UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПитання курсу нової історії у світлі історичної комунікології (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2266
Скачало185
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Питання курсу нової історії у світлі історичної комунікології

 

Зміст підручників з історії для середньої та вищої школи визначається

загальним станом історичної науки – теза, яка є тривіальною й не

потребує зайвих доказів. Натомість оновлення навчального матеріалу

відбувається, як правило, із запізненням, автори не поспішають вводити

наукові новації у практику викладання, оскільки часто вони виявляються

“сенсаціями” з коротким віком життя. Така обережність не є виправданою,

якщо йдеться про сталі тенденції та історіографічні напрямки, які несуть

у собі нове осмислення історії. Історична наука ХХ століття здійснила

революційний переворот у історичній професії, дала поштовх інтегральному

міждисциплінарному підходу до вивчення суспільства. Загалом слово “нове”

стало елементом характеристики багатьох напрямків історичної науки

останньої третини ХХ – початку нашого століття. Звичним стали назви

“нова історична наука”, “нова соціальна історія”, “нова культурна

історія”, „новий історизм”, які вказують на принципове оновлення

“старої”, традиційної історіографії. Новації визначаються, в першу

чергу, міждисциплінарним підходом, залученням методів соціології,

демографії, соціальної антропології. Центральним предметом дослідження

“нової історичної науки” є людина, її менталітет, світогляд, повсякденне

життя, яке водночас є органічною складовою “великої”, глобальної

історії.

 

Склалося так, що “полігоном” для випробувань стала епоха Середньовіччя,

а історики-медієвісти – новаторами в оновленні історичного знання. Цьому

є своє пояснення. Зусиллями багатьох поколінь істориків середньовічні

пам’ятки були всебічно вивчені в межах традиційної, наративної історії.

У золоту епоху історичної науки, у ХІХ столітті, переважна більшість

фахівців у тій чи іншій мірі спеціалізувались на вивченні історії

середньовічної Європи. Не випадково історики-медієвісти першими відчули

обмеженість традиційних підходів, які вичерпали себе, і поставили

питання про оновлення методологічного інструментарію.

 

Якщо середньовічна епоха стала об’єктом для численних наукових новацій,

то історія нового часу вивчалась певним чином у інших

теоретико-історичних вимірах і моделях, в яких переважало завдання дати

аналітично-наративне осмислення величезного комплексу історичних джерел.

Такий дисонанс, обумовлений іншим уявленням про актуальність

проблематики, її співвідношенням із сучасністю, більшим обсягом джерел,

дається взнаки у висвітленні історії нового часу в шкільних та

вузівських підручниках. У них, на відміну від навчального матеріалу з

історії середніх віків, сегменти з історії повсякденності, ментальності,

побуту, світовідчуття, уявлень та вірувань людей є звуженими, а іноді

зведені нанівець.

 

Проблема ще однієї “новації” останніх років у історичній науці однаковою

мірою стосується як історії середньовіччя, так і історії нового часу.

Йдеться про перехід історіографічного дискурсу, зміст якого визначається

становленням історичної комунікології як ще одного самостійного

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ