від усіх безробітних (на цю дату 2004 року було 53,5 %).

Основними заходами активної політики сприяння зайнятості залишаються
працевлаштування безробітних на вільні та новостворені робочі місця,
організація громадських та сезонних робіт, професійне навчання та
перенавчання, надання дотацій роботодавцям на створення додаткових
робочих місць.

Станом на 01.09.2005р. за сприяння служби зайнятості працевлаштовано
25343 громадян, що в 1,2 рази більше, ніж у попередньому році, з них на
робочі місця 23562 осіб (77,1 %) та 1781 осіб (22,9 %) на посади
службовців. Пройшло професійне навчання за сприяння служби зайнятості
4547 осіб, а допомогу по безробіттю отримало 26582 особи. [4, c.1-3].

Досягнення економічно ефективнішої зайнятості населення можливе лише за
умови підвищення рівня соціально-економічного розвитку України та її
регіонів. Останнє є головною умовою створення додаткових робочих місць,
повнішого використання трудового потенціалу. Для здійснення цієї умови
доцільно здійснити структурну перебудову в економіці, яка передбачатиме
ефективне використання трудового потенціалу. При цьому необхідно
враховувати, що додаткові робочі місця можуть бути створені за таких
умов: активізації діяльності наявних промислових підприємств шляхом їх
перепрофілювання, диверсифікації та технічного переозброєння
виробництва; створення малих підприємств для переробки місцевої
(сільськогосподарської, будівельної) сировини у малих міських поселеннях
та великих селах; розширення мережі підприємств, які виготовляють товари
широкого вжитку, ремонтують сільськогосподарську техніку і транспортні
засоби, виготовляють запасні частини до них; наближення цих підприємств
до споживачів (в сільській місцевості); активного розвитку нових форм
господарювання. Зокрема необхідне збільшення кількості коопе-ративів,
спільних підприємств із залученням іноземного капіталу у різних
господарствах.

Література:

1.Інвестування. Зайнятість. Освіта. За ред. Федоренко В.Г. – Київ, 2002.

2.Василенко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. – К.:
КНЕУ, 2003. – 252с.

3.Розраховано за: Статистичним щорічником України за 2004 р. Тернопіль,
2005.

4.Ринок праці Тернопілля // Ринок праці №9 (164), вересень 2005.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020