Реферат на тему:
Творча діяльність учнів у мистецькій сфері як складова процесу їх
естетичного виховання
У Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні,
затвердженій МОН України у 2005 р., наголошується, що естетичне
виховання має сприяти оволодінню учнями системою елементарних мистецьких
знань, адекватному сприйманню художніх творів, здатності збагнути та
виявити власне ставлення до мистецтва, прагненню і вмінню здійснювати
творчу діяльність у мистецькій сфері [3, с. 8].
Творча діяльність пов’язана з відкриттям і творенням. Перший фактор
долучає учня до раніш невідомого через ефект здивування, потрясіння, –
почуттів, що невід’ємні від другого фактора – творення. У процесі
творення можуть з’являтись нові явища, речі (у нашому випадку,
мистецькі), але головне – відбувається розвиток сутнісних сил, які
перетворюють людину.
Активізувати творчий потенціал школярів покликаний новий навчальний
предмет “Художня культура”. Добираючи завдання до тем, що вивчаються у
цьому курсі, ми передусім зважали на розвиток творчої самостійності
індивіда, пропонуючи різні види діяльності. Продемонструємо це на темах,
що дотепер майже не дискутувались у школі, ніби їх не існувало. Маємо на
увазі мистецтво першої половини ХХ століття, яке привнесло нове незвичне
оформлення ментальних зусиль митців.
Практично всі види мистецтва у ХХ ст. зазнали зламів, розриву з
установленими традиціями у пошуках смислу життя, сенсу людського
існування. Переживши страшні війни, жорстокі розчарування у прогресі,
звертаючись до Бога й не знаходячи відгуку, митці шукали, і пошуки їх
набували несподіваних форм виразу. Відчуття ХХ ст. виявилося неможливо
передати художніми методами віку, що закінчився. Мабуть, саме тому у ХХ
ст. з’явилось так багато нового, такого, що не входило до звичної
системи.
Формується художній метод – модернізм, повернутий, як уважав К.Юнг, “до
публіки спиною. Це приблизно те ж саме, що виставляти на всезагальний
огляд оборотний бік мистецтва, що не виконує аніякого вшанування до
публіки і яке узагальнено, у весь голос повідомляє, що це означає, коли
мистецтво не потребує співпереживання” [4, с. 128].
На формування світогляду модернізму вплинули ірраціоналістичний
волюнтаризм А.Шопенгауера і Ф.Ніцше, інтуїтивізм А.Бергсона, психоаналіз
З.Фрейда. Ламались стереотипи, традиції. В.Ванслов пише про модернізм:
“Музика пориває з ладовими системами, що історично склалися й базувалися
на узагальненні життєвих інтонацій. Живопис відмовляється від засновків,
що диктувалися нормальним функціонуванням людського ока… Танець
перетворюється у тілесні конвульсії, театр – в абсурд, поезія – в набір
беззмістовних слів і звуків” [2, с. 17].
Радикальним руйнівником вважали теоретики-музиканти засновника
нововіденської композиторської школи А.Шонберга. Він відкинув тональну
систему в музиці, що збільшило її дисонанс, хаотичність ритму,
розрізненість мелодійного малюнку. Звуки його музики активні й
агресивні. І разом з тим, ця невгамовна свобода музичних форм, метод
додекафонії А.Шонберга створювали дивовижні музичні образи, побудовані
на контрастах. Він шукав і знаходив зовсім нові форми, нові засоби для
вираження своїх переживань.
Заперечуючи умовну мову класичного танцю, його особливостей руху та
композиційних взірців, А.Дункан протиставила класичній школі балету
вільний класичний танець, зробивши акцент на новій формі презентації
хореографії. Розуміння актрисою призначення союзу хореографії та музики,
бажання відкрити тілесну мову, трактування танцю як унікального втілення
чуттєвого стану людини можна вважати своєрідним бунтом за експресивну
функцію танцю проти класики. І видатний радянський історик класичного
балету Л.Блок, чиї праці вважаються академічними, у 20-х роках минулого
століття підтримала А.Дункан, зазначивши, що “Дункан відкрила цілий світ
можливостей: можна пробувати йти у танці своїм неочікуваним шляхом,
можна знаходити танцювальні образи на основі серйозної симфонічної
музики, можна жити в танці всім вивільненим тілом …” [4, с. 330].
Балерина повертала власне до джерел танцю (адже виник він на взірцях
давньогрецького класичного мистецтва, тому балерина замінила й балетну
пачку на вільну туніку і скинула пуанти), і американський теоретик та
історик танцювального мистецтва Н.Кейє підкреслює, що танець А.Дункан
“волає до природи і пристрасті, він бажає, можливо надто сильно, змінити
стереотипізований рух убік справжнього, що є в душі” [5, с. 38].
h? )@?uyB*
ZthАле, з іншого боку, історія добре знає, що у XX ст. під видом методу
реалізму мистецтво практично зникло: пустопорожні ідеї, штамповані
соціальні “герої” й “героїні”, боротьба з тими, хто не хоче бути такими,
як усі, з тими, хто бачив світ, який відрізнявся у своїх формах від
інших.
Час вимагав заявити про себе так, як він того заслуговував. Тому до
програми “Художньої культури” включено такі теми: “Початок ХХ століття –
час соціальних контрастів”, “Модерн”, “Експресіонізм”, “Кубізм і
футуризм”, “Абстракціонізм”, “Сюрреалізм”, “Конструктивізм”, “Мистецтво
США”, “Художня культура 30-х рр.”, “Художня культура 40-х рр.”.
Вивчаючи тему “Експресіонізм” розглядаємо питання: 1. Перша світова
війна. Експресіонізм – протест і жах перед хаосом буття. Творчість
Ф.Марка, В.Кандинського, О.Дікса. Експресіонізм В.Касіяна. 2.
Експресіонізм у театрі. Вплив Stationenteatre на творчість К.Марджанова
(м. Київ), В.Мейєрхольда (м. Петербург), О.Таїрова (м. Москва). 3.
Музичне мистецтво (Г.Малер, нововіденська школа: А.Шенберг, А.Берг,
А.Веберн). 4. Експресіонізм у кіномистецтві Німеччини (створення
кінематографічного простору за допомогою світла й тіні, загострене
самовираження та ін.).
Орієнтовні практичні завдання: а) підготуватись до обговорення теми
“Чому попередниками експресіонізму вважають П.Гогена, Ван Гога,
Е.Мунка?” б) самостійна учнівська робота у стилі експресіонізму
(конкурс).
У темі “Кубізм і футуризм” акцент робиться на наступні питання:
1. Політична карта світу. Декларації і маніфести Ж.Марітена,
Ф.Марінетті, М.Бердяєва, В.Маяковського. 2. Культ свободи особистості у
виявленні та відображенні власного світобачення. Творчість П.Пікассо,
Ж.Брака та ін. 3. Українці у футуристичному русі: О.Архипенко, Д.Бурлюк,
Л.Козінцева, В.Баранов-Россіне (творець оптофону).
Орієнтовні практичні завдання: а) провести поетичний вечір “Українські
поети-футуристи”; б) самостійні живописні роботи учнів у стилі кубізму
(шкільний вернісаж).
Тема “Абстракціонізм” розкриває перед учнями теорію абстракціонізму
П.Мондріана (“Геть емоційність”), В.Кандинського (роль інтуїції, перехід
до незбагненного простору”), К.Малевича (супрематизм). Творчість
К.Малевича, Г.Мухе, В.Кандинського. М.Ларіонов, Н.Гончарова – засновники
“промінізму”.
Орієнтовні практичні завдання: а) виконання самостійних живописних
абстрактних робіт; б) підготовка до шкільного інтернет-вернісажу
“Абстрактне мистецтво у США”.
У темі “Сюрреалізм” наголошуємо на історичному моменті його народження.
Школярам має стати ближче “втрачене покоління” та причини виникнення
сюрреалізму. Знайомимось із творчістю Х.Міро, С.Далі, П.Клера,
Л.Бунюеля, Ф.Г.Лорки, П.Неруди.
Орієнтовне практичне завдання: намалювати у манері сюрреалізму своє
сновидіння, мрію, фантазію.
У цей же хронологічний період цікаві мистецькі події відбуваються у США.
На психологічне подолання “великої депресії” працює кіномистецтво. Учні
знайомляться з його основними жанрами, рятівною місією мюзиклів у кіно і
творчістю Д.Дурбін, Дж.Гарленд, Д.Роджерс, Ф.Астера та ін.
Орієнтовні практичні завдання: а) проведення музичного вечора “Пісні з
улюблених мюзиклів”; б) “Фотопроби” і “кінопроби” на виконання ролей у
екранізації творів американської літератури, що вивчаються за програмою
“Зарубіжна література” (конкурс).
У результаті учень має набути таких компетентностей: класифікувати
основні мистецькі течії ХХ ст.; аналізувати творчість їх видатних
представників; оцінювати їх внесок у розвиток світової культури;
орієнтуватися у вивчених поняттях та термінах; виносити судження про
відображення в мистецтві різнопланових реалій буття; використовувати
здобуті знання у власній діяльності (як теоретичній, так і практичній);
розв’язувати творчі завдання, виявляючи базові художньо-естетичні
компетентності; виявляти готовність до діалогу; володіти знаннями про
співіснування та розвиток різних культур; спостерігати зростання власних
прагнень до самоосвіти і сприймання інформації в галузі художньої
культури, зміну якості індивідуальних уявлень про неї, почуття насолоди
від сприйнятого та зробленого самостійно.
Наведені приклади звернуті до такого важливого атрибута буття школярів,
як творча діяльність, пов’язана з гармонійним цілеспрямованим розкриттям
суті людини, діяльність, яка дозволяє не тільки виробити ставлення до
духовних аспектів життя, тобто до внутрішнього світу людини, її
самосвідомості, а й знайти задоволення індивідуальним запитам у
вирішенні вічних проблем.
ЛІТЕРАТУРА
1. Блок Л.Д. Классический танец: история и современность. – М.:
Искусство. – 1987. – 556 с.
2. Модернизм. – М.: Искусство, 1980. – 311 с.
3. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні
// Освіта України. – №94. – 3 грудня 2004 р. – С. 6-10.
4. Юнг К.Г. Дух в человеке, искусстве, литературе. – Минск: Харвест,
2003. – 190 с.
5. Kaye Nick. Postmodernism and Performanse. – N.Y.: St. Martin’s Press,
1994. – 180 p.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
