UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБарокова традиція використання оніричних елементів у поезії Тараса Шевченка (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1621
Скачало179
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Барокова традиція використання оніричних елементів у поезії Тараса

Шевченка

 

Сучасні науковці досліджують художній твір у найрізноманітніших

ракурсах, зокрема, й за допомогою оніричної аналітики, про популярність

якої свідчать роботи останнього часу, згадаймо хоча б, збірник наукових

праць “Онірична парадигма світової літератури”, дослідження про функцію

снів у письменників-романтиків [1; 2; 10; 25], працю А.Макарова “П’ять

етюдів. Підсвідомість і мистецтво: нариси з психології творчості” тощо.

Тетяна Бовсунівська, спираючись на праці Грофа, вказує, що основу

онірокритики становить дослідження холотропних станів за літературними

текстами як художніми свідченнями присутності ірреального [1].

Використовуючи теоретичні засади онірокритики, спробуймо зіставити

оніричні елементи у творах українських барокових письменників і Тараса

Шевченка, і простежити типологічні паралелі трактування образу сну в

бароковому та романтичному тексті.

 

Мотив швидкоплинності, марності людського життя – один із найбільш

частовживаних барокових мотивів, – у художніх текстах того часу

знаходить відображення за допомогою поділу провідного мотиву на низку

взаємозалежних: приреченість людини на муки і страждання, обумовлена

першородним гріхом; страх перед завтрашнім днем і заклик миритися із

недосконалістю світу; ілюзорність життя; пошуки сенсу існування; смерть

як перехід у вічність тощо. Характерно, що письменники здебільшого

послуговуються відповідними образами, притаманними європейському

бароковому мистецтву (разом із використанням античності): всепоглинаючий

час, людина – подорожній, світ – торжище, ярмарка, долина сліз, театр,

життя – сон, павутина, блискавка, масив мариністичних топосів: море,

корабель, пристань, буря, корабельна аварія тощо, мандрівка тощо.

Розмаїті мотиви у творчості письменників органічно поєднуються, а

інтерес до зазначених мотивів та до образу серця зумовлюється не лише

традиціями жанрових модифікацій, а й історичними подіями, свідком яких

доводилося бути авторам барокової епохи. На тлі розгортання картин

реального життя, наснажені вболіванням за долю своєї країни, письменники

поглиблюють звучання філософських та релігійних мотивів

 

Барокові письменники часто послуговуються зіставленням “життя – це сон”,

оскільки проблематика філософії бароко була певною мірою проблематикою

онтологічною, і тому твердження “життя є сон” є спробою абсолютизації і

життя, і сну [12, 222; 22, 85]. Сон, який відбирає час від важливих

справ, водночас є і сам частиною життя людини: “Половину людського життя

забирає сон і щоденний відпочинок , не мала частина дитячого й молодого

віку відходить даремно, а залишок наших років пропадає в клопотах,

земних турботах і марних надіях. І взагалі крапка і термін нашого життя

настільки малі, що воно може бути порівняне хіба що з ночівлею на

якомусь неспокійному заїжджому дворі, з якого бідна людина рада б швидше

вибратись” [16, 115].

 

Формула – “життя – це сон”, на думку дослідників, якоюсь мірою

спрямована на певне виправдання життя, чи навіть на доведення того, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ