UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОбраз сусіда в українських підручниках з історії (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1846
Скачало169
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Образ сусіда в українських підручниках з історії

 

Незаперечним є той факт, що стереотипні уявлення про свій народ, його

героїв/зрадників і його добрих/злих сусідів здебільшого формуються в

підлітковому віці: почасти – через історичну белетристику, а головним

чином – через шкільний курс історії.

 

Як і переважна більшість теперішньої навчальної продукції шкільного

рівня в Україні, підручник з історії має статус абсолютного, ”єдино

правильного” знання. Відтак, його автори volens-nolens змушені

обмежуватися селекціонованою й препарованою добіркою історичних ”фактів”

(подій, явищ, персонажів тощо), викладеною на кшталт неминуче спрощених

постулатів-аксіом. Зрозуміло, що ракурс селекції та виховні акценти,

закладені в текст уже самою процедурою добирання матеріалу,

обумовлюються не стільки особистими інтенціями автора конкретного

підручника, скільки панівними на даний момент поглядами чи настроями,

доволі далекими від історії як такої. Сьогодні дороговказом до згаданого

добору найчастіше служить звичне бачення себе, науковця чи освітянина,

”бійцем ідеологічного фронту”. Зміна об’єкта, на який спрямовано цю

”бійцівську” саморефлексію, – фактор другорядний. Ось один із

найвиразніших прикладів: перенесення центру ваги з класової боротьби на

”боротьбу за національне визволення” аж ніяк не порушило стилістики

пропаґандистсько-наступальних інтерпретацій, на які спиралася радянська

наука, реалізуючи виховну функцію історії. В унісон цьому автори

сьогоднішніх підручників і далі асоціюють сукупний образ минулого а) з

безкомпромісним конфліктом як рушієм історичних перемін, б) з

надособовими соціологічними загальниками, котрі нібито наділені

здатністю колективно й свідомо прямувати до раз і назавжди визначеної

високої мети (тут, щоправда, колишній ”клас” замінено на ”націю”, а

”соціальне визволення” на ”державотворчі змагання”, в) з образом

підступного зовнішнього ворога, котрий перешкоджає рухові до згаданої

мети.

 

Варто зупинитися трохи детальніше на тому, як усталювалася демонізація

цього ворога. Парадигма кожної ”національної історії” спирається на

романтичну ідею унікальності й культурної самодостатності конкретної

нації. Цієї закономірності не оминула й українська ”національна

історія”, найповніше представлена в схемі Михайла Грушевського. За

М.Грушевським, як відомо, життєвий простір українського етносу становить

певну позачасову цілість, де ”зустрічаються дві великі творчі сили в

житті кожного народу – етнос і територія” [1, с.8]. Відтак, усе

неукраїнське, що опинилося на просторі ”нації”, асоціювалося з

аґресором, котрий бажає заволодіти ”нашою” землею, підкорити собі ”нашу”

віру, ”наш” народ тощо. Жорстка дихотомія ”нашого/чужого” на короткий

час захиталася у 1920-ті роки, з одного боку, завдяки тому, що

сформулювався погляд на Україну як цивілізаційне перехрестя ”між Сходом

і Заходом”, а з другого – через бурхливий розвиток у підрадянській

Україні сходознавчих дисциплін, зокрема – тюркології та гебраїстики, які

логічно вводили в поле ”нашого” степових сусідів України та численну

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ